Ухвала

від 31.10.2019 по справі 460/1854/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

31 жовтня 2019 року м. Рівне №460/1854/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 , представник адвокат Сулковський Б.П.,

відповідача: представник Форет М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у Рівненській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області, відповідач) з позовом, за змістом якого просила суд:

скасувати вимогу від 12.03.2019 №Ф-62727-50 про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 9828,72 грн;

зобов`язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків позивача шляхом виключення операції щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, на суму 9828,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в контролюючому органі як платник єдиного внеску. Водночас, вона є пенсіонером за віком, а тому не є платником єдиного внеску згідно з вимогами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Вказала, що в лютому 2019 року нею помилково було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік. Зауважила, що вона неодноразово зверталася до ГУ ДФС у Рівненській області та до Державної фіскальної служби України з проханням вважати даний звіт не дійсним і скасувати його. Однак, контролюючими органами повідомлено, що суми нарахованого та самостійно задекларованого єдиного внеску фізичними особами-підприємцями підлягають сплаті на загальних підставах, а тому для скасування звіту підстави відсутні. Вказала, що вона відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати за себе єдиного внеску, а заяв про добровільну участь у сплаті ЄСВ до контролюючих органів не подавала, тому вважає, що відповідачем необґрунтовано не взято до уваги статус пенсіонера. Відтак, сума недоїмки, визначена контролюючим органом в оспорюваній вимозі, є безпідставною, а сама вимога протиправною. Просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 12.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що відповідно до положень Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. Вищевказаним Порядком визначено, що відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник. Позивачем самостійно подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, в якому самостійно визначено базу нарахування єдиного внеску та суму до сплати. Відтак, за даними інформаційної системи контролюючого органу загальна сума заборгованості позивача становить 9828,72 грн, яка самостійно визначена позивачем у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік. На підставі цих даних згідно з вимогами чинного законодавства ГУ ДФС у Рівненській області сформовано оспорювану вимогу про сплату боргу (недоїмки). Вважає, що позивач, подавши звіт про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, фактично надав добровільну згоду на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відтак, спірну вимогу відповідач вважає правомірною. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач повністю підтримала позицію, викладену в адміністративному позові, та вважає, що твердження відповідача викладені у відзиві на позов, є необґрунтованими, оскільки ним не надано належних та допустимих доказів добровільної згоди позивача на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тому, вважає, що твердження відповідача не можуть слугувати достатньою підставою для висновку щодо добровільної згоди позивача на участь в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Ухвалою від 10.10.2019, з метою об`єктивного з`ясування питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, призначено розгляд справи в судовому засіданні та запропоновано позивачу в разі пропуску строку звернення до суду подати заяву про поновлення такого строку та докази поважності причин його пропуску.

У письмових поясненнях позивач зазначила, що строк на оскарження оспорюваної вимоги нею пропущено не було, оскільки позивач скористалася порядком досудового врегулювання спору. Відтак, для звернення до адміністративного суду з даним позовом КАС України встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду її скарг на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

23.10.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 31.10.2019.

У судовому засіданні 31.10.2019 позивач та його представник підтримали свої доводи та аргументи, наведені в заявах по суті справи. Позивач також повідомила, що вона здійснює підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі в магазині, за фахом є бухгалтером. Податкову звітність з ЄСВ подавала самостійно, але помилилась, бо має поганий зір, а в приміщенні податкової інспекції було погане освітлення. Вважає, що строк звернення до суду нею не пропущено.

Представник позивача також зазначив, що заяву про поновлення строку звернення до суду позивач не подавала, оскільки відсутні поважні причини пропуску такого строку. Натомість, вважає, що позовну заяву подано у строк, встановлений ч.4 ст.122 КАС України.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала позицію, викладену у відзиві. Окрім того, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в контролюючому органі з 03.04.2008, обравши спрощену систему оподаткування з 01.01.2012 до даного часу.

Водночас, позивач перебуває на обліку в Костопільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області і отримує пенсію по віку з 16.06.2013 довічно (а.с.16). Пенсійним фондом України позивачу видано пенсійне посвідчення від 01.02.2018 серії НОМЕР_1 , вид пенсії: за віком (а.с.17).

Позивач ствердила, що 05.02.2019 вона подала звіт про нарахований єдиний внесок за 2018 рік в розмірі 9828,72 грн. Зазначені обставини відповідають даним обліку контролюючого органу та відображені в інтегрованій картці позивача (а.с.77). Також, відповідно до даних інтегрованої картки позивач в період з 2013 по 2019 рік щорічно подавала звітність по єдиному внеску та сплачувала такий внесок (а.с.78-89).

12.03.2019 ГУ ДФС у Рівненській області сформовано вимогу №Ф-62727-50 про сплату боргу (недоїмки) на суму 9828,72 грн (а.с.9), яку позивач отримала 21.03.2019 (а.с.76).

Вищевказані фактичні обставини сторонами не заперечуються та підтверджені в судовому засіданні.

27.03.2019 позивач звернулася до ГУ ДФС у Рівненській області з листом щодо помилковості подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік.

ГУ ДФС у Рівненській області листом № 3963/ФОП/17-00-50-13 від 12.04.2019 позивачу повідомлено, що суми нарахованого та самостійно задекларованого єдиного внеску фізичними особами-підприємцями підлягають сплаті на загальних підставах (а.с.14-15).

19.04.2019 позивач звернулася до відповідача з листом, яким просила визнати поданий нею звіт недійсним, так як він був поданий помилково через поганий стан здоров`я (а.с.72-73).

ГУ ДФС у Рівненській області листом № 4364/ФОП/17-00-50-13 від 26.04.2019 позивачу повідомлено, що суми нарахованого та самостійно задекларованого єдиного внеску фізичними особами-підприємцями підлягають сплаті на загальних підставах (а.с.12-13).

05.06.2019 позивач звернулася до Державної фіскальної служби України з листом, в якому просила визнати поданий звіт недійсним та присвоїти йому статус "до відома" (а.с.74-75).

Державна фіскальна служба України листом № 34097/6/99-99-13-02-0115 від 18.07.2019 повідомила позивачу, що суми нарахованого та самостійно задекларованого єдиного внеску фізичними особами-підприємцями підлягають сплаті на загальних підставах, а тому для скасування звіту підстави відсутні (а.с.10-11).

06.08.2019 позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч.1 ст.2 Закону № 2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

При цьому, за приписами ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вищевказаною нормою закону обґрунтований позов ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, з покликанням на те, що вона не є платником єдиного внеску, а добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування позивач не приймає. Доводи позивача про те, що вона є пенсіонером за віком та отримує пенсію відповідно до закону відповідають обставинам справи та відповідачем не заперечуються.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абз.8 ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Згідно з абз.10 ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Отже, Законом № 2464-VI врегульовано процедуру узгодження сум недоїмки з єдиного внеску та порядок і строки оскарження вимоги про сплату такої недоїмки.

В ході судового розгляду адміністративної справи встановлено, що спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивач отримала 21.03.2019 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.76), що позивач не заперечує.

Таким чином, саме з зазначеної дати слід обраховувати встановлений абз.9 ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI строк адміністративного і/або судового оскарження вимоги.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у встановлений Законом строк спірну вимогу в адміністративному порядку не оскаржувала.

Звернення позивача 27.03.2019 та 19.04.2019 до ГУ ДФС України, а також 05.06.2019 до Державної фіскальної служби України з листами про визнання недійсним та скасування звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік як помилково поданого не свідчить про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки жодного покликання на неправомірність вимоги, незгоди з нарахованою у вимозі сумою недоїмки позивач у таких зверненнях не висловлювала.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать на користь висновку, що позивач у встановлений законом строк вимогу про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному порядку не оскаржила, а звернулася до суду з позовною заявою про її скасування лише 06.08.2019 (а.с.39), за збігом встановленого строку.

При цьому позивачем не наведено суду жодних доводів та не надано доказів про поважність причин пропуску строку звернення з позовом до суду.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В спірній ситуації такий строк установлено Законом № 2464-VI в межах 10 днів з дня отримання вимоги та обчислюється з 22.03.2019.

При вирішенні даного спору суд враховує висновок Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2019 у справі № 480/106/19 (адміністративне провадження " К/9901/16500/19).

Щодо доводів позивача про те, що згідно з частиною четвертою статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористалася цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду її скарг на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд зазначає таке.

В досліджуваній ситуацій вищевказана процесуальна норма не може бути застосована, оскільки, як зазначено вище по тексту судового рішення, Законом № 2464-VI передбачена можливість оскарження в адміністративному (досудовому) порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки), про що позивача було належно повідомлено безпосередньо у вимозі. Разом з тим, позивач передбаченою законом можливістю оскарження суми недоїмки не скористалася, вимогу про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному порядку не оскаржила. Отже, звернення до фіскальних органів з листами про помилковість поданого звіту з єдиного внеску не є адміністративним оскарженням вимоги про сплату боргу (недоїмки) в розумінні закону.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

В ході судового розгляду встановлено, що позивачем пред`явлено позов з пропуском строку звернення до адміністративного суду. Заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачем не подано, оскільки позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущено.

Відтак, підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в ході судового розгляду справи судом не встановлено.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись статтями 122, 123, п.8 ч.1 ст.240, ст. 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (33023 м. Рівне, вул. Відінська,12, ЄДРПОУ 39394217) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинення певних дій залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну ухвалу суду складено 01 листопада 2019 року.

Суддя Дорошенко Н.О.