Рішення

від 24.05.2019 по справі 752/26611/18

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/26611/18

Провадження № 2/752/3465/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24.05.2019 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Колдіної О.О.

з участю секретаря - Петрова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут дослідження відновлювальної енергії про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплат та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ Інститут дослідження відновлювальної енергії про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 5980 гривень, середнього заробітку за час затримки виплат, виходячи з розрахунку розміру середньої зарплати 309,50 гривень за період з 01.10.2018 р. по день фактичного розрахунку, та відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 14 серпня 2018 р. на підставі наказу № 13/08/18/2-к позивач працював в ТОВ Інститут дослідження відновлювальної енергії на посаді інженера-проектувальника.

Однак, в вересні 2018 р. відповідач не здійснив відповідні виплати заробітної плати, в зв`язку з чим він вимушений був звільнитись.

Позивач посилається на те, що при звільненні з ним не було проведено повного розрахунку та не виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 5980 гривень.

Посилаючись на положення ст.ст.116, 117 КЗпП України позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки виплати, а саме з 01.10.2018 р. по день фактичного розрахунку, виходячи з середньоденної заробітної платив розмірі 309,50 гривень.

Крім того, позивач посилається на те, що порушенням його трудових прав з боку відповідача йому завдана моральна шкода, був порушений його звичний уклад життя, порушились нормальні життєві зв`язки, він був позбавлений засобів до існування, змушений займати у сторонніх осіб грошові кошти, знизився рівень його життя.

Моральну шкоду він оцінює в 2000 гривень.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на порушення його трудових прав з боку відповідача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлявся за місцем реєстрації юридичної особи.

За згодою позивача, на підставі ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був призначений на посуду інженера-проектувальника ТОВ Інститут дослідження відновлювальної енергії з 14.08..2018 р. на підставі наказу № 13/05/18/2-к від 13.08.2018 р.

З 01.10.2018 р. він був звільнений з займаної посади відповідно до наказу від 28.09.2018 р. № 26-к.

Згідно з ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Зазначені положення закріплені також ст.24 Закону України Про оплату праці .

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В силу положень ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Судом встановлено, що відповідач при звільненні позивача не виплатив заборгованість по заробітній платі в розмірі 5980 гривень.

Порядок нарахування середнього заробітку в даному випадку регламентується положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку середня заробітна плата за один робочий день становить 309 гривень 50 копійок.

Враховуючи термін затримки розрахунку з 01.10.2018 р. по день ухвалення рішення 160 робочих днів, а також розмір середньоденної заробітної плати, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з моменту звільнення по день звернення позивача до суду в сумі 49520 гривень.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

На підставі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз"яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Звертаючись до суду позивач не посилається і не надає жодних доказів на підтвердження факту заподіяння моральних страждань, їх ступеня, форми, а також не обґрунтовує розмір заявлених вимог.

В зв`зяку з необґрунтованістю вимоги про відшкодування моральної шкоди суд вважає, що вони не можуть бути задоволені, оскільки встановлення судом факту невиплати всіх належних працівникові сум при звільненні не є беззаперечною підставою для відшкодування моральної шкоди без доведеності наявності обставин, визначених ст. 237-1 КЗпП України.

Питання щодо судових витрат суд вирішує з врахуванням положень ст.141 ЦПК України і вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут дослідження відновлювальної енергії про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплат та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут дослідження відновлювальної енергії (ЄДРПОУ 36483707, м.Київ, вул..Ямська, 72) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 5980 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 49520 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут дослідження відновлювальної енергії (ЄДРПОУ 36483707, м.Київ, вул..Ямська, 72) в дохід держави судовий збір в сумі 1409 гривень 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя