Постанова

від 06.11.2019 по справі 826/25129/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2019 року

Київ

справа №826/25129/15

касаційне провадження №К/9901/14305/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2016 (головуючий суддя: Данилишин В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 (головуючий суддя: Мельничук В.П., судді: Мацедонська В.Е., Костюк Л.О.) у справі №826/25129/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ок-Інвест до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Дячука Дмитра Юрійовича, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, третя особа: Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ок-Інвест (далі - ТОВ Ок-Інвест або позивач) звернулося до суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Дячука Дмитра Юрійовича (далі - державний реєстратор ГУ Держгеокадастру у м. Києві Дячук Д.Ю. або 1 відповідач ), Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (далі - ГУ Держгеокадастру у м. Києві або 2 відповідач), третя особа: Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, в якому просило:

визнати протиправними дії державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру у місті Києві Дячука Д.Ю. щодо відмови повідомленням від 30.10.2015 №РВ-3200212262015 у наданні витягу із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, що розташована у смт. Козин, кадастровий номер 3223155400:03:014:0015, та перебуває в орендному користуванні ТОВ Ок-Інвест ;

зобов`язати ГУ Держгеокадастру у місті Києві видати ТОВ Ок-Інвест витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, що розташована у смт. Козин, кадастровий номер 3223155400:03:014:0015, та перебуває в орендному користуванні позивача.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що останній є орендарем земельної ділянки, яка знаходиться у смт. Козин, кадастровий номер 3223155400:03:014:0015. З метою отримання витягу із Державного земельного кадастру щодо цієї земельної ділянки товариство через електронний кабінет на офіційному сайті Держгеокадастру сформувало відповідну заявку на отримання витягу з доданими до неї документами, втім у наданні запитуваного документу відмовлено з підстав, що документи не відповідають вимогам, встановленим законом. Позивач вважає таку відмову протиправною, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016, адміністративний позов задоволено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивачем подано кадастровому реєстратору необхідний перелік документів для отримання запитуваного документу, а отже відмова у наданні витягу із Державного земельного кадастру з підстав, що документи не відповідають вимогам, встановленим законом, є необґрунтованими. Суди критично оцінили посилання відповідачів на Порядок взаємодії державних кадастрових реєстраторів під час надання деяких відомостей з Державного земельного кадастру, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.06.2015 №144 (далі - Порядок №144), яким передбачено, що замовити витяг за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру мають право виключно фізичні особи чи їх уповноважені представники, оскільки Законом України від 07.07.2011 №3613-VI Про Державний земельний кадастр (далі - Закон №3613-VI) та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051) регламентовано право, в т.ч., і юридичних осіб замовляти та отримати відомості з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, за умови їх ідентифікації з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ Держгеокадастру у м. Києві подало касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Зокрема, судами попередніх інстанцій проігноровані аргументи відповідачів, що оспорювана у цій справі відмова була прийнята державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області Бондаренко К.А., тобто реєстратором за місцем розташування земельної ділянки, а державним реєстратором ГУ Держгеокадастру у м. Києві Дячук Д.Ю. (відповідачем - 1) лише здійснено оформлення (роздруковано, підписано та промарковано) прийнятого рішення з метою видачі його позивачу. Також поза увагою судів попередніх інстанцій залишилась та обставина, що позивач звертався до Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області за отриманням витягу, а не до відповідача-2, про що свідчить квитанція №84520390 про сплату за адміністративні послуги, де отримувачем коштів значиться: Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області. По суті прийнятого рішення про відмову у наданні запитуваного документу скаржник зазначив, що відповідно до Порядку №144 замовити відомості з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру мають право лише фізичні особи або їх уповноважені представники.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.01.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що відповідно до відомостей з витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 08.06.2015 № 38732932 позивач є орендарем земельної ділянки №3223155400:03:014:0015.

29.10.2015 позивачем через веб-сайт http://e-gov.dzk.gov.ua оформлено запит №ЗВ-9900228822015 на отримання витягу із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки №3223155400:03:014:0015. До заяви подано вичерпний перелік документів.

У Центрі надання адміністративних послуг позивачем отримано повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру від 30.10.2015 №РВ-3200212262015 з підстав, що документи не відповідають вимогам, встановленим законом. Повідомлення видане за підписом державного кадастрового реєстратора - Дячука Д.Ю.

Зазначене повідомлення є предметом спору у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

У преамбулі Закону №3613-VI визначено, що цей Закон установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 1 Закону №3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами

За приписами статті 9 цього Закону державний реєстратор надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні.

Відповідно до положень статті 38 Закону №3613-VI відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами, зокрема, у формі витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки, сформований як викопіювання з кадастрової карти (плану) території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, юридичні особи за умови їх ідентифікації з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи;

Для отримання відомостей Державного земельного кадастру заявник або уповноважена ним особа подає Державному кадастровому реєстратору:

заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

документ про оплату послуг за надання витягу з Державного земельного кадастру (крім випадків, визначених цим Законом, в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб);

документ, який підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою особою заявника).

Державний кадастровий реєстратор протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви надає заявнику документ, передбачений частиною першою цієї статті, або надає мотивовану відмову у наданні такого документа.

Відмова у наданні відомостей з Державного земельного кадастру надається у разі, якщо:

у Державному земельному кадастрі відсутні запитувані відомості;

із заявою звернулася неналежна особа;

документи подані не в повному обсязі та/або не відповідають вимогам, встановленим законом.

Форми витягу, довідки з Державного земельного кадастру, повідомлення про відмову у наданні відомостей, а також порядок обліку заяв і запитів про отримання відомостей Державного земельного кадастру встановлюються Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Аналогічні праві норми закріплені у пунктах 162, 165-168, 175 Порядку №1051.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для відмови у наданні запитуваного документу слугував висновок державного кадастрового реєстратора про невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Разом з тим, обґрунтувань, які конкретно документи не відповідають вимогам, встановленим законом, та відповідно яким саме нормативно-правовим актам, оспорюване рішення відповідача не містить.

Вже на стадії судового розгляду відповідачі пояснили, що відповідно до вимог Порядку №144, замовляти відомості з Державного земельного кадастру за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру мають право лише фізичні особи або їх уповноважені представники.

Зазначені доводи обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки право юридичних осіб на отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку регламентовано Законом №3613-VI та Порядком №1051, які мають вищу юридичну силу порівняно із актом, на який посилається скаржник. Крім того, положення Порядку №144 не містять прямої заборони щодо звернення юридичних осіб за отриманням відомостей з Державного земельного кадастру за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У спірному випадку судами попередніх інстанцій не встановлено невідповідності поданих документів вимогам Закону №3613-VI та Порядку №1051.

Разом з тим, при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанції не надали правової оцінки доводам відповідачів про те, що оспорюване у цій справі рішення (повідомлення) про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру від 30.10.2015 №РВ-3200212262015 прийнято не державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру у м. Києві Дячуком Д.М., а кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області Бондаренко К.А. , тобто реєстратором за місцем знаходження земельної ділянки, відомості про яку запитував позивач. 1-й відповідач лише здійснив оформлення рішення у паперовому вигляді з метою видачі його позивачу. В підтвердження зазначених доводів відповідачі надали до суду першої інстанції витяг з програмного забезпечення Державного земельного кадастру (а.с. 87), який залишився не оцінений судами попередніх інстанцій.

Також суди попередніх інстанцій проігнорували доводи відповідачів щодо здійсненої позивачем оплати послуг на реквізити Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, а не на реквізити ГУ Держгеокадастру у м. Києві.

Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи), яка кореспондується з частиною 4 статті 9 КАС України (у редакції чинній з 15.12.2017) суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з частиною першою статті 138 КАС України (у редакції чинній на момент розгляду справи) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, що призвело до передчасних висновків про наявність у діях (рішеннях) відповідачів протиправної поведінки.

Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Частиною другою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи у тому числі (…) якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №826/25129/15 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

І. В. Саприкіна