Рішення

від 25.10.2019 по справі 640/12258/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2019 року № 640/12258/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Леонтьєв Г.Є., від відповідача - Пущук М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сімарк Груп доДержавної фіскальної служби України Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сімарк Груп (далі - позивач/ ТОВ Сімарк Груп ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі- ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2019 №04062615140106, №0407261514106, №04082615140106.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач (ГУ ДФС у м. Києві) проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийняти у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства обмеженою відповідальністю Сімарк Груп (код 38271946), при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Інсайд-АСД (код 39849624) за 2015 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства, з ТОВ Техстайл Інк. (код 40329806) за листопад , грудень 2016 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податок на прибуток підприємства, результати якої оформлені актом від 06.03.2019 №136/26-15-14-01-06/38271946 (далі -акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Сімарк Груп :

1. пп. 44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст.134, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, п.З П(С)БО 1, п.5П(с)БО № 15, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV, п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за N 168/704, п. З Розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток всього в загальному розмірі 84593 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 84593 грн., та заниження податку на прибуток на суму 22302 грн., в тому числі по періодам: за 2016 на суму 22302 грн.

2. п. 44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями, Закону України від 16.07.1999 за № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зі змінами та доповненнями, п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 28861 грн., в т.ч. по періодам: за листопад 2016 року на суму 11629 грн., за грудень 2016 року на суму 17232 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 06.03.2019 №136/26-15-14-01-06/38271946 Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.04.2019:

- №04062615140106, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 27856,00 грн., з яких 22285 грн. - податкове зобов`язання та 5571 грн. - штрафні санкції;

- №04072615140106, відповідно до якого позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 84593 грн. за звітній (податковий період) 2016 рік;

- № 04082615140106 , відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 36076,00 грн., з яких 28861 грн. - за податковим зобов`язанням та 7215 грн. - за штрафними санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

Рішення Державної фіскальної служби України від13.06.2019 №27142/6199-99-11-04-02-25 податкові повідомлення-рішення від 01.04.2019 №04062615140106, №0407261514106, №04082615140106 залишено без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Отже, аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Перевіркою встановлено, за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 ТОВ СІМАРК ГРУП задекларовано в рядку 01 декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку у сумі 4832880 гривень.

Перевіркою повноти визначення задекларованих Товариством показників у рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період 01.01.2015 по 31.12.2016 встановлено його заниження, в частині взаємовідносин з ТОВ ІСАЙД-АСД , ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. на загальну суму 404811 грн., в т.ч. по періодам: за 2015 рік на суму 231645 грн. та за 2016 рік на суму 173166 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток, по взаємовідносинам з ТОВ ІСАЙД-АСД , ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, з урахуванням ст. 102 Податкового кодексу України, встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток всього в загальному розмірі 84593 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 84593 грн., та заниження податку на прибуток на суму 22285 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 22285 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на додану вартість за період з 01.11.2016 по 31.12.2016 встановлено його заниження на загальну суму 28861 грн., за листопад 2016 року на суму 11629 грн. та за грудень 2016 року на суму 17232 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, податкових повідомлень-рішень та розрахунків до них, з врахуванням строків, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток, податок на додану вартість та зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за звітній (податковий) період 2016 рік, з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю Техстайл Інк. .

Так, між ТОВ Сімарк Груп (покупець) в особі директора ОСОБА_1 та ТОВ Техстайл Інк (продавець) в особі директора ОСОБА_2 , був укладений договір поставки від 15.11.2016 №73, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати, а покупець купити товар в асортименті, за цінами та у кількості відповідно до накладних (рахунків-фактур), які є невід`ємною частиною цього Договору.

Загальна сума договору становить сумарну вартість відвантаженого товару за видатковими накладними (рахунками-фактурами) протягом періоду дії цього Договору (пункт 1.2 Договору).

Товар відпускається покупцю згідно з замовленням, що формується на підставі узгодженої заявки з покупцем, в кій зазначається асортимент, кількість, ціна, адреса та строк передачі товару (пункт 2.1 Договору).

Доставка товару покупцю здійснюється засобами продавця, за рахунок продавця, продавець постачає товар за цим договором централізовано-кільцевими перевезеннями (пункт 2.2 Договору).

Доставка товару здійснюється в погоджений сторонами строк, транспортом, який відповідає вимогам, за адресою вказаною у відповідній видатковій накладній. Вартість доставки товару продавцем входить до ціни товару (пункт 2.3 Договору).

Товар вважається прийнятим покупцем згідно кількості, яка вказана у видаткових накладних. Приймання товару по кількості та якості здійснюється на складі покупця у відповідності вимог чинного законодавства (пункт 2.4 Договору).

Позивачем до матеріалів справи надано копії рахунків-фактур, видаткових накладних, платіжних доручень.

При наданні оцінки даній господарській операції суд враховує, що сам факт наявності у позивача видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Аналогічна позиція викладена у рішеннях Верховного Суду від 06 червня 2018 року справа №П/811/2247/14, від 04 квітня 2018 року справа №813/1687/17.

Так, ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. (код 40329806) зареєстроване 09.03.2016 року Солом`янською районною адміністрацією в місті Києві, свідоцтво про державну реєстрацію від 09.03.2016 №10731020000030988. Податкова адреса/місце проживання платника податків: 03035 м. Київ вул. Урицького 17, кв 2.

Посадовими особами платника податків, відповідальними за фінансово- господарську діяльність протягом звітного періоду декларування ПДВ, охопленого узагальненою податковою інформацією:

- директор - ОСОБА_3 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), за перевіряємий період директор - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 );

- головний бухгалтер - ОСОБА_3 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), за перевіряємий період директор - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 );

Взято на облік до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві 09.03.2016.

Декларації подано за підписом директора ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ),з податку на додану вартість за листопад за грудень 2016 до ДПІ не подано, декларації з податку прибуток. Остання звітність з податку на додану вартість до ДПІ подана за листопад 2016 року. Декларації з податку на прибуток, звіт про фінансовий результат, екологічного, земельного, транспортного податку за 2016 рік ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. , до ДПІ по місту регістрації подані не були. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) поданого за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року-до ДПІ не подано.

Судом встановлено, вироком Солом`янського районного суду м.Києва від 27.06.2017 у справі №760/3798/17 ОСОБА_2 визнано винуватим за ст. 205 ч. 1 КК України та призначено йому покарання - у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що становить 8500 гривень на користь держави.

Вироком встановлено: ОСОБА_4 будучи засновником фіктивного підприємства - ТОВ Техстайл ІНК ,в період часу з 12.07.2016 по 21.01.2017 забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахункам підприємства ,складання від його імені як службової особи ТОВ Техстайл ІНК ,фіктивних первинних документів податкової звітності ,штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам та завищенню валових витрат таким суб`єктам господарської діяльності , в результаті чого до Державного бюджету України не надходило коштів у вигляді сплати податків.

При цьому, дії ОСОБА_4 ,який за допомогою невстановленої слідством особи, придбав ТОВ Техстайл ІНК ,здійснював в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва ,а саме : відповідно ст.ст. 56,89 Господарського кодексу України , Закону України Про господарські товариства , Закону України Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців .

Після перереєстрації ТОВ Техностайл ІНК на ОСОБА_2 ,невстановлені досудовим слідством особи, з метою прикриття своєї незаконної діяльності ,шляхом уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів ,отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та інші фіктивні первинні документи .

Натомість, статус фіктивного нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа №21-421а11), від 01.12.2015 у справі №21-1661а15, від 02.12.2015 у справі №21-3849а15).

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 23.02.2017 у справі № 805/3424/15-а (№К/800/25505/16) та викладена Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а (К/9901/436/18).

У постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 №21-3418а16 висловлена правова позиція, згідно із якою первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Стала практика Верховного Суду України (рішення від 22.03.2016 у справі №810/6201/14, від 26.04.2016 №2а-4201/11/2670, від 12.04.2016 №826/17617/13-а тощо, виходить із того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Отже, враховуючи, що стосовно директора ТОВ Техностайл ІНК є вирок, який набрав законної сили та яким директора ТОВ Техностайл ІНК ОСОБА_2 (який повністю визнав вину і щиро розкаявся) визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, вбачається неправомірність формування позивачем показників податкової звітності на підставі первинних документів, які не можуть вважатися належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та частини другої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування показників податкової звітності.

Більше того, по вказаним господарським операціям позивачем жодним чином не обґрунтовано ділової мети; не надано доказів поставки товарів та їх отримання уповноваженими особами, не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином отримані товарно-матеріальні цінності та послуги надані саме цим контрагентом.

Крім того, позивачем також не було надано і будь - яких доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі постачальника послуг, враховуючи відсутність в останнього достатніх трудових та матеріальних ресурсів (основних фондів) для проведення відповідної господарської діяльності, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у цій справі, також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з ТОВ Техностайл ІНК .

З огляду на наведене, суд приходить висновку, що надані позивачем первинні документи не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податкового обліку.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом (постанова Верховного Суду України від 27 березня 2012 року №21-737во10).

В площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків дійсно відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 77 КАС України). Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

За таких обставин, відповідачем надано суду належні та допустимі докази, що вказують на те, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; докази того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2019 №04062615140106, №0407261514106, №04082615140106 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною п`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ТОВ "Сімарк Груп" відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 05.11.2019.

Суддя С.К. Каракашьян