Постанова

від 15.01.2020 по справі 920/783/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2020 р. Справа№ 920/783/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Гузир І.А.,

представників сторін:

позивача: Поздняков М.В.,

відповідача: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія"

на рішення Господарського суду Сумської області від 30.10.2019 (повний текст складено 05.11.2019)

у справі № 920/783/19 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія"

до Спільного підприємства "Денвер"

про стягнення 258.056,41 грн,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.10.2019 у справі № 920/783/19 відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" про стягнення з відповідача 32.490,59 грн 3% річних та 225.565,82 грн інфляційних втрат за неналежне виконання кредитного договору №114/07 ЮР від 17.07.2007.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що зазначена позивачем у позові сума індексу інфляції та 3 % річних не має жодного обґрунтування, оскільки позивач не довів, що станом на 19.06.2016 у відповідача існувала заборгованість за кредитним договором в розмірі 361.665,29 грн, тобто відсутні докази порушення грошового зобов`язання на заявлену позивачем суму та за заявлений позивачем період.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 30.10.2019 у справі № 920/783/19 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" на рішення Господарського суду Сумської області від 30.10.2019 у справі №920/783/19, розгляд справи призначено на 15.01.2020.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що: постановою Сумського апеляційного суду від 27.06.2019 у справі № 592/8778/18 встановлена наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 29.588,32 грн (тіло кредиту) та 4.675,33 грн (пеня); рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.09.2013 у справі № 592/8778/18 в рахунок погашення заборгованості ТОВ СП Денвер за кредитним договором в розмірі 276.063,65 грн (в т.ч. тіло кредиту - 271.388,32 грн, пеня - 4.675,33 грн) звернуто стягнення на належну ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на праві власності квартиру, яка була передана в іпотеку.

В судовому засіданні 15.01.2020 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представники відповідача в судове засідання не з`явились.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження направлялась відповідачу на адресу: вул. Гагаріна, 2, м. Суми, 40030, яка визначена місцезнаходженням СП Денвер згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 48).

На вказану адресу направлялась вся кореспонденція також і місцевим судом. Відповідач надав відзив на позов в ході розгляду справи місцевим судом, а його представник був присутнім під час прийняття оскаржуваного рішення.

Відомості про інше місцезнаходження відповідача у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності вказаних представників.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 26.08.2010 Господарський суд Сумської області ухвалив рішення у справі №17/67-10, яким стягнув з відповідача на користь АКБ "Імексбанк" заборгованість за кредитним договором № 114/07 ЮР від 17.07.2007 (далі - кредитний договір) в сумі 357.850,78 грн, 3.578,51 грн державного мита, 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення, що загалом становить 361.665,27 грн.

01.11.2010 рішення набрало законної сили. На примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 26.08.2010 у справі № 17/67-10 був виданий судовий наказ від 04.02.2011.

Кредитний договір був укладений між відповідачем та АКБ "Імексбанк".

02.08.2018 між позивачем у даній справі та АКБ "Імексбанк" був укладений договір № 89 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, на підставі якого позивачу було відступлено право вимоги за Кредитним договором.

Згідно з п. 2.2 вказаного договору розмір права вимоги, який переходить до нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього договору.

Однак Додаток № 1 до договору № 89 віл 02.08.2018 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги до матеріалів справи позивачем наданий не був.

З огляну на відсутність у матеріалах справи Додатку № 1 позивач не довів, а місцевий суд, у свою чергу, був позбавлений можливості встановити розмір права вимоги за кредитним договором, який перейшов до позивача і на які позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних в сумі 258.056,41 грн, котра є предметом спору у даній справі.

Крім того, між АКБ "Імексбанк" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 17.07.2007 був укладений договір іпотеки на забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором.

02.08.2018 між позивачем та АКБ "Імексбанк" був укладений договір про відступлення (купівлю-продаж) позивачеві прав вимоги за зазначеним договором іпотеки.

Згідно з п. 4.1 вказаного договору від 02.08.2018 (а. с. 22) ціна відступлення складає 95.022,95 грн.

А згідно з додатком № 1 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за договором іпотеки від 02.08.2018 (а. с. 23) розмір простроченої кредитної заборгованості, яка відступається, складає 29.588,32 грн.

В додатку № 1 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за договором іпотеки від 02.08.2008 також зазначається про відступлення заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 426.092,48 грн. Однак вказані відсотки не стосуються предмету спору у даній справі, оскільки рішенням Господарського суду Сумської області від 26.08.2010 у справі №17/67-10 не стягувались та самим позивачем у розрахунку суми позову не зазначені, нарахувань на них позивач не здійснював, в межах даного позову до стягнення не заявляє.

01.10.2018 Господарський суд Сумської області постановив ухвалу у справі № 17/67-10, якою замінив АКБ "Імексбанк" як стягувача на його правонаступника - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія".

Однак у зазначеній ухвалі також не вказано, який саме розмір заборгованості відповідача мав місце на час заміни АКБ "Імексбанк" як стягувача на його правонаступника - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія".

У відповіді на відзив СП Денвер (а. с. 68-71) та в апеляційній скарзі позивач, зокрема вказує, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.09.2013 у справі № 1806/2-3270/11 в рахунок погашення заборгованості ТОВ СП Денвер за кредитним договором в розмірі 276.063,65 грн (в т.ч. тіло кредиту - 271.388,32 грн., пеня - 4.675,33 грн) звернуто стягнення на належну ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на праві власності квартиру, яка була передана в іпотеку. Позивач вказує, що це рішення виконане не було. Разом з тим, як встановлено колегією суддів, вказане рішення у цивільній справі, а також докази його невиконання господарському суду першої інстанції не надавались, хоча рішення наявне в Єдиному державному реєстрі судових рішень і долучено до справи Північним апеляційним господарським судом. Разом з тим колегія суддів зазначає, що і зазначене рішення у цивільній справі не підтверджує відповідний розмір заборгованості відповідача у період, за який позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних (з 19.06.2016 по 19.06.2019).

Також позивач в апеляційній скарзі посилається на постанову Сумського апеляційного суду від 27.06.2019 у справі №592/8778/18, якою скасовано рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.03.2019 і ухвалено нове, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення іпотеки через непогашення СП Денвер заборгованості за кредитом.

Водночас, як встановлено колегією суддів, позивач в ході розгляду справи місцевим судом на обставини прийняття судових рішень у цивільній справі № 592/8778/18 не посилався (ані в позовній заяві, ані у відповіді на відзив СП Денвер (а. с. 68-71)), вказані обставини не визначались позивачем як підстави позову, а тому не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом.

Згідно зі ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки рішенням Господарського суду Сумської області у справі №17/67-10 встановлений факт порушення відповідачем Кредитного договору та наявності заборгованості відповідача перед АКБ "Імексбанк" (з 01.10.2018 правонаступнтком АКБ "Імексбанк" є позивач) на суму 285.000,00 грн поточної заборгованості за кредитом, 4.497,52 грн поточної заборгованості за відсотками, 63.677,93 грн простроченої заборгованості за відсотками, 4.675,33 грн пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом та повернення кредиту, то зазначені вище обставини не підлягають доказуванню і є підставою звільнення від доказування.

Позивач зазначає, що вказане рішення було виконано відповідачем лише 19.06.2019, що підтверджується копією квитанції від 19.06.2019 про сплату 34.263,65 грн та квитанції від 19.06.2019 про сплату 1.994,53 грн. Оскільки відповідач, на думку позивача, рішення суду виконав лише 19.06.2019, то з 19.06.2016 по 19.06.2019 відповідачем було прострочено грошове зобов`язання, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України від загальної суми 361.665,29 грн (бази нарахування) за період з 19.06.2016 по 19.06.2019.

Як вірно відзначив місцевий суд, для розрахунку заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат позивач має довести факт наявності заборгованості у вказаний позивачем період розрахунку та на заявлену позивачем суму. Тому, існує необхідність встановити існування прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що згідно з розрахунком заборгованості за кредитом, несплаченим відсоткам за користування кредитом та неустойки за договором банківського кредиту № 114/07 ЮР від 17.07.2017 станом на 05.07.2018 заборгованість за тілом кредиту відповідач сплатив в період з 17.12.2012 по 18.12.2014 в сумі 255.411,68 грн. Відсотки за кредитом у розмірі 68.175,45 грн були сплачені у період з 06.08.2012 по 17.12.2012. Тобто, до 18.12.2014 відповідач сплатив 323.587,13 грн.

Крім того 19.06.2019 ОСОБА_1 як представник (директор) СП СП Денвер додатково сплатив 34.263,65 грн боргу, а також 1.819,98 грн судових витрат. Як слідує з платіжних реквізитів банківських квитанцій (а. с. 26, 27), вказані суми сплачені на користь ТОВ ФК Довіра та гарантія за рішенням Господарського суду Сумської області у справі №17/67-10.

Відповідно до ст.ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Як вказав у своєму рішенні місцевий суд, представник позивача в ході розгляду справи усно зазначив, що не може надати пояснень, яким чином та в який період здійснювалось погашення заборгованості відповідачем.

Тому колегія суддів вважає, що позивач не спростував доводів відповідача про те, що заборгованість погашалась згідно з наданим відповідачем розрахунком заборгованості за кредитним договором, про який зазначено вище, та відхиляє доводи апелянта щодо існування у період з 19.06.2016 по 19.06.2019 заборгованості в розмірі 361.665,29 грн як не доведені.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач надав до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач також зазначив, що з 19.06.2016 по 31.12.2016 заборгованість відповідача складала 361.665,29 грн, а з 01.01.2017 по 19.06.2019 - 385.681,45 грн. Тому зазначені суми були взяті позивачем за основу для розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних за вказаний період.

Водночас колегія суддів відзначає, що позивач не спростував доводів відповідача про те, що заборгованість за кредитним договором, яка стягнута рішенням Господарського суду Сумської області у справі № 17/67-10 від 26.08.2010 у розмірі 357.850,78 грн, постійно зменшувалась у зв`язку із добровільною сплатою і до 18.12.2014 була сплачена відповідачем в розмірі 323.587,13 грн.

Керуючись наведеними вище положеннями законодавства та ст.ст. 73, 74 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума індексу інфляції та 3 % річних не має належного обґрунтування, оскільки позивач не довів, що станом на 19.06.2016 (початок нарахування позивачем інфляційний втрат та 3% річних) існувала заборгованість за кредитним договором саме в розмірі 361.665,29 грн, тобто у справі відсутні докази порушення грошового зобов`язання на заявлену позивачем суму та за заявлений позивачем період. Тому розрахунок інфляційних збитків та 3% річних є недоведеним.

Крім того, з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму. Розрахунок позивач здійснив неправильно, оскільки не довів наявності факту заборгованості за заявлений період, а тому у суду відсутня фактична можливість визначити суми нарахувань.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив графік погашення ним заборгованості.

Позивачу місцевий суду надав час для надання відповіді на відзив на позовну заяву та розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням зазначеного позивачем графіку погашення боргу.

Позивач надав до місцевого суду відповідь на відзив на позовну заяву, проте розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням графіку погашення боргу, не надав.

Тому колегія суддів не вбачає фактичних і правових підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 32.490,59 грн 3% річних та 225.565,82 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що судове рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" на рішення Господарського суду Сумської області від 30.10.2019 у справі №920/783/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 30.10.2019 у справі №920/783/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/783/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.01.2020.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз