Постанова

від 06.11.2019 по справі 400/1742/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/1742/19 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

рішення суду першої інстанції прийнято

у м. Миколаїв 30 липня 2019 року

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Запорожана Д.В, Осіпова Ю.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСМАКС - СЕРВИС" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСМАКС - СЕРВИС" про накладення арешту на кошти та інші цінності,-

В С Т А Н О В И Л А:

Головне управління ДФС у Миколаївській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Миколаївській області, позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росмакс-Сервис» (далі по тексту - ТОВ "РОСМАКС - СЕРВИС" відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 817210,72 грн., але відсутнє майно для погашення боргу.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року позов Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просив скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким залишити позовні вимоги без задоволення в повному обсязі.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає що ГУ ДФС у Миколаївській області не було надано будь-яких доказів щодо наявності у ТОВ "РОСМАКС - СЕРВИС" іншого майна, крім нерухомого майна та автомобілів, та його балансової вартості. Отже нез`ясування вказаних обставин виключає можливість застосування арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, оскільки відсутні умови, за наявності яких можливе застосування такого арешту.

Судова колегія вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження відповідно до ч.1 п.3 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно розрахунку податкової заборгованості (а. с. 7), за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток в загальній сумі 817210,72 грн. і у зв`язку з відсутністю у відповідача майна просить накласти арешт на кошти, що знаходяться в банках.

На адресу відповідача надсилалась податкова вимога від 20.08.2018 р. №51453-17 на суму 328591,81 грн., що підтверджується копією поштового відправлення.

Також позивач надав первинні документи (податкові повідомлення рішення, декларації та докази їх надіслання відповідачу), що підтверджують наявність у відповідача податкової заборгованості перед бюджетом станом на час звернення до суду з даним позовом на загальну суму 817210,72 грн., з яких з податку на додану вартість в сумі 754778,72 грн., з податку на прибуток в сумі 62432 грн. (а. с. 7, 15-32).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач своїм правом не скористався, доказів сплати податкового боргу чи оскарження податкових повідомлень - рішень суду не подав. За таких обставин позов належить задовольнити, оскільки він обґрунтований та підтверджений матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним з огляду на наступне.

Згідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 названого Кодексу контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Підпунктом 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Кодексу визначено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже в пункті 87.2 ст. 87 Кодексу зазначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Аналіз вищезазначених норм приводить до висновку, що можливість застосування судом такого заходу як арешт коштів на рахунку платника податків пов`язується законодавцем з наявністю документально підтверджених контролюючим органом податкового боргу платника податків та відсутністю у останнього майна або доведення того, що балансова вартість наявного майна менша суми податкового боргу.

Згідно пп. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача надсилалась податкова вимога від 20.08.2018 р. №51453-17 на суму 328591,81 грн., що підтверджується копією поштового відправлення.

Відповідно до п. 59.5 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Наявність у відповідача податкової заборгованості перед бюджетом станом на час звернення до суду з даним позовом складає 817210,72 грн., з яких з податку на додану вартість в сумі 754778,72 грн., з податку на прибуток в сумі 62432 грн., що підтверджується первинними документами (податкові повідомлення рішення, декларації та докази їх надіслання відповідачу), які містяться в матеріалах справи (а. с. 7, 15-32).

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем було надано Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, витяг з Бази даних АІС «Автомобіль» (а. с. 13-14).які свідчать про відсутність майна у відповідача, витяг з Бази даних АІС «Автомобіль» , які свідчать про відсутність майна у відповідача (а. с. 13-14). Чим спростовується довід апелянта про ненадання будь-яких доказів щодо наявного іншого майна.

Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідач має відкриті банківські рахунки.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм у сукупності та встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов обґрунтованих висновків, що для забезпечення надходжень до бюджету є доцільним з`явлення вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСМАКС - СЕРВИС" залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Запорожан Д.В. Осіпов Ю.В.