Постанова

від 05.11.2019 по справі 922/1510/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2019 р. Справа № 922/1510/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - Барчук А.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1083 від 21.10.2011, ордер серія ХВ №1651000058 від 21.10.2019)

відповідача - ОСОБА_1 (директор ТОВ НВП КОРД )

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-виробниче підприємство КОРД , м. Харків (вх. №3057 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі № 922/1510/19 (суддя Суслова В.В.; повне рішення складено 17.09.2019 )

за позовом Національного технічного університету Харківський Політехнічний Інститут , м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-виробниче підприємство КОРД , м. Харків

про виселення,-

ВСТАНОВИЛА:

22.05.2019 Національний технічний університет Харківський політехнічний інститут (далі - позивач; НТУ ХПІ ) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-виробниче підприємство КОРД (далі - відповідач; ТОВ НВП КОРД ) про виселення відповідача із займаних нежитлових приміщень, розташованих на другому поверсі 1 та 2 секції гуртожитку № 1 Гігант загальною площею 882,4 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 79/1.

В обґрунтування позову позивач вказує, що укладений між сторонами 01.05.1999 договір оренди № 42 припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, проте відповідач в порушення частини першої статті 785 Цивільного кодексу України нежитлові приміщення не повернув.

Господарський суд Харківської області рішенням від 10.09.2019 у справі № 922/1510/19 задовольнив позовні вимоги та вирішив виселити ТОВ НВП КОРД (61024, м. Харків, вул. Римарська, буд. 13, літ. 2-Г, код ЄДРПОУ 21184731) з займаних нежитлових приміщень, розташованих на другому поверсі 1 та 2 секції гуртожитку № 1 Гігант загальною площею 882,4 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 79/1. Крім того, за даним рішенням суду з ТОВ НВП КОРД на користь НТУ ХПІ стягнуто 1921,00 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що відповідач після припинення дії Договору оренди № 42 від 01.05.1999 не звільнив орендовані приміщення та не передав їх позивачу; у відповідності до пункту 9.1. Договору його дія припинена 01.05.2019; додаткова угода між сторонами щодо продовження дії зазначеного Договору не укладалась; позивач у відповідності до вимог чинного законодавства за три місяці до закінчення строку дії Договору попередив відповідача про ненадання згоди на його продовження, у зв`язку із необхідністю використання спірних нежитлових приміщень для власних потреб.

Відповідач із даним рішенням суду першої інстанції не згоден, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2019 по справі № 922/1510/19 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Судові витрати покласти на позивача.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що протягом всього часу оренди ТОВ НВП КОРД належним чином виконувало обов`язки орендаря, використовувало майно виключно з метою оренди, своєчасно сплачувало орендну плату, страхувало майно, здійснювало поточні та капітальні ремонти.

Відповідач стверджує про наявність у нього переважного права на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов`язок орендодавця укладення такого договору. На переконання відповідача відмова позивача в укладенні договору оренди нежитлового приміщення на новий строк є порушенням норм статті 777 Цивільного кодексу України.

Відповідач наголошує, що лист-повідомлення від 20.12.2019 № 66-01-16/325 про відмову позивача у продовженні договірних відносин було отримано відповідачем лише 13.02.2019, тобто менш ніж за три місяці до закінчення терміну договору оренди, про що свідчить довідка поштового відділення № 57 від 30.07.2019. Таким чином, на думку скаржника, позивачем не виконано передбачений частиною третьою статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна обов`язок повідомлення орендаря про намір використання майна для власних потреб не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. Крім того, даним листом балансоутримувача майна жодних актів приймання-передачі орендованого майна до ТОВ НВП КОРД не надсилалось.

Водночас, відповідач зазначає, що надання згоди або відмови на продовження договору оренди належить до виключної компетенції Міністерства освіти і науки України, але жодних листів від представника власника державного майна в особі Міністерства освіти і науки України на адресу ТОВ НВП КОРД не надходило. Беручи до уваги відсутність своєчасної письмової відмови з боку представника власника державного майна в особі Міністерства освіти і науки України та прийняття орендних платежів з боку НТУ ХПІ - Орендодавця, відповідач вважає, що Договір від 01.05.1999 № 42 є продовженим на той самий строк, а тому правові підстави для повернення орендованого майна відсутні.

Окремо відповідач зауважив, що НТУ ХПІ у своєму листі від 07.05.2019 № 66-07-16/88 повідомило про здійснення комісійного виходу на об`єкт оренди 02.05.2019. Орендодавцем було складено акт недопуску балансоутримувача на об`єкт оренди. Проте, ТОВ НВП КОРД не працювало в цей день враховуючи святкові дні та перенесення робочих днів у 2019 році відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 січня 2019 р. № 7-р Про перенесення робочих днів у 2019 році , тому твердження позивача щодо недопуску його на об`єкт оренди не відповідають дійсності і вводять суд в оману. Лист від 07.05.2019 № 66-07-16/88 разом з копією акту були отримані ТОВ НВП КОРД лише 10.06.2019.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2019 у справі №922/1510/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 922/1510/19. Позивачу надано строк до 23.10.2019 для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

21.10.2019 позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 9925), в якому просить апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.19 у справі № 922/1510/19 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін. Позивач посилається на те, що строк дії Договору оренди № 42 від 01.05.1999 сплив 01.05.2019, а тому станом на дату звернення до суду із даним позовом у відповідача існує обов`язок звільнити орендовані приміщення, який відповідачем не виконано.

Заперечення позивача проти вимог апеляційної інстанції ґрунтуються на тому, що: відповідачу надсилався лист від 20.12.2018 за № 66-01-16/325, у якому повідомлялося про намір у подальшому використовувати майно для власних потреб; жодною нормою чинного законодавства не передбачено у період повідомлення орендаря про такі обставини направляти будь-які акти; у період направлення звернення від 20.12.2018 за № 66-01-16/325 договір оренди ще діяв; звернення НТУ ХПІ від 20.12.2018 № 66-01-16/325 було отримано відповідачем у межах тримісячного строку до закінчення терміну договору; матеріалами справи підтверджується, що орендодавець неодноразово звертався до відповідача із листами від 20.12.2018 (двічі), від 04.02.2019, від 19.04.2019, від 07.05.2019, якими повідомляв про закінчення строку дії Договору, просив звільнити орендоване приміщення та зазначав, що вказане приміщення буде використовуватись для власних потреб з метою виконання статутних зобов`язань; будь-яких додаткових угод до договору між сторонами не було укладено; дії орендодавця вчинені в рамках закону та положень договору оренди, а тому договір оренди є припиненим у зв`язку з закінченням строку, на який він був укладений; у зв`язку із невиконанням обов`язку з повернення об`єкта оренди проведені відповідачем платежі після припинення дії договору зараховуються за користування об`єктом оренди за час прострочення згідно частини другої статті 785 Цивільного кодексу України; відповідач продовжує користуватись орендованим майном і станом на час розгляду даної справи приміщення оренди позивачу не повернуті; права позивача порушені і підлягають захисту шляхом виселення відповідача із спірних нежитлових приміщень.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 призначено справу № 922/1510/19 до апеляційного розгляду на 05.11.2019 о 12:00 год.

01.11.2019 ТОВ НВП КОРД , м. Харків надало відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх. № 10339), в якому наголошує, що виходячи із положень частини першої статті 317 Цивільного кодексу України, лише власник майна має право відмовляти у продовженні договору, але жодних відмов у продовженні договору оренди з підстав необхідності використовувати майно у власних потребах від власника майна - Міністерства освіти і науки України в межах, визначених частиною третьою статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна не надходило, тому вимоги щодо виселення відповідача із займаних приміщень є безпідставними. Аналогічної позиції щодо власника дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду при розгляді справи про оренду, зокрема у справі № 910/7364/18.

Окрему увагу скаржник звертає на те, що з боку орендодавця не оформлювалось актів приймання-передачі орендованого майна з метою його повернення з оренди, як того вимагає стаття 795 Цивільного кодексу України.

Також скаржник зауважує, що він, як добросовісний орендар, котрий належно виконував свої обов`язки за договором, в силу частини третьої статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна має переважне право, за інших рівних умов на укладення договору оренди на новий термін. З огляду на те, що протягом місяця після закінчення терміну дії договору оренди, тобто з 01.05.2019 по 01.06.2019, від власника майна не надходило належним чином оформленої відмови разом із актами приймання-передачі майна, тому на думку скаржника у відповідності до частини другої статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір є продовженим на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором.

В судовому засіданні 05.11.2019 представник відповідача підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні 05.11.2019 представник позивача щодо апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Частинами першою та другою статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, 01.05.1999 за погодженням із Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, між Харківським державним політехнічним університетом (Орендодавець) та Державним навчально-виробничим підприємством КОРД Харківського обласного відділення фонду України соціального захисту інвалідів (Орендар) було укладено двосторонній Договір оренди № 42 (далі - Договір), за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані на другому поверсі 1 та 2 секції гуртожитку № 1 Гігант за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 79/1, загальною площею 882, 4 кв.м., які знаходяться на балансі Орендодавця (том 1 аркуші справи 15-18);

Відповідно до пункту 2.1. Договору право Орендаря на користування орендованим майном настає одночасно з підписанням сторонами Договору та акту прийому-передачі вказаного в договорі майна.

Акт прийому - передачі (Додаток № 3 до Договору оренди № 42 від 01 травня 1999 року) підписаний між сторонами 01 травня 1999 року (том 1 аркуш справи 19);

Указом Президента України від 11.09.2000 № 1059 Про надання деяким вищим навчальним закладам статусу національних Харківському державному політехнічному університету надано статус національного, у зв`язку з чим Орендодавця перейменовано у Національний технічний університет Харківський політехнічний інститут .

У зв`язку із реорганізацією Орендаря шляхом перетворення з 12.01.2009, Орендарем по вказаному Договору оренди стало Товариство з обмеженою відповідальністю КОРД , як правонаступник ДНВП КОРД , відповідно до додаткової угоди № 3 до Договору оренди (том 1 аркуш справи 27).

За умовами укладеного між сторонами Договору об`єктом оренди є нерухоме майно державної власності, що закріплене за закладом вищої освіти на праві господарського відання; строк дії договору встановлено до 01.05.2019 (пункт 9.1. Договору).

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що згідно умов укладеного Договору та у відповідності до приписів Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин - травень 1999 року) саме НТУ ХПІ є орендодавцем окремого індивідуально визначеного майна з дозволу Міністерства освіти і науки України та погодження Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, зокрема нежитлових приміщень, розташованих на другому поверсі 1 та 2 секції гуртожитку № 1 Гігант за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 79/1, загальною площею 882,4 кв.м.

Відповідно до частини другої статті 70 Закону України Про вищу освіту майно закріплюється за державним або комунальним вищим навчальним закладом на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників вищого навчального закладу та вищого колегіального органу самоврядування вищого навчального закладу, крім випадків, передбачених законодавством.

Передача в оренду державними і комунальними вищими навчальними закладами закріплених за ними на праві господарського відання об`єктів власності здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства.

Згідно пункту 4 частини третьої статті 70 Закону України Про вищу освіту вищий навчальний заклад у порядку, визначеному законом, та відповідно до статуту має право використовувати майно, закріплене за ним на праві господарського відання, у тому числі для провадження господарської діяльності, передавати його в оренду та в користування відповідно до законодавства.

Пунктом 4.5. Договору обумовлено, що в разі припинення Договору оренди орендар зобов`язується повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

Згідно пункту 2.4. Договору майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Враховуючи, що чинне законодавство надає право НТУ ХПІ виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна та мати права орендодавця, а на праві господарського відання у позивача перебувають нежитлові приміщення, що є об`єктом оренди за спірним Договором, за умовами якого саме позивач виступав орендодавцем державного майна, тому останній вправі повідомляти відповідача про відсутність наміру продовжити договір з метою використання майна для власних потреб та заявити вимогу про виселення відповідача зі спірних приміщень.

З цих обставин є необґрунтованим посилання відповідача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18 оскільки обставини справи, підстави позову та характер правовідносин у зазначеній справі в даному випадку не є подібними до цієї справи № 922/1510/19.

Так, у справі № 910/7364/18 Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду було зроблено висновки стосовно прав орендодавця і балансоутримувача відповідно до трьохстороннього договору оренди комунального майна, зокрема про те, що у випадку, який розглядається, чинне законодавство не надає право балансоутримувачу виступати орендодавцем щодо орендованого нерухомого майна та мати права орендодавця, тому відповідно балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно та повідомляти відповідача про відсутність наміру продовжити договір. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що балансоутримувач не має права замість власника (орендодавця) вимагати виселення орендаря.

Отже, постанова Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18 ухвалена за інших фактичних обставин справи.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність правових підстав для виселення відповідача із займаних нежитлових приміщень, розташованих на другому поверсі 1 та 2 секції гуртожитку № 1 Гігант загальною площею 882,4 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 79/1.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Пункт 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору.

Вказаній нормі кореспондують положення частини першої статті 627 цього кодексу, згідно з якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині третій статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків в силу приписів частини 2 статі 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами зі статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторони (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною шостою статті 283 цього Кодексу передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статей 759, 763 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно із частинами першою та другою статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Як вбачається з матеріалів справи об`єктом оренди, переданим в користування відповідачу, є нерухоме майно державної форми власності, а відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України Про оренду державного та комунального майна , відповідно до статті 1 якого цей Закон регулює: організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

В статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

З наведеного слідує, що статтею 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна врегульовані умови, зокрема щодо продовження договору на той самий строк та на новий строк; винятки, за яких договір оренди на новий строк з орендарем не укладається.

Виходячи з положень статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі, якщо орендар належним чином виконував свої обов`язки за договором оренди, він має переважне право за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк (термін).

Таким чином, частина третя статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлює з цього правила виняток, за яким власник вправі не укладати з орендарем (який належним чином виконував свої обов`язки за договором оренди та має переважне право за інших рівних умов на укладення договору на новий термін), договір оренди на новий термін у разі, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

Водночас, в силу зазначеної норми поняття переважного права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб`єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом.

Натомість намір власника використовувати орендоване майно для власних потреб означає відсутність інших претендентів на отримання в оренду майна, а отже і повну відсутність, як такого, переважного права у попереднього наймача перед такими претендентами.

У цьому випадку частина третя статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна зобов`язує власника письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору оренди.

Із матеріалів справи вбачається, що у відповідності до приписів частини третьої статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , позивач повідомив відповідача листом від 20.12.2018 за вих. № 66-01-16/325 про свій намір у подальшому використовувати майно для власних потреб.

Даним листом-повідомленням від 20.12.2018 за вих. № 66-01-16/325 звернуто увагу орендаря про необхідність утримання від вчинення дій, які б перешкоджали позивачу використовувати об`єкт оренди після припинення договору оренди (том 1 аркуш справи 32).

Колегія суддів зазначає, що у період направлення цього повідомлення договір оренди не припинив свою дію, а чинним законодавством не передбачено обов`язку орендодавця надсилати орендарю разом із таким повідомленням акт щодо повернення орендованого майна, тому доводи скаржника з цього приводу слід визнати необґрунтованими.

Додатково, враховуючи повноваження органу, уповноваженого управляти державним майном, позивачем на адресу Міністерства освіти і науки України направлено письмове звернення від 20.12.2018 за вих. № 66-01-16/324 щодо наміру використовувати майно, яке є предметом Договору оренди від 01.05.1999 № 42, для власних потреб (том 1 аркуші справи 31).

21.01.2019 НТУ ХПІ звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна у Харківській області з листом за вих. № 66-01-22/10, в якому повідомило про намір використовувати майно, яке є предметом Договору оренди від 01.05.1999 № 42, для власних потреб.

Лист від 20.12.2018 за вих. № 66-01-16/325 було вперше направлено позивачем на адресу відповідача 20.12.2018 рекомендованою кореспонденцією (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення - 6100225188951), що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень, та було отримано відповідачем 16.01.2019, тобто у межах тримісячного строку до закінчення терміну договору, про що свідчить зворотне поштове повідомлення (том 1 аркуш справи 33).

Посилання відповідача про отримання ним такого звернення лише 13.02.2019 спростовуються матеріалами справи.

Так, на письмове повідомлення від 20.12.2018 за вих. № 66-01-16/325, відповідач листом від 30.01.2019 за вих. № 01/01/19 звернувся до позивача із письмовим зверненням щодо подальшої співпраці та проханням збереження умов договору оренди, у тому числі і строку (том 1 аркуш справи 36-37).

Отже, станом на 30.01.2019 звернення НТУ ХПІ від 20.12.2018 за вих. № 66-01-16/325 фактично було отримано та розглянуто ТОВ НВП КОРД , а тому посилання відповідача на іншу дату отримання листа-повідомлення від позивача є безпідставними.

Як додатково пояснює позивач, у зв`язку із тривалим неповерненням зворотного повідомлення про вручення відправлення від 20.12.2018, звернення НТУ ХПІ від 20.12.2018 за вих. № 66-01-16/325 було повторно направлено на адресу відповідача 22.01.2019. Вказане відправлення № 6100225319312 відповідно до списку згрупованих відправлень № 279 було отримано 13.02.2019 (том 2 аркуші справи 89-90). Відповідачем ці обставини не спростовані.

Листом від 04.02.2019 за вих. № 66-01-16/27 позивач вдруге повідомив відповідача про ненадання згоди на продовження орендних відносин та намір використовувати майно для власних потреб, окрім цього звернув увагу на необхідність обов`язку орендаря повернути орендодавцеві об`єкт оренди після припинення договору оренди.

Листом від 07.05.2019 за вих. № 66-07-16/88 позивач повідомив відповідача про необхідність звільнення орендованих приміщень у зв`язку із закінченням строку його дії, та в черговий раз повідомив про бажання орендодавця припинити відносини оренди та використовувати майно для власних потреб.

Відповідно до пункту 9.6. Договору протягом одного місяця після закінчення строку Договору, він може бути продовженим на підставі додаткової угоди до Договору, яка є невід`ємною його частиною.

Проте, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, будь-які додаткові угоди до Договору між сторонами у справі не укладалися.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача про те, що строк дії Договору продовжено. Ці доводи скаржника суперечать фактичним обставинам справи, які встановлені судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду даної справи.

Відповідно до пункту 9.8. Договору його дія припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини другої статті 26 та частини першої статті 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Матеріалами справи підтверджується, що орендодавець неодноразово звертався до відповідача із листами, якими повідомляв про закінчення строку дії Договору, просив звільнити орендоване приміщення та зазначав, що вказане приміщення буде використовуватись для власних потреб з метою виконання статутних зобов`язань.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про наявність заперечень, як орендодавця, щодо продовження дії Договору на новий строк, у зв`язку використанням орендованого приміщення позивачем для власних потреб за три місяці до закінчення терміну договору оренди.

Однак нежитлові приміщення позивачу повернуті не були, незважаючи на те, що Договір оренди № 42 від 01 травня 1999 року є припиненим у зв`язку з закінченням строку, на який він був укладений.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів вважає, що відповідач після припинення строку дії Договору оренди № 42 від 01 травня 1999 року безпідставно продовжує користуватись державним майном.

Матеріали справи також свідчать про те, що з метою врегулювання організаційних питань щодо повернення об`єкту оренди, підписання акту приймання - передачі нежитлових приміщень у зв`язку зі спливом строку договору оренди, листом від 19.04.2019 за вих. № 66-01-22/24 позивач повідомив відповідача про те, що 02.05.2019 за адресою об`єкта оренди буде здійснено комісійний вихід з метою актування повернення майна.

Як стверджує позивач, 02.05.2019 допуск до об`єкта оренди з боку орендаря забезпечено не було, нежитлові приміщення орендодавцю повернуті також не були.

Пояснення скаржника щодо неможливості забезпечення допуску позивача до об`єкта у вихідний день 02.05.2019 приймаються до уваги, але жодним чином не звільняють відповідача від обов`язку підписання вказаного акту.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина перша статті 785 Цивільного кодексу України).

Частиною другої статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі.

Орендовані приміщення за договором оренди не були повернуті позивачу із орендного користування. Відповідного акта приймання-передачі приміщень між сторонами підписано не було. Матеріалами справи підтверджується факт продовження користування відповідачем об`єктом оренди після закінчення строку оренди, встановленого в Договорі.

Підсумовуючи вищезазначене, за відсутності доказів звільнення відповідачем спірних нежитлових приміщень, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом виселення відповідача з займаних нежитлових приміщень, розташованих на другому поверсі 1 та 2 секції гуртожитку № 1 Гігант загальною площею 882,4 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 79/1.

Поряд із цим колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що сплата відповідачем відповідних грошових коштів після 01.05.2019 та фактичне користування спірними нежитловими приміщеннями поза межами строку дії Договору, свідчать про невиконання відповідачем обов`язку з повернення об`єкта оренди, що дає позивачу право згідно положень частини другої статті 785 Цивільного кодексу України на зарахування вказаних коштів за користування об`єктом оренди за час прострочення його повернення наймодавцеві.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З урахуванням вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в процесі апеляційного розгляду справи, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд при вирішенні спору всебічно, повно та об`єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, повно встановив фактичні обставини справи і прийняв законне та обґрунтоване рішення, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до статті 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відповідача у вигляді сплаченого ним судового збору у сумі 2881,50 грн. за подачу апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-виробниче підприємство КОРД , м. Харків залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі № 922/1510/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 07.11.2019

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко