Постанова

від 04.11.2019 по справі 917/1136/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2019 р. Справа № 917/1136/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.

та за участю:

від приватного виконавця - не прибув, уповноваженого представника не направив;

від позивача - не прибув, уповноваженого представника не направив,

від відповідача - Сластьон С.В. (за довіреністю від 01.11.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ПТ № 2270 від 24.07.2018),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (вх. №2762 П/2) на ухвалу, постановлену Господарським судом Полтавської області у складі судді Безрук Т.М. 10.06.2019 (час проголошення ухвали 12 година 11 хвилин; дата складання повного тексту 12.06.2019) за результатами розгляду скарги на дії приватного виконавця у справі № 917/1136/18

за позовом Приватного підприємства "ВЄХ-2000", (вул. Тампере, буд. 12, м. Київ, 02105, ідентифікаційний номер 39363262)

до ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" (вул. Героїв Майдану, буд. 82, офіс 24, м. Гадяч, 37300; ідентифікаційний номер 36899405)

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ВЄХ-2000" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про стягнення 316133,28 грн., у тому числі: 264466,67 грн. основного боргу за надані послуги охорони згідно договору №ФО/31/10/16 про надання охоронних послуг від 31.10.2016, 10985,31 грн. - 3% річних, 40681,30грн. - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.12.2018 у справі № 917/1136/18 ( з урахуванням додаткового рішення від 17.12.2018) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (вул. Героїв Майдану, буд. 82, офіс 24, м. Гадяч, 37300; ідентифікаційний код 36899405) на користь Приватного підприємства "ВЄХ-2000" (вул. Тампере, буд. 12, м. Київ, 02105; ідентифікаційний номер 39363262) 264466грн. 67 коп. - основного боргу, 32573грн. 75 коп. - інфляційних, 10985грн. 31 коп. - 3% річних, 4620грн. 38 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору. У позові в частині стягнення 8107,55 грн. інфляційних - відмовлено. 14.03.2019 року на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.2018 року було видано відповідний наказ.

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" звернулось до Господарського суду Полтавської області зі скаргою на дії приватного виконавця Мілоцького Олега Леонідовича, в якій просило:

1) визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження ВП 58865044 за заявою ПП "ВЄХ-2000" про примусове виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 14.03.2019 № 917/1136/18 та вчинення примусових дій в даному провадженні;

2) визнати недійсними та скасувати:

- постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 58865044 від 10.04.2019;

- постанову про арешт майна боржника від 10.04.2019;

- постанову про арешт коштів боржника від 10.04.2019;

- постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 10.04.2019;

- постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 07.05.2019;

3) стягнути з приватного виконавця Мілоцького Олега Леонідовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" незаконно списані кошти у межах виконавчого провадження ВП 58865044.

На думку скаржника були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження, оскільки провадження відкрито з порушенням територіальності, тому що ані відповідач, ані його майно не знаходяться в межах виконавчого округу міста Києва. Скаржник повідомив про вказані обставини приватного виконавця. Скаржник вказує, що він зареєстрований в м. Гадяч Полтавської області, господарської діяльності на території виконавчого округу міста Києва не здійснює, майно в межах округу відсутнє.

Скаржник наполягає на тому, що дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, вчинення примусових дій, накладення арештів є безпідставними та незаконними, а наслідки таких дій - недійсні.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.06.2019 в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" на дії приватного виконавця Мілоцького Олега Леонідовича - відмовлено.

Висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні скарги мотивований тим, що у боржника відкриті рахунки в банківських установах, які зареєстровані у місті Києві, а подальші дії приватного виконавця в межах вже відкритого виконавчого провадження не обмежуються виконавчим округом цього виконавця, отже, відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.06.2019 у справі №917/1136/18 повністю та прийняти нове рішення, яким визнати неправомірними дії приватного виконавця Мілоцького Олега Леонідовича щодо відкриття виконавчого провадження ВП58865044 за заявою ПП "ВЄХ-2000" про примусове виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 14.03.2019 у справі №917/1136/18 та вчинення примусових дій в даному провадженні; визнання недійсними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП58865044 від 10.04.2019, постанови про арешт майна боржника від 10.04.2019, постанови про арешт коштів боржника від 10.04.2019, стягнення з приватного виконавця Мілоцького Олега Леонідовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" незаконно списаних коштів у межах виконавчого провадження ВП58865044.

Апелянт вважає, що місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали не досліджено того факту, що наявність відкритих банківських рахунків боржника у м. Києві не є підставою для відкриття виконавчого провадження та подальших виконавчих дій. Також апелянт вважає, що місцевим господарським судом не досліджено порядок та процедуру накладення приватним виконавцем та органами державної виконавчої служби арештів на кошти та майно боржника, що призвело до порушення норм ст. 13, 26 Закону України "Про виконавче провадження"

Одночасно апелянт просив поновити строк на подання апеляційної скарги.

Автоматизованою системою розподілу справ між суддями визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи : головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В. (витяг з протоколу 04.09.2019).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 задоволено клопотання апелянта про поновлення строку для звернення з апеляційною скаргою. Поновлено пропущений строк. Відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні 04.11.2019.

Приватний виконавець Мілоцький О.Л. надіслав відзив (вх. 10279 від 31.10.2019) на апеляційну скаргу, в якому вважає її доводи безпідставними та наводить обґрунтування своєї позиції у справі. Просить залишити оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Від позивача надійшов відзив (вх. 10366 від 04.11.2019) на апеляційну скаргу, в якому він вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджені обставини справи та надано їм об`єктивну оцінку. Під час постановлення оскаржуваної ухвали, на думку позивача, місцевим господарським судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому підстави скасування законної та обґрунтованої ухвали Господарського суду Полтавської області відсутні.

В судове засідання приватний виконавець та позивач уповноважених представників не направили, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином та завчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями з відміткою про вручення поштового відправлення (а.с. 47-49 т. 4 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 10.06.2019 по справі № 917/1136/18) .

В судовому засіданні представник відповідача (заявника апеляційної скарги) пояснив, що вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників позивача та приватного виконавця.

Зважаючи на належне та завчасне повідомлення сторін та інших учасників справи про час та місце судового засідання, на те, що явка представників сторін та інших учасників справи не визнавалась обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами за відсутності представників позивача та приватного виконавця.

В судовому засіданні 04.11.2019 представник відповідача підтримала вимоги скарги в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні. Вважає, що порушено територіальну юрисдикцію щодо відкриття виконавчого провадження не за місцезнаходженням боржника та його майна. Пояснила, що відповідач погоджується з тим, що "кошти є майном, однак рахунки у банківській установі є лише місцем їх зберігання".

На запитання суду: "які права боржника порушені відкриттям виконавчого провадження приватним виконавцем у м. Києві і як це впливає чи може змінити обов`язок боржника сплатити стягувачу кошти за рішенням суду та наказом на примусове виконання?" представник відповідача відповіла, що не заперечує проти наявності обов`язку сплатити присуджені до стягнення кошти, однак вважає, що приватним виконавцем порушені вимоги закону щодо місця відкриття виконавчого провадження та сам порядок такого відкриття.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши повноту дослідження місцевим господарським судом обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги, зважаючи на наступне.

За приписами ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга згідно ст. 340 ГПК України подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України згідно ст. 326 ГПК України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження".

За приписами ст. 1 згаданого Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження на примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 згаданого Закону).

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких згідно Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться в межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Як встановлено матеріалами справи, приватний виконавець Мілоцький Олег Леонідович здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, що вбачається з Інформаційної довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців України.

За змістом ч. ч. 2, 4 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави вважати, що на приватного виконавця покладено обов`язок прийняти до виконання виконавчий документ за місцем знаходження майна боржника та наділяє його правом вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на кошти боржника на території, на яку поширюється юрисдикція України.

В заяві про примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області у даній справі в обґрунтування підстав звернення до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва за місцезнаходженням майна боржника, Позивач (стягувач) зазначив, що боржник (Відповідач) має рахунки у банківських установах, які зареєстровані та знаходяться у місті Києві, а саме: в АТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ "Укрексімбанк".

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, постанова ВП №58865044 від 10.04.2019 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 917/1136/18, який видано Господарським судом Полтавської області, прийнята приватним виконавцем за місцезнаходженням коштів боржника, які розміщені на рахунках у банках, що зареєстровані у м. Київ.

Главою 13 "Речі. Майно" ЦК України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ст. 190). Річчю є предмет матеріального світу щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст. 179 ЦК України).

У цій же главі ЦК України наявна норма ст. 192 "Гроші (грошові кошти)", ч. 1 якої визначено, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до ч. 3.1 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

За змістом ч. ч. 6.1, 6.2 ст. 6 цього Закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені п. 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Положеннями ч. ч. 7.1, 7.1.4, 7.1.5 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію, як того вимагає скаржник (п.п. 11, 12), у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжними для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про що є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, в якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також в Законі України "Про виконавче провадження", в якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках".

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15; від 19.08.2019 № 922/1296/15; від 01.08.2019 у справі № 910/13508/15.

За приписами ч. 4 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право вчиняти виконавчі дії зі звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", приватний виконавець Мілоцький О.Л. правомірно прийняв до виконання виконавчі документи, якими у даній справі є наказ суду, за місцезнаходженням майна боржника, а саме, грошових коштів ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" на рахунках у банківських установах м. Києва та наділений повноваженнями накладати арешт на ці рахунки.

Відтак, враховуючи той факт, що кошти на рахунках, на які приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мілоцьким Олегом Леонідовичем накладено арешт, відкриті, зокрема в АТ "Райффайзен банк Аваль", м. Київ, АТ "Укрексімбанк", м. Київ, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність дій приватного виконавця Мілоцького О.Л. щодо відкриття виконавчого провадження та здійснення подальших виконавчих дій.

Відповідно, посилання скаржника (апелянта) на необхідність вчинення зазначених виконавчих дій виконавцем саме за місцезнаходженням боржника - місцем його реєстрації в м. Гадяч не заслуговують на увагу, оскільки як вже зазначалося, приватний виконавець наділений правом приймати до виконання виконавчі документи також й за місцезнаходженням майна боржника, яким у даній справі є грошові кошти ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" на рахунках у банківських установах в м. Києві.

Доводи апелянта щодо необхідності доказування факту наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника на момент відкриття виконавчого провадження, також відхиляються судом апеляційної інстанції, адже наявність у боржника відкритих і активних банківських рахунків передбачає можливість зарахування грошових коштів, які могли б бути спрямовані на виконання боржником судового рішення у даній справі в будь-який час.

Крім цього, судом взято до уваги, що після відкриття виконавчого провадження за постановою від 10.04.2019 подальші дії приватного виконавця в межах вже відкритого виконавчого провадження не обмежуються виконавчим округом виконавця, зокрема, постановою від 10.04.2019 накладено арешт на майно боржника в межах суми стягнення.

Посилання апелянта на те, що зазначені дії виконавця є незаконними, судом відхиляються, оскільки як вбачається з постанови приватного виконавця арешт накладений в рамках відкритого виконавчого провадження та в межах суми стягнення, що не суперечить вищенаведеним положенням чинного законодавства.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку щодо безпідставності та необґрунтованості доводів заявника скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л. з виконання рішення суду у справі № 917/1136/18, отже місцевим господарським судом обґрунтовано та правомірно відмовлено в її задоволенні.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Зважаючи на наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що оскаржувана ухвала Господарського суду Полтавської області законна, обґрунтована, постановлена при належному, повному та об`єктивному дослідженні обставин справи та вірному застосуванні норм матеріального і процесуального права та узгоджується з практикою Верховного Суду з аналогічних правовідносин; доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому її вимоги залишаються без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги витрати апелянта у вигляді сплаченого судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта відповідно до положень статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281, 282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.06.2019 у справі № 917/1136/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.11.2019

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Т.Д. Геза

Суддя О.В. Плахов