Постанова

від 20.02.2020 по справі 925/919/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2020 р. Справа№ 925/919/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

без виклику сторін

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.10.2019 (повний текст рішення складено 04.11.2019)

у справі № 925/919/19 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Фермерського господарства "Дмитрівське"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро"

про стягнення 175 447,58 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.10.2019 у справі № 925/919/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 175 447,58 грн. безпідставно отриманих коштів, 2 632,16 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 23.10.2019 у справі № 925/919/19; прийняти дану апеляційну скаргу до свого провадження та призначити до розгляду; скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 23.10.2019 у справі № 925/919/19; ухвалити нове рішення, яким відмовити Фермерському господарству "Дмитрівське" в задоволенні позову. До прийняття рішення судом апеляційної інстанції призупинити виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 23.10.2019 у справі № 925/919/19; розглянути апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, фактично обґрунтування рішення суду як підстава для задоволення позовних вимог, зводяться до помилкового зазначення та висновку суду, що "банківською квитанцією від 25.01.2019 № 0.0.1249878814.1, поясненнями керівника позивача в засіданні суду, із яких вбачається, що ОСОБА_3 . є клієнтом банку, а платником ФГ "Дмитрівське", тобто позивач. Здійснюючи платіж, ОСОБА_3 діяв від імені позивача і в його інтересах, що підтвердила в засіданні суду керівник господарства ОСОБА_5, також суд посилається на дані ЄДР ФОП ЮО та ГО.

Скаржник вказує на те, що місцевий господарський суд всупереч ст. 77 ГПК України, залишив поза увагою, що в зазначеному дублікаті платником (відправником) грошових коштів зазначено фізичну особу ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , тобто фізична особа). Судом не досліджено ту обставину, що в призначенні платежу також вказано "Оплата рахунку № 043-ДМ 24.01.2019р. СФГ Дмитрівське", тобто, суд першої інстанції припустився істотних порушень як щодо суб`єктної та предметної юрисдикції господарського суду, так і щодо висновків наявності чи відсутності договірних відносин між сторонами фізичною особою ОСОБА_3 , позивачем та відповідачем. Рішення суду першої інстанції суперечить висновкам, оскільки суд одночасно констатує, що фізична особа ОСОБА_3 є належним платником та в той же час позивач, як юридична особа, є належним позивачем, не зважаючи на хибну думку суду на відсутність договірних відносин з відповідачем.

На думку скаржника, місцевим господарським судом, безпідставно та без належних доказів зроблено передчасний та хибний висновок, що відповідач набув або отримав вказані грошові кошти без належної правової підстави, не надаючи відповідної оцінки тому, що в призначення платежу вказано "оплату рахунку № 043-ДМ 24.01.2019", натомість, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, або інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2019 справу № 925/919/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.10.2019 у справі № 925/919/19 залишено без руху, надано скаржнику час для усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржником протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору.

Відтак скаржником усунено недоліки апеляційної скарги.

Враховуючи викладене вище, відповідно до вимог статті 262 Господарського процесуального кодексу України судова колегія визначилась про можливість відкриття апеляційного провадження у справі № 925/919/19.

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Згідно з ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що з 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 921,00 грн.

Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує 192 100,00 грн (1 921,00 грн. * 100 = 192 100,00 грн).

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 175 447,58 грн., вказана справа, відповідно до приписів ГПК України, відноситься до малозначних справ.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.10.2019 у справі № 925/919/19у визначеному складі колегії суддів. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.10.2019 у справі № 925/919/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

02.01.2020 від позивача через відділ канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає зазначений відзив до розгляду, оскільки він не містить підпису вказаного підписанта - директора ОСОБА_5

17.01.2020 від відповідача надійшло заперечення (відповідь) на відзив, у якому вказує на те, що майно не може вважатись набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Однак, загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, а отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі вказаної норми лише за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Таким чином, судом першої інстанції не враховано, що за таких обставин, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, тобто, у разі коли поведінка набувача, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена. Крім того, в призначенні платежу вказано "оплата рахунку № 043-ДМ 24.01.2019р.", однак, на це суд першої інстанції уваги не звернув та не надав оцінку.

Відповідач також зазначає, що скаржник набув грошові кошти в сумі 175 447,58 грн. на підставі угоди та рахунку № 043-ДМ 24.01.2019 і саме з громадянином ОСОБА_3 (який сплатив кошти), тобто за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, суд першої інстанції неправомірно відхилив посилання відповідача на те, що оспорювана сума не вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України та дійшов необґрунтованого висновку про задоволення вимоги про стягнення вказаної суми, як безпідставно набутих грошових коштів, а також сплату грошових коштів саме від позивача. Матеріали справи не містять відмови від поставки товару зі сторони громадянина ОСОБА_3 , як наслідок, згідно із положеннями ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

На думку відповідача, для задоволення позовних вимог на підставі ст. 1212 ЦК України, суд першої інстанції не встановив відповідний ланцюг взаємовідносин, що платник та замовник по рахунку № 043-ДМ 24.01.2019 є фізична особа ОСОБА_3 , позивач у справі є юридична особа - ФГ "Дмитрівське"; наявність договірних відносин відповідача з фізичною особою ОСОБА_3 щодо поставки товару і відсутність таких відносин з особою, яка не є платником, але є позивачем у справі.

Відповідач посилається на правову позицію викладену у постановах Верховного Суду № 367/6344/16-ц від 05.12.2018, № 753/20633/15-ц від 20.03.2019, № 6-88цс13 від 02.10.2013, № 6-122цс14 від 24.09.2014.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, доводи заперечення (відповіді) на відзив на апеляційну скаргу, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду Черкаської області позовну заяву про стягнення з відповідача на користь позивача 175 447,58 грн. безпідставно отриманих коштів; понесених судових витрат.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що в січні 2019 між позивачем та відповідачем відбулись усні переговори щодо постачання на договірних умовах на адресу позивача насіння кукурудзи Чорінтос-Максим XL+Форс Зеа+Вайбранс (Україна).

25.01.2019 позивачем на рахунок відповідача було перераховано 175 447,58 грн. за обумовлене постачання насіння кукурудзи.

Однак, станом на дату подання позовної заяви договірні відносини з постачання насіння кукурудзи між позивачем та відповідачем так і не виникли, насіння кукурудзи, не зважаючи на отриману відповідачем оплату в сумі 175 447,58 грн. 25.01.2019, на адресу позивача не поставлено.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, із квитанції АТ АКБ "ПриватБанк" від 25.01.2019 № 0.0.1249878814.1 вбачається, що цього дня, клієнт банку ОСОБА_3 перерахував, а отримувач платежу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро", ідентифікаційний код 33143734 отримав грошові кошти в сумі 175 447,58 грн. Призначенням платежу зазначено оплату рахунку № 043-ДМ від 24.01.2019, платником є СФГ "Дмитрівське", перерахування коштів підтверджено ЕЦП господарства, що також вбачаться із дублікату цієї квитанції, виписки із банківського рахунку ОСОБА_3 .

У витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.09.2019 Статуту Фермерського господарства "Дмитрівське" зазначено, що засновниками (учасниками) юридичної особи позивача є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , розмір внеску якого до статутного фонду господарства складає 55 184,00 грн., розмір статутного капіталу господарства складає 62 269,00 грн., керівником і підписантам юридичної особи господарства є ОСОБА_5 .

Відповідач не надав, а матеріали справи не місять жодного належного та допустимого в розумінні ст.ст. 73, 76-79 ГПК України доказів, на підтвердження того, що спірна сума грошових коштів ним не отримувалася, тобто, відповідач не заперечує отримання спірних грошових коштів.

Отже, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 175 447 грн. 58 коп. безпідставно набутих коштів. За правовою природою спірні правовідносини віднесені до недоговірних зобов`язань набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін, визначених главою 83 книги 5 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 367/6344/16-ц.

Таким чином, для задоволення позовних вимог на підставі ст. 1212 ЦК України необхідно встановити відсутність між сторонами договірних взаємовідносин та як наслідок цього безпідставне отримання відповідачем коштів.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, відповідно до якої положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене та враховуючи, що належними доказами підтверджено перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 175 447,58 грн. за відсутності договірного характеру спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для набуття і збереження коштів у вказаній сумі.

За таких обставин судова колегія вважає, що у позивача виникло право згідно із ст. 1212 ЦК України вимагати у відповідача повернення коштів, оскільки відсутня підстава, на якій вони були отримані (позивач та відповідач заперечують укладення договору).

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Скаржником до матеріалів справи не надано доказів укладення договору на поставку кукурудзи та виставлення рахунку № 043-ДМ 24.01.2019.

Посилання відповідача на правову позицію викладену у постановах Верховного Суду № 367/6344/16-ц від 05.12.2018, № 753/20633/15-ц від 20.03.2019, № 6-88цс13 від 02.10.2013, № 6-122цс14 від 24.09.2014, також є безпідставними, оскільки обставини у вказаних справах є відмінними від обставин у справі № 925/919/19.

Доводи відповідача про те, що для задоволення позовних вимог на підставі ст. 1212 ЦК України, суд першої інстанції не встановив відповідний ланцюг взаємовідносин, що платник та замовник по рахунку № 043-ДМ 24.01.2019 є фізична особа ОСОБА_3 , позивач у справі є юридична особа - ФГ "Дмитрівське", є безпідставним, оскільки у банківській квитанції від 25.01.2019 № 0.0.1249878814.1. платником зазначено саме позивача - ФГ "Дмитрівське", а клієнт Вергун С.О. , як один із засновників (учасників) юридичної особи позивача - ФГ "Дмитрівське", діяв від імені позивача - ФГ "Дмитрівське" і в його інтересах.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 23.10.2019 у справі № 925/919/19 та для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро", відсутні.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні Господарського суду Черкаської області від 23.10.2019 у справі № 925/919/19.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Товариство з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро", згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 253-255, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.10.2019 у справі № 925/919/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро".

4. Справу № 925/919/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко