Рішення

від 05.11.2019 по справі 922/3074/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3074/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроветгруп" (36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, б. 3-Б; код ЄДРПОУ: 41531935) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" (63054, Харківська обл., Валківський р-н, с. Олександрівка, вул. Центральна, б. 3; код ЄДРПОУ: 30957436) про стягнення заборгованості за участю :

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроветгруп" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. №3074/19 від 23 вересня 2019 року) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя", в якій просить суд стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" пеню в розмірі 21 110,12 грн., 3% річних в розмірі 1 967,13 грн., штраф у розмірі 47 866,70 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 957,62 грн., а також стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" судові витрати, понесені позивачем, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, з урахуванням зменшення позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за договором поставки товару № 148 від 13 березня 2018 року своїх зобов`язань не виконав, за отриманий товар розрахунків не здійснював взагалі. Тому позивач вимушений звернутися з позовною заявою до суду.

25 вересня 2019 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроветгруп" до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі № 922/3074/19 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов, згідно ч. 4 ст. 250 ГПК України строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Сторонам роз`яснено, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.

15 жовтня 2019 року судом постановлено ухвалу про прийняття до розгляду заяви представника позивача про зменшення позовних вимог. Зазначено, що спір вирішувати відповідно до викладених в заяві позовних вимог.

17 жовтня 2019 року через канцелярію господарського суду Харківської області відповідачем було надано відзив на позовну заяву (вх. № 24913 від 17 жовтня 2019 року), в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроветгруп" щодо штрафних санкцій, пені, 3% річних, інфляційного збільшення та витрат на правничу допомогу в повному обсязі. Зазначив, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Нове життя" повідомляло позивача, що за отриманий від нього товар відповідач розрахується пізніше, а саме після надходження додаткових грошових коштів.

22 жовтня 2019 року через канцелярію господарського суду Харківської області представником позивача було надано відповідь на відзив (вх. №25338 від 22 жовтня 2019 року), в якому просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

13 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроветгруп" (постачальник) та Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" (покупець) було укладено договір поставки товару №148 (надалі - Договір) (а.с.25-26,т.1).

Пунктом 1.1. зазначеного договору визначено, що на умовах цього договору постачальник зобов`язується передати покупцеві у власність, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити ветеринарні препарати, обладнання та інше, в подальшому - товар.

Найменування, асортимент, одиниця вимірювання, кількість та ціна товару зазначаються у видаткових накладних та/або специфікаціях, що становлять невід`ємну частину цього договору (надалі - товар) (п.1.2.Договору).

В видаткових накладних може не зазначатися як підстава відпуску товару даний договір, але якщо поставка товару відбулася в період його дії - до неї застосовуються умови цього договору. При отриманні товару відповідні видаткові накладні підлягають підписанню представником покупця та з обов`язковим проставлянням відтиску печатки з боку покупця. В разі, якщо покупець надає довіреність на отримання ТМЦ - відтиск печатки покупця не є обов`язковим реквізитом видаткової накладної, а тому може бути відсутній (п.1.3.Договору).

Товар постачається окремими партіями на підставі заявок покупця на поставку і видаткових накладних, складених постачальником на їх основі. Покупець передає постачальнику заявки в усній або письмовій формі будь-яким зручним способом (поштою, кур`єром, факсом) (п.3.1.Договору).

Умови поставки: самовивіз зі складу постачальника, якщо про інший порядок поставки партії товару сторонами не буде досягнуто окремої домовленості (п.3.2.Договору).

Товар вважається прийнятим за кількістю - згідно з кількістю, вказаною у видатковій накладній, за якістю - згідно з сертифікатом якості, виданим виробником товару, якщо товар підлягає сертифікації (п.3.3.Договору).

Датою поставки товару вважається дата відвантаження товару з складу постачальника, що підтверджується видатковою накладною (п.3.4.Договору).

Ціна товару встановлюється в національній валюті України. Ціна за одиницю виміру товару та загальна вартість товару зазначається у видатковій накладній (п.4.1.Договору).

Загальна ціна договору складається з суми вартостей всіх поставлених партій товару, зазначених у видаткових накладних (п.4.2.Договору).

Грошові кошти, що надходять від покупця як оплата за отриманий по договору товар, зараховується постачальником в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої видаткової накладної, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу (п.4.3.Договору).

Умови оплати: відтермінування платежу 14 календарних днів з моменту поставки товару (п.4.4.Договору).

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що формою розрахунків по даному договору є безготівкова форма.

Відповідно до пункту 5.3.2 Договору покупець зобов`язаний оплатити товар в розмірах і терміни, встановлені даним договором.

За порушення умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Винна сторона зобов`язана відшкодовувати іншій стороні збитки, завдані таким порушенням, згідно з чинним законодавством України (п.6.1.Договору).

За невиконання покупцем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальнику, за кожен календарний день прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, чинної протягом відповідного періоду, за кожний день затримки від суми заборгованості, та штраф у розмірі 0,2% за кожний день затримки оплати товару від суми заборгованості (п.6.2.Договору).

Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань згідно цього договору здійснюються включно до моменту виконання такого зобов`язання винною стороною, і в такому випадку застосовується позовна давність в 3 роки (п.6.4.Договору).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що будь-який спір, що виник на підставі цього договору та/або у зв`язку з ним, вирішується сторонами відповідно до чинного законодавства України.

У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, спірні питання вирішуються в судовому порядку по встановленій підвідомчості і підсудності такої суперечки в порядку, визначеному чинним в Україні законодавством (п.8.2.Договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині зобов`язань за цим договором, які є невиконаними на зазначену дату, - до повного виконання сторонами зобов`язань за договором (п.10.1.Договору).

Договір вважається пролонгованим на 1 календарний рік до 31 грудня на тих самих умовах, без укладання додаткової угоди, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його припинення не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку, на який було укладено даний договір (п.10.2.Договору).

Відповідно до пункту 10.3 покупець є платником ПДВ; платник єдиного податку 4-ї групи.

03 січня 2019 року, у відповідності до пункту 1.3 договору поставки товару №148 від 13 березня 2018 року, відповідачем було надано довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроветгруп", що надійшли на адресу довірителя і підписувати документи, пов`язані з такими отриманнями за кількістю та за якістю ОСОБА_1 О ОСОБА_2 , дійсну до 31 грудня 2019 року (а.с.27,т.1).

На виконання умов договору поставки товару №148 від 13 березня 2018 року позивачем було поставлено товар відповідачу у відповідності до видаткових накладних:

- видаткової накладної № 496 від 01.02.2019, на суму 47 254,32 грн. (а.с.29,т.1);

- видаткової накладної № 659 від 08.02.2019, на суму 5 952,00 грн. (а.с.30,т.1);

- видаткової накладної № 660 від 08.02.2019, на суму 660,00 грн. (а.с.31,т.1);

- видаткової накладної № 818 від 15.02.2019, на суму 3 586,20 грн. (а.с.32,т.1);

- видаткової накладної № 845 від 18.02.2019, на суму 9 787,20 грн. (а.с.33,т.1);

- видаткової накладної № 1231 від 07.03.2019, на суму 51 538,68 грн. (а.с.34,т.1);

- видаткової накладної № 1358 від 15.03.2019, на суму 2 368,08 грн. (а.с.35,т.1).

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання виконав належним чином та у строк встановлений договором поставки товару №148 від 13 березня 2018 року.

19 вересня 2019 року позивачем було складено акт звірки № 808 взаємних розрахунків станом на 19.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроветгруп" та Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" за договором поставки №148 від 13.03.2018 (а.с.28,т.1).

Відповідно до вищезазначеного акту звірки у відповідача за договором поставки №148 від 13.03.2018 станом на 19 вересня 2019 року існує заборгованість у розмірі 121 146,48 грн., що й стало підставою для застосування позивачем штрафних санкцій.

03 жовтня 2019 року, відповідно до платіжного доручення № 3668, відповідачем було перераховано на рахунок позивача суму заборгованості за договором поставки №148 від 13.03.2018 у розмірі 121 146,48 грн. (а.с.95,т.1).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що у відповідача станом на день подання позивачем позовної заяви до суду існувала заборгованість за договором поставки №148 від 13.03.2018 у розмірі 121 146,48 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань (а.с.13-14,т.1) суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов у цій частині.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення пені та штрафу за прострочену заборгованість відповідача у відповідності до договору поставки №148 від 13.03.2018 за період з 18.02.2019 по 19.09.2019.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Суд зазначає, що у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідальність у вигляді пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, визначених договором, передбачена пунктом 6.2 договору поставки №148 від 13.03.2018.

Надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені та штрафу (а.с.11-14,т.1) від вартості неоплаченого товару в строк за кожен день прострочення є арифметично вірним, а тому суд задовольняє позов у цій частині.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" (63054, Харківська обл., Валківський р-н, с. Олександрівка, вул. Центральна, б. 3; код ЄДРПОУ: 30957436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроветгруп" (36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, б. 3-Б; код ЄДРПОУ: 41531935) пеню в розмірі 21 110 (двадцять одна тисяча сто десять) грн. 12 коп., 3% річних в розмірі 1 967 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят сім) грн. 13 коп., штраф у розмірі 47 866 (сорок сім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 70 коп., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 957 (дев`ятсот п`ятдесят сім) грн. 62 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "05" листопада 2019 р.

Суддя Т.О. Пономаренко