Постанова

від 04.11.2019 по справі 340/250/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 340/250/18

Провадження № 22-ц/4808/378/19

Головуючий у 1 інстанції Бучинський А. Б.

Суддя-доповідач Мелінишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

за участю секретаря: Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховинського районного суду в складі судді Бучинського А.Б., ухвалене 05 грудня 2018 року в смт. Верховині Івано-Франківської області, повний текст якого виготовлено 17 грудня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Ільцівської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення,

встановив :

В травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Ільцівської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення ради від 25.05.2017 року.

Позов обгрунтовано тим, що її чоловікові ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності на підставі Державного акта від 29.08.2002 року належала земельна ділянка площею 0,1134 га в урочищі Грабовець с. Ільці Верховинського району. Згідно Державного акта від 24.09.2007 року власником цієї ділянки є вона. При цьому ? частина ділянки набута нею після смерті чоловіка згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, а інша ? - як частка в спільному майні подружжя, що підтверджується свідоцтвом про право власності. Оскарженим рішенням ради затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1731 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка суміжна з її ділянкою. Вказувала, що ОСОБА_2 захопила частину її ділянки встановивши огорожу. Згідно акта обстеження цих ділянок земельною комісією сільської ради встановлено, що спірна ділянка знаходиться у її власності, а частина - у власності ОСОБА_2 Оскільки земельна ділянка була відсутня на кадастровій карті (плані) села, їй запропоновано виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) зі зміною конфігурації та площі земельної ділянки. Така документація нею виготовлена, однак не погоджена ні сусідами, ні сільською радою. Відділом у Верховинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області їй відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав наявності перетину цих ділянок. Нею межі земельної ділянки відповідача не погоджувалися, а оскаржуваним рішенням фактично захоплено понад 30% її земельної ділянки. Тим самим порушено її право власності на спірну ділянку, з огляду на що рішення сільської ради від 25.05.2017 року є незаконним.

Рішенням Верховинського районного суду від 05 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено належними, допустимими та достатніми доказами обгрунтованості позовних вимог, зокрема порушення відповідачами її права власності на земельну ділянку; не представлено доказів того, що мало місце накладання земельної ділянки ОСОБА_2 на її земельну ділянку, оскільки не підтверджено, що спірна ділянка на момент прийняття оскаржуваного рішення ради увійшла до складу земельної ділянки суміжника. При цьому суд також вважав, що непогодження меж земельної ділянки позивачем не є самостійною підставою для визнання незаконним рішення Ільцівської сільської ради про приватизацію земельної ділянки відповідачем.

Не погодившись із рішенням суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити.

Апелянт вказує, що право власності на спірну земельну ділянку виникло в неї та покійного чоловіка ще в 2002 році, тоді як у відповідача - тільки в 2017 році внаслідок неправомірних дій Ільцівської сільської ради. При виготовленні ОСОБА_2 . технічної документації межі земельної ділянки замість неї погоджено сільською радою в зв`язку з тим, що земельна ділянка площею 0,1134 га не внесена на кадастрову карту. Проте, в 2007 році при оформленні права власності на цю ділянку присвоєння кадастрового номера та розміщення земельної ділянки на кадастровій карті не було обов`язковим.

Суд помилково вважав недоведеним факт накладання земельної ділянки відповідача на її ділянку. При цьому в рішенні про відмову у внесенні відомостей до державного земельного кадастру такою підставою зазначено перетин земельних ділянок сторін, площа перетину співпадає на 31,1489%. Факт накладання цих ділянок встановлений і актом обстеження Ільцівської сільської ради від 13.02.2018 року. Аналогічно, з виготовленої ТОВ ГЕКТАР ІФ план-схеми також чітко вбачається перетин її земельної ділянки із земельною ділянкою ОСОБА_2 . Натомість, суд не дав цим доказам належної правової оцінки.

Окрім того, інженер-геодезист, що виготовив план-схему та державний реєстратор є особами, які володіють спеціальними знаннями у сфері земельних відносин та діють на підставі документів, що надають їм право робити відповідні висновки. З огляду на що вищезазначені докази є належними та допустимими. Також Ільцівська сільська рада, як орган місцевого самоврядування, найбільш точно володіє інформацією щодо розташування земельних ділянок на території села.

Не враховано судом і тієї обставини, що за даними технічної документації межі її земельної ділянки не змістились.

При вирішенні спору судом неправильно застосовано також норми статті 79-1 ЗК України та натомість не застосовано норми статті 79 ЗК, які діяли на момент набуття нею права власності на землю. За змістом останніх не нанесення земельної ділянки на кадастрову карту не може ставити під сумнів набуття нею права власності.

Крім того, суд не прийняв до уваги, що вона не підписувала акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 у зв`язку з протизаконністю дій останньої. Орган місцевого самоврядування, погоджуючи замість неї межі цієї ділянки, повинен був перевірити правомірність дій відповідача та встановити факт захоплення спірної земельної ділянки. З огляду на це судом не враховано позицію Верховного Суду від 11.07.2018 року в справі №263/11779/16-ц у подібних правовідносинах.

З цих підстав просила апеляційну скаргу задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення суду залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим. Вона реєструвала право власності на земельну ділянку пізніше ніж позивач, і в разі виникнення накладки їй було б відмовлено в такій реєстрації. Натомість, ОСОБА_1 має намір змінити площу і конфігурацію переданої їй у власність земельної ділянки на підставі технічної документації за 2018 рік. Однак, ця документація не є належним доказом у справі, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства. Зокрема, кадастровий план не відповідає державному акту позивача за 2007 рік ні по площі, ні по конфігурації. Разом з тим, нею не надано суду розроблену та затверджену технічну документацію відновлення меж земельної ділянки в натурі, яка була б належним доказом у справі. А в разі зміни зовнішніх меж землекористування належна їй споруда знаходитиметься на земельній ділянці позивача. Наявність дерев`яної огорожі на межі земельних ділянок свідчить про фактичні їх межі і відсутність спору щодо накладення їхніх земельних ділянок. Більше того, без відповідних досліджень всіх земельних ділянок, що межують із спірною земельною ділянкою, неможливим є встановлення точних меж земельної ділянки позивача.

Також, на її думку, відсутність підпису суміжного землекористувача не є підставою для визнання незаконним державного акта на землю, оскільки цим землекористувачем вже отримано державний акт на землю з відповідними координатами.

В засіданні апеляційного суду Зінькова Я.С., її представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 доводів скарги не визнали, посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Представник Ільцівської сільської ради Верховинського району в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Враховуючи вищенаведене та необхідність дотримання судом строків розгляду, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи в зв`язку з його неявкою не вбачає.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

За змістом частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом рішення не відповідає цим вимогам закону з огляду на наступне.

Як правильно встановив суд першої інстанції на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ№049411 від 29.08.2002 року у власності чоловіка позивача ОСОБА_3 перебувало три земельні ділянки на території села Ільці Верховинського району: площею 0,1134 га (№1), 0,5256 га (№2) та 0,1166 га (№3). Згідно плану зовнішніх меж ділянка № НОМЕР_1 межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 і саме з приводу частини цієї земельної ділянки між сторонами існує спір. Дві інші ділянки були відчужені згідно договорів купівлі-продажу.

26.06.2007 року, після смерті чоловіка, ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, в тому числі на половину земельної ділянки площею 0,1134 га. Інша частина ділянки належить їй на праві спільної сумісної власності подружжя відповідно до свідоцтва про право власності від 26.06.2007 року. На підставі вказаних документів 24.09.2007 року їй видано Державний акт серії ЯД №831185 на цю земельну ділянку, що знаходиться в присілку Грабовець с. АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620884101010020330 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с. 7-9, 84, 121, 122 т.1).

При цьому на час видачі ОСОБА_1 цього державного акта не було передбачено формування земельної ділянки з відображенням її на кадастровій карті. Зазначені зміни внесені згідно ЗУ Про державний земельний кадастр від 07.07.2011 року, який набрав чинності з 01.01.2013 року.

Установлено, що рішенням Ільцівської сільської ради від 05.07.2016 року суміжному землекористувачу ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1731 га в с Ільці присілок Грабовець (а.с.25 т.1).

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі цього рішення відповідачем було виготовлено проект землеустрою щодо відведення цієї ділянки у власність. Погодження меж земельної ділянки здійснено комісією сільської ради на підставі статті 158 ЗК України в зв`язку з відмовою ОСОБА_1 , про що складено акт від 07.11.2016 року (а.с.41-46 т. 1).

В подальшому рішенням Ільцівської сільської ради від 25.05.2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в с. Ільці, присілок Грабовець, площею 0,1731 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. За рахунок земель комунальної власності в межах населеного пункту с. Ільці ОСОБА_2 безоплатно передано у власність цю земельну ділянку, кадастровий номер 2620884101010021025, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 26 т.1). Саме це рішення і оскаржує позивач.

На підставі рішення органу місцевого самоврядування право відповідача на цю ділянку 28.04.2017 року зареєстровано в Державному земельному кадастрі, а 07.06.2017 року - в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами з реєстрів (189, 190 т.1).

Згідно з положеннями статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України. Зокрема, частиною 9 статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З`ясовано, що позивач фактично не погоджується із існуючими межами земельних ділянок, вважаючи, що при отриманні у власність земельної ділянки ОСОБА_2 захопила частину її земельної ділянки.

В силу приписів частини першої статті 106 та частини першої статті 96 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Власник земельної ділянки або землекористувач, згідно частини другої статті 152 ЗК України, може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно положень частини 1 статті 155 ЗК України у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо користування належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, згідно комісійного акта обстеження земельних ділянок від 13.02.2018 року, проведеного на звернення ОСОБА_1 встановлено фактичне розташування земельних ділянок сторін на момент огляду. Комісією рекомендовано заявниці виготовити технічну документацію щодо встановлення та узгодження меж зі зміною конфігурації та площі земельної ділянки, оскільки її земельна ділянка відсутня на кадастровій карті (а.с. 12 т.1).

Відповідно ПП Земексперт-ІФ виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно кадастрового плану частина земельної ділянки площею 0,0345 га перекривається земельною ділянкою ОСОБА_2 (а.с. 13-22 т.1).

Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Верховинському районі головного Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №РВ-2600392292018 від 17.04.2018 року позивачу відмовлено у внесенні відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам. При цьому наявні зауваження щодо валідності електронного документу. А саме: перетин ділянок з ділянкою, кадастровий номер 2620884101:01:002:0060, площа співпадає на 2,9034%; перетин з ділянкою, кадастровий номер 2620884101:01:002:1025, що належить ОСОБА_2 , площа співпадає на 31,1489% (а.с. 23 т.1).

Як доказ для підтвердження накладення земельної ділянки ОСОБА_1 також надана план-схема, виконана інженером-геодезистом ТОВ ГЕКТАР ІФ ОСОБА_7 , відповідно до якої площа накладення земельних ділянок визначена в розмірі 0,0292 га (а.с. 138 т.1).

Проте, вказані докази не були визнані судом належними, оскільки не містили даних про накладення на земельну ділянку позивача згідно правовстановлюючих документів з прив`язкою до розташування земельних ділянок сторін на час виникнення спору.

Статтями 78, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З`ясування питання, чи дійсно частина належної на праві приватної власності позивачу земельної ділянки входить до земельної ділянки ОСОБА_2 , яка саме її частина та яка причина перетину вказаних земельних ділянок, відносяться до обставин, з`ясування яких потребує спеціальних знань у галузі техніки за відповідною експертизою.

При розгляді справи судом першої інстанції судова експертиза для з`ясування викладених у позовній заяві обставин не призначалась, проте це право роз`яснювалось стороні позивача і така від її проведення відмовилась.

Натомість, таке клопотання заявлено в суді апеляційної інстанції. За результатом розгляду клопотання ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 20.03.2019 року призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені питання: чи має місце порушення меж (накладання) земельної ділянки в урочищі Грабовець, с. Ільці Верховинського району, належної ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку від 24.09.2007 року, та земельної ділянки, переданої безоплатно у власність ОСОБА_2 рішенням сесії Ільцівської сільської ради від 25.05.2017 року, та яка площа такого накладання в разі порушення меж.

Згідно висновку експерта Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Худака М.Я. №448/449/19-28 від 15.10.2019 року встановлено порушення меж (накладання) земельної ділянки площею 0,1134 га, належної ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку від 24.09.2007 року та земельної ділянки площею 0,1731 га ОСОБА_2 , переданої їй рішенням сесії Ільцівської сільської ради від 25.05.2017 року. Площа земельної ділянки, що накладається становить 312,78 м.кв. Вказане відображено графічно в додатку №3 до висновку, з визначенням конфігурації, поворотних точок, промірів та площі частини земельної ділянки, що накладається. До експертного висновку долучені фотоматеріали місцевості, на яких позначено порушення меж земельних ділянок (а.с. 56-75 т.2).

Дослідження проводилось методами зіставлення результатів візуального та інструментального обстеження, наданої документації з нормативними актами, чинними у галузі будівництва та містобудування. Обстеження земельних ділянок судовий експерт проводив 14.06.2019 року в присутності сторін та землевпорядника Ільцівської сільської ради з застосуванням спеціальних вимірювальних пристроїв.

Наданий висновок, на переконання апеляційного суду, відповідає встановленим статтею 102 ЦПК України вимогам, відноситься до числа належних та допустимих доказів у справі.

При цьому визначені в експертному висновку розмір, розташування та конфігурація частини земельної ділянки, що накладається, відповідають іншим доказам, якими позивач обгрунтовувала свої вимоги. А саме - кадастровому плану технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки, в якому площа накладки визначена 345 кв.м, та план-схемі ТОВ Гектар ІФ - площа накладки 292 кв.м (а.с. 14, 138 т.1).

Тобто, вищенаведеними доказами повністю підтверджується, що земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 , оскільки передана їй у власність пізніше ніж останній.

Таким чином, при передачі сільською радою у власність земельної ділянки ОСОБА_2 передано також частину земельної ділянки, яка вже перебувала у власності ОСОБА_1 .

З огляду на це, позивач позбавлена можливості внести до державного земельного кадастру належну їй на праві власності земельну ділянку та фактично відновити її межі в натурі, оскільки на кадастровій карті частина її земельної ділянки відображена у власності ОСОБА_2 .

За приписами частини другої статті 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при прийнятті Ільцівською сільською радою 25.05.2017 року рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу такої у власність ОСОБА_2 допущені порушення чинного законодавства. Що призвело до порушення її права як первинно зареєстрованого власника земельної ділянки, оскільки у власність відповідачу фактично передано частину належної їй земельної ділянки. А отже, позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають до задоволення.

Частиною першою статті 376 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зважаючи на вищенаведене, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Відповідно визнання незаконним і скасування рішення Ільцівської сільської ради сьомого демократичного скликання п`ятнадцятої сесії від 25 травня 2017 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1731 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2620884101010021025, в с. Ільці, присілок Грабовець.

З огляду на це підлягають перерозподілу і судові витрати.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (пункт 2 частини 3 цієї статті).

Згідно частин першої, другої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати у разі задоволення позову - на відповідача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як підтверджується квитанцією № N02ZN320M від 10.06.2019 року за проведення Івано-Франківським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз судової земельно-технічної експертизи ОСОБА_1 понесено витрати в розмірі 8 738,62 грн (а.с.88 т. 2). За подання позовної заяви нею сплачено 704 грн, а апеляційної скарги - 1057,20 грн (а.с. 1, 163 т.1).

Таким чином, із ОСОБА_2 та Ільцівської сільської ради на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції за подання позовної заяви у розмірі по 352 грн, в суді апеляційної інстанції за подання апеляційної скарги у розмірі по 528,60 грн та проведення експертизи по 4 369,30 грн, а всього по 5 249,90 грн з кожного.

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Верховинського районного суду від 05 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Ільцівської сільської ради, ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Ільцівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області сьомого демократичного скликання п`ятнадцятої сесії від 25 травня 2017 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1731 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_2 , яка знаходиться в АДРЕСА_2 . Ільці, присілок Грабовець, за рахунок земель комунальної власності в межах населеного пункту с. Ільці.

Стягнути з Ільцівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області (місцезнаходження: с. Ільці, Верховинський район, Івано-Франківська область, ідентифікаційний код - 20559790) та з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 Франківська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (місце проживання: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 Верховинський район АДРЕСА_1 Франківська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судові витрати з кожного в розмірі по 352 грн, понесені у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, по 528, 60 грн в суді апеляційної інстанції за подання апеляційної скарги та по 4 369,30 грн за проведення експертизи, а всього по 5 249,90 грн з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин

Повний текст постанови виготовлено 06 листопада 2019 року