Ухвала

від 25.09.2020 по справі 752/26611/18

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа 752/26611/18

провадження № 4-с/752/219/20

УХВАЛА

25.09.2020 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П.вивчивши матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Голосіївського РВ ДВС у м. Києві та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Голосіївського РВ ДВС у м. Києві та зобов`язання вчинити дії.

Вивчивши матеріали скарги, вважаю, що її слід визнати неподаною та повернути скаржнику за наступних підстав.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.09.2020 року, скаргу було залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків впродовж десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Станом на 25.09.2020 року скаржником вимоги ухвали судді в повному обсязі усунуті не були.

Наслідки невиконання вимог, викладених в ухвалі про залишення скарги без руху, були роз`яснені скаржнику в тексті ухвали судді від 01.09.2020 року, однак, скаржником усунуто виявлені недоліки не було.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Як передбачено вимогами ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Переконливих та достатніх причин неможливості усунення недоліків скаржником суду повідомлено не було.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі Круз проти Польщі від 19 червня 2001 року.

У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Окремо слід звернути увагу на те, що згідно із ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).

На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі Артіко проти Італії (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою (скаргою) не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі, адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву (скаргу), порядку здійснення права на звернення до суду.

Процесуальним наслідком недотримання позивачем (скаржником) умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою (скаргою) є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.185 ЦПК України).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч. 6 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків скаржник має право повторно звернутися до суду із вказаною скаргою, вважаю за необхідне скаргу визнати неподаною та повернути скаржнику.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 43, 44, 116, 175-177, 185, 260 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Голосіївського РВ ДВС у м. Києві та зобов`язання вчинити дії, - визнати неподаною та повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити особі, яка подала скаргу, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Н.П. Чередніченко