Рішення

від 28.10.2019 по справі 640/20484/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 жовтня 2019 року № 640/20484/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОВОЛЬТ

до Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування наказу

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОВОЛЬТ з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 14 червня 2018 року №9881 про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОВОЛЬТ .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ від 14 червня 2018 року №9881 було видано відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки, відповідно до положень Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані - графіку проведення планових документальних перевірок на поточний рік, який має бути оприлюднений до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитись перевірка.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/4298/19 у порядку спрощеного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Відповідач подав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив у зв`язку із тим, що ТОВ ЕНЕРГОВОЛЬТ включено до плану-графіка на 2018 рік шляхом проведення його коригування у червні місяці; підприємство відібрано для включення до плану-графіка на 2018 рік у зв`язку з наявністю 2-х ризиків високого ступеня, які зазначені в інформаційно-аналітичній довідці.

Позивач не подавав відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до наказу ГУ ДФС від 14 червня 2018 року №9881 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ЕНЕРГОВОЛЬТ відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, пункту 2 частини першої статті 13, статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на підставі плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік та з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), наказано провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ ЕНЕРГОВОЛЬТ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, валютного - за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 17.02.2014 року по 31.03.2018 тривалістю 10 робочих днів, з 25.06.2018 року по дату завершення перевірки.

22 червня 2018 року не погоджуючись з наказом, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з скаргою на наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 14.06.2018 року №9881.

23 серпня 2018 року позивач отримав від Державної фіскальної служби України рішення про результати розгляду скарги від 17.07.2018 року №23770/6/99-99-14-01-01-15, відповідно до вказаного рішення, скарга позивача залишена без задоволення, а наказ - без змін.

Позивач не погоджуючись з наказом та вважає, що наказ прийнято без дотримання норм матеріального права звернувся з даним позовом до суду, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 191.1.1 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, як: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначає, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Пунктом 77.2 статті 77 Податкового кодексу України передбачено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За визначенням підпункту 14.1.164 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України план-графік документальних виїзних перевірок - перелік платників податків, що підлягають плановій перевірці контролюючими органами у відповідний період календарного року.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок на поточний рік, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Отже, сформований та затверджений план-графік проведення планових документальних перевірок на 2018 рік, до якого включаються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, ДФС України зобов`язана була опублікувати до 25 грудня 2017 року.

Суд встановив, що план-графік проведення планових документальних перевірок на поточний 2018 рік оприлюднено на офіційному веб-сайті ДФС України 22 грудня 2017 року за посиланням http://sfs.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/plani-ta-zviti-roboti/326656.html.

Разом з тим, у Податковим кодексом України та Порядком не передбачено можливість коригування у поточному році вже сформованого і затвердженого річного плану-графіка проведення перевірок шляхом включення до нього нових платників податків.

Крім того, суд звертає увагу, що коригування плану-графіка документальних перевірок 2018 року суперечить положенням Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", частина перша статті 5 якого визначає, що внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

При цьому відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Частина п`ята статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачає, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої-восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

З наведених положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"вбачається, що органи ДФС при здійсненні заходів контролю зобов`язані діяти з урахуванням норм цього Закону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наказ ГУ ДФС від 14 червня 2018 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ЕНЕРГОВОЛЬТ підлягає скасуванню як протиправний.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОВОЛЬТ (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 99, ЄДРПОУ 39101307) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 ЄДРПОУ 39439980) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 14 червня 2018 року №9881 про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОВОЛЬТ .

3 Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОВОЛЬТ (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 99, ЄДРПОУ 39101307) понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур