Рішення

від 01.11.2019 по справі 826/12316/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 листопада 2019 року №826/12316/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний ЦУМ" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.05.2018 , В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Столичний ЦУМ до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03.05.2018 року № 0022081404, № 0022091404.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та безпідставністю висновків акта ГУ ДФС у м. Києві від 10.04.2018року №340/26-15-14-04-01/37254825 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Столичний ЦУМ (податковий номер 37254825) з питань дотримань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень 2018 року. Позивач стверджує, що господарські операції між ТОВ Будкомплексінвест і ТОВ Архітектурно-роектувальна компанія Цитадельбудпроект є реальними та підтвердженими всіма необхідними первинними документами складеними та оформленими відповідно до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Зазначає, що зазначені контрагенти є зареєстрованими у відповідності до законодавства України платниками податку на додану вартість та установчі документи цих контрагентів не визнані в судовому порядку.

Ухвалою суду від 06.08.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач в письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність спірного рішення, прийнятого у межах наданих повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірок порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Працівником ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Столичний ЦУМ (податковий номер 37254825) з питань дотримань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень 2018 року, за результатами якої складено акт від 10.04.2018року №340/26-15-14-04-01/37254825 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків цього акта перевірки, відповідач встановив порушення позивачем, норм п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, товариством завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2018 року на суму ПДВ 133 834 грн. та на порушення п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України товариством завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2018 року на суму 723 381 грн.

03 травня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі цього акта перевірки прийняло спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення

- за №0022091404 (форми В1 ), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовано на рахунок платника у банку в розмірі 133 464, 00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 66 732,00 грн.;

- за №0022081404 (форми В4 ), яким застосовано суму (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 370 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, не скасувавши їх у адміністративному порядку, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

За визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, за змістом ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також виходячи з аналізу наведених норм Кодексу в сукупності суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, як викладені у його постановах від 30.01.2018 №К/9901/2803/18 (у справі №820/11856/13-а), від 31.01.2018 №К/9901/5557/18 (у справі №826/245/14), від 06.02.2018 №К/9901/7258/18 (у справі №810/6695/14), 04.04.2018 № К/9901/27694/18 (у справі №808/2519/15).

Так, в ході проведеної перевірки встановлено, що ТОВ Столичний ЦУМ відображено у грудні 2017 року в складі податкового кредиту операції по ТОВ Аркада Інтер Білд (код 37819006) на суму ПДВ 449939,96 грн. Податкова накладна №8 від 22.11.2017 року на суму ПДВ 2411,23 грн., №7 від 17.11.2017 року на суму ПДВ 447528,73 грн. включена ТОВ Столичний ЦУМ до складу податкового кредиту грудня 2017 року. Згідно ІС Податковий Блок встановлено розбіжність, а саме завищення податкового кредиту по ТОВ АРКАДА ІНТЕР БІЛД на суму ПДВ 449939,96 грн. ТОВ АРКАДА ІНТЕР БІЛД не відобразило в податковій декларації з ПДВ за листопад 2017 року операції з ТОВ Столичний ЦУМ на суму ПДВ 449939,96 грн.

Також, перевіркою встановлено, ТОВ Столичний ЦУМ відображено у вересні 2014 року в складі податкового кредиту операції по ТОВ Архітектурно-проектувальна компанія Цитадельбудпроект на суму ПДВ 10052,82 грн, відображено в додатку 3 до податкової декларації за січень 2018 року у розмірі 9682,94 грн. Згідно ІС Податковий блок встановлено розбіжність, а саме завищення податкового кредиту по ТОВ Архітектурно-проектувальна компанія Цитадельбудпроект на суму ПДВ 10052,82 грн. ТОВ Архітектурно-проектувальна компанія Цитадельбудпроект не подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2014 року

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем не заперечується надання товариством первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Також, суд бере до уваги, що позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

ТОВ Столичний ЦУМ відображено у липні 2014 року суму ПДВ 59126,14 грн., вересні 2014 року суму ПДВ 64654,61 грн. в складі податкового кредиту операції по ТОВ Будкомплексінвест відображено в додатку 3 до податкової декларації за січень 2018 року у розмірі 64654,61 грн., сума ПДВ 59126,14 грн. Згідно ІС Податковий блок встановлено розбіжність, а саме завищення податкового кредиту по ТОВ Будкомплексінвест на суму ПДВ 64654,61 грн. у вересні 2014 року, на суму ПДВ 59126,14 грн. у липні 2014 року. Дана розбіжність виникла у зв`язку з наявною податковою інформацією №000098/05-62-22-01/37254825 від 04.03.2015 року . ДПІ у Ворошиловському р-ні м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області у відповідності до п.74.2 ст. 74 Податкового кодексу України зібрано податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Столичний ЦУМ по взаємовідносинам з платниками податків за період: липень, вересень 2014 року. Згідно вищезазначеної податкової інформації не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу контрагентів/постачальників за липень, вересень 2014 року.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.07.2015 №511 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної фіскальної служби зустрічних звірок, обміну податковою інформацією при здійсненні податкового контролю відповідно до п. 4.9 яких у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб`єкта господарювання у зв`язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб`єкта господарювання та/або його посадових (уповноважених) осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), ненаданням інформації та документів для проведення зустрічної звірки, контролюючий орган (виконавець) в той же день складає акт про неможливість проведення зустрічної суб`єкта господарювання (рекомендований зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки наведено в додатку 5 до Методичних рекомендацій). В акті про неможливість проведення зустрічної звірки доцільно відображати інформацію, наведену у запиті ДФС - ініціатора, фактичні обставини, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки, та інформацію про вжиті заходи для забезпечення її проведення в подальшому. Не рекомендується зазначати в акті про неможливість проведення зустрічної звірки будь-яку іншу інформацію, зокрема щодо діяльності платника податків, показників податкової звітності тощо, крім інформації, наведеної у абзаці другому цього пункту.

До того ж, форма акту про неможливість проведення зустрічної звірки (Додаток 5: вказаних Методичних рекомендацій) не передбачає графи, в якій би викладалися висновки підтвердження контролюючим органом реальності здійснення господарських відніс. натомість передбачає конкретизацію інформації фактичні обставини, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та вжиті заходи.

Факт неможливості проведення звірки за своїм правовим навантаженням доводить виключно неможливість її проведення, та сам по собі жодним чином не може довести наявність або відсутність реального проведення господарських операцій. Акт про неможливість проведення звірки, перевірки доводить виключно факт неможливості проведення, вчинення відповідних діянь та не є доказом податкового правопорушення щодо формування податкового кредиту або витрат (Постанова ВС від 05.06.2018 у справі № 820/2706/14).

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ Столичний ЦУМ до розрахунку бюджетного відшкодування за січень 2018 року було включено суми ПДВ 22328,47 грн. попередньої оплати по ТОВ Ера Новації за грудень 2017 року.

Так, судом встановлено, між ТОВ Столичний ЦУМ (замовник) та ТОВ Ера Новації укладено договір від 29.11.2017 року №БК-135, згідно умов якого виконавець зобов`язується виконати монтажні роботи замовнику.

Згідно платіжного доручення від 13.12.2017 року №716.2388 ТОВ Столичний ЦУМ перерахувало ТОВ Ера Новації 279855,30 грн., у тому числі ПДВ 46642,55 грн., на що було виписано податкову накладну від 13.12.2017 року №1 Комплекс з монтажу ґраток

Перевіряючим органом зазначено, що згідно даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 37 за грудень 2017 року, станом на 31.12.2017 року по ТОВ Ера Новації рахується дебетове сальдо у розмірі 279855,90 грн., з нього не підтверджено факт надання виконавцем замовнику послуг, а саме відсутні акти виконаних робіт в грудні 2017 року на суму ПДВ 46642,55 грн.

Контролюючий орган прийшов до висновку про порушення товариством п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно зі п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, сума ПДВ, фактично сплачена у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України вказується платником податку, який відповідно до статті 200 ПКУ має право на бюджетне відшкодування ПДВ, у рядку 2 додатку 3 (Д3) податкової декларації з ПДВ з позначкою „0110". Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, зазначається у рядку 20.2 такої декларації, залишок від`ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) - у рядку 20.3.

Отже, бюджетному відшкодуванню підлягає сума від`ємного значення, розрахованого згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПКУ, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 ПКУ.

Водночас, суд зазначає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Інших належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо предмету спору в цій частині суду не надано.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

За таким обставин суд приходить до висновку про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03.05.2018 року № 0022081404, № 0022091404 підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає, що судові витрати підлягають стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Столичний ЦУМ задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03.05.2018 року № 0022081404, № 0022091404.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Столичний ЦУМ судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 2007,51 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа