Постанова

від 26.05.2020 по справі 160/5315/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2020 року

м.Київ

справа №160/5315/19

провадження №К/9901/33438/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Желєзного І.В.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Ремдеталь

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 (суддя Кальник В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 (головуючий суддя Добродняк І.Ю., судді Бишевська Н.А., Семененко Я.В.)

у справі №160/5315/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Ремдеталь

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Ремдеталь звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, у якій просило суд визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.05.2019 № ДН2199/1722/АВ/ТД-ФС/482.

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі №160/5315/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019, у задоволенні позову відмовлено.

3. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 у справі №160/5315/19 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4. 02.01.2020 до Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області відповідно до наказу від 22.04.2019 № 502-І та на підставі направлення від 22.04.2019 № 10-н у період з 24.0.2019 по 25.04.2019 проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Ремдеталь , за результатами якого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 25.04.2019 № ДН 2199/1722/АВ.

6. В ході інспекційного відвідування встановлено порушення вимог ч.ч. 1, 2 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме: допущення 2 фізичних осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

7. За результатами розгляду акту інспекційного відвідування від 25.04.2019 № ДН 2199/1722/АВ першим заступником начальника Головного управлінням Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.05.2019 № ДН 2199/1722/АВ/ТД-ФС/482, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Ремдеталь накладено штраф у розмірі 250380,00 грн. за порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

8. Незгода Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Ремдеталь з постановою відповідача про накладення штрафу і стала підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що позивачем допущено порушення законодавства про працю, а саме ч. 3 ст. 24 КЗпП, тому постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 250380 грн., винесена відповідачем правомірно.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

10. Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції зробили помилкові висновки щодо наявності порушень трудового законодавства з боку відповідача, оскільки послуги, що надавались за цивільно-правовими договорами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , споживались позивачем саме в процесі їх надання, а отже вбачається, що оцінка судами першої та апеляційної інстанцій правової природи вказаних договорів за критерієм наявності кінцевого результату праці - є необ`єктивною та протиправною.

11. На думку позивача, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про систематичний характер роботи за договорами не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки кожний договір укладався на місячний строк, із зазначенням конкретної кількості днів, протягом яких виконавець брав на себе обов`язки надавати послуги охорони, і укладення кожного наступного договору не було систематизовано, а залежало виключно від волевиявлення обох сторін.

12 . За твердженням скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій також постановили хибний, не підтверджений жодним документальним доказом, висновок про те, що винагорода виконавців за цивільно-правовим договорами за виконану роботу розраховується із мінімальної заробітної плати. Натомість жодним пунктом укладених позивачем із фізичними особами цивільно-правових договорів не передбачена залежність винагороди від мінімальної заробітної плати. Договорами визначений розмір оплати в твердій грошовій сумі.

При цьому, єдиною підставою та метою при виконанні позивачем припису від 13.05.2019 №ДН2199/1722/АВ/П було уникнення сплати штрафу за результатами інспекційного відвідування на підставі ч. 11 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

13. Позивач наголошує на порушенні відповідачем процедури прийняття постанови про накладення штрафу, оскільки на момент її винесення (23.05.2019) постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, якою був затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, була визнана нечинною та протиправною судовим рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17.

14. На думку скаржника, існує юридична залежність Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 від скасованого Порядку №295 і з 14.05.2019 Порядок накладення штрафів № 509 в редакції від 16.05.2017 почав суперечити діючому законодавству України та не міг самостійно використовуватись відповідачем при накладенні штрафів на роботодавців, окремо від Порядку №295.

15. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції, підтримавши позицію суду першої інстанції, вірно зазначив, що, враховуючи, що вищенаведені фізичні особи не організовували самостійно свою роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися безпосередньо позивачеві, вказані фізичні особи повинні були виконувати певні трудові функції в Товаристві з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Ремдеталь відповідно до визначеного виду та у встановлений строк, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладені позивачем з фізичними особами договори мають ознаки трудових договорів, оскільки характер умов наданих цивільно-правових договорів тотожний кваліфікаційним характеристикам професій, зазначених в договорах (охоронець), що вказує саме на процес виконання трудової функції не підрядником, а працівником, тому ці договори мають ознаки трудових договорів, і повинні укладатись у відповідності до норм трудового законодавства.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

17. За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

18. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

19. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

20. Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

21. З аналізу наведених норм, Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

22. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі №815/954/18.

23. Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на такому.

Згідно із ст. ст. 1, 2 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

За приписами ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

24. Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

25. Суд першої інстанції встановив, що між позивачем і ОСОБА_3 було укладено: цивільно-правовий договір від 03.01.2018 № 331; цивільно-правовий договір від 02.02.2018 № 333; цивільно-правовий договір від 01.03.2018 № 335; цивільно-правовий договір від 03.04.2018 №340; цивільно-правовий договір від 03.05.2018 № 343; цивільно-правовий договір від 02.06.2018 № 345; цивільно-правовий договір від 02.07.2018 № 348; цивільно-правовий договір від 01.08.2018 № 350; цивільно-правовий договір від 03.09.2018 № 355; цивільно-правовий договір від 03.10.2018 № 358; цивільно-правовий-договір від 02.11.2018 № 360; цивільно-правовий договір від 02.12.2018 № 363; цивільно-правовий договір від 01.01.2019 №366; цивільно-правовий договір від 03.02.2019 № 370; цивільно-правовий договір від 02.03.2019 № 372.

Між позивачем і ОСОБА_2 : цивільно-правовий договір № 330 від 02.01.2018; цивільно-правовий договір від 01.02.2018 № 332; цивільно-правовий договір від 03.03.2018 № 337; цивільно-правовий договір від 02.04.2018 № 339; цивільно-правовий договір від 02.05.2018 № 342; цивільно-правовий договір від 01.06.2018 № 344; цивільно-правовий договір від 01.07.2018 №347; цивільно-правовий договір від 03.08.2018 № 352; цивільно-правовий договір від 02.09.2018 № 354; цивільно-правовий договір від 02.10.2018 № 357; цивільно-правовий договір від 01.11.2018 № 359; цивільно-правовий договір від 01.12.2018 № 362; цивільно-правовий договір від 03.01.2019 № 367; цивільно-правовий договір від 02.02.2019 № 369; цивільно-правовий договір від 01.03.2019 № 371.

26. Предметом укладених договорів є зобов`язання виконавця виконати замовнику роботи (надати послуги) з охорони адміністративного приміщення Товариства з обмеженою Виробниче об`єднання Ремдеталь .

Пунктом 1.1. цих договорів передбачено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності витратами, зумовленими народженням та похованням.

Пунктом 1.3 договорів встановлено обов`язок замовника своєчасно прийняти і оплатити виконану Виконавцем роботу.

Розділом 2 договорів передбачено розмір і порядок здійснення оплати послуг виконавця.

Умови дострокового розірвання договорів передбачені розділом 4 договорів.

Розділом 6 визначається термін дії договорів.

27. Згідно з поясненнями директора Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Ремдеталь Івановської Л.Л. від 25.04.2019 № 06, наданих під час проведення інспекційного відвідування, підприємство користується послугами ОСОБА_2 , 1949 року народження, та ОСОБА_3 , 1951 року народження, які здійснюють огляд адміністративного приміщення та прилеглої території двічі на день. З ними укладені цивільно-правові договори. Заробітна плата виплачується із розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої в Україні, шляхом безготівкового розрахунку на картковий рахунок.

28. З встановлених судами попередніх інстанцій обставин, вбачається, що кожний цивільно-правовий договір укладався на місячний строк, із зазначенням конкретної кількості днів, протягом яких виконавець брав на себе обов`язки надавати послуги охорони, і укладення кожного наступного договору не було систематизовано, а залежало виключно від волевиявлення обох сторін. Оплата послуг за кожним договором обумовлена конкретною сумою у твердій грошовій формі, між замовником і виконавцем оформлювались Акти здавання-приймання виконаної роботи.

Факт надання фізичними особами послуг позивачу саме на підставі цивільно-правових угод (оцінку даному факту судами першої та апеляційної інстанцій також не було надано) підтверджується і офіційною бухгалтерською звітністю про суми нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до органів доходів і зборів за 2018-2019 роки, з якої вбачається що позивач виплачував виконавцям послуг не заробітну плату, а саме винагороду згідно умов договорів.

29. Водночас, Верховний Суд зазначає, що особливістю договорів про надання послуг є насамперед нематеріальний характер об`єкта договору, при цьому продається не сам результат, а дії, які до нього привели.

Позивач зазначає, що корисний ефект від послуг охорони, що надавались фізичними особами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 полягав у збереженні цілісності та неушкодженості адміністративного приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Ремдеталь , у відсутності протиправного проникнення сторонніх осіб до приміщення, у відсутності фактів розкрадання майна, - та споживався позивачем в процесі надання таких послуг.

30. Окремо Верховний Суд зазначає, що укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, не мають ознак нікчемного правочину, а інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 у справі №806/2064/18.

31. З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає помилковим висновки судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що фізичні особи за цивільно-правовими договорами по суті виконували трудові функції, оскільки цивільно-правові договори не містять тих умов, які повинні бути у трудовому договорі.

Слід відзначити, що судами попередніх інстанцій не було спростовано волевиявлення сторін на укладення вищевказаних цивільно-правових угод та надання певного виду послуг саме в процесі реалізації своїх прав в цивільно-правових відносинах на підставі цивільно-правових угод і укладання в подальшому з цими особами трудових договорів і розширення штату працівників товариства позивача не свідчить про нікчемність або удаваність цивільно-правових договорів.

32. За правилом ч.ч. 1, 2 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв`язку з вищевикладеним, судові рішення підлягають скасуванню, а касаційна скарга -задоволенню.

33. Водночас, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги стосовно того, що відповідачем порушено процедуру прийняття постанови про накладення штрафу, оскільки на момент її винесення (23.05.2019) постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, якою був затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, була визнана нечинною та протиправною судовим рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17.

Суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок про те, що Управління Держпраці у Дніпропетровській області проводило перевірку позивача у квітні 2019 року, тобто до скасування Порядку №295 у судовому порядку, а накладення штрафу 23.05.2019 відбувалося на підставі діючого (не скасованого, не визнаного нечинним у встановленому порядку) на час прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509.

34. При цьому, твердження позивача про взаємопов`язаність Порядку №295 і Порядку №509 оцінюється Верховним Судом критично, оскільки з визнанням нечинним Порядку №295, нечинними є тільки відповідні зміни, але сам Порядок №509 автоматично не може визнаватись нечинним. Своєю чергою, позивачем не доведено, що відповідач при накладенні штрафу керувався саме тими пунктами Порядку №509, в які вносилися зміни Порядком №295.

Керуючись ст.ст. 3, 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Ремдеталь - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 у справі №160/8664/18 скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Ремдеталь до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.

Скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 23.05.2019 № ДН2199/1722/АВ/ТД-ФС/482.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя І.В. Желєзний