Рішення

від 04.11.2019 по справі 400/3077/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2019 р. № 400/3077/19 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суд Лебедєва Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Доманівського районого відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управліня юстиції у Миколаївській області та Головного територіального управліня юстиції у Миколаївській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - старшого державного виконавця Мереженко Наталі Валеріївни, про визнання протиправною та скасування постанови від 17.04.2019 р. ВП № 7647041,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Доманівського районого відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управліня юстиції у Миколаївській області (надалі - відповідач 1) про визнання протиправною та скасування постанови від 17.04.2019 р. ВП № 7647041 про накладення штрафу.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що штраф за невиконання судового рішення державним виконавцем до нього застосовано безпідставно, оскільки на теперішній час заборгованість по аліментам складає значно меншу суму, ніж ту, що нарахував державний виконавець. В постанові від 17.04.2019 року державний виконавець зазначає, у позивача заборгованість зі сплати аліментів перевищує суму відповідних платежів за три роки. При цьому, державний виконавець керувався ст.ст.63, 75 Закону України Про виконавче провадження . В оскаржуваній постанові відповідач зазначив, що за позивачем рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина, яка станом на 01.04.2019 року становить 77 250, 00 грн., що сукупно перевищує суму платежів за три роки. Позивач вважає, що державний виконавець невірно застосував до нього норми ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки сума заборгованості позивача за період з 28.08.2018 року по 17.04.2019 року не перевищує сукупного розміру відповідних платежів за три роки. Вказану статтю Закону було доповнено пунктом 14 згідно із Законом №2475-VIII від 03.07.2018 року, який набув чинності 28.08.2018 року. У відповідності до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом, як правопорушення. Таким чином, враховуючи, що заборгованість у три роки утворилась до набрання законної сили норми, яка встановлює відповідальність за наявність заборгованості по сплаті аліментів, постанова про накладення штрафу від 17.04.2019 року є незаконною та підлягає скасуванню, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 27.09.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

04.10.2019 року на виконаня ухвали суду від 27.09.2019 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано уточнену позовну заяву (з доказами направлення її копії на адресу належних учасників справи) із: визначенням суб`єктного складу у відповідності до ст. 287 КАС України, а саме у якості другого відповідача визначено Головне територіальне управліня юстиції у Миколаївській області (надалі -відповідач - 2), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - старшого державного виконавця Мереженко Наталі Валеріївни (надалі - третя особа) та інформацією про місцезнаходження оригіналів доказів, копії яких додані до позовної заяви.

Ухвалою від 25.10.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3077/19 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

04.11.2019 року за вх. № 1303/19/06-22 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Доманівського районого відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управліня юстиції у Миколаївській області надійшов відзив на скаргу позивача, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послалився на те, що належні ОСОБА_1 аліменти на утримання сина станом на 01.11.2019 року сплачуються частково та забогованість по сплаті аліментів станом на 01.09.2019 року становить 82 917 грн. Пунктом 14 статті 71 Закону України Про виконавче провадження передбачено відповідальність боржника аліментів за існуючу заборгованість у вигляді штрафу. Оскільки, заборгованість позивача сукупно перевищує суму платежів понад три роки, це і стало підставою для застосування штрафу, передбаченого статтею 75 Закону України Про виконавче провадження .

Позивач в судове засідання, призначене на 04.11.2019 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник Доманівського районого відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управліня юстиції у Миколаївській області в судове засідання, призначене на 04.11.2019 року не з`явився. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов відзив на скаргу, в якому представник відповідача 1 клопотав про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник Головного територіального управліня юстиції у Миколаївській області в судове засідання, призначене на 04.11.2019 року не з`явився., про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило. Відзив на позовну заяву до суду не надав.

Представник старшого державного виконавця Мереженко Наталі Валеріївни в судове засідання, призначене на 04.11.2019 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

Суд клопотання позивача та представника Доманівського районого відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управліня юстиції у Миколаївській області задовольнив та ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області по справі № 2/04/111 задоволено позов ОСОБА_2 , стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

22.02.2007 року Доманівським районним судом Миколаївської області видано виконавчий лист по справі № 2/04/111.

Державним виконавцем Доманівського районого відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управліня юстиції у Миколаївській області відкрито виконавче провадження №7647041 про примусове виконання рішення по справі №2/04/111.

17.04.2019 року старшим державним виконавцем Доманівського районого відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управліня юстиції у Миколаївській області Мереженко Н.В. винесено постанову про накладення штрафу, якою за сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів перевищено суму відповідних платежів за три роки на боржника, ОСОБА_1 накладено штраф на користь стягувача в сумі 38 625, 00 гривень.

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу від 17.04.2019 року, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема, обов`язковість виконання рішень (стаття 2 Закону № 1404).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною першою статті 18 цього ж Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, предметом оскарження у даній справі є постанова державного виконавця про накладення на позивача штрафу, винесена в межах процедури стягнення аліментів з боржника.

Порядок стягнення аліментів визначений статтею 71 Закону № 1404-VІІІ.

Відповідно до частини першої якої виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч.14 ст.71 Закону України Про виконавче провадження за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України Про виконавче провадження строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Зазначені норми Закону України Про виконавче провадження набули чинності з 28.08.2018 року, у зв`язку з прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання №2475-VIII від 03.07.2018 року.

Таким чином, новий нормативно-правовий акт (Закон № 2475-VIII) змінює закріплені у попередніх нормах (ст. 71 Закону №1404-VIII в редакції до 28.08.2018) правила поведінки, тобто попередній та новий нормативно-правові акти не однаково визначають зміст прав та обов`язків суб`єктів відносин.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, що був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий закон пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинення такого діяння.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неправомірність застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів закріплений також в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Оскільки Закон № 2475-VIII, у розділі ІІ Прикінцеві та перехідні положення , не містить чіткого положення про застосування нового виду відповідальності (сплата штрафу за ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII) щодо триваючих правовідносин, зокрема, наявності боргу по сплаті аліментів до 28.08.2018, суд вважає, що новий вид відповідальності підлягає застосуванню до правовідносин, які продовжують існувати після набрання чинності Законом № 2475-VIII.

Тобто приписи ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII застосовуються у разі наявності відповідної заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла саме з 28.08.2018, оскільки відповідальність у вигляді штрафу за несплату аліментів виходячи із заборгованості, яка виникла до 28.08.2018, не передбачена законодавством, яке діяло на час утворення такої заборгованості.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, станом на 01.04.2019 року у боржника наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.

Разом з тим, з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, який став підставою застосування штрафу до позивача, вбачається, що заборгованість за період з 28.08.2018 складає всього 18 554 гривень, а решта сума заборгованості утворилась до 28.08.2018, тобто до набрання чинності Закону №2475-VIII від 03.07.2018.

Враховуючи те, що заборгованість позивача щодо сплати аліментів стягувачу утворилась ще у 2007 році, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз.3 ч.14 ст.71 Закону №1404-VIII, введена лише у 2018 році, позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв`язку із несвоєчасністю такої сплати.

Згідно абз.1-3 ч.14 ст.71 Закону України Про виконавче провадження , за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Тобто, склад правопорушення, передбачений ч.14 ст.71 Закону України Про виконавче провадження сформульований законодавцем таким чином, що передбачає триваюче правопорушення, щодо несплати аліментів протягом певного проміжку часу: 1 рік, 2 роки та 3 роки.

Законодавець прямо пов`язує склад правопорушення з невиконанням боржником своїх обов`язків протягом тих періодів, які зазначені в ч.14 ст.71 Закону України Про виконавче провадження , а тому з врахуванням вимог ст.58 Конституції України, необхідною умовою притягнення до відповідальності за ч.14 ст.71 Закону України Про виконавче провадження , є те, щоб перебіг вказаних строків, відбувався вже після набрання чинності змін до вказаного Закону, тобто після 28.08.2018 року.

Разом з тим, положення ч. 4 ст.11 Закону України Про виконавче провадження , якою встановлено, що строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, слід розуміти з урахуванням дії закону у часі, тобто строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених ч.14 ст.71 Закону України Про виконавче провадження , обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та при умові пред`явлення його після 28.08.2018 року, тобто після набрання чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання №2475-VIII від 03.07.2018 року.

Отже, оскільки з моменту набрання чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання і до моменту застосування державним виконавцем штрафу не пройшло жодного строку передбаченого абзацами 1-3 ч.14 ст.71 Закону України Про виконавче провадження , суд доходить висновку, що штраф на підставі вказаної статті, станом на 17.04.2019 року, не може бути застосовано.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця від 17.04.2019 року про застосування штрафу до ОСОБА_1 є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 139, 241-246, 262, 268, 269, 271, 272, 287 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Доманівського районого відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управліня юстиції у Миколаївській області (вул. Центральна, 21-А, смт. Доманівка, Доманівський район, Миколаївська область, 56401, ідентифікаційний код 34929301) та Головного територіального управліня юстиції у Миколаївській області (вул. 8 Березня, 107, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 34889877), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - старшого державного виконавця Мереженко Наталі Валеріївни (вул. Центральна, 21-А, смт. Доманівка, Доманівський район, Миколаївська область, 56401) про визнання протиправною та скасування постанови від 17.04.2019 р. ВП № 7647041 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Доманівського районого відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управліня юстиції у Миколаївській області Мереженко Наталі Валеріївни від 17.04.2019 року ВП № 7647041 про накладення на ОСОБА_1 штрафу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Доманівський районий відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управліня юстиції у Миколаївській області (вул. Центральна, 21-А,Доманівка,Доманівський район, Миколаївська область,56401 34929301) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 768, 40 грн.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 04.11.2019 року.

Суддя Г. В. Лебедєва