Постанова

від 03.10.2019 по справі 910/12391/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2019 р. Справа№ 910/12391/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Хлівнюк М.М. довіреність № 51 від 10.07.2019 року;

від відповідача: Гонтарчук Г.В. довіреність № ордер серія КС №277823 від 03.10.2019 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Івік"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 року (дата підписання повного тексту 19.07.2019 року)

у справі № 910/12391/18 (суддя: Усатенко І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Івік"

про стягнення 240 849,35 грн.

Встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Івік" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 240 849,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за укладеними між сторонами договором субпідряду №5111 від 11.11.2016 року неналежним чином виконав свої грошові зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Господарський суд міста Києва частково задовольнив позов своїм рішенням від 11.07.2019 року (повний текст рішення складено - 19.07.2019 року) та присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "ІВІК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" суму боргу у розмірі 186133, 14 грн пеню у розмірі 27589,26 грн, 3% річних у розмірі 2951,55 грн, втрати від інфляції у розмірі 10462,54 грн, судовий збір у розмірі 3407,05 грн. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "ІВІК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" 3% річних у розмірі 2758,45 грн та втрат від інфляції у розмірі 10954,41 грн - відмовив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Івік" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в даній справі в частині стягнення 84418,88 грн основного боргу, 13794,63 грн пені, 1475,77 грн 3% річних, 5 231,27 грн витрат на інфляцію та 1486,05 грн судового збору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Також, скаржник зазначив, що за твердженням судів апеляційної та касаційної інстанції, по справі №910/10611/18, на яку посилається суд першої інстанції по даній справі, відповідач безпідставно утримує 101714,26 грн, а не 186133,14 грн, як вказує суд першої інстанції по даній справі.

Водночас, скаржник вказав, що суд першої інстанції невірно вирахував суми пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, а тому останні підлягають зменшенню пропорційно до задоволеної частини основного зобов`язання, яке належить до стягнення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2019 року справу № 910/12391/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Івік" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 року у справі № 910/12391/18.

22.08.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 03.10.2019 року скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційні скарги задовольнити, а рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник позивача 03.10.2019 року в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що Північний апеляційний господарський суд у справі №910/10611/18 (залишене Верховним Судом без змін), що саме відповідач неправомірно тримав суму 186133,14 грн з посиланням на п. 8.17 договору, тому що зменшення належних до сплати платежів за цим договором за роботи можливе лише за наявності порушення субпідрядником своїх зобов`язань, а відповідач першим припустився порушення договору в частині сплати за виконані роботи за серпень 2017 року, і отже були підстави для утримання суми 186133,14 грн з посиланням на п. 8.17. Тобто, рішення суду першої інстанції у справі №910/12391/18 від 11.07.2019 року є обґрунтованим та таким, що базується на належних доказах та повністю відповідає обставинам справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Івік" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 11.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інженерно-технічний центр "ІВІК" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Берліт СК" (субпідрядник) було укладено договір субпідряду №5111 на виконання робіт з влаштування системи опалення, водопостачання та каналізації (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник доручає та оплачує, а субпідрядник зобов`язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, будівельних матеріалів, обладнання та будівельної машинної техніки та підіймальних механізмів, у відповідності до даного договору, проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати при будівництві об`єкту (житловий будинок проектний №2 у складі будівництва об`єкту: "Комплексна забудова території кварталу по вул. Червоноармійській (вул. Великій Васильківській), 137, 139 у складі будівництва об`єктів житлового та громадського призначення з паркінгами (І черга будівництва) у Печерському районі м.Києва, будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:065:0004 у Печерському районі м. Києва) комплекс підрядних робіт з влаштування системи опалення, водопостачання та каналізації згідно з додатком №1 до договору "Договірна ціна", що включають в себе: забезпечення (доставка) всіх необхідних для виконання робіт матеріальних ресурсів та обладнання, будівельної машинної техніки, підіймальних механізмів, витратних та допоміжних матеріалів тощо; монтажні та пусконалагоджувальні роботи.

Згідно з п. 1.2 договору за даним договором роботи виконуються в обсягах, визначених проектною документацією. Остаточний обсяг робіт визначається згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних та витрати по формі №КБ-3.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору на момент укладення даного договору, ціна робіт, виходячи з обсягу виконуваних робіт згідно з проектною документацією, визначена сторонами у додатку №1 до даного договору "Договірна ціна" та складає 1165740,89 грн, податок на додану вартість складає 233148,18 грн, всього разом з ПДВ, 1398889,07 грн (ціна договору). Ціна договору є твердою.

Згідно з п. 4.5 договору оплата ціни договору здійснюється підрядником на користь субпідрядника у наступному порядку. Після підписання даного договору підрядник з метою організації будівельного процесу, залучення будівельної машинної техніки та закупівлі матеріалів та обладнання підрядник може сплатити субпідряднику аванс у розмірі та у строки, окремо обумовлені сторонами. Решту готівкових коштів за виконані роботи, за винятком сплаченого авансу, підрядник сплачує на підставі актів №КБ-2в та довідки №КБ-3, які підписуються уповноваженими представниками щомісячно. Акт №КБ-2в та довідку №КБ-3 субпідрядник передає підряднику не пізніше 20 числа звітного місяця. Підрядник до 14 числа місяця, наступного за звітним, перевіряє його реальність та підписує в частині фактично виконаних обсягів робіт. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 банківських днів після підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) в розмірі 90 % від суми акту. За рахунок недоплачених 10% таким чином коштів (резервне утримання) підрядник вправі покривати витрати на усунення недоліків в роботах (виявлених навіть після прийняття робіт підрядником), які не усунені субпідрядником у встановлені строки, а також компенсувати збитки, понесені з вини субпідрядника. Залишкові 10% резервного утримання сплачуються субпідряднику протягом 90 днів після підписання кінцевого Акту приймання-передачі виконаних робіт. Сума резервного утримання встановлюється сторонами за правилами ст.ст. 594-597 Цивільного кодексу України. Притримання резервного утримання підрядником не є порушенням умов розрахунків за цим договором та не призводить до застосування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 4.6 договору за даним договором розрахунки між сторонами щодо оплати ціни договору здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування підрядником відповідних сум на банківський рахунок субпідрядника.

Згідно з п. 8.17 договору підрядник вправі здійснювати погашення сум неустойок (пені, штрафу), збитків, що передбачені даним договором за порушення субпідрядником своїх обов`язків, а також компенсацій (відшкодувань), погоджених сторонами згідно з умовами даного договору, шляхом відповідного зменшення належних до сплати платежів за роботи (зняття з акту №КБ-2в) або із суми резервного утримання, притриманої згідно п. 4.5.2 цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, в тому числі гарантійних зобов`язань субпідрядника згідно глави 6 даного договору (п. 12.1 договору).

Так, за правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За змістом ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач на підтвердження позовних вимог долучив до позовної заяви акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року на суму 25001,22 грн; акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 на суму 292698,40 грн, вимогу (претензію) Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" про сплату заборгованості, в якій просив відповідача сплатити борг у розмірі 186133,14 грн та претензію на суму 186133,14 грн від 04.07.2018 року.

При цьому, колегія суддів відзначає, що позивачем не було долучено до позовної заяви належних та допустимих доказів направлення вимоги та претензії відповідачу.

До матеріалів справи долучено платіжні доручення на підтвердження суми, коштів, які були перераховані відповідачем позивачу за виконані роботи: № 1909 від 11.11.2016 року на суму 45000,00 грн, № 5 від 01.02.2017 року на суму 40000,00 грн, № 25 від 03.03.2017 року на суму 45000,00 грн, № 2390 від 11.04.2017 року на суму 40000,00 грн, № 2399 від 13.04.2017 року на суму 40000,00 грн, № 2523 від 19.05.2017 року на суму 78000,00 грн, № 2682 від 29.06.2017 року на суму 50000,00 грн, № 61 від 17.07.2017 року на суму 100000,00 грн, № 2839 від 04.08.2017 року на суму 58341,39 грн, № 76 від 10.08.2017 року на суму 60000,00 грн, № 175 від 05.10.2017 року на суму 101714,26 грн.

Так, загальна сума сплачених згідно вказаних платіжних доручень коштів становить 658055,65 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 року у справі № 910/10611/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "ІВІК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" про стягнення 193928,17 грн, яке набрало законної сили постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 року, встановлено, що за період з березня по серпень (включно) 2017 року відповідачем були виконані роботи на загальну суму 844188,79 грн. Факт виконання робіт підтверджується підписаними представниками обох сторін актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3. Будь-яких зауважень щодо обсягу та якості робіт, визначених в актах, позивачем не наведено. Оскільки останній акт приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) був підписаний сторонами 31.08.2018 року, то в силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п.п. 4.5.2 договору станом на 15.09.2017 року позивачем мало бути сплачено на користь відповідача не менше 90% від загальної суми актів, тобто 759769,91 грн. Проте, з матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інженерно-технічний центр "ІВІК" зобов`язань щодо оплати виконаних відповідачем робіт належним чином виконано не було та із належних до сплати 759769,91 грн сплачено лише 658055,65 грн (з яких: 556341,39 грн сплачено в період з 11.11.2016 року по 10.08.2017 року, а 101714,26 грн - 05.10.2017 року). З 15.09.2017 року у позивача перед відповідачем утворилась заборгованість з оплати виконаних підрядних робіт у розмірі 287847,40 грн. В подальшому, 10.05.2017 року в рахунок оплати виконаних робіт позивачем перераховано відповідачу ще 101714,26 грн. Доказів погашення решти заборгованості - у розмірі 101714,26 грн матеріали справи не містять. Позивачем (як замовником) було порушено зобов`язання за договором в частині оплати виконаних робіт, та станом на 15.09.2018 року в останнього перед відповідачем існувала заборгованість. Тому суд погоджується з твердженням відповідача про те, що в силу положень ч. 3 ст.320 Господарського кодексу України та п.п. 2.4.5 договору відповідачем було правомірно зупинено виконання робіт.

За таких обставин, підстави вважати відповідача таким, що прострочив терміни виконання робіт, передбачені п. 3.1 Договору, відсутні.

Крім того, в постанові Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 року № 910/10611/18 встановлено, що згідно з п. 8.17. договору підрядник вправі здійснювати погашення сум неустойок (пені, штрафу), збитків, що передбачені даним договором за порушення субпідрядником своїх обов`язків, а також компенсацій (відшкодувань), погоджених сторонами згідно з умовами даного договору, шляхом відповідного зменшення належних до сплати платежів за роботи (зняття з акту №КБ-2в) або із суми резервного утримання, притриманої згідно п. 4.5.2 цього договору. Отже, зменшення належних до сплати платежів за роботи можливе за наявності порушень субпідрядником своїх зобов`язань, а враховуючи те, що позивач перший допустився порушення в частині оплати за виконані роботи за серпень 2017р., відсутні підстави для утримання 186133,14 грн на підставі п. 8.17. договору.

Також, Верховним Судом в постанові від 05.07.2019 року № 910/10611/18 встановлено, що оскільки Центр має прострочення платежу за виконані Товариством роботи за серпень 2017 року, то Товариство, у свою чергу, правомірно зупинило виконання робіт, оскільки Центр безпідставно утримав 101 714, 26 грн, а тому підстави для нарахування пені відсутні. Центр неправомірно тримав суму 186 133, 14 грн з посиланням на пункт 8.17 договору, тому що зменшення належних до сплати платежів за цим договором за роботи можливе лише за наявності порушення субпідрядником своїх зобов`язань, а Центр першим припустився порушення договору в частині сплати за виконані роботи за серпень 2017 року, і, отже, відсутні були підстави для утримання суми 186 133, 14 грн з посиланням на пункт 8.17 договору. Крім того, станом на 15.09.2017 року борг за Центром рахувався.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЦ "ІВІК" безпідставно утримував кошти у розмірі 186133,14 грн, оскільки, станом на 15.09.2019 року за ним обліковувалась заборгованість.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як наладжене твердження скаржника, що за твердженням судів апеляційної та касаційної інстанції, по справі №910/10611/18, на яку посилається суд першої інстанції по даній справі, відповідач безпідставно утримує 101714,26 грн, а не 186133,14 грн, як вказує суд першої інстанції по даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 186133,14 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, втрати від інфляції та 3% річних, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 8.5 договору у випадку порушення підрядником строків сплати грошових коштів за виконані роботи, а також строків повернення резервного утримання, він зобов`язаний сплатити на користь субпідрядника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої (неоплаченої) суми, за кожен день прострочення.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума пені (за заявлені періоди) є більшою, ніж та, що визначена позивачем до стягнення, проте відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. З огляду на вищезазначене сума пені підлягає стягненню у розмірі, заявленому позивачем до стягнення - 27589,26 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунок 3% річних, погоджується з розрахунком позивача та висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2951,55 грн 3 % річних.

Крім того, враховуючи, що термін прострочення відповідача виконання зобов`язання з оплати отриманого товару за кожен період, окремо становить менше одного місяця, суд першої інстанції здійснив перерахунок інфляційних втрат та дійшов правомірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача 10462,54 грн інфляційних нарахувань.

З огляду на викладене та враховуючи задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 186133,14 грн, колегія суддів не приймає як наладжене твердження скаржника, що суд першої інстанції невірно вирахував суми пені, інфляційних нарахувань та 3% річних,

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Івік" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 року у справі №910/12391/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/12391/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко

Дата складення повного тексту 06.11.2019 року у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному.