Постанова

від 29.10.2019 по справі 160/5315/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 160/5315/19 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Ремдеталь

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року (головуючий суддя Кальник В.В.)

у справі № 160/5315/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Ремдеталь

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Ремдеталь звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, у якому просило визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2199/1722/АВ/ТД-ФС/482 від 23.05.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зробив помилковий висновок про наявність трудових відносин ТОВ Виробниче об`єднання Ремдеталь із 2 особами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Твердження про допущення працівників до роботи без оформлення трудових відносин спростовується фактом укладення з ними цивільно-правових договорів. Крім того, позивач зазначив, що інспекційне відвідування призначено за відсутності спеціального закону, а на рішенням суду визнано незаконною та нечинною Постанову КМ України від 29.04.2017 №295 Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю в Україні та статті 34 Закону України про місцеве самоврядування в Україні .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Суд встановив, що фізичні особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повинні були виконувати певні трудові функції в ТОВ Виробниче об`єднання Ремдеталь відповідно до визначеного виду та у встановлений строк, суд дійшов до висновку, що предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес їх праці, а не її кінцевий результат, а тому договори мають ознаки трудового характеру.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі наголошує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 № 295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . Відтак перевірка позивача у даній справі проведена відповідачем на підставі визнаної нечинною незаконної постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексів законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , що свідчить про незаконність проведеного інспекційного відвідування та, як наслідок, рішень прийнятих за результатами його проведення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, в поданому суду письмовому відзив на апеляційну скаргу зазначає про правильність висновків суду першої інстанції стосовно правомірності оскарженої постанови про накладення штрафу. Зазначає, що інспекційне відвідування проводилось у відповідності до чинного на той час Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 № 295.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області відповідно до наказу від 22.04.2019 № 502-І та на підставі направлення від 22.04.2019 № 10-н у період з 24.0.2019 по 25.04.2019 проведено інспекційне відвідування ТОВ Виробниче об`єднання Ремдеталь , за результатами якого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 25.04.2019 № ДН 2199/1722/АВ.

В ході інспекційного відвідування встановлено порушення вимог ч.ч. 1, 2 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме: допущення 2 фізичних осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До таких висновків відповідач дійшов огляду на такі обставини.

ТОВ Виробниче об`єднання Ремдеталь укладались цивільно-правові угоди з наступними громадянами:

1. ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

- цивільно-правовий договір № 331 від 03.01.2018;

- цивільно-правовий договір № 333 від 02.02.2018;

- цивільно-правовий договір № 335 від 01.03.2018;

- цивільно-правовий договір № 340 від 03.04.2018;

- цивільно-правовий договір № 343 від 03.05.2018;

- цивільно-правовий договір № 345 від 02.06.2018;

- цивільно-правовий договір № 348 від 02.07.2018;

- цивільно-правовий договір № 350 від 01.08.2018;

- цивільно-правовий договір № 355 від 03.09.2018;

- цивільно-правовий договір № 358 від 03.10.2018;

- цивільно-правовий-договір № 360 від 02.11.2018;

- цивільно-правовий договір № 363 від 02.12.2018;

- цивільно-правовий договір № 366 від 01.01.2019;

- цивільно-правовий договір № 370 від 03.02.2019;

- цивільно-правовий договір № 372 від 02.03.2019.

2. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ):

- цивільно-правовий договір № 330 від 02.01.2018;

- цивільно-правовий договір № 332 від 01.02.2018;

- цивільно-правовий договір № 337 від 03.03.2018;

- цивільно-правовий договір № 339 від 02.04.2018;

- цивільно-правовий договір № 342 від 02.05.2018;

- цивільно-правовий договір № 344 від 01.06.2018;

- цивільно-правовий договір № 347 від 01.07.2018;

- цивільно-правовий договір № 352 від 03.08.2018;

- цивільно-правовий договір № 354 від 02.09.2018;

- цивільно-правовий договір № 357 від 02.10.2018;

- цивільно-правовий договір № 359 від 01.11.2018;

- цивільно-правовий договір № 362 від 01.12.2018;

- цивільно-правовий договір № 367 від 03.01.2019;

- цивільно-правовий договір № 369 від 02.02.2019;

- цивільно-правовий договір № 371 від 01.03.2019.

Предметом укладених договорів є зобов`язання виконавця виконати замовнику роботи (надати послуги) з охорони адміністративного приміщення ТОВ Виробниче об`єднання Ремдеталь .

Пунктом 1.1. цих договорів передбачено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності витратами, зумовленими народженням та похованням.

Пунктом 1.3 договорів встановлено обов`язок замовника своєчасно прийняти і оплатити виконану Виконавцем роботу.

Розділом 2 договорів передбачено розмір і порядок здійснення оплати послуг виконавця.

Умови дострокового розірвання договорів передбачені розділом 4 договорів.

Розділом 6 визначається термін дії договорів.

Згідно пояснень директора ТОВ Виробниче об`єднання Ремдеталь Івановської Л.Л. від 25.04.2019 № 06, наданих під час проведення інспекційного відвідування, підприємство користується послугами ОСОБА_2 , 1949 року народження, та ОСОБА_3 , 1951 року народження, які здійснюють огляд адміністративного приміщення та прилеглої території двічі на день. З ними укладені цивільно-правові договори. Заробітна плата виплачується із розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої в Україні, шляхом безготівкового розрахунку на картковий рахунок.

За результатами розгляду акту інспекційного відвідування від 25.04.2019 № ДН 2199/1722/АВ першим заступником начальника Головного управлінням Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.05.2019 № ДН 2199/1722/АВ/ТД-ФС/482, якою на ТОВ Виробниче об`єднання Ремдеталь накладено штраф у розмірі 250380,00 грн. за порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.3 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України №386/2011 від 06.04.2011, одним з основних завдань Держпраці України є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п.7 Положення).

Відповідно до пп.5 п.6 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого Наказ Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2015 року за № 438/26883, проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці.

Також повноваження державних інспекторів Держпраці та територіальних державних інспекцій визначені конвенцією Міжнародної організації праці,ратифікованою Законом України Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі .

Згідно з пп. а п.1, п.2 статті 12 Конвенції міжнародної організації праці про інспекцію праці у промисловості й торгівлі від 11.07.1947 №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції.

Контрольні заходи на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм (ст.16 Конвенції).

Процедура здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю , затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України .

Посилання позивача на те, що відповідачем та судом першої інстанції безпідставно застосовано означену постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 №295 з огляду на те, що вказана постанова Кабінету Міністрів України визнана нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17, апеляційний вважає помилковим, оскільки відповідно до ч.2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, тому на час здійснення інспекційного відвідування постанова Кабінету Міністрів України № 295 була чинною, підлягала застосуванню.

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, в тому числі, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку № 295).

Згідно пп.6 п.5 Порядку № 295, на який посилається позивач, інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки");

- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

В спірному випадку, як вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для проведення інспекційного відвідування стала інформація, отримана від Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, про працівників які виконують роботу (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року (лист від 27.02.2019 № 4715/05-05/26).

Пунктом 19 Порядку №295 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Відповідно до пункту 20 цього ж Порядку №295, акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку № 295).

Статтею 265 КЗпП України встановлена відповідальність за порушення законодавства про працю.

За правилами ч.1 ст.265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Частиною 4 ст.265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Діючий (не скасований, не визнаний нечинним у встановленому порядку) на час прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення .

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки порушення законодавства про працю зафіксовані в акті перевірки. Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 3, 4 Порядку № 509).

Відповідно до пункту 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка (абзац 2, 4 пункту 8 Порядку №295).

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності та встановлених судом фактичних обставин, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність в діях відповідача порушень процедури проведення інспекційного відвідування та притягнення позивача до відповідальності.

Стосовно висновків суду першої інстанції по суті прийнятої відповідачем постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2199/1722/АВ/ТД-ФС/482 від 23.05.2019 апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, підставою для притягнення юридичної особи, яка використовує найману працю, до відповідальності на підставі ч.2 ст.265 КЗпП України є встановлений факт відсутності трудових відносин між цією особою та працівником при умові фактичного виконання працівником трудових функцій.

Отже, визначальним для вирішення спірних правовідносин у справі, що розглядається, є визначення наявності або відсутності ознак трудових правовідносин між ТОВ ВО Ремдеталь та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2

Трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч.1 ст.21 КЗпП України).

За приписами ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Частинами 1, 3 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні контракту.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, встановлений контролюючим органом факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є правовою підставою для застосування до роботодавця штрафних санкцій.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 ЦК України, згідно частини першої якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

В свою чергу, трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. При цьому, здійснення трудової діяльності відбувається в межах норм і правил внутрішнього трудового розпорядку, визначених роботодавцем, а працівник, за виконану роботу, систематично отримує заробітну плату відповідно до тарифної сітки або схеми посадових окладів, що затверджені роботодавцем.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

За цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрий визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

В спірному випадку, як встановлено судом, між ТОВ ВО Ремдеталь (Замовник) та фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено цивільно-правові договори. Предметом укладених договорів є зобов`язання виконавця виконати замовнику роботи (надати послуги) з охорони адміністративного приміщення ТОВ ВО Ремдеталь .

Виходячи із змісту цивільно-правових договорів, укладених позивачем з вказаними вище фізичними особами, судом першої інстанції вірно встановлено, що предметом цих договорів є зобов`язання виконавця виконати протягом відповідного (чітко визначеного) періоду замовнику роботи (надати послуги) з охорони адміністративного приміщення ТОВ ВО Ремдеталь , при цьому, жодним пунктом договорів, а також актами здавання-приймання виконаної роботи не визначено обсяг виконуваної роботи.

Не містяться у цих документах і відомостей щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик. Робота носить постійний характер, а саме: виконання обов`язків охоронця (код класифікатора професій - 5169); праця за цими договорами не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності ТОВ ВО Ремдеталь , роботи за договорами мають систематичний характер, договори укладені на один місяць та переукладаються на такий ж саме термін щомісячно, в той час як цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

Таким чином, зазначені договори, укладені між позивачем та фізичними особами, вказують на те, що предметом цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат.

Всі виконані за цими договорами роботи також свідчать про процес праці, оскільки роботи повинні виконуватись щоденно; винагорода за виконану роботу розраховується із мінімальної заробітної плати, встановленої в Україні; працівники виконували обов`язки охоронця, тобто, регламентовано процес праці, що характерно для трудового договору.

Враховуючи, що вищенаведені фізичні особи не організовували самостійно свою роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися безпосередньо позивачеві, вказані фізичні особи повинні були виконувати певні трудові функції в ТОВ ВО Ремдеталь відповідно до визначеного виду та у встановлений строк, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладені позивачем з фізичними особами - гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 договори мають ознаки трудових договорів, оскільки характер умов наданих цивільно-правових договорів тотожний кваліфікаційним характеристикам професій, зазначених в договорах (охоронець), що вказує саме на процес виконання трудової функції не підрядником, а працівником, тому ці договори мають ознаки трудових договорів, і повинні укладатись у відповідності до норм трудового законодавства.

Крім того, суд першої інстанції вірно прийняв до уваги той факт, що на виконання припису від 08.05.2019 №ДН2199/1722/АВ/П позивач листом від 13.05.2019 № 07 повідомив відповідача, що цивільно-правові договори із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. В штатний розпис з 11.05.2019 введено одиницю сторож. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийнято на пів ставки з 13.05.2019.

Тобто, фактично вимоги виданого відповідачем припису №ДН2199/1722/АВ/П від 13.05.2019 виконані у встановлений інспектором праці строк, що свідчить про згоду позивача із виявленими порушеннями під час інспекційного відвідування.

Наведені вище обставини, встановлені судом, свідчать, що позивачем допущено порушення законодавства про працю, а саме частини третьої статті 24 КЗпП, тому постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 250380 грн., винесена відповідачем правомірно.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Ремдеталь залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 160/5315/19 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко