Рішення

від 04.11.2019 по справі 640/9476/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2019 року № 640/9476/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецький асфальтобетонний завод доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецький асфальтобетонний завод (далі - позивач, ТОВ Сєвєродонецький асфальтобетонний завод ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2019 №00003641402 та №00003651402.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ Тарінгтонтрейд , ДП Промагроінвест , ТОВ Спецімпортдеталь та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача. Крім того, позивач зазначив, що посадові особи ГУ ДФС у м. Києві не вивчали документи бухгалтерського та податкового обліку підприємства, не вивчали суть господарської діяльності підприємства, не прийняли до уваги сутність здійснених господарських операцій, порядок та спосіб їх виконання, фізичних можливостей підприємства самостійного отримання придбаних товарів у продавців, діючого законодавства та здійснили неправомірний та незаконний висновок про нереальність господарської операцій та на підставі цього висновку прийшли до висновку про порушення ТОВ Сєвєродонецький асфальтобетонний завод податкового законодавства. Акт перевірки не містить жодного посилання на факти порушення ТОВ Сєвєродонецький асфальтобетонний завод норм податкового законодавства з посиланням на первинні документи, а лише міркування та припущення податкового органу про неможливість його контрагентів здійснювати господарську діяльність, яка ґрунтується виключно на податковій інформації, що міститься в базах податкового органу, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своєму письмовому відзиві просив у задоволенні позову відмовити повністю, наполягаючи на правомірності так обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки не підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ Тарінгтонтрейд , ДП Промагроінвест , ТОВ Спецімпортдеталь . На думку контролюючого органу, відсутні підстави вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичну поставку товару, оскільки у первинному документі має бути зазначено посаду осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, місце та дата їх складання, підписи відповідальних осіб, що доводить невідповідність обставин. Крім того, відповідач зазначив, що суб`єкти господарювання переважно новостворені, фінансові звіти та звіти за формою 1-ДФ не подають. При цьому на кожному ланцюгу постачання, окрім відсутності власних джерел походження товару, відсутні послуги транспортування, зберігання, оренди тощо, відсутність інформації щодо можливого залучення сторонніх ресурсів для можливої поставки вказаних товарно-матеріальних цінностей. До перевірки не надані товарно-транспортні накладні на транспортування товарів придбаних відповідно видаткових накладних, не наданий журнал обліку оприбуткування товарів на склад, прибуткові накладні, накладні-вимоги або інші документи які підтверджують вибуття товарів, не надані документи щодо оприбуткування товару на склад, відпуск товарів у виробництв, формування Дт 23 рахунку Виробництво по якому об`єкту сформовано витрати щодо використання бітуму нафтового марки БНД 60/90 на виробництві, не надані документи щодо правильності списання товарів з Кт 23 рахунку на витрати, а саме акти списання, калькуляції, тощо.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.06.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

19.08.2019 судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням додаткових пояснень, наданих під час розгляду справи.

Представник відповідача проти позову заперечив, наголошуючи на правомірності оскаржуваних рішенні і на відповідності висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, вимогам чинного законодавства.

На підставі положень частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності в матеріалах справи відповідної заяви, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доводи учасників процесу, ознайомившись з письмово викладеними позиціями сторін, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Сєвєродонецький асфальтобетонний завод з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт №146/26-15-14-02-05/37051637 від 27.02.2019.

Відповідно до висновків, закріплених в акті, в ході перевірки було встановлено наступні порушення ТОВ Сєвєродонецький асфальтобетонний завод , зокрема: пункту 44 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 882661,00 грн; пункту 44 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 569472,00 грн.

Такий висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що не підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ Тарінгтонтрейд , ДП Промагроінвест , ТОВ Спецімпортдеталь .

В ході проведення перевірки встановлено, що у первинному документі має бути зазначено посаду осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, місце та дата їх складання, підписи відповідальних осіб, що доводить невідповідність обставин.

Крім того, відповідач зазначив, що суб`єкти господарювання переважно новостворені, фінансові звіти та звіти за формою 1-ДФ не подають.

При цьому на кожному ланцюгу постачання, окрім відсутності власних джерел походження товару, відсутні послуги транспортування, зберігання, оренди тощо, відсутність інформації щодо можливого залучення сторонніх ресурсів для можливої поставки вказаних товарно-матеріальних цінностей.

До перевірки не надані товарно-транспортні накладні на транспортування товарів придбаних відповідно видаткових накладних, не наданий журнал обліку оприбуткування товарів на склад, прибуткові накладні, накладні-вимоги або інші документи які підтверджують вибуття товарів, не надані документи щодо оприбуткування товару на склад, відпуск товарів у виробництв, формування Дт 23 рахунку Виробниитво по якому об`єкту сформовано витрати щодо використання бітуму нафтового марки БНД 60/90 на виробництві, не надані документи щодо правильності списання товарів з Кт 23 рахунку на витрати, а саме акти списання, калькуляції, тощо.

Крім того, стосовно ТОВ Тарінгтонтрейд в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження встановлено, що воно було зареєстроване з метою прикриття незаконної діяльності зі створення штучної видимості господарських операцій для завищення витрат підприємствам реального сектору економіки.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 20.03.2019:

- №00003641402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 882661,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 220665,00 грн;

- №00003651402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 569472,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 142368,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги №23043/6/99-99-11-04-а-25 від 15.09.2019 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Як встановлено положеннями пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 за №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (зі змінами) (далі Положення № 318), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

У пунктах 6, 7 розділу Визнання витрат зазначеного Положення №318 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з пунктом 10 розділу Склад витрат цього Положення №318 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 Запаси .

Відповідно до пункту 11 розділу Склад витрат цього Положення №318 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Виходячи з положень абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз вказаних норм законів свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що передбачено у пункті 44.2 статті 44 Податкового кодексу України.

За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента покупця послуг трудових ресурсів.

Судом встановлено, що відповідно до договору №09/18-03 від 03.09.2018 ТОВ Тарінгтонтрейд поставило на адресу ТОВ Сєвєродонецький АБЗ бітум нафтовий марки БНД 60/90 на загальну суму 2746152,00 грн.

Факт поставки підтверджується видатковими накладними №04/09-1 від 04.09.2018, № 07/09-01 від 07.09.2018, №10/09-1 від 10.09.2018, №12/09-1 від 12.09.2018, №17/09-1 від 17.09.2018, №20/19-1 від 20.09.2018, №24/09-1 від 24.09.2018, №25/09-1 від 25.09.2018; податковими накладними №106 від 25.09.2018, №105 від 24.09.2018, №104 від 20.09.2018, №103 від 17.09.2018, №102 від 12.09.2018, №101 від 10.09.2018, №100 від 07.09.2018, №99 від 04.09.2018.

Поставлений бітум був оплачений ТОВ Сєвєродонецький АБЗ в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.09.2018 на суму 1111464,00 грн з ПДВ, 24.09.2018 на суму 1 136 232,00 грн з ПДВ, від 27.09.2018 на суму 498 456,00 грн.

Транспортування товару відбувалось на підставі договору №03/09/18-01 від 03.09.2018 укладеного між ТОВ Укртрансбрікет (Перевізник) та ТОВ Сєвєродонецький АБЗ (Замовник) за умовами якого Перевізник зобов`язався організувати перевезення вантажів Замовника.

Факт перевезення товару автотранспортом підтверджується товарно-транспортні накладними на відпуск нафтопродуктів №000004091 від 04.09.2018, №000007091 від 07.09.2018, №000010091 від 10.09.2018, №000012091 від 12.09.2018, №000017091 від 17.09.2018, №000020091 від 20.09.2018, №000024091 від 24.09.2018, №000025091 від 25.09.2018.

Надаючи оцінку первинним документам, які відображають зміст та обсяг господарських операцій між ТОВ Сєвєродонецький АБЗ і ТОВ Тарінгтонтрейд , контролюючий орган в акті перевірки вказує, що в ТТН не зазначено марки автомобіля, а також для перевезення даного в товару необхідна цистерна.

Однак, як вбачається зі змісту ТТН, вони складені у відповідності до форми 1-ТТН (нафтопродукт), передбаченої Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом №281/171/578/155 від 20.05.2008.

В ТТН зазначені державний реєстраційний номер автомобіля та причепу, в як здійснювалось перевезення бітуму. Форма 1-ТТН не передбачає зазначення марки автомобіля та причепу.

Також, відповідно до умов договору №22/8/16 та специфікації №1 від 23.08.2016 ДП Промагроінвест поставило на адресу ТОВ Сєвєвродонецький АБЗ продукцію на загальну суму 1437521,60 грн (зокрема: щебінь фр. 5-20 в кількості 828 тон на суму 178848,00 грн; щебінь фр. 20-40 в кількості 625 тон на суму 120625,00 грн; відсів фр. 0-5 в кількості 1245 тон на суму 159360,00 грн; паливо котельне коксохімічне в кількості 64,3 тон на суму 257200,00 грн; паливо котельне коксохімічне в кількості 30,38 тон на суму 121526,33 грн; мінеральний порошок в кількості 58,8 тон на суму 49392,00 грн; бітум дорожній БНД-60/90 в кількості 43,13 тон на суму 310 983,33 грн).

Факт поставки підтверджується видатковими накладними №29081 від 29.08.2016, № 29082 від 29.08.2016, №30081 від 30.08.2016, №30082 від 30.08.2016, які підписані посадовими особами та скріплені печатками Постачальника та Покупця.

Поставлений товар був оплачений ТОВ Сєвєродонецький АБЗ частково - на суму 1396862,20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.09.2016 на суму 373180,00 грн, від 08.09.2016 на суму 308640,00 грн, від 09.09.2016 на суму 681820,00 грн, 30.11.2016 на суму 33222,20 грн.

ДП Промагроінвест виписало на адресу ТОВ Сєвєродонецький АБЗ податкові накладні №7 від 30.08.2016, №8 від 30.08.2016, №6 від 29.08.2016, №5 від 29.08.2016.

Крім того, відповідно до умов договору оренди спеціалізованої техніки №12 від 01.12.2016 ТОВ Спецімпортдеталь надало в оренду ТОВ Сєвєродонецький АБЗ наступну техніку: Бульдозер Caterpillar D7Н; Автогрейдер Caterpillar 16G; Екскаватор Caterpillar 214 В/FТ.

В договорі сторони погодили, що за користування предметом оренди Орендар сплачує Орендодавцю плату в розмірі 60000,00 грн за 1 календарний місяць (п. 2.1 Договору оренди).

Право власності на ТОВ Спецімпортдеталь на спеціальну техніку підтверджується: свідоцтвом про реєстрацію машини НОМЕР_3 на Бульдозер Caterpillar D7Н; свідоцтвом про реєстрацію машини НОМЕР_4 на Автогрейдер Caterpillar 16G; свідоцтвом про реєстрацію машини НОМЕР_5 на екскаватор Екскаватор Caterpillar 214 В/FТ.

Факт передачі техніки підтверджується актом приймання-передачі від 01.12.2016.

Факт використання техніки підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2017 №ОУ 0000001, від 28.02.2017 №ОУ 0000005, від 31.03.2017 №ОУ 0000009, від 30.04.2017 №ОУ00000012, від 31.05.2017 №ОУ 00000015, від 30.06.2017 №ОУ 00000018, від 31.07.2017 №ОУ 00000020, від 31.08.2017 №ОУ 00000026, від 30.09.2017 №ОУ 00000029, від 31.10.2017 №ОУ 00000033, від 30.11.2017 №ОУ 00000036, від 31.12.2017 №ОУ 00000039 на загальну суму 720000,00 гривень без ПДВ.

Переліченими документами підтверджується реальний характер господарських відносин ТОВ Сєвєродонецький АБЗ з контрагентами-постачальниками: ТОВ Тарінгтонтрейд (код ЄДРПОУ: 41267149), ДП Промагроінвест (код ЄДРПОУ: 31991466), ТОВ Спецімпортдеталь (код ЄДРПОУ: 38356254).

Отже, на час виконання договірних відносин сторони були зареєстровані платниками податків на додану вартість, крім того до контролюючого органу було подано податкову звітність.

Суд визнає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Крім того, відповідно до договору №01/03-17-7 від 01.03.2017 ФОП ОСОБА_1 . поставив на адресу ТОВ Сєвєродонецький АБЗ поставку адгезійну енергозберігаючу добавку Sasobit, факт поставки підтверджується видатковими накладними.

Відповідно до договору №01/06-17 від 01.06.2017 ФОП ОСОБА_2 поставив на адресу ТОВ Сєвєродонецький АБЗ поставку адгезійну енергозберігаючу добавку Sasobit, факт поставки підтверджується видатковими накладними.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами надання послуг, банківськими виписками, актами списання, актами приймання-передачі, актами надання послуг, подорожніми листами будівельних машин, свідоцтвоми про реєстрацію машин, платіжними дорученнями, , що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Також, звертається увага, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Відповідачем не надано жодних доказів, що на час укладення та виконання договорів контрагентами позивача не були зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто не мали достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити визначені законом.

Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідачем не долучено до матеріалів справи жодного належного доказу на підтвердження фіктивності ТОВ Сєвєродонецький АБЗ , не спростовано відомості, що містяться поданих позивачем первинних документів.

Слід також зазначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи формування валових витрат.

Посилання відповідача на наявність кримінального провадження за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, судом не може бути взято до уваги, оскільки, по-перше, в кримінальному провадженні відсутній вирок, а по-друге, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази на які посилається відповідач, не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та, те що він має право їх використання, у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладений договір відповідає економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача).

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких об`єктивних доводів щодо здійснення ТОВ Тарінгтонтрейд , ДП Промагроінвест , ТОВ Спецімпортдеталь розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа №803/649/15-а), від 05.06.2018 (справа №816/4481/13-а), від 21.08.2018 (справа №826/17880/15), від 04.04.2018 (справа №826/9295/16).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності своїх рішень. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецький асфальтобетонний завод задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.03.2019 №00003641402 та №00003651402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецький асфальтобетонний завод (код ЄДРПОУ 37051637, адреса: 03035, м. Київ, вул. Механізаторів, буд. 2, офіс 111) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 01011, м. Київ, Шолуденка, 33/19) .

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська