Постанова

від 31.10.2019 по справі 420/1121/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/1121/19 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Коваля М.П., Єщенка О.В.

за участю секретаря: Пономарьової Н.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріссистемс» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріссистемс» до Головного управління ДФС в Одеській області за участю третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Національне антикорупційне бюро України про визнання протиправним та скасування наказу, -

УСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кріссистемс» (ТОВ "Кріссистемс") звернулось з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №1218 від 19.02.2019 року.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ №1218 від 19 лютого 2019 року є таким, що не відповідає нормам Податкового кодексу України, оскільки в якості підстав для проведення перевірки в ньому зазначено п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України, а саме: ненадання пояснень та документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту.

Однак, на думку позивача, оспорюваний наказ не містить чітких підстав проведення позапланової виїзної перевірки, оскільки отриманий позивачем запит не відповідає приписам пп. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України, а саме: у запиті не зазначені конкретні підстави його надсилання, не вказано, які саме факти свідчать про порушення платником податків законодавства з питань державної митної справи.

Позивач зазначає, що відповідно до абз. 7 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, у разі коли запит складено з порушенням вимог, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит. До того ж, позивач звертає увагу на те, що копії митних декларацій разом з документами вже надавались при митному оформленні та містяться в інформаційних базах територіальних органів ДФС.

Також позивач зазначив, що посилання у спірному наказі на доповідну записку заступника начальника управління аудиту відповідача як на підставу для проведення перевірки свідчить про необґрунтованість та безпідставність цього наказу, оскільки доповідна записка за своєю суттю є документом внутрішнього використання та здебільшого має на меті спонукання керівництва до прийняття конкретного рішення, але ніяк не є підставою для перевірки.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 28 травня 2019 року прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно прийнято наказ про проведення перевірки, а тому відсутні правові підстави для визнання його протиправним та скасування наказу та задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин справи, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що нормативною підставою для проведення спірної перевірки визначено п.2 ч. 7 ст. 346 МК України, але судом не враховано, що відповідно до ч. 10 ст. 346 МК України встановлені цією статтею строки, підстави та порядок для проведення документальних виїзних перевірок не поширюються на перевірки, що проводяться відповідно до кримінально-процесуального законодавства. Також позивач зазначає, доводи НАБУ про вчинення порушень платником податків ґрунтуються лише на припущеннях. Також серед підстав , чітко визначених Податковим та Митним кодексом відсутня наявність доповідної записки, як підстави проведення документальної позапланової перевірки.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційних скарг, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Кріссистемс" не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 12.10.2016 року внесений запис до ЄДР про проведення державної реєстрації ТОВ «КРІССИСТЕМС» за № 1 355 102 0000 008517, що підтверджено детальною інформацією про юридичну особу (а.с.30-33).

Відповідно до Статуту ТОВ «КРІССИСТЕМС» , предметом діяльності ТОВ «КРІССИСТЕМС» є торгівельна діяльність, в тому числі, діяльність у галузі торгівлі (а.с.12-29).

Згідно з інформацією про юридичну особу, види діяльності ТОВ «КРІССИСТЕМС» : код КВЕД 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля (основний).

Суд встановив, що на адресу ГУ ДФС в Одеській області надійшов лист ДФС України №1101/7/99-99-14-04-02-17 від 14.01.2019 року (а.с. 51), відповідно до якого, з метою повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законодавства справляються при переміщенні товарів через митний кордон України доручено вжити відповідні контрольно-перевірочні заходи у порядку, визначеному статтями 345-354 МК України на предмет правильності визначення митної вартості імпортованих товарів зазначеними суб`єктами ЗЕД.

ГУ ДФС в Одеській області направило запит на адресу ТОВ «КРІССИСТЕМС» №595/10/15-32-14-10-07 від 15.01.2019 року, відповідно до якого, керуючись положеннями п. 5 ст. 334 МК України, з метою перевірки відомостей стосовно товарів, імпортованих ТОВ «КРІССИСТЕМС» та у зв`язку з виявленням фактів, що свідчать про можливе порушення митного законодавства України при ввезенні товарів на митну територію України, запропоновано позивачу надати до ГУ ДФС в Одеській області належним чином засвідчені копії митних декларацій та документів, що стали підставою для митного оформлення товару ввезеного в режимі імпорту на митну територію України, в тому числі: зовнішньоекономічні договори (контракт), специфікації, додатки до них, які стосуються поставки вказаних товарів та інші товаротранспортні та комерційні документи; документи, які підтверджують вартість товару, що заявлена у митних деклараціях; договір на страхування вантажів, що імпортувались; договори на перевезення вантажів; платіжні, банківські та бухгалтерські документи, що підтверджують факт оплати поставки імпортованих товарів;статутні документи (а.с.59).

ТОВ «КРІССИСТЕМС» направило на адресу ГУ ДФС в Одеській області відповідь на запит про надання інформації та копій документів від 05 лютого 2019 року вих. 5/02п, який надійшов на адресу ГУ ДФС в Одеській області 08.02.2019 року про те, що запит ГУ ДФС в Одеській області №595/10/15-32-14-10-07 від 15.01.2019 року не містить конкретної підстави для надсилання запиту, ні інформацію, що свідчить про виявлені контролюючим органом факти порушень та у зв`язку з тим, що отриманий запит не відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів, ТОВ «КРІССИСТЕМС» звільняється від обов`язку для надання інформації та копій документів на вказаний запит.

Від відділу митного аудиту управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області на адресу начальника ГУДФС в Одеській області надійшла доповідна записка від 12.02.2019 року з проханням призначити документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КРІССИСТЕМС» дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 346 МК України (а.с.55).

Матеріалами справи підтверджено, що 19 лютого 2019 року ГУДФС в Одеській області було прийнято наказ №1218 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КРІССИСТЕМС» , відповідно до вимог п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщені через митний кордон України товарів ТОВ «КРІССИСТЕМС» за митними деклараціям за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, з 25 лютого 2019 року тривалістю 30 робочих днів (а.с.48).

У зв`язку з відмовою в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи на підставі наказу №1218 від 25.02.2019 року, ГУ ДФС в Одеській області було складено акт відмови в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи №183/15-32-14-10-11/40892716 від 25 лютого 2019 року (а.с.50).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, з огляду на таке.

Зміст спірних правовідносин полягає у правомірності винесення ГУ ДФС в Одеській області наказу № 1218 від 19.02.2019 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» відносно позивача.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що запит Головного управління ДФС в Одеській області №595/10/15-32-14-10-07 15.01.2019 року відповідає вимогам п.73.3 ст.73 ПК України та п.10 Порядку №1245 від 27.12.2010 року, а позивачем протиправно не надано відповідну інформацію на вказаний запит. При цьому, не надання ТОВ «КРІССИСТЕМС» пояснень та документів згідно запиту ГУ ДФС в Одеській області, послугувало підставою для складення доповідної записки щодо необхідності призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КРІССИСТЕМС» з дотриманням вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року відповідно до п.2 ч.7 ст.346 МК України. Крім цього, суд першої інстанції вважає необґрунтованими та помилковими посилання позивача як на підставу проведення перевірки на доповідну записку, адже підставою для проведення перевірки зазначеної в наказі № 1218 від 19.02.2019 року зазначено п.2 ч.7 ст.346 МК України. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято наказ про проведення перевірки, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог та визнання наказу ГУ ДФС в Одеській області № 1218 від 19.02.2019 року протиправним та його скасування.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до ст.62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків (п.п.62.1.1 п.62.1); інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів (п.п.62.1.2 п.62.1); перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (п.п.62.1.3 п.62.1).

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

В свою чергу, п.2 ч.7 ст. 346 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що документальною позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка підприємства, яка не передбачена планами роботи органу доходів і зборів і може проводитися, якщо виявлено факти або отримано документальну інформацію, які свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань державної митної справи, якщо підприємство не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту.

У відповідності до положень ч. 4-5 ст. 334 Митного кодексу України (далі - МК України), правоохоронні органи, фінансові установи та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства на письмові запити органів доходів і зборів або з власної ініціативи інформують органи доходів і зборів про наявні відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

На підставі частин 1-3 статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з ч. 5 ст. 334 МК України, з метою здійснення митного контролю після випуску товарів органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

Враховуючи викладені норми законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає, що необхідними передумовами для проведення документальної позапланової перевірки у відповідності до положень ст. 346 МК України, є виявлення фактів або отримання документальної інформації, яка свідчить про порушення підприємством вимог законодавства з питань державної митної справи, а також ненадання підприємством пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту.

Як встановлено колегією суддів, на адресу Головного управління ДФС в Одеській області надійшов лист Державної фіскальної служби України від 14.01.2019 року №1101/7/99-99-14-04-02-17 від 14.01.2019 року (а.с. 93), в якому податковому органу повідомлено, що за даними НАБУ певними українськими підприємствами, в 2016-2017 роках здійснювалось декларування імпортних товарів із заниженням їх митної вартості, і серед вказаного переліку підприємств наявне ТОВ «КРІССИСТЕМС» . Вказаним листом, з метою повноти нарахування та сплати податків і зборів, Головному управлінню ДФС в Одеській області доручено вжити відповідні контрольно-перевірочні заходи у порядку у порядку, визначеному статтями 345-354 МК України на предмет правильності визначення митної вартості імпортованих товарів зазначеними суб`єктами ЗЕД.

На виконання листа Державної фіскальної служби України від 14.01.2019 року, Головним управлінням ДФС в Одеській області на адресу ТОВ «КРІССИСТЕМС» направлено запит №595/10/15-32-14-10-07 від 15.01.2019 року з проханням надати належним чином завірені копії митних декларацій та документів, що стали підставою для митного оформлення товару ввезеного в режимі імпорту на територію України, в тому числі: зовнішньоекономічні договори (контракти), специфікації, додатки до них, тощо, які стосуються поставки вказаних товарів та інші товарно-транспортні та комерційні документи; документи, які підтверджують вартість товару, що заявлена у митних деклараціях (у тому числі митні декларації країн відправлення); договори на страхування вантажів, що імпортувались; договори на перевезення вантажів; платіжні, банківські та бухгалтерські документи, що підтверджують факт оплати поставки імпортованих товарів (рах. 312, 632); статутні документи.

У відповідь на запит податкового органу, ТОВ «КРІССИСТЕМС» 05 лютого 2019 року № 5/02п надана відповідь, в якій товариство зазначає, що запит ГУ ДФС в Одеській області №595/10/15-32-14-10-07 від 15.01.2019 року не містить конкретної підстави для надсилання запиту, ні інформацію, що свідчить про виявлені контролюючим органом факти порушень та у зв`язку з тим, що отриманий запит не відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів, ТОВ «КРІССИСТЕМС» не має законних підстав для надання інформації та копій документів на вказаний запит (а.с35-36).

Щодо доводів апеляційної скарги в частині невідповідності запиту Головного управління ДФС в Одеській області про надання інформації вимогам податкового законодавства колегія суддів зазначає наступне.

Так, порядок складання та оформлення запитів органами доходів і зборів врегульовано положеннями ПК України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1245 від 27.12.2010 року (далі - Порядок №1245).

Положеннями підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно приписів пункту 73.3 статті 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Пунктами 9, 10 Порядку №1245 визначено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

У відповідності до вимог п.10 Порядку №1245 запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Відповідно до пункту 12 вказаного Порядку письмовий запит про подання інформації надсилається суб`єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.

За змістом пункту 16 вказаного Порядку у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб`єкт інформаційних відносин звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Дослідивши запит ГУ ДФС в Одеській області №595/10/15-32-14-10-07 від 15.01.2019 року, колегія суддів зазначає, що вказаний запит, який був надісланий на адресу позивача, відповідає вимогам п.73.3 ст.73 ПК України, Порядку №1245, а також нормам ст. 334 МК України. Запит містить фактичну підставу для його направлення (аналіз митних декларацій), правову підставу (ч.5 ст.334 МК України). Крім того, запит містив опис інформації, що запитується, перелік документів, що її підтверджують, був підписаний заступником керівника контролюючого органу та скріплений печаткою цього контролюючого органу.

Доводи апелянта, що у запиті повинні міститися підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує, згідно вимог ст. 73 ПК України критично оцінюються колегією суддів, оскільки інформацію щодо можливого недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи юридичними особами, які фігурують у кримінальних провадженнях, зокрема ТОВ «Кріссистемс» , було отримано ДФС України та ГУ ДФС в Одеській області у тому числі від Національного антикорупційного бюро України на підставі отриманої інформації досудового слідства, право на розголошення якої, у відповідності до вимог ч.1 ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України у контролюючого органу відсутнє, оскільки відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. При цьому, посилання апелянта на той факт, що при митному оформленні товарів декларантом були подані до митниці ДФС усі необхідні документи не звільняє його від обов`язку надавати відповідь на запит контролюючого органу.

При цьому колегія суддів зазначає, що окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов`язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що за умови отримання податкової інформації, яка свідчить про порушення ТОВ «Кріссистемс» вимог законодавства з питань державної митної справи, а також ненадання апелянтом пояснень та запитуваних документів на письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту, відповідачем було правомірно прийнято рішення про наявність підстав для проведення документальної позапланової перевірки.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині протиправності наказу ГУ ДФС в Одеській області №1218 від 19.02.2019 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень пп.75.1.2 п.75.1 ст.73 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до вимог п.78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.349 МК України, посадові особи органу доходів і зборів мають право приступити до проведення документальної (планової чи позапланової) виїзної перевірки декларанта чи зустрічної звірки на підприємстві за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення керівнику відповідного підприємства або уповноваженій ним особі під розписку посвідчення на право проведення перевірки, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу доходів і зборів, мета проведення перевірки, вид (планова чи позапланова) та підстави її проведення, дати початку та закінчення перевірки, посади, спеціальні звання та прізвища посадових осіб органу доходів і зборів, які проводитимуть перевірку, пред`явлення службових посвідчень зазначених осіб, а також надання копії наказу органу доходів і зборів про проведення перевірки.

При цьому вимоги щодо змісту наказу передбачені абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, відповідно до яких в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Проаналізувавши спірний наказ ГУ ДФС в Одеській області про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Кріссистемс» №1218 від 19.02.2019 року, колегія суддів дійшла висновку, що останній містить: дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб`єкта; адреса об`єкта; мета перевірки - перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів ТОВ «Кріссистемс» за митними деклараціями за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року; підстави для проведення перевірки, визначені п. 2 ч. 7 ст. 346 МК України; дата початку перевірки; тривалість перевірки, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, що перевірка була ініційована саме Національним антикорупційним бюро в рамках кримінального провадження, оскільки в оскаржуваному наказі чітко зазначено правові підстави для проведення перевірки - п. 2 ч. 7 ст. 346 МК України, а отже перевірка не проводилась відповідно до кримінального процесуального закону, що виключає обґрунтованість посилань апелянта на положення ч.10 ст. 346 МК України. Суд апеляційної інстанції наголошує, що листом Державної фіскальної служби України від 15.01.2019 року №784/5/99-99-14-04-02-17 ГУ ДФС в Одеській області доручено вжити відповідні контрольно-перевірочні заходи у порядку у порядку, визначеному статтями 345-354 Митного кодексу України на предмет правильності визначення митної вартості імпортованих товарів зазначеними суб`єктами ЗЕД, зокрема апелянтом, разом з тим вказані обставини помилково розцінюються апелянтом як доручення в рамках кримінального провадження.

Щодо посилань апелянта на необґрунтованість зазначення доповідної записки від 12.02.2019 № 109/11/15-32-14-10-05 у наказі ГУ ДФС в Одеській області від 19.02.2019 року № 1218 колегія суддів зазначає, що у відповідності до пп. 1.2.2 п. 1.2 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної фіскальної служби від 31 липня 2014 року № 22 (зі змінами та доповненнями), при організації проведення документальної позапланової (крім перевірок, визначених у підпункті 1.2.3 цього пункту) або фактичної перевірки обґрунтовані пропозиції щодо необхідності її проведення оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника відповідного структурного підрозділу, який має інформацію, що може слугувати підставою для проведення документальної позапланової або фактичної перевірки відповідно до чинного законодавства. Доповідна записка (висновок) надається на розгляд керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС, який приймає рішення про доцільність проведення такої перевірки та визначає підрозділ, який буде здійснювати (очолювати) цю перевірку, відповідати за її організацію, у тому числі направлення повідомлення до Інформаційно-аналітичної групи, координацію дій залучених до перевірки працівників інших структурних підрозділів та органів ДФС, а також реалізацію матеріалів перевірки.

В свою чергу окремі дефекти оформлення наказу про призначення перевірки не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу можна ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки. ПК України та МК України не передбачено необхідності зазначати в наказі про проведення перевірки інформації, що свідчить про можливі порушення з боку позивача вимог законодавства, натомість наказ про проведення перевірки №1905 від 15.03.2019 року містить вказівку на підставу проведення перевірки - п.2 ч.7 ст.346 Митного кодексу України.

При цьому колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року по справі №813/4376/17.

Відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо аргументів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягало у залученні до участі у справі Національного антикорупційного бюро України в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до положень ч.2 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що наведені доводи апелянта жодним чином не спростовують обґрунтованості рішення суду попередньої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження, при цьому порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення даної справи у розумінні ч.2 ст. 317 КАС України судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги встановлено не було. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що не було також встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду у розумінні ч.3 ст.317 КАС України.

Разом з тим, посилання апелянта на рішення Конституційного Суду від 05.06.2019 року є неспроможними, адже вказаним рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII, відповідно до якого Національному антикорупційному бюро України надається право "за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України", оскільки вказане рішення не стосується предмету спору у даній адміністративній справі.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, в апеляційній скарзі не зазначено.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Кріссистемс» у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення або ухвала суду - без змін.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та залишенням без змін рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 139 КАС України апеляційний суд не здійснює зміну розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 315, 316, 321, 325 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріссистемс» - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріссистемс» до Головного управління ДФС в Одеській області за участю третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Національне антикорупційне бюро України про визнання протиправним та скасування наказу - без змін .

Постанова суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05.11.2019 року.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.В. Єщенко