Постанова

від 25.05.2020 по справі 910/10940/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2020 р. Справа№ 910/10940/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Агрикової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Страховий центр"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019

у справі №910/10940/19 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страховий центр"

про стягнення страхових платежів за агентським договором в розмірі 126868,78 грн,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страховий центр" (далі - відповідач) про стягнення страхових платежів за агентським договором в розмірі 126868,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за агентським договором № 08-03-19/54-18(ЮО) від 22.08.2018 щодо повернення агентом (відповідачем) страховику (позивачу) страхових платежів, отриманих від страхувальників.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Страховий центр" (03169, м. Київ, вул. К. Маркса, буд. 69; ідентифікаційний код: 42405679) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код: 00034186) страхові платежі за агентським договором в розмірі 126868 (сто двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 78 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення відповідачем договірних зобов`язань за агентським договором № 08-03-19/54-18(ЮО) від 22.08.2018 в частині повернення страхових платежів, отриманих агетом від страхувальників.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Страховий центр" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі № 910/10940/19 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апелянт стверджує про недійсність агентського договору, посилаючись на те, що для укладення спірного договору, виконавчий орган та/або представник ТОВ "Страховий центр" повинен був отримати згоду загальних зборів учасників ТОВ "Страховий центр"; вказував, що судом першої інстанції не встановлено факту підписання ТОВ "Страховий центр" спірного договору. Крім того, апелянт стверджує, що в матеріалах справи не міститься первинних документів, які б підтверджували реальність господарської операції за агентським договором та заборгованість за ним. Також апелянт вказує на те, що місцевим господарським судом не повідомлено відповідача належним чином про розгляд даної справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

22.08.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Страховий центр", як агентом, було укладено агентський договір № 08-03-19/54-18(ЮО) (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого страховик доручає, а агент приймає на себе за винагороду зобов`язання з укладення чи сприяння в укладенні договорів страхування від імені страховика за видами страхування, зазначеними в Додатку № 1 до цього Договору.

Згідно з підп. 1.1.1 п. 1.1 Договору надання агентом послуг з укладення чи сприяння в укладенні від імені страховика внутрішніх електронних договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - електронні договори страхування) здійснюється згідно порядку, що є Додатком 6 до цього Договору.

За умовами п. 1.3 Договору зобов`язання страховика обмежується сплатою сум агентської винагороди та іншими обов`язками, передбаченими цим Договором.

Відповідно до підпунктів 2.1.5, 2.1.6 пункту 2.1 Договору відповідач зобов`язався щодекадно та кожного другого числа місяця, що слідує за звітним подавати позивачу звіт (Додаток 3) про укладені договори страхування (поліси), отримані страхові платежі (окрім міжнародних договорів Зелена картка та обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - ОСЦПВВНТЗ) разом з другими примірниками укладених договорів страхування (полісів), скріпленими у хронологічному порядку; оригінали і копії зіпсованих договорів (полісів); інформацію щодо укладених міжнародних договорів Зелена картка та ОСЦПВВНТЗ відповідно до переліку та порядку, зазначеного в підп. 2.1.5 п. 2.1 Договору, а також інформацію щодо зіпсованих бланків цих договорів щоденно наступного робочого дня в електронному вигляді за формою згідно з Додатком 3.1.

У відповідності до підпункту 2.1.7 п. 2.1 Договору відповідач взяв на себе зобов`язання у разі прийняття ним страхових платежів від страхувальників перерахувати позивачу отримані від страхувальників страхові платежі протягом 2 робочих днів після отримання цих страхових платежів, а також оформити договір страхування не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу. Під час перерахування агентом страхових платежів агент має право вирахувати суми агентської винагороди, яка підлягає сплаті агенту в розмірі, встановленому цим Договором.

Згідно з підпунктом 2.4 п. 2.2 Договору позивач зобов`язався за свій рахунок протягом 10 днів з дня надання відповідачем заявки забезпечити агента всіма необхідними для виконання прийнятих ним на себе зобов`язань за Договором документами, полісами, бланками відповідно до поданої заявки.

Виходячи зі змісту пунктів 3.2 - 3.4 Договору, агент зобов`язався проконтролювати оплату страхувальником страхового платежу на рахунок страховика або упродовж двох робочих днів з моменту отримання страхового платежу (премії) за укладеними договорами страхування перерахувати його страховику з урахуванням підп. 2.1.7 п. 2.1 Договору. Страховик сплачує агентові агентську винагороду в розмірі, зазначеному в Переліку розмірів агентської винагороди (Додаток № 1 до Договору). Агентська винагорода нараховується та сплачується агентові на розрахунковий рахунок, зазначений в Договорі, тільки за договорами, за якими страхові платежі, що розраховані згідно із законодавством, внутрішніми документами МТСБУ і страховика, надійшли на розрахунковий рахунок страховика та зазначеними в акті наданих послуг (Додаток № 5). У разі прийняття агентом страхових платежів від страхувальників агентська винагорода може сплачуватись агентові шляхом утримання ним сум агентської винагороди під час перерахування страховику отриманих від страхувальників страхових платежів та вважається сплаченою з моменту такого утримання. Агент протягом трьох днів з моменту отримання відповідної вимоги страховика зобов`язаний перерахувати на рахунок страховика утриману агентом агентську винагороду, якщо згідно умов цього Договору, така винагорода не підлягала сплаті агенту.

В Додатку № 1 до Договору сторони погодили перелік видів страхування та розміри агентської винагороди агента, відповідно до якого розмір агентської винагороди відповідного виду страхування становить 20 % сплаченої страхової премії.

Відповідно до наявних у матеріалах справи актів прийому-передачі бланків суворої звітності, а саме:

- № 1 (290442) від 13.09.2018 позивачем передано, а відповідачем отримано бланки суворої звітності в кількості 300 штук, з яких поліс ОСЦПВВНТЗ (150 штук) серії АМ з 7618201 по 7618350 , спецзнак ЦВ б/н (150 штук);

- № 2 (290442) від 27.09.2018 позивачем передано, а відповідачем отримано бланки суворої звітності в кількості 600 штук, з яких поліс ОСЦПВВНТЗ (200 штук) серії АМ з 7988701 по 7988900 , спецзнак ЦВ б/н (200 штук), європротокол (200 штук);

- № 3 (290442) від 11.10.2018 позивачем передано, а відповідачем отримано бланки суворої звітності в кількості 1 000 штук, з яких поліс ОСЦПВВНТЗ серії АМ з 7990701 по 7991000 (300 штук), серії АМ з 9598301 по 9598500 (200 штук), спецзнак ЦВ б/н (500 штук);

- № 4 (290442) від 08.11.2018 позивачем передано, а відповідачем отримано бланки суворої звітності в кількості 402 штук, з яких бланк ДЦВ (ф98-01) (218 штук), зелена картка БМР (36 штук), зелена картка Весь світ (37 штук), поліс ОСЦПВВНТЗ (111 штук);

- № 5 (290442) від 08.11.2018 позивачем передано, а відповідачем отримано бланки суворої звітності в кількості 600 штук, з яких поліс ОСЦПВВНТЗ (300 штук) серії АМ з 7989301 по 7989600 , спецзнак ЦВ б/н (300 штук);

- № 6 (290442) від 14.11.2018 позивачем передано, а відповідачем отримано бланки суворої звітності в кількості 400 штук, з яких поліс ОСЦПВВНТЗ серії АМ з 9488002 по 9488051 (50 штук), серії АМ з 7989851 по 7990000 (150 штук), спецзнак ЦВ б/н (200 штук);

- № 7 (290442) від 14.11.2018 позивачем передано, а відповідачем отримано бланк суворої звітності - форма 83, серія УБ № 1256181 - 1256181 в кількості 1 штука.

Згідно з наявним у матеріалах справи реєстром бланків страхових документів, що були надані агенту ТОВ "Страховий центр" за період дії Агентського договору № 08-03-19/54-18(ЮО) від 22.08.2018, загальна сума страхових платежів становить 158585,98 грн, з урахуванням утриманої агентом суми агентської винагороди до сплати підлягає 126868,78 грн.

З огляду на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором щодо повернення страхових виплат, отриманих від страхувальників, позивач звернувся до відповідача з претензією № 08-03-12/2127 від 11.03.2019 на суму 328442,96 грн.

У відповіді на претензію №19-03-21/01 від 21.03.2019 відповідач зазначив про те, що не відмовляється від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором та просив позивача врахувати суму агентської винагороди в розмірі 35939,03 грн за погодженими з позивачем актами №622945 за грудень 2018 р. та №628886 за січень 2019 р. на загальну суму 35939,03 грн, врахувати перерахування відповідачем на рахунок позивача 01.03.2019 страхового платежу в розмірі 16503,50 грн та 13.03.2019 - 8004,80 грн, що відобразити у відповідному акті звірки взаємних розрахунків, а також зазначити суму винагороди відповідача, яка підлягає сплаті за виконану роботу після погашення заборгованості в розмірі 328442,96 грн.

Оскільки відповідач в повному обсязі не перерахував отримані від страхувальників страхові платежі, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь страхові платежі за агентським договором в розмірі 126868,78 грн (15858,98 грн (загальна сума страхових платежів отриманих агентом відповідно до щоденних звітів про реалізовані бланки полісів (договорів) страхування, наданих агентом та укладених договорів страхування) - 31717,20 (20% агентської винагороди) = 126868,78 грн).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Внаслідок укладення Договору між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором доручення (агентським договором), який підпадає під правове регулювання глави 31 Господарського кодексу України та глави 68 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

За приписами статті 296 Господарського кодексу України агентські відносини виникають у разі:

надання суб`єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій;

схвалення суб`єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб`єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

У відповідності до частин 1, 2 статті 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок.

Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 1000 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

В абзаці 7 статті 15 Закону України Про страхування передбачено, що страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов`язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Доводи апелянта про не встановлення судом першої інстанції факту підписання ТОВ "Страховий центр" агентського договору №08-03-19/54-18(ЮО) від 22.08.2018 спростовуються наявними на цьому договорі підписом директора ТОВ "Страховий центр" Чекмарьова О.А, та відтиском печатки ТОВ "Страховий центр".

Також безпідставними є доводи апелянта про недійсність даного правочину, оскільки відповідачем не доведено недійсності правочину, не надано й доказів визнання судом недійсним цього договору.

Помилковими є твердження відповідача, що для укладення агентського договору, виконавчий орган та/або представник ТОВ "Страховий центр" повинен був отримати згоду загальних зборів учасників ТОВ "Страховий центр", оскільки агентський договір належить до посередницьких договорів на надання послуг, що впливає на порядок відображення обліку операцій за такими договорами. Сенс агентського договору полягає в тому, діяльність, яку провадить агент за дорученням та в інтересах принципала, спричиняє майнові наслідки для принципала, а не агента.

Судом встановлено факт належного виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за Договором та забезпечення відповідача в установленому Договором порядку необхідними документами для виконання прийнятих ним на себе зобов`язань за Договором, про що свідчать вказані вище акти прийому-передачі бланків суворої звітності.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 301 Господарського кодексу України відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін. Суб`єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов`язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено вище, в Додатку № 1 до Договору сторони погодили, що розмір агентської винагороди відповідного виду страхування становить 20 % сплаченої страхової премії.

Отже, з урахуванням погодженого сторонами розміру агентської винагороди відповідного виду страхування, який становить 20 %, який підлягає утриманню агентом, а також загальної суми страхових платежів, отриманих відповідачем від страхувальників, яка становить 158585,98 грн, що підтверджується реєстром бланків страхових документів, що були надані агенту ТОВ "Страховий центр" за період дії агентського договору № 08-03-19/54-18(ЮО) від 22.08.2018, до сплати підлягає 126668,78 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення підпункту 2.1.7 п. 2.1 Договору, обов`язок відповідача щодо перерахування позивачу отриманих від страхувальників страхових платежів мав бути виконаний протягом 2 робочих днів після отримання цих страхових платежів.

Таким чином, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким що настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав.

З огляду на викладене, враховуючи те, що сума боргу відповідача за Договором, яка становить 126868,78 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, колегія суддів вважає, що вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач як на одну з підстав позову, оскільки предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права; зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України), тоді як сплачені страхувальниками суми страхових платежів в розмірі 158585,98 грн набуті відповідачем на відповідній правовій підставі (укладений між сторонами Договір) та у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Стосовно доводів апелянта щодо не повідомлення місцевим господарським судом відповідача про розгляд даної справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях ГПК України, а саме у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, яку суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав за належною адресою відповідача та яка повернулась до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом (причини повернення "за закінченням встановленого строку зберігання"), залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованих поштових відправлень.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на скаржника у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Страховий центр" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі №910/10940/19 залишити без змін.

Матеріали справи №910/10940/19 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

О.В. Агрикова