Постанова

від 31.10.2019 по справі 203/1486/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8408/19 Справа № 203/1486/17 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По АДРЕСА_1 » про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та за час вимушеного прогулу, стягнення вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСББ По проспекту Кірова 1 АДРЕСА_2 про зобов`язання вчинити дії, стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та за час вимушеного прогулу, стягнення вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що позивачка має статус особи похилого віку. Рішенням суду від 22 жовтня 2015 року позивачку було поновлено на посаді керуючої ОСББ По проспекту Кірова 1/9 з 28 березня 2013 року. Між тим, фактично стати до роботи позивачка не могла, оскільки відповідач не провів її інструктаж з техніки безпеки, не ознайомив з посадовими обов`язками та не забезпечив робочим місцем. Викладене стало причиною звернення позивачки до суду з позовом (з урахуванням уточнень) про зобов`язання відповідача звільнити позивачку на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), видати дублікат трудової книжки, стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки в сумі 25 600,00 грн., вихідної допомоги в сумі 9 600,00 грн., середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 58 885,06 грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 68 800,00 грн.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що факт звільнення позивачки 27 листопада 2017 року у контексті принципу диспозитивності, безумовно, позбавляє її процесуальної можливості вимагати судового захисту у запропонований нею спосіб - зобов`язання відповідача звільнити позивачку на підставі частини третьої статті 38 КЗпП (з урахуванням решти вимог, які мають похідний характер).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2019 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Так, судом встановлено, що наказом від 27 серпня 2012 року №7-К позивачку було призначено на посаду керуючої ОСББ По АДРЕСА_1 з випробувальним строком три місяці (т. 4 а.с. 1 ).

Наказом від 28 грудня 2012 року №19-а позивачку було призначено особою, матеріально відповідальною за схоронність матеріальних цінностей, які належать ОСББ, а саме: за їх зберігання, відпуск, перевезення та застосування в процесі здійсненні ОСББ своєї діяльності .

Наказом відповідача від 28 березня 2013 року №3-к позивачку було звільнено з 28 березня 2013 року на підставі пункту 4 статті 40 КзпП.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.10.2015 року наказ від 28 березня 2013 року №3-к було скасовано з поновленням позивачки на роботі на посаді керуючої ОСББ По проспекту Кірова 1/9 з 28 березня 2013 року (т. 1 а.с. - 10 ).

16 листопада 2015 року відповідачем було видано наказ №27-К про поновлення позивачки з 28 березня 2013 року на посаді керуючої ОСББ(т. 1 а.с.103 ).

27 листопада 2017 року наказом №11-К позивачку було звільнено у зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП (т. 4 а.с. 29 ).

09 серпня 2018 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСББ По проспекту Кірова 1/9 про скасування наказу від 27 листопада 2017 року №11-К про її звільнення, поновлення на роботі, стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди (т. 4 а.с.а.с. 225, 226 ).

07 березня 2019 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №203/2760/18 було ухвалено рішення про відмову позивачці у позові про скасування наказу від 27 листопада 2017 року №11-К про її звільнення, поновлення на роботі, стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Рішення позивачка не оскаржила.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд обґрунтовано виходив з того, що позивачка наказом від 27 листопада 2017 року №11-К була звільнена у зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КзпП. Кіровським районним судом м. Дніпропетровська 07 березня 2019 року було ухвалено рішення про відмову позивачці у позові про скасування вказаного наказу. Рішення позивачка не оскаржила. Факт звільнення позивачки 27 листопада 2017 року у контексті принципу диспозитивності, безумовно, позбавляє її процесуальної можливості вимагати судового захисту у запропонований нею спосіб - зобов`язання відповідача звільнити позивачку на підставі частини третьої статті 38 КЗпП (з урахуванням решти вимог, які мають похідний характер).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Способи захисту порушеного права визначено частиною 2 статті 16 ЦК, яка визначає, що такими способами можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, колегія суддів встановила та це підтверджується матеріалами справи, що 27 листопада 2017 року позивачка була звільнена у зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КзпП.

09 серпня 2018 року позивачка зверталась до із позовом про скасування наказу від 27 листопада 2017 року №11-К про її звільнення, поновлення на роботі, стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2019 року у задоволенні позову було відмовлено. Дане судове рішення набрало законної сили.

Оскільки позивачку вже звільнено з посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КзпП України, правомірність такого звільнення встановлено судовим рішенням, то її не можна повторно звільнити на підставі ч. 3 ст. 38 КзпП України.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, визначив, що факт звільнення позивачки, позбавляє її процесуальної можливості вимагати судового захисту у запропонований нею спосіб.

Доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що при розгляді справи, судом першої інстанції були виконані всі вимоги процесуального закону, всебічно перевірено обставини, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними. Отже апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко