Постанова

від 05.11.2019 по справі 140/1639/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/8878/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.

з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, ухвалене суддею Смокович В.І. у м. Луцьк о 11 год. 53 хв. у справі № 140/1639/19 за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства Едельвіка до Волинської митниці ДФС про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Волинської митниці ДФС щодо не підготовки у визначений законом строк та неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області висновку про повернення надміру сплачених приватним акціонерним товариством Едельвіка (далі - ПАТ Едельвіка ) до Державного бюджету України митних платежів на суму 13 669,09 грн. та зобов`язати Волинську митницю ДФС підготувати висновок про повернення ПАТ Едельвіка надмірно сплачених до Державного бюджету України митних платежів на суму 13 669 грн. 09 коп. і подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до статті 260 Митного кодексу України (далі - МК України), на період для проведення дослідження зразків товару з метою визначення коду товару, позивач подав тимчасову митну декларацію ІМ 40 ТН UA 205090/ НОМЕР_1 002695, код товару - 5208190000, пільгова митна ставка - 5%.

Згідно з статтею 261 МК України, у визначений статтею 260 МК України строк, декларант, ТзОВ Глорія-Імпекс , в інтересах позивача подав додаткову митну декларацію ІМ 40 ДТ UA205090/2019/030380, в якій зазначив код товару - 5208129690, пільгова митна ставка - 1%.

Позивач зазначає, що відповідач завершив митне оформлення товарів, згідно з митною декларацією ІМ 40 ДТ UA205090/2019/030380 і рішення про самостійну класифікацію товару № 3 Тканина сурова, склад сировини: 100% бавовна, гребінна пряжа, переплетення - полотно, ширина 155 см, кромка закладна, щільність 158-162 г/м.кв., 9771 м. рулонів, торговельна марка: MFL. Виробник: Masood Fabrics Limited, РК. , митний орган не приймав.

Позивач зазначає те, що, виходячи із різниці митних ставок за поданою тимчасовою та додатковою митними деклараціями, переплатив 13 669,09 грн. митних платежів.

14 березня 2019 року товариство подало до Волинської митниці ДФС заяву № 120 про повернення надміру сплачених коштів в сумі 13 669,09 грн., у відповідь на яку Волинська митниця ДФС листом № 804/12/03-70-19-02 від 12 квітня 2019 року відмовила у наданні відповідного висновку, у зв`язку із ненаданням достовірної інформації виробника про характеристики тканини та неможливість підтвердження у митній декларації заявленого коду товару згідно з УКТ ЗЕД - 5208129690.

Таку відмову позивач вважає необґрунтованою, з огляду на те, що відповідно до частини п`ятої статті 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання усіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Також, у випадку самостійної класифікації орган доходів і зборів зобов`язаний прийняти письмове рішення, яке може бути оскаржене.

Тому, позивач вважає, що митний орган після завершення митних формальностей, не вправі посилатись на те, що код товару не підтверджений.

Позивач вважає, що відповідач необґрунтовано відмовив у підготовці та наданні Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області. висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Захист порушеного права, на думку позивача, можливий шляхом визнання протиправною бездіяльності Волинської митниці ДФС щодо не підготовки у визначений законом строк та неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області висновку про повернення надміру сплачених митних платежів та зобов`язання відповідача підготувати такий висновок та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Волинської митниці ДФС щодо непідготовки у визначений законом строк та неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області висновку про повернення надміру сплачених до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 13 669 грн. 09 коп. (із яких: 11 390 грн. 91 коп. ввізного мита, 2 278 грн. 18 коп. податку на додану вартість).

Зобов`язано Волинську митницю ДФС підготувати висновок про повернення надмірно сплачених до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 13 669 грн. 09 коп. (із яких: 11 390 грн. 91 коп. ввізного мита, 2 278 грн. 18 коп. податку на додану вартість) та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області.

Стягнуто на користь приватного акціонерного товариства Едельвіка за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС судовий збір у сумі 1 921 грн.

Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржив відповідач, Волинська митниця ДФС, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надав належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову.

Таку позицію відповідач пояснює тим, що 22 лютого 2019 року проведено митне оформлення товару за митною декларацією ІМ 40 ДТ № UA205090/2019/030380, код товару згідно з УКТ ЗЕД 5208129690, ставка мита - 1%. Разом із митною декларацією ІМ 40 ДТ № UA205090/2019/030380 до митного оформлення позивач подав висновок Одеського управління з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України від 04 лютого 2019 року № 142008700-0145, щодо визначення коду товару. Однак, відповідач звертає увагу, що завданням проведеного дослідження було встановлення визначальних показників та характеристик для ідентифікації, перевірки відповідності опису товару фізичним характеристикам для класифікації та встановлення інформації про хімічний склад товару, матеріал виготовлення.

Тому відповідач вважає, що проведене дослідження та сформований за його результатами висновок, не вказують однозначно про правильність віднесення пред`явленого до митного оформлення товару до коду 5208 12 96 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Відтак, на думку відповідача, відсутні підстави для повернення сплачених позивачем коштів, оскільки товариство не надало достовірної інформації виробника товару про його технічні характеристики (склад, поверхневу щільність, вид переплетення, ширину).

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що приватне акціонерне товариство Едельвіка на підставі контракту купівлі-продажу № 01/17/ЕД від 04 січня 2017 року, специфікації № 6 від 11 вересня 2018 року, на умовах Incoterms 2010 CIF (Одеса, Україна), придбало у фірми Masood Fabrics Limited (Пакистан), тканину сурову (склад сировини: 100% бавовна, гребінна пряжа, переплетення - полотно, ширина - 155 см, кромка закладна, щільність 158-162 г/кв.м).

Відповідно до пункту 6 специфікації № 6 від 11 вересня 2018 року, що є невід`ємною частиною контракту купівлі-продажу № 01/17/ЕД від 04 січня 2017 року, інвойсу (рахунку) від 22 листопада 2018 року, позивач придбав 9 771 метрів цієї тканини (22 рулони), ціна якої становить 1,04 доларів США за 1 метр, загальною вартістю 10 161,84 доларів США.

ПАТ Едельвіка 21 грудня 2018 року оформило та подало попередню митну декларацію з обсягом даних, необхідним для пропуску товарів через митний кордон України та доставки до митного органу призначення № UA 205000/2018/921534 з визначенням групи вказаного товару згідно з УКТ ЗЕД - 5208.

На виконання умов контракту № 01/17/ЕД від 04 січня 2019 року, товар доставлено у митний порт Одеса Центральний контейнерним перевезенням.

Придбану тканину позивач класифікував за кодом УКТ ЗЕД 5208 12 96 90 із пільговою ставкою мита 1%.

У зв`язку із спрацюванням індикаторів ризиків, фахівці Одеської митниці ДФС 04 січня 2019 року провели огляд товару (контейнер TCNUI1567545) та відібрали зразки тканин для встановлення визначальних показників та характеристик товару.

Для випуску товару відповідно до заявленого митного режиму позивач через декларанта ТзОВ Глорія - Імпекс подав Волинській митниці ДФС тимчасову митну декларацію № 205090/2019/002695 від 09 січня 2019 року із зазначенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД -5208190000, пільгова митна ставка 5% та сплатив відповідні митні платежі.

Одеське управління з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України 04 лютого 2019 року склало висновок № 142008700-0145 у якому зазначено, що товар імпортований позивачем за визначеними показниками не суперечить опису у гр. 31 митної декларації № UA205000/2018/921534 від 21 грудня 2018 року.

22 лютого 2019 року декларант, ТзОВ Глорія-Імпекс , в інтересах позивача подав до органу доходів і зборів додаткову декларацію ІМ 40 ДТ UA 205090/2019/030380, код товару згідно з УКТЗЕД - 5208129690, пільгова митна ставка - 1%. При цьому, у графі 47 митної декларації визначив суму надмірно сплачених митних платежів, а саме, 13669,09 грн. з яких 11390,91 грн. - мито та 2278,18 грн. - податок на додану вартість.

На підставі цієї митної декларації відповідач завершив процедуру оформлення товару.

14 березня 2019 року ПАТ Едельвіка звернулось до Волинської митниці ДФС із заявою № 120 про повернення надмірно сплачених митних платежів у загальній сумі 13669,09 грн.

12 квітня 2019 року листом № 804/12/03-70-19-02 відповідач відмовив позивачу у поверненні коштів із Державного бюджету України та повідомив позивача про те, що для однозначної класифікації згідно із УКТ ЗЕД ввезеного товару необхідна достовірна інформація виробника про його характеристики. У зв`язку із тим, що лабораторні дослідження спірного товару не проводились та відсутністю достовірної інформації виробника про характеристики тканини, код товару згідно УКТ ЗЕД - 5208129690, неможливо підтвердити. Враховуючи викладене, позивачу

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки митний орган за результатами митного оформлення товару за вказаною митною декларацією самостійно не приймав рішення про визначення коду товару і погодився з класифікацією товару, здійсненою декларантом, та, відповідно, самостійно визначеною декларантом сумою митних платежів, то твердження митного органу про непідтвердження заявленого коду товару після закінчення митного оформлення є необґрунтованими.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 261 МК України, у разі подання відповідно до статей 259 і 260 цього Кодексу попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Підставою для звернення з цим позовом є те, що ПАТ Едельвіка подало до Волинської митниці ДФС додаткову митну декларацію до тимчасової митної декларації.

При оформленні додаткової митної декларації, пільгова митна ставка зменшилась з 5% до 1% внаслідок чого виникла переплата митних платежів, які сплачені за тимчасовою митною декларацією.

Так, умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначає стаття 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Пунктом 43.1 цієї статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно з пунктом 43.5 статті ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Положення статті 43 ПК України узгоджуються з нормами Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15 грудня 2015 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124 (далі - Порядок № 1146).

Вказаний Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Пунктом 6 Порядку № 1146 передбачено, що у заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються 1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв`язку; 6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу Державної фіскальної служби у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені (крім грошових зобов`язань та пені з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Таким чином, законодавством визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

При цьому, необхідною обставиною для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами, є факт ухвалення контролюючим органом висновку про повернення надмірно сплачених сум податку.

Апеляційний суд встановив те, що рішення про визначення/зміну задекларованого позивачем коду товару, згідно з УКТЗЕД митний орган не приймав, відтак завершивши процедуру оформлення задекларованого товару, сторони дійшли згоди щодо визначення коду товару.

Отже, враховуючи встановлені обставини, апеляційний суд вважає, що позивач здійснив надмірну сплату митних платежів за тимчасовою митною декларацією в сумі 13669,09 грн.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Тому, встановивши факт надмірної сплати позивачем митних платежів, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції застосував ефективний спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання до органів Державної казначейської служби висновку щодо повернення ПАТ Едельвіка надміру сплачених коштів та зобов`язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про повернення ПАТ Едельвіка надміру сплачених митних платежів у сумі

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010, № 4241/03 (п. 54) зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (див. рішення у справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32), зокрема у п. 58 рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, 4909/04 зазначив, що згідно з його усталеною практикою, що відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 140/1639/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Я. С. Попко Повний текст постанови складений 06.11.2019 року Р. П. Сеник