Рішення

від 23.10.2019 по справі 925/919/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року м. Черкаси справа № 925/919/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників сторін: позивача - Вергун Н.В. за само представництвом (голова господарства), відповідача - не з`явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом фермерського господарства «Дмитрівське» до товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» про стягнення 175447 грн. 58 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фермерське господарство «Дмитрівське» звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» (далі - відповідач) про стягнення 175447 грн. 58 коп. безпідставно отриманих коштів та відшкодування судових витрат.

Позов мотивований тим, що сторони попередньо домовлялись про укладення договору поставки відповідачем позивачу насіння кукурудзи, проте договір поставки сторонами укладений так і не був. Позивач по квитанції від 25.01.2019 року № 0.0.1249878814.1. перерахував на банківський рахунок відповідача 175447 грн. 58 коп. попередньої оплати, проте відповідач товар в рахунок сплачених коштів позивачу не поставив, отримані кошти не повернув.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.08.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/919/19 за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позов (а.с. 73-76), у якому з вимогами не погодився, вважав їх недостовірними та передчасними, зазначивши, що в дублікаті квитанції, на підставі якої заявлені позовні вимоги, вказаний платник - ОСОБА_1 , а не позивач, даних, про те, що кошти перерахував позивач дублікат квитанції не містить, тобто позов - безпідставний, за захистом права звернувся неналежний позивач, тому у позові просив суд відмовити. Також, відповідач у відзиві на позов повідомив про понесені ним судові витрати, та про те, що докази в їх підтвердження будуть подані ним у строки та в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.10.2019 року підготовче засідання у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2019 року.

В судове засідання, як і в підготовче засідання, відповідач явку свого представника (адвоката) не забезпечив, хоч про місце, дату і час засідань суду був повідомлений належним чином.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведені обставини і норми законодавства, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги з підстав і в розмірі, викладених в позовній заяві, підтримала та просила задовольнити позов повністю, пояснила, що платником був позивач, незважаючи на те, що кошти були перераховані з рахунку одного із співвласників (засновників) позивача.

Згідно з ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

Із квитанції АТ АКБ ПриватБанк від 25.01.2019 року № 0.0.1249878814.1. вбачається, що цього дня, 25.01.2019 року клієнт банку ОСОБА_1 перерахував, а отримувач платежу - товариство з обмеженою відповідальністю Седна-Агро , ідентифікаційний код 33143734 отримав грошові кошти в сумі 175447 грн. 58 коп. Призначенням платежу зазначено оплату рахунку № 043-ДМ від 24.01.2019, платником є СФГ Дмитрівське , перерахування коштів підтверджено ЕЦП господарства (а.с. 7).

Такі ж обставини вбачаються і із дубліката цієї квитанції, виписки із банківського рахунку ОСОБА_1 (а.с. 61, 62).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.09.2019 року (а.с. 31-37), Статуту Фермерського господарства Дмитрівське (а.с. 38-60) вбачається, що засновниками (учасниками) юридичної особи позивача є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , розмір внеску якого до статутного фонду господарства складає 55184 грн., розмір статутного капіталу господарства складає 62269 грн., керівником і підписантам юридичної особи господарства є ОСОБА_3 .

Отже, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 175447 грн. 58 коп. безпідставно набутих коштів. За правовою природою спірні правовідносини віднесені до недоговірних зобов`язань набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін, визначених главою 83 книги 5 ЦК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі, інші юридичні факти; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків (господарських зобов`язань) визначені, відповідно, ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України. Ними, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) іншій особі (ст. 11 ч.ч. 1, 2 п.п. 1, 3 ЦК), заподіяння шкоди суб`єкту господарювання (ст. 174 ч. 1 абз. 4 ГК).

Абз. 4 ч. 1 ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати внаслідок придбання або збереження майна суб`єктом господарювання за рахунок іншого суб`єкта господарювання без достатніх на те підстав.

У відповідності з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що відповідач безпідставно набув кошти в сумі 175447 грн. 58 коп., які зобов`язаний повернути позивачу.

Доводи відповідача, викладеними у відзиві на позов, спростовується банківською квитанцією від 25.01.2019 року № 0.0.1249878814.1., поясненнями керівника позивача в засіданні суду, із яких вбачається, що ОСОБА_1 є клієнтом Банку, а платником - ФГ Дмитрівське , тобто позивач. Здійснюючи платіж, ОСОБА_1 діяв від імені ФГ Дмитрівське і в його інтересах, що підтвердила в засіданні суду керівник господарства Вергун Н.В.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю. Доводи відповідача, приведені ними в обґрунтування заперечень проти позову, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2632 грн. 16 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255-256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» , код ЄДРПОУ 33143734, місцезнаходження: 19100, Черкаська обл., м. Монастирище, вул. Соборна, буд. 3 на користь фермерського господарства «Дмитрівське» , код ЄДРПОУ 24709163, місцезнаходження: 27153, Кіровоградська обл., Новоукраїнський район, с. Кропивницьке - 175447 грн. 58 коп. безпідставно отриманих коштів, 2632 грн. 16 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.11.2019 року.

Суддя В.М. Грачов