Постанова

від 17.02.2020 по справі 910/7885/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2020 р. Справа№ 910/7885/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Попікової О.В.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Гузир І.А.,

представників сторін:

позивача: Дудник А.В.;

відповідача: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Біттер"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 (повний текст рішення складено 04.11.2019)

у справі № 910/7885/19 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антонівський

м`ясокомбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Біттер"

про стягнення 254.393,14 грн,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/7885/19 від 24.10.2019 позовні вимоги задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Біттер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антонівський м`ясокомбінат" 254.393,14 грн штрафу та 3.815,90 грн судового збору.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідач оплатив поставлений позивачем товар з порушенням строків, визначених договором, а тому відповідач має сплатити на користь позивача штраф відповідно до п. 7.3 цього договору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ "ТК Біттер" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 апеляційну скаргу ТОВ "ТК Біттер" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі № 910/7885/19 залишено без руху; зобов`язано скаржника усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання суду доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

17.12.2019 від ТОВ "ТК Біттер" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТК Біттер" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі №910/7885/19, розгляд справи призначено на 29.01.2020.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу суддів від 28.01.2020 сформований новий склад колегії суддів: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А. у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці та перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Біттер" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі №910/7885/19 прийнято до провадження колегію у визначеному складі суддів, розгляд апеляційної скарги у справі № 910/7885/19 призначено на 29.01.2020.

У судовому засіданні 29.01.2020 оголошувалась перерва до 17.02.2020.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що дану справу розглянуто місцевим судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду. Також апелянт зазначає, що відповідно до п. 3.2 договору обов`язковою умовою для оплати покупцем товару є одночасно надані накладна та рахунок або лише рахунок. А тому місцевий суд, на думку скаржника, дійшов помилкового висновку, що у відповідача виник обов`язок з оплати товару лише на підставі накладної.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просив залишити вказане рішення без змін.

В судовому засіданні 17.02.2020 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.

Представники відповідача в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

12.02.2020 від представника відповідача разом з додатковими письмовими поясненнями у справі надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача з урахуванням його клопотання від 12.02.2020.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено місцевим судом, 26.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Антонівський м`ясокомбінат" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Біттер" (далі - покупець) укладений договір поставки №26021, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна товару фіксується в накладних, що виписуються на весь асортимент товару, який постачається.

Загальна вартість договору становить загальну вартість товару, поставленого згідно з накладними протягом дії цього договору (п. 2.2).

Згідно з п. 3.1 договору покупець оплачує постачальнику вартість кожної поставленої партії товару протягом 10 (десяти) календарних днів з дня його отримання. Підтвердженням факту отримання товару є накладна, підписана та скріплена печатками сторін.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що підставою для проведення оплати є накладна та/або рахунок.

Пункт 6.1 договору визначає, шо покупець зобов`язаний, зокрема, оплатити постачальнику вартість отриманого товару згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п. 7.3 договору за порушення порядку оплати отриманої продукції понад 30 (тридцять) календарних днів з моменту поставки продукції покупець сплачує штраф на користь постачальника у розмірі 20,00 % від суми простроченої заборгованості.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 2.639.990,40 грн, що підтверджується видатковими накладними № 3494 від 27.02.2019 на суму 146.924,28 грн, №3876 від 05.03.2019 на суму 361.387,16 грн, №4067 від 07.03.2019 на суму 515.552,23 грн, №4381 від 12.03.2019 на суму 344.160,97 грн, №4517 від 14.03.2019 на суму 720.283,94 грн, №4870 від 19.03.2019 на суму 112.606, 20 грн та №4998 від 22.03.2019 на суму 439.075,62 грн, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії наявні в матеріалах справи).

Проте відповідач виконав грошові зобов`язання щодо оплати поставленого товару за видатковими накладними № 4517 від 14.03.2019 на суму 720.283,94 грн, №4870 від 19.03.2019 на суму 112.606, 20 грн та №4998 від 22.03.2019 на суму 439.075,62 грн з порушенням строків, встановлених договором, а саме п. 3.1, що підтверджується платіжними дорученнями №59730332 від 17.04.2019, №59730335 від 18.04.2019, №59730353 від 26.04.2019 про оплату товару за видатковою накладною №4517 від 14.03.2019 на суму 720.283,94 грн, платіжним дорученням №12 від 01.07.2019 про оплату товару за видатковою накладною №4870 від 19.03.2019 та платіжними дорученнями №28 від 08.07.2019, №32 від 10.07.2019 та №50 від 29.07.2019 про оплату товару за видатковою накладною №4998 від 22.03.2019, а також довідкою №1085 від 30.07.2019, наданою АТ "Креді Агріколь Банк".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання, а тому просить суд стягнути з відповідача 254.393,14 грн штрафу у розмірі 20 % від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст.. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як зазначалось вище, позивач на виконання умов договору поставив відповідачеві товар на загальну суму 2.639.990,40 грн, що підтверджується видатковими накладними № 3494 від 27.02.2019 на суму 146.924,28 грн №3876 від 05.03.2019 на суму 361.387,16 грн, №4067 від 07.03.2019 на суму 515.552,23 грн, №4381 від 12.03.2019 на суму 344.160,97 грн, №4517 від 14.03.2019 на суму 720.283,94 грн, №4870 від 19.03.2019 на суму 112.606, 20 грн та №4998 від 22.03.2019 на суму 439.075,62 грн, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії наявні в матеріалах справи).

Згідно з п. 3.1 договору покупець оплачує постачальнику вартість кожної поставленої партії товару на протязі 10 (десяти) календарних днів з дня його отримання. Підтвердженням факту отримання товару є накладна, підписана та скріплена печатками сторін.

Проте відповідач виконав грошові зобов`язання щодо оплати поставленого товару за видатковими накладними № 4517 від 14.03.2019 на суму 720.283,94 грн, №4870 від 19.03.2019 на суму 112.606, 20 грн та №4998 від 22.03.2019 на суму 439.075,62 грн з порушенням строків, встановлених договором, а саме п. 3.1 договору, що підтверджується платіжними дорученнями №59730332 від 17.04.2019, №59730335 від 18.04.2019, №59730353 від 26.04.2019 про оплату товару за видатковою накладною №4517 від 14.03.2019 на суму 720.283,94 грн, платіжним дорученням №12 від 01.07.2019 про оплату товару за видатковою накладною №4870 від 19.03.2019 та платіжними дорученнями №28 від 08.07.2019, №32 від 10.07.2019 та №50 від 29.07.2019 про оплату товару за видатковою накладною №4998 від 22.03.2019, а також довідкою №1085 від 30.07.2019, наданою АТ "Креді Агріколь Банк".

При цьому колегія суддів відхиляє послання апелянта на те, що відповідно до п. 3.2 договору обов`язковою умовою для оплати покупцем товару є одночасно надані накладна та рахунок або лише рахунок.

Так, пунктом 3.2 договору передбачено, що підставою для проведення оплати є накладна та/або рахунок.

Таким чином підставою для проведення оплати, відповідно до умов п. 3.2 договору, є або накладна, або рахунок. Або ж накладна і рахунок, надані відповідачу разом. При цьому всі зазначені випадки є правомірними і рівнозначними підставами для проведення оплати товару за відсутності іншої попередньої домовленості сторін чи легітимного тлумачення договору в порядку ст.. 213 ЦК України.

Відповідно, оплата має здійснюватися за фактом першої події: або надання накладної, або рахунку, або одночасного надання накладної та рахунку.

За правилом ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Колегія суддів відзначає, що рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити належні за договором платежі.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, саме видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій та факт встановлення/підтвердження договірних відносин.

Колегією суддів досліджено надані позивачем видаткові накладні на підтвердження поставки/отримання товару. Ці накладні відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в частині зазначення обов`язкових в них реквізитів.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи п. 3.1 договору та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був здійснити оплату поставленого товару протягом 10 (десяти) календарних днів з дня його отримання, тож за видатковою накладною №4517 від 14.03.2019 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання, починаючи з 26.03.2019, за видатковою накладною №4870 від 19.03.2019 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання, починаючи з 30.03.2019, за видатковою накладною №4998 від 22.03.2019 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання, починаючи з 02.04.2019.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до п. 7.3 договору за порушення порядку оплати отриманої продукції понад 30 (тридцять) календарних днів з моменту поставки продукції, покупець сплачує штраф на користь постачальника у розмірі 20,00 % від суми простроченої заборгованості.

Оплату товару за видатковою накладною №4517 від 14.03.2019 на суму 720.283,94 грн відповідач здійснив 17.04.2019, 18.04.2019 та 26.04.2019 згідно з платіжними дорученнями №59730332, №59730335, №59730353, оплату товару за видатковою накладною №4870 від 19.03.2019 - 01.07.2019 відповідно до платіжного доручення №12, оплату товару за видатковою накладною №4998 від 22.03.2019 - 08.07.2019, 10.07.2019, 29.07.2019 згідно з платіжними дорученнями №28, №32 та №50.

З урахуванням наведеного позивач просить суд стягнути з відповідача 254.393,14 грн штрафу у розмірі 20% від суми простроченої заборгованості.

Колегія суддів перевірила наданий позивачем розрахунок штрафу і встановила, що сума відповідає вимогам законодавства, зокрема, вона розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання відповідно до п. 7.3 договору, а саме сума штрафу за видатковою накладною №4517 від 14.03.2019 на суму 720.283,94 грн становить 144.056,78 грн (20 % від суми 720.283,94 грн), за видатковою накладною № 4870 від 19.03.2019 на суму 112.606,20 грн становить 22.521,24 грн (20 % від суми 112.606,20 грн), та за видатковою накладною №4998 від 22.03.2019 на суму 439.075,62 грн становить 87.815,12 грн (20 % від суми 439.075,62 грн).

Відтак, вимоги про стягнення з відповідача 254.393,14 грн штрафу (144.056,78 грн + 22.521,24 грн + 87.815,12 грн) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, щодо неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу щодо порушення місцевим судом норм матеріального права колегія суддів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

Водночас суд вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що дану справу розглянуто місцевим судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.10.2019.

30.09.2019 через відділ автоматизованого документообігу місцевого суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому у зв`язку з перебуванням директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Біттер" на лікуванні, а представника відповідача за межами території України з 10.10.2019 по 27.10.2019 просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Судове засідання, призначене на 10.10.2019, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Щербакова С.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2019 призначено судове засідання на 24.10.2019, зобов`язано учасників процесу направити в судове засідання своїх представників.

В оскаржуваному рішення місцевий суд зазначив, що представник відповідача у судове засідання 24.11.2019 не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у встановленому законом порядку.

Однак матеріали справи свідчать, що відповідач не був належним чином повідомленим про час та місце судового засідання 24.11.2019, оскільки згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а. с. 108) та інформацією, розміщеною на веб-сайті АТ Укрпошта , відповідач отримав ухвалу місцевого суду від 11.10.2019 лише 24.11.2019 о 17 год 33 хв, тобто після судового засідання, яке закінчилось о 14 год 13 хв.

Відповідно до ч. 1 та п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Оскільки у місцевого суду щодо відповідача не було належних відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання 24.11.2019 (яке було першим засіданням з розгляду справи по суті), колегія суддів вважає, що місцевий мав відкласти розгляд справи, а також погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що дану справу місцевий суд розглянув за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відтак, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони у рівних частинах з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Біттер" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі №910/7885/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі №910/7885/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Антонівський м`ясокомбінат" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Біттер" (03062, м. Київ, вул. Кулібіна, буд. 4/2, офіс 7, ідентифікаційний код - 39485005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антонівський м`ясокомбінат" (09138, Київська обл., с. Мала Антонівка, вул. О. Цмокна, 1-Б, ідентифікаційний код - 32638227) 254.393 (двісті п`ятдесят чотири тисячі триста дев`яносто три) грн 14 коп штрафу та 3.815 (три тисячі вісімсот п`ятнадцять) грн 90 коп - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антонівський м`ясокомбінат" (09138, Київська обл., с. Мала Антонівка, вул. О. Цмокна, 1-Б, ідентифікаційний код - 32638227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Біттер" (03062, м. Київ, вул. Кулібіна, буд. 4/2, офіс 7, ідентифікаційний код - 39485005) судові витрати зі плати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2.861,92 грн.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7885/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складений: 18.02.2020.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді О.В. Попікова

В.А. Корсак