Рішення

від 06.11.2019 по справі 520/8597/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 р. № 520/8597/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Чайкіної Н.Е.,

за участю:

представника позивача - Гордейчук В.В.,

представника відповідача - Насібулліної Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Елефант-М (м. Харків, вул. Конєва, 4, оф. 506) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Елефант-М звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкові-повідомлення рішення від 16.08.2019 за №00002791403, №00002811403, №00002801403.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Елефант-М про залишення частини позовних вимог без розгляду. Залишено без розгляду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Елефант-М (м. Харків, вул. Конєва, 4, оф. 506) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків) про скасування податкових повідомлень-рішень в частині оскарження податкового повідомлення-рішення № 00002811403 від 16.08.2019. В іншій частині позовних вимог щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 16.08.2019 №00002791403, №00002801403 продовжено розгляд справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Елефант-М з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 по 30.09.2018, валютного законодавства за період з 01.04.2016 по 30.09.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 30.09.2018, іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 30.09.2018.

За результатами проведеної перевірки 26.07.2019 контролюючим органом було складено акт № 2561/20-40-14-03-07/38156884.

За висновками складеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові-повідомлення рішення від 16.08.2019 за №00002791403, №00002811403, №00002801403.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно висновків акту перевірки від 26.07.2019 № 2561/20-40-14-03-07/38156884 встановлено заниження показників Податкової декларації з податку на прибуток підприємства: рядку 01 Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку ; рядку 02 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності ; рядку 04 Об`єкт оподаткування на суму 3872 745 грн., у т.ч.: за 2 квартал 2016 року в сумі 2 229 836 грн., за 3 квартал 2018 у сумі 1 642 909 грн. Заниження показників Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (Форма № 2): у рядку 2120 інші операційні доходи ; у рядку 2190 (2195) Фінансовий результат від операційної діяльності ; у рядку 2290 (2295) Фінансовий результат до оподаткування на суму 2 230 тис.грн., у т.ч. за 2 квартал 2016 у сумі 2 230 тис. грн. Заниження показників Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва розділ. 2 Звіту про фінансові результати (форма № 2-м); у рядку 2120 інші операційні доходи ; у рядку 2280 Разом доходи ; у рядку 2290 Фінансовий результат до оподаткування на суму 1 642,9 тис.грн., у т.ч. за З квартал 2018 у сумі 1 642,9 тис.грн., в результаті отримання доходу як збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів (безоплатно отримані товари), шо призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 697 094 грн., у т.ч.: за 2 квартал 2016 у сумі 401 370 грн., за 3 квартал 2018 в сумі 295 724 грн., що є порушенням п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 44.1, п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України. Порушення п.п.44.1 ст.44, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ Елефант-М неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по операціях з ТОВ Проф Стіл , ТОВ Реліз Стоун , ТОВ Партерс Стіл у сумі 774550 грн., у т.ч. за квітень 2016 року - 49102 грн., за травень 2016 - 54196 грн., за червень 2016 - 342670 грн., за вересень 2018 - 328582 грн., що призвело до зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Пункту 120-1.1 ст.120-1 ПК України, не здійснено своєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за березень 2017 року. Пункт 2.1 ст.6, ст.8, ст.9 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування : підприємством занижено нарахування єдиного внеску на 280,29 грн. за жовтень 2017 року, яку платником було самостійно відкориговане у січні 2018 року. Частина 1.1 ст.7 та ч.5 ст.8 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування : підприємством занижено загальну суму додаткової бази на суми заробітної плати на 497,40 грн. за жовтень 2016 року, на яку за результатами перевірки підлягає нарахування єдиного внеску 22%. Пункт 2.1 ст.6 розділу ІІ, п.п.1.1 п.1 ст.7 та ч.5 ст.8 розділу ІІІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , занижено загальну суму єдиного внеску (22%) в розмірі 109,43 грн. за жовтень 2016 року, належне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, що призвело до нарахувань єдиного внеску. Згідно п.1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки за порушення вимог п.11 р.2 Постанови Про затвердження Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні : неоприбуткування (неповне та/або) несвоєчасне оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ -Елефант М (покупець) та ТОВ Реліз Стоун (продавець) було укладено договір поставки № 260918 від 26.09.2018, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар й оплатити його на умовах договору. Разом з тим, сторонами у договорі визначено, що товар постачається партіями, згідно видаткових накладних, загальна сума договору становить 10000000,00 грн. Відповідно листа від 26.09.2018 сторонами погоджено поставку товару у визначеному асортименті, партіями, згідно видаткових накладних. На виконання умов укладеного договору були складені подкові накладні №258 від 26.09.2018, згідно якої продавцем було передано покупцю товар на загальну суму 285740,30 грн., у т.ч. ПДВ - 47623,38 грн.; № 259 від 26.09.2018, відповідно до якої покупцю передано товар на загальну суму 295155,56 грн., у т.ч. ПДВ - 49192,56 грн.; №260 від 26.09.2018, відповідно до якої покупцю передано товар на загальну суму 215689,78 грн., у т.ч. ПДВ - 35948,30 грн.; №261 від 27.09.2018, відповідно до якої покупцю передано товар на загальну суму 210129,50 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 35021,58 грн. На підтвердження сплати суми податку на додану вартість у складі ціни послуги за відповідною господарською операцією згідно зазначених видаткових накладних були складені податкові накладні №260 від 26.09.2018, №261 від 26.09.2018, №262 від 26.09.2018, №263 від 27.09.2018, які зареєстровані в ЄРПН, про що свідчить квитанція № 1 від 12.10.2018, квитанція № 1 від 12.10.2018, квитанція № 1 від 11.10.2018, квитанція № 1 від 11.10.2018. Оборотно-сальдовою відомістю підтверджується рух коштів по рахунку 631 за вересень 2018 року - липень 2019 року та по рахунку 281 за вересень 2018 року - жовтень 2018 року. Поставка товару за договором поставки № 260918 від 12.09.2018, укладеним між ТОВ Елефант-М та ФОП ОСОБА_1 здійснювалась за договором про надання транспортних послуг № 010-2 від 28.03.2018. Виконання умов договору про надання транспортних послуг підтверджується актом №328-1 від 28.09.2018, товарно-транспортними накладними ТТН) № 258 від 26.09.2018, № 259 від 26.09.2018, № 260 від 26.09.2018, № 261 від 27.09.2018.

25.09.2018 між позивачем та ТОВ Партес стіл було укладено договір поставки №250918, умовами якого погоджено, що замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі за вибором покупця (шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним, телефонним зв`язком, усно тощо). Асортимент та кількість товарів визначається сторонами з урахуванням потреб покупця у товарах та можливостей постачальника. Шляхом направлення письмових листів між ТОВ Елефант-М та ТОВ Реліз Стоун було погоджено замовлення товару по договору №250918 від 25.09.2018, яким сторонами було погоджено поставку товару у визначеному асортименті, партіями, згідно видаткових накладних. На виконання умов укладеного договору сторонами складені видаткові накладні №234 від 25.09.2018 на загальну суму 275350,18 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 45891,70 грн., № 235 від 25.09.2018 на суму 296697,60 грн., у т.ч. ПДВ - 49449,60 грн., №236 від 25.09.2018 на суму 248491,80 грн., у т.ч. ПДВ 41415,30 грн., № 237 від 26.09.2018 на суму 144236,40 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 24039,40 грн. Сплату суму податку на додану вартість у складі ціни послуги за відповідною господарською операцією відповідно до вищевказаних видаткових накладних підтверджується податковими накладними № 72 від 25.09.2018, № 73 від 25.09.2018, № 74 від 25.09.2018, № 75 від 26.09.2018, які зареєстровані в ЄРПН, про що свідчать квитанції № 1 від 11.10.2018, № 1 від 11.10.2018.Оборотно-сальдовою відомістю підтверджено рух коштів по рахунку 631 за вересень 20' 18 року - липень 2019 року та по рахунку 281 за вересень 2018 року - жовтень 2018 року. 01.06.2016 між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання транспортних послуг № 001 на виконання умов договору поставки №250918 від 25.09.2018. Виконання умов договору про надання транспортних послуг №001 від 01.06.2016 підтверджується актом №18 від 28.09.2018, оплата за послуги поставки підтверджується платіжним дорученням №1267 від 03.10.2018.

01.02.2016 між ТОВ Елефант-М та ТОВ Проф стіл було укладено договір поставки №2/02-2016 від 01.02.2016. Під час розгляду справи відповідачем надано лише податкову інформацію щодо ТОВ Проф Стіл , а саме результати опрацювання зібраної податкової інформації Броварської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області щодо ТОВ Проф Стіл № 1724/7/10-06*-12-01 від 25.07.2016.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Зазначені приписи Податкового кодексу України узгоджуються з вимогами Закону України Про податок на додану вартість , що діяв до набрання чинності кодексом.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1 та 2 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

Пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Матеріали справи свідчать, що позивач в перевіряємий період мав господарські взаємовідносини з ТОВ Проф Стіл , ТОВ Реліз Стоун , ТОВ Партерс Стіл .

В підтвердження доводів про реальність господарських операцій з вищевказаними контрагентами подано до суду первинні документи, в тому числі, податкові накладні; рахунки-фактури; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; оборотно-сальдова відомість; платіжні доручення, банківські виписки.

Обставини щодо фактичного існування наявності надання послуг підтверджується актом перевірки та не спростовується сторонами.

Таким чином, наявність вказаних документів, досліджених судом під час розгляду справи, спростовують твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки.

Суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є самостійною та достатньою підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.

За таких обставин, зважаючи на наявність у позивача належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних, первинних документів бухгалтерського обліку, підтвердження позивачем фактів отримання товару, його оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, суд вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.

Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Не виконання податкових обов`язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів тощо сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а, що враховується судом згідно з вимогами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З акту перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу відобразили в акті перевірки лише суб`єктивні думки щодо контрагентів Товариства. Факт продажу товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності Товариства, право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку.

Щодо доводу про можливу (ймовірну) протиправність господарської діяльності контрагенту, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" позивач та його контрагент є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками (як податку на прибуток, так і податку на додану вартість).

Окрім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності.

Тобто, обов`язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Отже, у разі недотримання контрагентами Товариства податкової дисципліни має правові наслідки саме для таких контрагентів, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарських операцій.

Суд при прийнятті рішення у даній справі приймає до уваги позицію Верховного суду, висловлену у постанові суду у справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018, зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд не бере до уваги і доводи відповідача з посиланням на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17, від 26.06.2018 по справі №826/3006/14 та 06.02.2018 у справі №821/589/17 , які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуються судом при застосуванні таких норм права.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Суд зазначає, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов`язань третіх осіб.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб підприємства позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб`єктом владних повноважень до суду також не подано.

Крім того, в акті перевірки не зазначено про проведення зустрічних перевірок по взаємодіях позивача з його контрагентами , а також в матеріалах справи відсутня інформація про наявність судових рішень про визнання нереальними господарських операцій.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем виконанo всі необхідні умови для формування податкового кредиту по господарських операціях з вищевказаними контрагентами з придбання ТМЦ з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

Відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином в суді не довів, у зв`язку з чим оскаржуване податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

Разом з тим, під час розгляду справи представник позивача заявив клопотання, в якому просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 07.08.2019, копію акту надання послуг № 1 від 07.10.2019 на суму 30000 грн., копію рахунку на оплату № 1 від 07.10.2018 на суму 30000 грн., копію платіжного доручення №6079 від 10.10.2019 на суму 30000 гн.

З наданих документів, вбачається, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн.

Враховуючи викладене, з урахуванням наданих позивачем доказів на підтвердження судових витрат, суд дійшов висновку, що ці витрати підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 5-10, 72, 73, 74, 77, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Елефант-М (м. Харків, вул. Конєва, 4, оф. 506) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 16.08.2019 №00002791403, №00002801403.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Елефант-М (ЄДРПОУ 38156884) судовий збір у розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн. (тридцять тисяч гривень).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.11.2019.

Суддя В.В. Єгупенко