Постанова

від 05.11.2019 по справі 820/1773/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2019 року

Київ

справа №820/1773/17

адміністративне провадження №К/9901/31401/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Київського об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року (головуючий суддя - Заічко О.В.)

та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шевцова Н.В., судді - Макаренко Я.М., Мінаєва О.М.)

у справі №820/1773/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Люксера

до Київської об`єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Люксера (далі - Товариство, ТОВ Люксера ) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської об`єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Київська ОДПІ), Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС), Державної фіскальної служби України (далі- ДФС), в якому просило:

- визнати неправомірними дії відповідача, що полягали у відмові в реєстрації позивача платником податку на додану вартість;

- зобов`язати відповідача зареєструвати позивача платником податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що Київською ОДПІ було протиправно відмовлено у реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксера" платником ПДВ, оскільки Товариством дотримано всі обов`язкові вимоги, встановлені законом, для реєстрації, водночас, контролюючий орган, на відповідні заяви підприємства неодноразово пропонував подати нові реєстраційні заяви, посилаючись при цьому на п. 3.8 та 3.9 Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, проте, вказані пункти носять загальний характер, а тому у Київської ОДПІ були відсутні правові підстави, передбачені п. 183.8 ст. 183 ПК України, для відмови у реєстрації позивача в якості платника ПДВ.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, позов задоволено частково:

- визнано неправомірним дії Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області по відмові в реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксера" платником податку на додану вартість;

- зобов`язано Київську об`єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39893720, вул. Чернишевська, 41, м. Харків, 61002) розглянути питання про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксера" (код ЄДРПОУ 37659637, вул. Чернишевська, б.34, м. Харків, 61002) платником податку на додану вартість.

- стягнуто з Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксера" (код ЄДРПОУ 37659637, вул. Чернишевська, б.34, м. Харків, 61002) судові витрати у розмірі 800 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність правових підстав для відмови Товариству у реєстрації платником ПДВ, а також, вказали, що адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень.

Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач - Київська ОДПІ подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність його відмови в реєстрації позивача платником податку на додану вартість.

27 листопада 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Товариство перебуває на податковому обліку в Київській об`єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

На виконання вимог п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України 26.03.2017 між ТОВ "Люксера" та Київською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області укладено договір №1 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях як оригіналу ( а.с.8-11).

27.03.2017 Товариство подало до Київської ОДПІ заяву за формою №1-ПДВ про добровільну реєстрацію платником податку на додану вартість засобами електронного зв`язку (а.с.12-13).

За результатами опрацювання вказаної заяви, позивачем отримано квитанцію №2 щодо розгляду реєстраційної заяви ТОВ Люксера , якою Київська ОДПІ запропонувала платнику подати нову реєстраційну заяву згідно з вимогами п. 3.8 та п. 3.9 Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 ( а.с.14).

В подальшому, 05.04.2017 TOB "Люксера" направило нову реєстраційну заяву, на яку отримало від Київської ОДПІ квитанцію №2, якою також було запропоновано платнику подати нову реєстраційну заяву згідно з вимогами п. 3.8 та п. 3.9 Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 ( а.с.16-18).

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до п. 182.1 статті 182 ПК України якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв`язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Статтею 183 Податкового кодексу України встановлений порядок реєстрації платників податку.

Згідно з пунктом 183.1 цієї статті кодексу, будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

За змістом пункту 183.3 статті 183 Податкового кодексу України, у разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, реєстраційна заява подається згідно з пунктом 183.7 цієї статті не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Відповідно до пункту 183.7 статті 183 Податкового кодексу України, заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

У реєстраційній заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Платники податку, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати реєстраційну заяву засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу, а також якщо при поданні реєстраційної заяви чи визначенні бажаного (запланованого) дня реєстрації не дотримано порядок та строки (терміни), встановлені пунктами 183.1, 183.3-183.7 цієї статті (пункт 183.8 статті 183 Податкового кодексу України).

Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 від 1130 затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (далі Положення №1130)

Пунктом 3.9 Положення №1130 визначено, якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов`язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника (за наявності), не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру, то протягом 3 робочих днів від дня отримання заяви контролюючий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

При цьому нова заява може бути подана до контролюючого органу з бажаною датою реєстрації, що була вказана у попередній неприйнятій заяві, якщо особою, яка добровільно реєструється платником ПДВ, ліквідовано недоліки, встановлені абзацом першим цього пункту, та така нова заява подана не пізніше ніж за 3 робочих дні до початку податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником ПДВ та матиме право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Пунктом 3.10 Положення № 1130 передбачено, що контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку на додану вартість, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу (пункт 1.5 розділу I, пункти 3.3, 3.4, підпункт 1 пункту 3.5 розділу III цього Положення), або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно зі статтею 184 розділу V Кодексу (пункт 5.1 розділу V цього Положення), а також якщо при поданні реєстраційної заяви чи визначенні бажаного (запланованого) дня реєстрації не дотримано порядок та строки (терміни), встановлені пунктами 183.1, 183.3 - 183.7 статті 183 розділу V Кодексу.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем у вищевказаних заявах було зазначено однакові адреси, лише у заяві від 05.04.2017 додатково вказано країну, область та район, а тому доводи контролюючого органу щодо зазначення Товариством різних адрес місцезнаходження є необґрунтованими.

Крім того, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

З огляду на встановлені судами обставини та виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що у повідомленні про відмову в реєстрації платником податку на додану вартість контролюючий орган не вказав, у чому саме полягає невідповідність поданих Товариством заяв вимогам пунктів 3.8, 3.9 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.11.2014 № 1130, оскільки подані Товариством заяви містили усі обов`язкові реквізити, достовірні або повні дані, були скріплені печаткою Товариства та підписані із застосуванням електронного цифрового підпису, а відомості про Товариство були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали статус підтверджено .

Верховний Суд зазначає, що п. 3.9 Положення №1130 містить вичерпний перелік обставин, за яких контролюючий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію і у даному випадку, такі недоліки у поданих Товариством заяв відсутні, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність відмови контролюючого органу та наявність правових підстав для часткового задоволення позову..

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Київського об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова