Рішення

від 24.10.2019 по справі 910/7885/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2019Справа № 910/7885/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антонівський м`ясокомбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Біттер"

про стягнення 254 393, 14 грн.

Представники:

від позивача: Дудник А.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Антонівський м`ясокомбінат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Біттер" про стягнення заборгованості у розмірі 850 235, 93 грн., з яких: 595 842, 79 грн. - основний борг та 254 393, 14 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 26021 від 26.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.20119 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.08.2019.

29.07.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Біттер надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що на виконання умов договору поставки №26021 від 26.02.2019 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 639 990,40 грн., при цьому відповідач зазначає, що повністю розрахувався за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог .

31.07.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Антонівський м`ясокомбінат" подало клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 01.08.2019 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого засідання на 30 днів та відклав розгляд справи на 29.08.2019.

09.08.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Антонівський м`ясокомбінат" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що після відкриття провадження у справі Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Біттер було сплачено суму основного боргу - 595 842,79 грн., та на даний час неоплаченим залишається штраф у сумі 254 393,14 грн.

Також, 09.08.2019 представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 254 393, 14 грн.

27.08.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Біттер надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає про безпідставність тверджень позивача щодо порушення відповідачем термінів оплати, оскільки навіть за товарно-транспортними накладними, які складені позивачем, неможливо встановити дату розвантаження (передачі) товару, в тому числі і дату надання видаткових накладних.

У судовому засіданні 29.08.2019 розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим прийняв до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 254 393,14 грн.- штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/7885/19 призначено на 10.10.2019.

30.09.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому у зв`язку з перебуванням директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Біттер" на лікарняному, а представника відповідача за межами території України просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Судове засідання призначене на 10.10.2019 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Щербакова С.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2019 призначено судове засідання на 24.10.2019.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у встановленому законом порядку.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду у справі від 11.10.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03062, м. Київ, вул. Кулібіна, буд. 4/2, офіс 7, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень про вручення по м.Києву №2 від 16.10.2019, проте, станом на 24.10.2010 до суду конверт з ухвалою суду від 11.10.2019 не повернувся.

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалою суду від 11.10.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.10.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Антонівський м`ясокомбінат" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Біттер" (далі - покупець) укладено договір поставки № 26021, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна товару фіксується в накладних, що виписуються на весь асортимент товару, що постачається.

Загальна вартість договору становить загальну вартість товару, поставленого згідно накладних, протягом дії цього договору (п. 2.2. договору).

Згідно п. 3.1. договору, покупець оплачує постачальнику вартість кожної поставленої партії товару на протязі 10 (десяти) календарних днів з дня його отримання. Підтвердженням факту отримання товару є накладна, підписана та скріплена печатками сторін.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що підставою для проведення оплати є накладна та/або рахунок.

За умовами п. 6.1. договору покупець зобов`язаний, зокрема оплатити постачальнику вартість отриманого товару, згідно умов даного договору.

Відповідно до п. 7.3. договору, за порушення порядку оплати отриманої продукції понад 30 (тридцять) календарних днів з моменту поставки продукції, покупець сплачує штраф на користь постачальника у розмірі 20, 00 % від суми простроченої заборгованості.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п.10.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 2 639 990, 40 грн., що підтверджується видатковими накладними № 3494 від 27.02.2019 на суму 146 924, 28 грн, № 3876 від 05.03.2019 на суму 361 387, 16 грн, № 4067 від 07.03.2019 на суму 515 552, 23 грн, № 4381 від 12.03.2019 на суму 344 160, 97 грн, № 4517 від 14.03.2019 на суму 720 283, 94 грн, № 4870 від 19.03.2019 на суму 112 606, 20 грн та № 4998 від 22.03.2019 на суму 439 075, 62 грн, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач виконав грошові зобов`язання щодо оплати поставленого товару за видатковими накладними № 4517 від 14.03.2019 на суму 720 283, 94 грн, № 4870 від 19.03.2019 на суму 112 606, 20 грн та № 4998 від 22.03.2019 на суму 439 075, 62 грн з порушенням строків встановлених договором, а саме п. 3.1 договору, що підтверджується платіжними дорученнями № 59730332 від 17.04.2019, № 59730335 від 18.04.2019, № 59730353 від 26.04.2019 про оплату товару за видатковою накладною № 4517 від 14.03.2019 на суму 720 283, 94 грн, платіжним дорученням № 12 від 01.07.2019 про оплату товару за видатковою накладною № 4870 від 19.03.2019 та платіжними дорученнями № 28 від 08.07.2019, № 32 від 10.07.2019 та № 50 від 29.07.2019 про оплату товару за видатковою накладною № 4998 від 22.03.2019, а також довідкою № 1085 від 30.07.2019 наданою АТ Креді Агріколь Банк .

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання, а тому просить суд стягнути з відповідача 254 393, 14 грн. - штрафу у розмірі 20 % від суми простроченої заборгованості.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 26021 від 26.02.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 2 639 990, 40 грн., що підтверджується видатковими накладними № 3494 від 27.02.2019 на суму 146 924, 28 грн, № 3876 від 05.03.2019 на суму 361 387, 16 грн, № 4067 від 07.03.2019 на суму 515 552, 23 грн, № 4381 від 12.03.2019 на суму 344 160, 97 грн, № 4517 від 14.03.2019 на суму 720 283, 94 грн, № 4870 від 19.03.2019 на суму 112 606, 20 грн та № 4998 від 22.03.2019 на суму 439 075, 62 грн, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Згідно п. 3.1. договору, покупець оплачує постачальнику вартість кожної поставленої партії товару на протязі 10 (десяти) календарних днів з дня його отримання. Підтвердженням факту отримання товару є накладна, підписана та скріплена печатками сторін.

Проте, відповідач виконав грошові зобов`язання щодо оплати поставленого товару за видатковими накладними № 4517 від 14.03.2019 на суму 720 283, 94 грн, № 4870 від 19.03.2019 на суму 112 606, 20 грн та № 4998 від 22.03.2019 на суму 439 075, 62 грн з порушенням строків встановлених договором, а саме п. 3.1 договору, що підтверджується платіжними дорученнями № 59730332 від 17.04.2019, № 59730335 від 18.04.2019, № 59730353 від 26.04.2019 про оплату товару за видатковою накладною № 4517 від 14.03.2019 на суму 720 283, 94 грн, платіжним дорученням № 12 від 01.07.2019 про оплату товару за видатковою накладною № 4870 від 19.03.2019 та платіжними дорученнями № 28 від 08.07.2019, № 32 від 10.07.2019 та № 50 від 29.07.2019 про оплату товару за видатковою накладною № 4998 від 22.03.2019, а також довідкою № 1085 від 30.07.2019 наданою АТ Креді Агріколь Банк .

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 910/15918/14.

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, саме видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин.

Судом досліджено надані позивачем видаткові накладні на підтвердження поставки/отримання відповідачем товару, з приводу чого суд відзначає, що останні відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, в частині зазначення обов`язкових в них реквізитів.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи п. 3.1. договору та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний був здійснити оплату поставленого товару на протязі 10 (десяти) календарних днів з дня його отримання, тож за видатковою накладною № 4517 від 14.03.2019 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання, починаючи з 26.03.2019, за видатковою накладною № 4870 від 19.03.2019 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання, починаючи з 30.03.2019 та видатковою накладною № 4998 від 22.03.2019 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання, починаючи з 02.04.2019.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до п. 7.3. договору, за порушення порядку оплати отриманої продукції понад 30 (тридцять) календарних днів з моменту поставки продукції, покупець сплачує штраф на користь постачальника у розмірі 20, 00 % від суми простроченої заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що оплату товару за видатковою накладною № 4517 від 14.03.2019 на суму 720 283, 94 грн здійснено 17.04.2019, 18.04.2019 та 26.04.2019 згідно платіжних доручень № 59730332, № 59730335, № 59730353, оплату товару за видатковою накладною № 4870 від 19.03.2019 здійснено 01.07.2019 відповідно до платіжного доручення № 12 та оплату товару за видатковою накладною № 4998 від 22.03.2019 здійснено 08.07.2019, 10.07.2019 та 29.07.2019 згідно платіжних доручень № 28, № 32 та № 50.

Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача 254 393, 14 грн. - штрафу у розмірі 20 % від суми простроченої заборгованості.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу і встановив, що сума відповідає вимогам законодавства, зокрема розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання відповідно до п. 7.3. договору, а саме сума штрафу по видатковій накладній № 4517 від 14.03.2019 на суму 720 283, 94 грн становить 144 056, 78 грн (20 % від суми 720 283, 94 грн), по видатковій накладній № 4870 від 19.03.2019 на суму 112 606, 20 грн становить 22 521, 24 грн (20 % від суми 112 606, 20 грн), та по видатковій накладній № 4998 від 22.03.2019 на суму 439 075, 62 грн становить 87 815, 12 грн (20 % від суми 439 075, 62 грн), а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 254 393, 14 грн. (144 056, 78 грн + 22 521, 24 грн + 87 815, 12 грн) - штрафу.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Крім того, суд відзначає, що при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було сплачено судовий збір в сумі 12 753, 54 грн., однак враховуючи зменшення розміру позовних вимог, судовий збір у розмірі 8 937, 64 грн. підлягає поверненню позивачу.

Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Антонівський м`ясокомбінат" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Біттер" (03062, м. Київ, вул. Кулібіна, буд. 4/2, офіс 7, ідентифікаційний код - 39485005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антонівський м`ясокомбінат" (09138, Київська обл., с. Мала Антонівка, вул. О. Цмокна, 1-Б, ідентифікаційний код - 32638227) 254 393 (двісті п`ятдесят чотири тисячі триста дев`яносто три) грн. 14 коп. - штрафу та 3 815 (три тисячі вісімсот п`ятнадцять) грн. 90 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 04.11.2019.

Суддя Щербаков С.О.