Рішення

від 25.10.2019 по справі 761/20273/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/20273/17

Провадження № 2/761/562/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яворській А.А.,

за участі:

позивачки: ОСОБА_1 ,

представника позивачки: ОСОБА_2 ,

відповідачки: ОСОБА_3 ,

представника відповідачки: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Третьої Київської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

В червні 2017р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 16-18 т.1) до відповідачів: ОСОБА_3 , Третьої Київської державної нотаріальної контори, в якому просила суд: визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , два місяці, після набрання рішенням суду законної сили.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина, зокрема на квартиру АДРЕСА_4 .

У зв`язку з віддаленістю проживання позивачки (Житомирська область, м. Коростень ) від її батька (м. Київ), труднощі у спілкуванні з останнім, внаслідок розірвання шлюбу між батьками позивачки, неприязні стосунки, які виникли між позивачкою та новою родинною її батька, про факт смерті свого батька позивачка дізналась лише в травні 2015р.

В зв`язку з погіршенням стану здоров`я позивачки (онкологічне захворювання), лише в червні 2017р. вона мала можливість звернутись до Третьої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з пропуском визначеного законом строку для подання заяви про прийняття спадщини. На думку позивачки, погіршення стану її здоров`я, приховування інших спадкоємців за законом після смерті її батька (дружини ОСОБА_3 та сина ОСОБА_6 від другого шлюбу) наявності інших спадкоємців за законом, а також неналежне виконання нотаріусом своїх обов`язків призвели до пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 серпня 2017р. відкрито провадження по справі.

В порядку ст. ст. 27, 31 ЦПК України, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017р., ст. ст. 83, 178 діючого ЦПК України, стороною відповідача було подано заперечення на позов (а.с. 74, 75 т.1), і відзив на позов (а.с. 137, 138 т.1), в яких сторона відповідача проти позову заперечила, зазначаючи, що стороною позивача пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини без поважної причини, оскільки за життя спадкодавця, позивачка, як донька не цікавилась життям свого батька, не здійснювала за ним догляд, внаслідок хвороби і не бажала з ним спілкуватись, її фактичне місце проживання позивачці не було відомо. Крім того, на думку сторони позивача, посилання позивачки на тривалу хворобу, не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки захворіла позивачка значно пізніше смерті спадкодавця. Також стороною відповідача були подані до суду заява про допит свідків та заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В порядку ст. 179 ЦПК України, стороною позивача було подано відповідь на відзив (а.с. 94-96 т. 1), в якому сторона позивача констатувала факт того, що стороною відповідачів не дотримуються процесуальні права та обов`язки, відповідачкою ОСОБА_3 , не наведено жодних доказів в обґрунтування заперечень на позов, а відповідачем Третьою Київською державною нотаріальною конторою не надано жодного доказу правомірності дій нотаріуса під час видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 . Також стороною позивача було подано заяву про допит свідків.

В судовому засіданні позивачка та її представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просили суд позов задовольнити. Позивачка зазначила, що внаслідок загострення хвороби і встановлення їй діагнозу з 2015р. вона припинила працювати, її намагання зателефонувати батьку були марними, оскільки трубку він не брав. Представник позивача наголошував, що сторона відповідача ОСОБА_3 зловживає процесуальними правами намагаючись стягнути з позивачки непомірні витрати на правничу допомогу.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник проти позову заперечили, з підстав, наведених у запереченнях на позов та відзив на позов, зазначивши, що семирічний строк, який було пропущено позивачкою для подання заяви про прийняття спадщини пропущений нею без поважних причин.

Відповідач Третя Київська державна нотаріальна контора, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, сторона клопотала перед судом про розгляд справи у відсутність свого представника.

Судом за заявою сторони позивача були допитані наступні свідки: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що є чоловіком позивачки з серпня 2016р., про стосунки позивачки разом з її померлим батьком свідку не відомо. Свідку відомо, що позивачка декілька разів відвідувала м. Київ, і намагалась зв`язатись з батьком, проте він не відповідав. З приводу зникнення батька до правоохоронних органів позивачка не зверталась. В 2015р. позивачці встановили діагноз - онкологічне захворювання, і вона розпочала тривале лікування, та припинила працювати. Діти позивачки ніколи не спілкувались з дідом.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що позивачка є дружиною його брата. З позивачкою свідок знайомий з 2009р. Свідку відомо, зі слів позивачки, що до 2015р. позивачка та її чоловік декілька разів на рік відвідували м. Київ, і у позивачки були гарні стосунки з її батьком.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що перебуває в дружніх стосунках з позивачкою з 90-хх років минулого століття, є хрещеною мамою її дитини. Свідок зазначала, що позивачка бачила свого батька до 2000р., а в подальшому позивачка їй повідомила, що спілкувалась з батьком. Свідку відомо, що з 2009р. позивачка хворіє, але коли в 2015р. їй встановили остаточний діагноз вона припинила працювати. Про смерть батька позивачка дізналась лише в 2015р.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона є донькою позивачки. В 2015р. позивачці стало відомо, що її батько хворів, а потім помер. В 2015р. позивачка була госпіталізована, і з цього року припинила працювати на роботі. З 2017р. свідок здійснює допомогу своїй матері, яка її потребує.

Судом за заявою відповідачки ОСОБА_3 були допитані наступні свідки: ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він є сином відповідачки ОСОБА_3 , а позивачка є його сестрою по батьку. Свідок зазначив, що за своє життя бачив свою сестру - позивачку по справі лише двічі, в дошкільному віці і коли відвідував початкову школу. Місце проживання, контактний номер телефону і теперішнє прізвище позивачки свідку до початку розгляду справи відомо не було. Свідок повідомив, що батько перед смертю хворів і потребував допомоги, яку він йому надавав, а позивачка станом здоров`я батька ніколи не цікавилась і його не відвідувала.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він є двоюрідним братом відповідачки ОСОБА_3 , знав її чоловіка ОСОБА_5 , з часу реєстрації шлюбі з відповідачкою і до його смерті. За життя спадкодавця свідок ніколи не бачив його родичів, крім відповідачки та їх сина. Також свідок зазначив, що йому не відомо, що померлий чоловік позивачки був одружений вдруге.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що була знайома з померлим ОСОБА_5 з 1968р., товаришує по теперішній час з відповідачкою ОСОБА_3 Свідку відомо, що ОСОБА_5 був одружений двічі, і від першого шлюбу в нього була донька. Перед смертю ОСОБА_5 хворів, але крім його дружини та сина йому ніхто не допомагав.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що знайома з відповідачкою ОСОБА_3 з 1970р. Їх чоловіки за життя товаришували, але на теперішній час обоє померли. Свідку відомо, що перед смертю ОСОБА_5 хворів, потребував допомоги, оскільки мав хворобу серця.

Суд, заслухавши пояснення сторони позивача, сторони відповідачки, допитавши свідків, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .

В силу положень ст. 1261 ЦК України до спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 належать позивачка - донька від першого шлюбу, відповідачка - дружина померлого та ОСОБА_6 - син померлого від другого шлюбу.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 та її син ОСОБА_6 , звернулись 21 липня 2010р. до Третьої Київської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини (а.с. 51, зворот. т.1) після смерті ОСОБА_5 , при цьому спадкоємиць ОСОБА_6 відмовився від належної йому частини спадкового майна на користь своєї матері - відповідачки ОСОБА_3 . У зазначених заявах, спадкоємці: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 зазначили, що крім них, інших спадкоємців немає.

05 жовтня 2010р. відповідачці ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 65 т.1).

08 червня 2017р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до Третьої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_5

09 червня 2017р. Третьою Київською державною нотаріальною конторою було повідомлено позивачку, що нею пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини та повідомлено, що відповідачкою отримано свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 72 т.1).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 17 квітня 2018р. у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження .

Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суді від 03 жовтня 2018р. у справі № 2516/1356/12-ц зроблено висновок, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини .

В судовому засіданні, за наявності інших спадкоємців, які прийняли спадщину, ні позивачка, ні її представник не могли пояснити суду, які позовні вимоги заявлені стороною позивача до відповідача Третьої Київської державної нотаріальної контори, враховуючи те, що стороною позивача не оскаржуються дії/бездіяльність відповідного нотаріуса.

З урахуванням викладеного, та беручи до уваги правові позиції висловлені Верховним Судом у постанові по справі № 556/1084/17 від 21 серпня 2019р., суд приходить до висновку, що вимоги позивачки до відповідача Третьої Київської державної нотаріальної контори не підлягають задоволенню, оскільки зазначений відповідач є неналежною стороною у вказаному спорі.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка наголошувала, що у зв`язку з віддаленістю проживання позивачки (Житомирська область, м. Коростень ) від її батька (м. Київ), складнощів у спілкуванні з останнім, внаслідок розірвання шлюбу між батьками позивачки, неприязні стосунки, які виникли між позивачкою та новою родинною її батька, про факт смерті свого батька позивачка дізналась лише в травні 2015р., а враховуючи стан здоров`я позивачки, остання змогла звернутись з заявою про прийняття спадщини лише 08 червня 2017р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Враховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017р. № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови від 30 травня 2008р. № 7 Про судову практику у справах про спадкування , особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно правового висновку, який було висловлено Верховним Судом України при розгляді справи №6-85цс12 від 26 вересня 2012р., якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в постановах по справам № 712/656/15-ц від 12 лютого 2018р.; № 198/476/16-ц від 18 січня 2018р. та в силу положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинна бути врахована судом.

Суд критично оцінює твердження позивачки про те, що поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, є її довго триваюча хвороба, оскільки як встановлено судом діагноз позивачці було встановлено в 2015р., і до цього часу позивачка була працездатною, працювала на підприємстві, при цьому судом враховано, що вперше група інвалідності була встановлена позивачці в лютому 2017р. (а.с. 19 т.1).

Таким чином, враховуючи час смерті спадкодавця, та час, коли позивачка захворіла і їй вперше було встановлено групу інвалідності, з урахуванням наданих медичних документів (а.с. 78-142 т.2) та допитаних в судовому засіданні показів свідків зі сторони позивача, суд приходить до висновку, що стороною позивача не наведено жодних поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та не надано доказів, які свідчать про наявність у неї об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подачі такої заяви.

Твердження сторони позивача про необізнаність факту смерті спадкодавця, а також наявними складними стосунками, які утворились між позивачкою та її померлим батьком не є самостійною підставою для визначення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачкою поважних причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами на вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 1269 ЦК України не зазначено, а тому заявлені позовні вимоги про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не підлягають задоволенню, при цьому судом враховано правові позиції Верховного Суду наведені в постановах по наступним справам: № 756/17310/17 від 08 серпня 2019р., № 645/5049/17 від 07 серпня 2019р., № 161/9998/17 від 26 квітня 2019р., № 404/3902/16-ц від 12 березня 2018р.

Відповідно до ст. ст. 137, 141 ЦПК України, з позивачки на користь відповідачки ОСОБА_3 підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,0 грн., з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі № 814/698/16.

Враховуючи майновий стан сторони позивача, складність даної цивільної справи; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), при цьому судом враховано, що присутність адвоката. В якості представника сторони в судовому засіданні не свідчить ще про надання адвокатом правничої допомоги; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до розміру 2500,0 грн., при цьому судом враховано, що вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі East/West Alliance Limited проти України , зазначив, що оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 1220-1222, 1265, 1269, 1270, 1272 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008р. № 7 Про судову практику у справах про спадкування , суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_3 , (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ), Третьої Київської державної нотаріальної контори (код ЄДРПОУ 02901820, місцезнаходження: м. Київ, просп. Правди, 33) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,0 /дві тисячі п`ятсот/ грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення суду складено 01 листопада 2019р.

Суддя: