Рішення

від 30.10.2019 по справі 920/783/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.10.2019 Справа № 920/783/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

секретар судового засідання - Чепульська Ю.В.,

розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»

до відповідача - Спільного підприємства «Денвер» ,

про стягнення 258056 грн 41 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Давидов А.Г.,

від відповідача - адвокат Буланов А.М.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Подані сторонами заяви та клопотання. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач 26.07.2019 звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача 32490 грн 59 коп. 3% річних, 225565 грн 82 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 17.07.2007 кредитного договору № 114/07 ЮР (надалі - Кредитний договір) (а.с.6-8).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між відповідачем та АКБ Імексбанк було укладено Кредитний договір. Відповідач умови Кредитного договору не виконав. Рішенням господарського суду Сумської області від 26.08.2018 по справі № 17/67-10 було стягнуто з відповідача на користь АКБ Імексбанк 357850 грн 78 коп. заборгованості. 01.10.2018 господарським судом постановлено ухвалу по справі № 17/67-10, якою змінено АКБ Імексбанк на його правонаступника - ТОВ ФК Довіра та гарантія .

Рішення суду було виконано відповідачем лише 19.06.2019. Тому, прострочення виконання грошового зобов`язання відповідача перед позивачем є підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Відповідач надав до суду 24.09.2019 відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.60-63).

Відповідач обґрунтовує заперечення тим, що після ухвалення рішення суду від 26.08.2010 по справі № 17/67-10 відповідачем було сплачено з 17.12.2012 по 18.12.2014 357850 грн 78 коп. Отже, рішення по справі було виконано у повному обсязі. Таким чином, станом на 19.06.2016 не було заборгованості по кредиту у розмірі 361665 грн 29 коп., а тому розрахунок інфляційних збитків та 3% річних є невірним та необгрунтованним.

Представник відповідача усно зазначив, що проти позовних вимог заперечує зважаючи на обставини, про які зазначено у відзиві на позовну заяву.

08.10.2019 позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій просить суд позовні вимоги задовольнити (а.с.68-71).

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що наявні рішення про стягнення заборгованості жодним чином не перешкоджають позивачу стягнути заборгованість по процентам та штрафним санкціям за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором. Рішення суду виконано боржником лише 19.06.2019 року.

Ухвалою суду від 30.07.2019 було призначено підготовче засідання у справі. Ухвалою суду від 08.10.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

26.08.2010 господарським судом Сумської області було ухвалено рішення по справі № 17/67-10 про стягнення з відповідача на користь АКБ Імексбанк заборгованості за кредитним договором № 114/07 ЮР в сумі 357850 грн 78 коп., 3578 грн 51 коп. державного мита, 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення, що становить 361665 грн 29 коп. (а.с.24-25).

01.09.2010 рішення набрало законної сили. На примусове виконання рішення господарського суду від 26.08.2010 по справі № 17/67-10 було видано судовий наказ від 04.02.2011.

Кредитний договір був укладений між відповідачем та АКБ Імексбанк (а.с.13-15).

02.08.2018 між позивачем по даній справі та АКБ Імексбанк було укладено договір № 89 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, на підставі якого було відступлено право вимоги по Кредитному договору (а.с.18-20).

Крім того, між АКБ Імексбанк та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено 17.07.2007 договір іпотеки на забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором (а.с.16-17). Також, 02.08.2018 між позивачем по даній справі та АКБ Імексбанк було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за вищезазначеним договором іпотеки (а.с.21-23).

01.10.2018 господарським судом постановлено ухвалу по справі № 17/67-10, якою змінено АКБ Імексбанк на його правонаступника - ТОВ ФК Довіра та гарантія (а.с.28-29).

Згідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки рішенням господарського суду по справі № 17/67-10 було встановлено факт порушення відповідачем Кредитного договору та наявності заборгованості відповідача перед АКБ Імексбанк (з 01.10.2018 правонаступнтком АКБ Імексбанк є позивач) на суму 285000 грн поточної заборгованості по кредиту, 4497 грн 52 коп. поточної заборгованості по відсоткам, 63677 грн 93 коп. простроченої заборгованості за відсотками, 4675 грн 33 коп. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом та повернення кредиту, то вищезазначені обставини не підлягають доказуванню і є підставою звільнення від доказування.

Позивач зазначає, що вказане рішення було виконано відповідачем лише 19.06.2019, що підтверджується копією квитанції від 19.06.2019 про сплату 34263 грн 65 коп. та квитанції від 19.06.2019 про сплату 1994 грн 53 коп. (а.с.26-27). Оскільки відповідач рішення суду виконав лише 19.06.2019, то з 19.06.2016 по 19.06.2019 відповідачем було прострочено грошове зобов`язання, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до ст. 625 ЦК України.

На думку суду, для можливості розрахунку заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат позивачем підлягає доведенню факт наявності заборгованості у вказані позивачем періоди розрахунку та на заявлену позивачем суму. Тому, існує необхідність встановити існування прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що згідно розрахунку заборгованості по кредиту, несплаченим відсоткам за користування кредитом та неустойки за договором банківського кредиту № 114/07 ЮР від 17.07.2017 станом на 05.07.2018 по Кредитному договору, заборгованість по тілу кредиту було сплачено відповідачем в період з 17.12.2012 по 18.12.2014 в сумі 255411 грн 68 коп. Відсотки по кредиту у розмірі 68175 грн 45 коп. були сплачені у період з 06.08.2012 по 17.12.2012 (а.с.61, 65-66). Тобто, до 18.12.2014 було сплачено 323587 грн 13 коп.

Крім того, 19.06.2019 ОСОБА_1 (іпотекодавцем) було додатково сплачено 34263 грн 65 коп. боргу, а також 1819 грн 98 коп. судових витрат.

Відповідно до ст.ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Представник позивача усно зазначив, що не може надати пояснень, яким чином та в який період здійснювалось погашення заборгованості відповідачем.

Тому, суд погоджується з доводами відповідача, що заборгованість погашалась згідно з наданим відповідачем розрахунком заборгованості по Кредитному договору, про який зазначено вище, та відхиляє доводи позивача щодо існування у період з 19.06.2016 по 31.12.2016 заборгованість в розмірі 361665 грн 29 коп.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стосовно обставини, які пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та оцінки доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (а.с.6). Позивач зазначив при розрахунку, що з 19.06.2016 по 31.12.2016 заборгованість відповідача складала 361665 грн 29 коп., а з 01.01.2017 по 19.06.2019 - 385681 грн 45 коп. Тому, зазначені суми були взяті позивачем за основу для розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних за вищевказаний період.

В той же час, суд погоджується з доводами відповідача, що заборгованість по Кредитному договору, яка стягнута рішенням господарського суду по справі № 17/67-10 від 26.08.2010 у розмірі 357850 грн 78 коп., після вказаного судового рішення постійно зменшувалась у зв`язку із добровільною сплатою, а саме до 18.12.2014 було сплачено 323587 грн 13 коп.

Виходячи з переліку зазначених норм та норм встановлених у статтях 73, 74 ГПК України, суд дійшов висновку, що зазначена позивачем сума індексу інфляції та 3 % річних у позові не має жодного обґрунтування, оскільки позивачем не доведено, що станом на 19.06.2016 існувала заборгованість по Кредитному договору в розмірі 361665 грн 29 коп, тобто відсутні докази щодо порушення грошового зобов`язання на заявлену позивачем суму та за заявлений позивачем період. Тому, розрахунок інфляційних збитків та 3% річних є невірним та необгрунтованим.

Крім того, з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму. Розрахунок позивачем здійснено неправильно, оскільки не доведено наявності факту заборгованості за заявлений період, а тому у господарського суду відсутня фактична можливість визначити суми нарахувань.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив графік погашення ним заборгованості (а.с.61). Позивачу був наданий час для можливості надати відповідь на відзив на позовну заяву та розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням зазначеного позивачем графіку погашення боргу. Позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, проте розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням графіку погашення боргу, суду не надав.

Тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 32490 грн 59 коп. 3% річних, 225565 грн 82 коп. інфляційних втрат.

Враховуючи вищезазначене, інші доводи позивача, які викладені ним у відповіді на відзив на позовну заяву, судом до уваги не приймаються, оскільки суперечать фактичним обставинам справи. Крім того, зазначені у відповіді на відзив обставини відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом в задоволенні позову відмовлено, то на позивача покладаються судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до Спільного підприємства «Денвер» про стягнення 258056 грн 41 коп. - відмовити.

2. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3870 грн 85 коп. покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» .

3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, поверх 6, оф. 32, м. Київ, 04112, код 38750239).

Відповідач - Спільне підприємство Денвер (вул. Гагаріна, буд. 2, м. Суми, 40030, код 23631861).

Повне судове рішення складено 05.11.2019.

Суддя О.Ю. Резніченко