Рішення

від 04.11.2019 по справі 910/9965/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2019Справа № 910/9965/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Приватного підприємства "Соловій-Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.Т."

про стягнення 120 149, 54 грн.

без повідомлення учасників справи

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне підприємство "Соловій-Транс" (далі - ПП "Соловій-Транс", позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.Т." (далі - ТОВ "С.Т.Т.", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 120 149, 54 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про транспортно-експедиторські послуги № 14-19/П від 23.04.2019 р. в частині сплати вартості наданих йому транспортних послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові ПП "Соловій-Транс" просить суд стягнути з ТОВ "С.Т.Т." заборгованість з оплати вартості наданих послуг у сумі 103 386,00 грн., пеню у сумі 7 126,55 грн., інфляційні втрати у сумі 2 295,17 грн. та 36 % річних у сумі 7 341,82 грн., а всього - 120 149, 54 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.08.2019 р. за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків.

Відповідач, у строк, визначений законом, надав відзив, у якому проти позовних вимог заперечив, вказав, що частина основного боргу у сумі 51 693,00 грн. ним була сплачена до відкриття провадження у справі, щодо іншої частини боргу зазначив, що строк сплати вартості послуг не настав, а тому позов задоволенню не підлягає.

У свою чергу, позивач надав відповідь на указаний відзив, у якому підтвердив факт часткової сплати боргу відповідачем, іншу частину заборгованості просив стягнути.

Суд, розглянувши заяви учасників спору по суті справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 23.04.2019 р. між ПП "Соловій-Транс" (перевізник) та ТОВ "С.Т.Т." (замовник/експедитор) був укладений договір про транспортно-експедиторські послуги № 14-19/П (далі - договір). Даний договір регулює та визначає порядок взаємовідносин перевізника та експедитора, які пов`язані з наданням перевізником експедитору автомобільних транспортних послуг, згідно яких перевізник зобов`язується доставити ввірений йому експедитором (або іншою особою) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а експедитор зобов`язується сплатити за перевезення вантажу погоджену сторонами плату (п. 1.1).

Замовлення транспортних послуг здійснюється експедитором на підставі заявок або інших документів, зі змісту яких випливає прохання експедитора на здійснення перевезення вантажу (п. 2.1 договору).

Вартість транспортних послуг визначається в заявках експедитора, узгоджених з перевізником, або в інших, погоджених сторонами документах, та вказується у виставлених перевізником рахунках (п. 5.1 договору). Термін проведення розрахунків на транспортні послуги додатково вказується в обумовленій заявці на перевезення, але не може перевищувати 5-ти календарних днів з моменту закінчення перевезення (отримання вантажу вантажоодержувачем) (п. 5.3 договору).

Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Судом встановлено, що на підставі заявок відповідача на перевезення вантажу № АО-052 та № АО-053 від 23.04.2019 р. позивач - ПП "Соловій-Транс" зобов`язався надати замовнику - ТОВ "С.Т.Т." транспортні послуги з перевезення вантажу за маршрутами: Степанівка, Україна - 32423 Minden, дата прибуття: 02-03.05.2019 р., вартістю 1 750 євро по курсу НБУ на день розвантаження за кожною заявкою із терміном оплати 12 банківських днів за оригіналами документів.

Також встановлено, що ПП "Соловій-Транс" свої зобов`язання виконало належним чином, надало відповідачу передбачені заявками № АО-052 та № АО-053 від 23.04.2019 р. послуги з перевезення вантажу (експедиторські послуги) на загальну суму 103 386,00 грн., що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 0115622 від 25.04.2019 р., № 0117661 від 25.04.2019 р., актами надання послуг № 319-001960 від 07.05.2019 р., № 319-001925 від 07.05.2019 р., підписаними відповідачем без зауважень.

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання виконав неналежним чином, вартість транспортних послуг на вказану суму сплатив у неповному обсязі, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення замовником свого зобов`язання зі сплати вартості наданих експедиторських послуг, у позивача виникло право вимагати стягнення з відповідача простроченого грошового зобов`язання.

Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що частина заборгованості, а саме - 51 693,00 грн. була сплачена замовником позивачу у липні 2019 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 247 від 22.07.2019 р., тобто до відкриття провадження у справі, що свідчить про відсутність предмету спору в цій частині на час звернення позивача до суду.

За змістом ст. 231 ГПК України у разі відсутності предмету спору провадження у справі закривається. Проте, відповідно до ч. 4 п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення (закриття) провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин у позовних вимогах ПП "Соловій-Транс" в частині стягнення з відповідача заборгованості за транспортні послуги перевезення у сумі 51 693,00 грн. слід відмовити.

Щодо іншої частини основного боргу (в сумі 51 693,00 грн.), то судом встановлено, що відповідач доказів на підтвердження сплати заборгованості у вказаній сумі суду не надав, доводів позивача не спростував. Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з ТОВ "С.Т.Т." заборгованості у сумі 51 693,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про те, що строк сплати замовником вартості послуг був змінений сторонами у заявках, згідно яких він наступає після спливу 12 банківських днів з дня пред`явлення оригіналів документів щодо здійсненого перевезення, суд до уваги не приймає, оскільки указаний додатковий строк, хоча і зазначається у відповідних заявках, проте, не є зміненим та визначається умовами договору (п. 5.3), відповідно до яких строк проведення розрахунків не може перевищувати 5-ти календарних днів з моменту отримання вантажу вантажоодержувачем. Тобто, указаною умовою договору встановлений граничний строк сплати замовником вартості наданих послуг.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 7 126,55 грн., нараховану за прострочення грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, відповідно до п. 6.9 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов`язань, експедитор сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми неустойки з урахуванням наведених норм чинного законодаства та встановлених у даній справі обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 7 030,25 грн., тобто у меншому розмірі, ніж просить позивач, оскільки відповідне нарахування було ним здійснене на більшу суму заборгованості, ніж встановлено судом, та, відповідно, взято невірний період нарахування.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу в сумі 2 295,17 грн. та 36 % річних у сумі 7 341,82 грн. суд прийняв до уваги те, що право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 36 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, прямо передбачене законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір відсотків був узгоджений сторонами у п. 6.9 договору, згідно з яким у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов`язань, експедитор сплачує перевізнику 36 % річних з простроченої суми.

Суд, здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення сум матеріальних втрат на підставі наведених умов договору та норм чинного законодавства, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 36 % річних у сумі 7 239,85 грн., тобто у меншій сумі, ніж просив позивач, у зв`язку із невірним розрахунком суми основної заборгованості та періоду її нарахування. А сума інфляційної складової боргу стягненню не підлягає, оскільки у заявлений період індекс інфляції становив менше одиниці, тобто мала місце дефляція.

За таких обставин позовні вимоги ПП "Соловій-Транс" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Соловій-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.Т." про стягнення заборгованості у сумі 120 149, 54 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.Т." (02150, м. Київ, вул. Тампере, б. 5, офіс 501; ідентифікаційний код 41841378) на користь Приватного підприємства "Соловій-Транс" (79024, м. Львів, вул. Промислова, буд. 21, кв. 7; ідентифікаційний код 39052784) заборгованість у сумі 51 693 (п`ятдесят одна тисяча шістсот дев`яносто три) грн. 00 коп., пеню у сумі 7 030 (сім тисяч тридцять) грн. 25 коп., 36 % річних у сумі 7 239 (сім тисяч двісті тридцять дев`ять) грн. 85 коп., судовий збір у сумі 1 054 (одна тисяча п`ятдесят чотири) грн. 65 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Повне судове рішення складено 4 листопада 2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.