Рішення

від 06.11.2019 по справі 620/2640/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/2640/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (далі - відповідач) про визнання протиправною відмови відповідача, що була прийнята на тридцять третій сесії сьомого скликання за № 476-33/VІІ від 19.03.2019 у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, що в урочищі Сад Кантурі відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, що в урочищі Сад Кантурі у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що законодавством України передбачена можливість набувати громадянами України у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм, визначених ст.121 Земельного кодексу України, за рахунок земель сільськогосподарського призначення. При цьому, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність, остання має бути мотивована та відповідати положенням ст.118 Земельного кодексу України.

Відповідач в межах встановленого судом строку надав відзив на позов, у якому з вимогами не погодився та вказав, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач обліковується як сад, тобто не відповідає вимогам п а ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України. Крім того, вказана земельна ділянка не відповідає наявній містобудівній документації.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З огляду на матеріали справи 31.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, що в урочищі Сад Кантурі у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. До вказаної заяви додано графічні матеріали на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки, копію документа, що посвідчує особу та копію ідентифікаційного коду (а.с.9).

Рішенням Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 19.03.2019 № 476-33/VII позивачу відмовлено у наданні дозволу (а.с.11-12).

Водночас, як слідує зі змісту вказаного рішення, відмова мотивована тим, що на даній земельній ділянці знаходяться багаторічні насадження (сад), а тому ця земельна ділянка не може надаватися для ведення особистого селянського господарства.

Вважаючи вказану відмову протиправною позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Кожному громадянину України, згідно статті 14 Конституції України, гарантується право на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом

Згідно із статтею 15-1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (далі - ЗК України) до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Пунктом а ч. 3 ст.22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Земельна ділянка, щодо якої позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Згідно п. 2.1 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, затверджених наказом Держкоммістобудування 17.04.1992 N 44 (далі - ДБН 360-92**), територія міста за функціональним призначенням і характером використання поділяється на сельбищну, виробничу, в тому числі зовнішнього транспорту і ландшафтно-рекреаційну.

Відповідно до п. 2.2 ДБН 360-92**, до сельбищної території входять ділянки житлових будинків, громадських установ, будинків і споруд, у т.ч. навчальних, проектних, науково-дослідних та інших інститутів бездослідних виробництв, внутрішньо сельбищна вулично-дорожна і транспортна мережа, а також площі, парки, сади, сквери, бульвари, інші об`єкти зеленого будівництва й місця загального користування.

Статтею 38 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 ЗК України).

Згідно п. а ч. 4 ст. 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Як слідує з матеріалів справи згідно схеми землекористування (проект планування та забудови), розробленої в 1967 році земельна ділянка, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення якої у власність для ведення особистого селянського господарства просив надати позивач обліковується як сад (а.с.24).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

В матеріалах справи відсутні докази Генерального плану та плану земельно-господарського устрою с. Хороше Озеро після 1967 року.

На даний час, єдиною містобудівною документацією, якою відповідач керується при прийнятті рішень щодо надання або відмови у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність є схема землекористування (проект планування та забудови), розроблений 1967 році.

Згідно ст. 1 Закону України Про землеустрій , цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Аналіз п. 2.2 ДБН 360-92** та ст. 38 ЗК України приводить до висновку, що сельбища територія може мати лише цільове призначення - землі житлової та громадської забудови.

Отже, місце розташування земельної ділянки, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність якої просив надати позивач не відповідає вимогам п. а ч. 3 ст. 22 ЗК України, оскільки обране місце розташування земельної ділянки не відповідає цільовому призначенню - землі сільськогосподарського призначення.

Крім того місце розташування даної земельної ділянки не відповідає наявній містобудівній документації, зокрема схемі землекористування (проект планування та забудови), розробленої 1967 року, оскільки обліковується як сад - сельбища територія, яка за цільовим призначенням є землями житлової та громадської забудови.

Відповідно до положень частини сьомої статті 118 ЗК України підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно- правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем положення даної норми дотримані. Позивачу надана вмотивована відмова щодо неможливості задоволення його заяви, оскільки на обраній позивачем земельній ділянці знаходиться сад.

Факт знаходження на даній земельній ділянці багаторічних насаджень також підтверджується інформацією з публічної кадастрової карти, яка міститься в матеріалах справи (а.с.14).

Отже, аналіз вищенаведених норм та дані схеми землекористування (проект планування та забудови), розробленої 1967 року свідчать про відсутність правових підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га розташованої в с. Хороше Озеро урочище Сад Кантурі .

Дана земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а є земельною ділянкою загального користування в межах населеного пункту, як наслідок відповідачем прийнято правомірне рішення про відмову у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 168, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Хорошеозерська сільська рада Борзнянського району Чернігівської області, вул. Незалежності, 7, с. Хороше Озеро, Борзнянський район, Чернігівська область, 16460, код ЄДРПОУ 04414951.

Дата складення повного рішення суду - 06.11.2019.

Суддя Ю. О. Скалозуб