Рішення

від 04.11.2019 по справі 910/10940/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2019Справа № 910/10940/19

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

(02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код: 00034186)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страховий центр"

(03169, м. Київ, вул. К. Маркса, буд. 69; ідентифікаційний код: 42405679)

про стягнення страхових платежів за агентським договором в розмірі 126 868,78 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страховий центр" (далі - відповідач) про стягнення страхових платежів за агентським договором в розмірі 126 868,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Агентським договором № 08-03-19/54-18(ЮО) від 22.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали.

29.08.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

У встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України строк відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Відомості про офіційну адресу місцезнаходження юридичної особи, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", є достовірними.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача (ідентифікаційний код 42405679) є: 03169, м. Київ, вул. К. Маркса, буд. 69.

На зазначену адресу судом відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 03.09.2019 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

15.10.2019 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 03.09.2019, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не вручене під час доставки відповідачу та за закінченням встановленого строку зберігання повернуто до суду.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 03.09.2019 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

22.08.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Страховий центр" (агент) було укладено Агентський договір № 08-03-19/54-18(ЮО) (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого страховик доручає, а агент приймає на себе за винагороду зобов`язання з укладення чи сприяння в укладенні договорів страхування від імені страховика за видами страхування, зазначеними в Додатку № 1 до цього Договору.

Згідно з підп. 1.1.1 п. 1.1 Договору надання агентом послуг з укладення чи сприяння в укладенні від імені страховика внутрішніх електронних договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - електронні договори страхування) здійснюється згідно порядку, що є Додатком 6 до цього Договору.

За умовами п. 1.3 Договору зобов`язання страховика обмежується сплатою сум агентської винагороди та іншими обов`язками, передбаченими цим Договором.

Відповідно до підпунктів 2.1.5, 2.1.6 пункту 2.1 Договору відповідач зобов`язався щодекадно та кожного другого числа місяця, що слідує за звітним подавати позивачу звіт (Додаток 3) про укладені договори страхування (поліси), отримані страхові платежі (окрім міжнародних договорів Зелена картка та обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - ОСЦПВВНТЗ) разом з другими примірниками укладених договорів страхування (полісів), скріпленими у хронологічному порядку; оригінали і копії зіпсованих договорів (полісів); інформацію щодо укладених міжнародних договорів Зелена картка та ОСЦПВВНТЗ відповідно до переліку та порядку, зазначеного в підп. 2.1.5 п. 2.1 Договору, а також інформацію щодо зіпсованих бланків цих договорів щоденно наступного робочого дня в електронному вигляді за формою згідно з Додатком 3.1.

У підп. 2.1.7 п. 2.1 Договору відповідач взяв на себе зобов`язання у разі прийняття ним страхових платежів від страхувальників перерахувати позивачу отримані від страхувальників страхові платежі протягом 2 робочих днів після отримання цих страхових платежів, а також оформити договір страхування не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу. Під час перерахування агентом страхових платежів агент має право вирахувати суми агентської винагороди, яка підлягає сплаті агенту в розмірі, встановленому цим Договором.

Згідно з підп. 2.2.4 п. 2.2 Договору позивач зобов`язався за свій рахунок протягом 10 днів з дня надання відповідачем заявки забезпечити агента всіма необхідними для виконання прийнятих ним на себе зобов`язань за Договором документами, полісами, бланками відповідно до поданої заявки.

Відповідно до п. 3.2 Договору агент зобов`язався проконтролювати оплату страхувальником страхового платежу на рахунок страховика або упродовж двох робочих днів з моменту отримання страхового платежу (премії) за укладеними договорами страхування перерахувати його страховику з урахуванням підп. 2.1.7 п. 2.1 Договору.

Згідно з п. 3.3 Договору страховик сплачує агентові агентську винагороду в розмірі, зазначеному в Переліку розмірів агентської винагороди (Додаток № 1 до Договору).

За змістом п. 3.4 Договору агентська винагорода нараховується та сплачується агентові на розрахунковий рахунок, зазначений в Договорі, тільки за договорами, за якими страхові платежі, що розраховані згідно із законодавством, внутрішніми документами МТСБУ і страховика, надійшли на розрахунковий рахунок страховика та зазначеними в акті наданих послуг (Додаток № 5). У разі прийняття агентом страхових платежів від страхувальників агентська винагорода може сплачуватись агентові шляхом утримання ним сум агентської винагороди під час перерахування страховику отриманих від страхувальників страхових платежів та вважається сплаченою з моменту такого утримання.

Агент протягом трьох днів з моменту отримання відповідної вимоги страховика зобов`язаний перерахувати на рахунок страховика утриману агентом агентську винагороду, якщо згідно умов цього Договору, така винагорода не підлягала сплаті агенту.

В Додатку № 1 до Договору сторони погодили Перелік видів страхування та розміри агентської винагороди агента, відповідно до якого розмір агентської винагороди відповідного виду страхування становить 20 % сплаченої страхової премії.

Відповідно до наявних у матеріалах справи актів прийому-передачі бланків суворої звітності, а саме:

- № 1 (290442) від 13.09.2018 позивачем передано, а відповідачем отримано бланки суворої звітності в кількості 300 штук, з яких поліс ОСЦПВВНТЗ (150 штук) серії АМ з 7618201 по 7618350, спецзнак ЦВ б/н (150 штук);

- № 2 (290442) від 27.09.2018 позивачем передано, а відповідачем отримано бланки суворої звітності в кількості 600 штук, з яких поліс ОСЦПВВНТЗ (200 штук) серії АМ з 7988701 по 7988900, спецзнак ЦВ б/н (200 штук), європротокол (200 штук);

- № 3 (290442) від 11.10.2018 позивачем передано, а відповідачем отримано бланки суворої звітності в кількості 1 000 штук, з яких поліс ОСЦПВВНТЗ серії АМ з 7990701 по 7991000 (300 штук), серії АМ з 9598301 по 9598500 (200 штук), спецзнак ЦВ б/н (500 штук);

- № 4 (290442) від 08.11.2018 позивачем передано, а відповідачем отримано бланки суворої звітності в кількості 402 штук, з яких бланк ДЦВ (ф98-01) (218 штук), зелена картка БМР (36 штук), зелена картка Весь світ (37 штук), поліс ОСЦПВВНТЗ (111 штук);

- № 5 (290442) від 08.11.2018 позивачем передано, а відповідачем отримано бланки суворої звітності в кількості 600 штук, з яких поліс ОСЦПВВНТЗ (300 штук) серії АМ з 7989301 по 7989600, спецзнак ЦВ б/н (300 штук);

- № 6 (290442) від 14.11.2018 позивачем передано, а відповідачем отримано бланки суворої звітності в кількості 400 штук, з яких поліс ОСЦПВВНТЗ серії АМ з 9488002 по 9488051 (50 штук), серії АМ з 7989851 по 7990000 (150 штук), спецзнак ЦВ б/н (200 штук);

- № 7 (290442) від 14.11.2018 позивачем передано, а відповідачем отримано бланк суворої звітності - форма 83, серія УБ № 1256181 - 1256181 в кількості 1 штука.

Згідно з наявним у матеріалах справи реєстром бланків страхових документів, що були надані агенту ТОВ "Страховий центр" за період дії Агентського договору № 08-03-19/54-18(ЮО) від 22.08.2018 загальна сума страхових платежів становить 158 585,98 грн, з урахуванням утриманої агентом суми агентської винагороди до сплати підлягає 126 868,78 грн.

З огляду на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач звернувся до відповідача з претензією № 08-03-12/2127 від 11.03.2019 на суму 328 442,96 грн.

У відповіді на претензію № 19-03-21/01 від 21.03.2019 відповідач зазначив про те, що не відмовляється від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором та просив позивача врахувати суму агентської винагороди за погодженими з позивачем актами в розмірі 35 939,03 грн, перерахування відповідачем на рахунок позивача 01.03.2019 страхового платежу в розмірі 16 503,50 грн та 13.03.2019 - 8 004,80 грн, що відобразити у відповідному акті звірки взаємних розрахунків, а також зазначити суму винагороди відповідача за Договором після погашення заборгованості в розмірі 328 442,96 грн.

Оскільки відповідач в повному обсязі не перерахував отримані від страхувальників страхові платежі, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь страхові платежі за агентським договором в розмірі 126 868,78 грн.

Оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Внаслідок укладення Договору між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором доручення (агентським договором), який підпадає під правове регулювання глави 31 Господарського кодексу України та глави 68 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

За приписами статті 296 Господарського кодексу України агентські відносини виникають у разі:

надання суб`єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій;

схвалення суб`єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб`єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

У відповідності до частин 1, 2 статті 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок.

Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 1000 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

В абзаці 7 статті 15 Закону України Про страхування передбачено, що страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов`язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Суд встановив факт належного виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за Договором та забезпечення відповідача в установленому Договором порядку необхідними документами для виконання прийнятих ним на себе зобов`язань за Договором, про що свідчать вказані вище акти прийому-передачі бланків суворої звітності.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 301 Господарського кодексу України відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Суб`єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов`язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було вказано вище, в Додатку № 1 до Договору сторони погодили, що розмір агентської винагороди відповідного виду страхування становить 20 % сплаченої страхової премії.

Суд встановив, що загальна сума страхових платежів, отриманих відповідачем від страхувальників за період дії Договору становить 158 585,98 грн, що підтверджується реєстром бланків страхових документів, що були надані агенту ТОВ "Страховий центр" за період дії Агентського договору № 08-03-19/54-18(ЮО) від 22.08.2018, з урахуванням утриманої агентом суми агентської винагороди до сплати підлягає 126 868,78 грн, що не заперечується відповідачем при розгляді цієї справи.

Водночас, суд не знаходить правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 906/1279/16.

Суд встановив, що сплачені страхувальниками суми страхових платежів в розмірі 158 585,98 грн набуті відповідачем на відповідній правовій підставі (укладений між сторонами Договір) та у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов`язального права, а не статтею 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач як на одну з підстав позову.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення підп. 2.1.7 п. 2.1 Договору, обов`язок відповідача щодо перерахування позивачу отриманих від страхувальників страхових платежів мав бути виконаний протягом 2 робочих днів після отримання цих страхових платежів.

Таким чином, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким що настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано, контррозрахунку заявленої до стягнення з нього суми не надано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають страхові платежі за агентським договором в розмірі 126 868,78 грн.

Судовий збір у розмірі 1 921,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Страховий центр" (03169, м. Київ, вул. К. Маркса, буд. 69; ідентифікаційний код: 42405679) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код: 00034186) страхові платежі за агентським договором в розмірі 126 868 (сто двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 78 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.11.2019.

Суддя Нечай О.В.