Рішення

від 25.10.2019 по справі 640/8019/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2019 року № 640/8019/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - ОСОБА_1 , від відповідача - Бабченко О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Харчова Компанія" (вул. Іллінська, 8,Київ 70,04070, код ЄДРПОУ38129143) до за участі третьої особи Головного управління Держпраці у Київській області (вул. Вавілових, 10,Київ 60,04060, код ЄДРПОУ39794214) Приватного підприємства "Служба охорони "Комсервіс" (04211, м. Київ, Оболонська набережна, 11, корпус 3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Харчова Компанія", в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 16.04.2019р. №№КВ479/1439/АВ/ТД/ФС-304 та №КВ479/1439/АВ/ІП/ФС-306, КВ479/1439/АВ/МГ/ФС-305.

Позовні вимоги мотивовано наступним:

- порушення порядку проведення перевірки, яке, на думку позивача, полягало у відсутності підстави для інспекційного відвідування, у посвідченні (направленні) на проведення перевірки, безпідставному складанні актів неможливості проведення перевірки та перевищенні строку перевірки, підписанні акту перевірки без представника позивача та відсутності підпису одного з інспекторів;

- порушення порядку винесення оскаржуваних рішень, яке, на думку позивача, полягало у відсутності повідомлення позивача про час та місце розгляду справи;

- відсутності підстав для застосування до позивача санкцій, з огляду на те, що особи, зазначені в акті перевірки не є працівниками позивача, а з акту перевірки не вбачається з можливе встановити щодо кого саме зроблено висновок про працевлаштування;

- невідповідність висновків про працевлаштування неповнолітнього ОСОБА_2 , без згоди батьків та його роботу в нічний час, з посиланням на те, що вказана особа досягла 18 років під час прийняття на роботу;

- невідповідність висновків про роботу в нічний час ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з огляду на те, що згідно табелю робочого часу вказані особи не мають нічних часів роботи, а дані про це пояснюються застосуванням обліку робочого часу за допомогою магнітних карток та становлять незначний час;

- зазначені в акті перевірки неповнолітні, щодо яких акт перевірки містить висновок про відсутність згоди батьків на працевлаштування, на момент працевлаштування досягли шістнадцяти років;

- на підприємстві ведеться облік працівників, які не досягли шістнадцяти років.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з посиланням на правомірність дій під час проведення перевірки та обґрунтованість прийнятих рішень.

В процесі розгляду справи судом було залучено в якості третьої особи приватне підприємство "Служба охорони "Комсервіс", проте, вказаним підприємством пояснень щодо предмету спору надано не було.

В процесі розгляду справи судом було викликано для допиту в якості свідків осіб, зазначених в акті перевірки, проте, вказані особи до суду не з`явилися. З огляду на позицію представників позивача та відповідача судом справу було розглянуто за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі посвідчення на проведення перевірки №479 від 20.02.2019р., інспектором праці протягом 21 лютого - 26 березня 2019 року було здійснено інспекційне відвідування товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Харчова Компанія", за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 25 березня 2019 року №КВ 479/1439/АВ. (далі - Акт перевірки).

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення , визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (надалі - Порядок № 509).

У відповідності до пункту 6 Порядку №509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Відповідачем було додано до відзиву копію повідомлення про розгляд справи, направлене позивачу 05.04.2019р., позивачем не було повідомлено про подання клопотань про відкладення її розгляду.

З огляду на викладене, суд вважає правомірними дії відповідача щодо розгляду справи.

На підставі висновків акту перевірки за порушення приписів ч. 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, до позивача, постановою від 16.04.2019р. №КВ479/1439/АВ/ТД/ФС-304 було застосовано штраф.

Підставою для винесення зазначеного рішення стало те, що актом встановлене порушення позивачем приписів ч. 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, які полягали в відсутності оформлення трудового договору з громадянками, визначеними в акті перевірки та оскаржуваному рішенні як ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які знаходилися за своїми робочими місцями.

Відповідно до пункту 6 частини 1, частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 265 статті 24 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки та доведений належними доказами.

Водночас, при накладенні штрафу слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення та встановлення в діях підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді штрафу.

Необхідно враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Із цією нормою кореспондує стаття 77 Кодексу адміністративного судочинства України, якою на сторони покладено обов`язок доводити ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення.

До того ж, диспозиція частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України встановлює відповідальність саме за "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору".

Правомірність застосування до позивача штрафу, визначеного статтею 265 Кодексу законів про працю України, відповідач пов`язує з інформацією, викладеною в акті перевірки щодо громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які знаходилися за своїми робочими місцями.

Однак, відповідні докази, які б підтверджували факт допуску даних громадян позивачем до роботи (функціональні обов`язки, об`єм виконаних робіт, кількість відпрацьованого часу) відсутні, а наведене в акті визначення позбавляє суд можливості встановити яких саме фізичних осіб відповідачем було ідентифіковано як допущених до роботи позивачем.

Крім того, суд враховує пояснення та докази надані позивачем, зокрема, копії договорів з третьою особою та список працівників третьої особи, які виконують роботи з прибирання.

За порушення приписів статей 188 та 189 Кодексу законів про працю, постановою від 16.04.2019р. №КВ479/1439/АВ/ІП/ФС-306 позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.

В акті перевірки зазначено, що в ході здійснення інспекційного відвідування було встановлено, що на підприємстві працюють неповнолітні: ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 -16-ти років, ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 -ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 - ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_14 - ІНФОРМАЦІЯ_8 проте, в особових справах відсутня письмова згода батьків, або осіб, які їх заміняють, що відповідно до частини першої та другої статті 188 КЗпП має бути стосовно всіх працівників старших шістнадцяти років та осіб, які досягли п`ятнадцяти років. Спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років не ведеться.

Згідно зі статтею 188 Кодексу законів про працю, не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п`ятнадцяти років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров`ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Відповідно до статті 189 Кодексу законів про працю, на кожному підприємстві, в установі, організації, має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження.

Відповідачем не було зазначено ні в акті перевірки, ні у відзиві на позов, станом на яку дату відповідачем було визначено вік вищезазначених осіб, як таких, що не досягли шістнадцяти років.

Проте, виходячи з дати складання акту, та зазначених у ньому дат народження, станом на дату перевірки зазначені особи є такими, що досягли шістнадцяти років.

Щодо ОСОБА_2 , про якого в акті перевірки зазначено -16-ти років , позивачем надано копію паспорту даної особи, згідно з якою ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Позивачем було надано копії особових справ даних працівників, з огляду на що суд вважає безпідставними твердження відповідача про порушення позивачем приписів статті 188 КЗпП, оскільки даними доказами підтверджується досягнення особами шістнадцятирічного віку на момент прийняття на роботу позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується представниками сторін, в вимогах про надання документів, які було направлено відповідачем позивачу відсутні посилання на необхідність надання позивачем доказів обліку працівників, які не досягли шістнадцяти років, та даних такого обліку.

Суд погоджується з доводами позивача щодо безпідставності складення актів про неможливість проведення інспекційного відвідування, у зв`язку з ненаданням документів, з огляду на відсутність конкретизованого переліку таких документів як в актах, так і у вимозі про надання документів.

В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідачем не було притягнуто позивача до відповідальності за створення перешкод перевірці, натомість, оскаржувані рішення є наслідком конкретно визначених порушень, допущених, на думку відповідача, позивачем.

Отже, відсутність певних документів - в даному випадку доказів обліку працівників, які не досягли шістнадцяти років, та даних такого обліку, за яку позивача було притягнуто до відповідальності, встановлена актом перевірки, може бути спростована в загальному порядку позивачем, з огляду на те, що доказів витребовування таких документів у позивача під час проведення перевірки, відповідачем не надано.

Так, матеріали справи містять наданий позивачем Журнал обліку працівників, які не досягли вісімнадцяти років , відповідачем заперечень щодо цього доказу не надано.

З огляду на викладене, суд вважає, що наслідком порушення відповідачем обов`язку щодо конкретизації витребуваних під час проведення документів, є скасування рішення, прийнятого на підставі тверджень про відсутність таких документів, у випадку їх надання в процесі розгляду справи.

Також, під час перевірки було встановлено порушення позивачем вимог статті 192 КЗпП., ч. 1 ст. 55 КЗпП, ч. 1 ст. 63 КЗпП, ч. 2 ст.75 КЗпП.

Зазначені порушення полягали, зокрема, в тому, що :

гр. ОСОБА_2 , член бригади ресторану І категорії 07.2018 відпрацював 68.53 ґод. в нічний час, що підтверджується табелем обліку використаного робочого часу за липень 2018 року, що є порушенням ч. 1 ст. 55 КЗпП,

гр. ОСОБА_3 , інструктор з навчання закладу ресторанного господарства І категорії, в грудні 2018 року, згідно обліку використаного робочого часу працювала в нічний час 0,11год., в березні 0,62, що є порушенням ст. ч. 1 ст. 55 КЗпП, та робочий час за грудень склав 174,7 що є порушенням ч. 1 ст. 63 КЗпП, оскільки максимальна тривалість робочого тижня складає 36 годин для осіб, що не досягли 18 річного віку.

гр. ОСОБА_4 , працівник закладу ресторанного господарства І категорії, в січні 2019 року, згідно обліку використаного робочого часу, працювала в нічний час 0,03год.

Суд не погоджується з посиланнями в акті перевірки щодо гр. ОСОБА_2 , з огляду на те, що позивачем надано копію паспорту даної особи, згідно з якою ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Щодо інших порушень, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 55 Кодексу законів про працю України, забороняється залучення до роботи в нічний час осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192). Відповідно до статті 63 зазначеного Кодексу до надурочних робіт (стаття 62) забороняється залучати, зокрема, осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192). Згідно зі статтею 192 КзПП, забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.

Як вбачається з наданих позивачем матеріалів (а.с. 118,120,122,123, т.1) справи, працівники позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнята на посаду кухонного працівника на умовах неповного робочого дня та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 прийнята на посаду працівника закладу ресторанного господарства на умовах неповного робочого тижня.

В той же час, згідно з наданими позивачем відповідачу табелями обліку робочого часу (а.с. 159, 161, т.1) гр. ОСОБА_3 було відпрацьовано 174 години, з яких 11,4 понаднормово, 0,62 - у нічний час, а гр. ОСОБА_4 - 139,9, з яких 0,03 год у нічний час.

Згідно з частиною першою статті 51 Кодексу законів про працю, скорочена тривалість робочого часу встановлюється, зокрема, для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень.

Отже, максимальна кількість робочого часу, згідно з вищезазначеними нормами Кодексу законів про працю, за березень 2018 року, мала становити 151 годину, з урахуванням того, що у березні 2018 року був 21 робочий день.

Таким чином матеріалами справи підтверджується обставина порушення позивачем вимог статті 192 КЗпП., ч. 1 ст. 55 КЗпП, ч. 1 ст. 63 КЗпП, з огляду на що вимоги про визнання протиправною постанови № КВ479/1439/АВ/МГ/ФС-305 задоволенню не підлягають.

Щодо посилань позивача на порушення під час проведення перевірки, як на підстави для скасування оскаржуваних рішень, то суд вважає, що такі порушення можуть бути підставою у двох випадках - коли про це прямо зазначено в Законі, або допущені порушення потягли за собою відсутність (дефектність) певних доказів, та відповідно, неможливість підтвердження обставин, з існуванням яких пов`язується прийняття рішення.

З огляду на викладене судом та керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Харчова Компанія" задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Київській області №КВ479/1439/АВ/ТД/ФС-304 та №КВ479/1439/АВ/ІП/ФС-306 від 16.04.2019р.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 05.11.2019.

Суддя С.К. Каракашьян