Постанова

від 05.11.2019 по справі 904/2141/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2019 року м.Дніпро Справа № 904/2141/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антоніка С.Г. (доповідач),

суддів Березкіної О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019р. (суддя Мельниченко І.Ф., повне рішення складено 26.07.2019о.) у справі № 904/2141/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічного підприємства Біт , м. Дніпро

до Акціонерного товариства Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів , м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 275685,34 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-технічного підприємства Біт звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Акціонерного товариства Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів 229 342,00 грн., що складають суму заборгованості, три проценти річних у сумі 3 393,00 грн., 40 558,97 грн. пені і інфляційних втрат у розмірі 2391,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 09/10-2018 від 09.10.2018р. щодо своєчасної та повної оплати вартості виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019р. у справі № 904/2141/19 позов задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічного підприємства Біт 179 342,00 грн. основного боргу, 3 393,00 грн. річних, 2 391,36 грн. інфляційних втрат, 40 558,97 грн. пені, 4 135,28 грн. судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 50 000,00 грн. місцевим господарським судом закрито, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В іншій частині позову відмовлено.

Підставою для задоволення позовних вимог стало порушення відповідачем умов укладеного з позивачем договору підряду в частині повної і своєчасної оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого місцевий господарський суд задовольнив вимоги про стягнення основної суми заборгованості, з урахуванням суми 3% річних й інфляційних втрат, а також задовольнив вимоги про стягнення нарахованої за період прострочення виконання зобов`язання пені.

Акціонерне товариство Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019р. у справі № 904/2141/19 в частині стягнення пені в розмірі 40 558,97 грн. скасувати частково і цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 20279,49 грн.

Скаржник вважає, що місцевим господарським судом прийняте рішення з порушенням положень статей 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, оскільки суд не дослідив майновий стан боржника, що є однією з обов`язкових умов зменшення розміру штрафних санкцій, в той час як у відповідач має тяжке фінансове становище і значну кількість зобов`язань перед іншими кредиторами.

Скаржник зазначає, що у зв`язку з несвоєчасним виконання зобов`язань з оплати виконаних за договором підряду робіт, виконавець не поніс збитків, тому з урахуванням скрутного матеріального становища, місцевий господарський суд мав зменшити суму нарахованої позивачем пені.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд, за наявності вищенаведених обставин, мав право зменшити розмір нарахованої пені, навіть якщо про таке зменшення не заявляв відповідач.

На думку скаржника, місцевий господарський суд безпідставно, всупереч наявних в матеріалах справи доказів і рекомендації суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах, не зменшив нараховану позивачем пеню на 50%, тому просить апеляційний господарський суд скасувати оскаржене рішення у відповідній частині і ухвалити нове, яким зменшити розмір неустойки на 50%, тобто до 20279,49 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду у цій справі без змін.

Позивача вважає, що відсутні підстави для зменшення суми нарахованої пені на підставі статті 233 Господарського кодексу України, оскільки сума пені є значно меншою у порівнянні з сумою основного боргу, а позивач, внаслідок невиконання відповідачем свого обов`язку за договором підряду, поніс збитки у вигляді кредиторської заборгованості.

Позивач звертає увагу, що відповідачем не доведено підстав для його звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань з оплати вартості отриманих послуг за договором підряду, тому місцевий господарський суд правомірно відхилив його доводи, наведені в обґрунтування заперечень щодо застосування до нього штрафних санкції. Наявність у скаржника значної кількості зобов`язань перед третіми особами і великої кількості кредторів, не є підставою для звільнення від виконання зобов`язань за укладеним з позивачем договором підряду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.08.2019р. колегією суддів у складі головуючого судді Антоніка С.Г. (доповідач), суддів Березкіної О.В., Дарміна М.О. відкрито провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019р. у справі № 904/2141/19.

У судовому засіданні 05.11.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, заслухавши представників сторін, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, встановила наступне.

Акціонерне товариство Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів (замовник) уклало 09.10.2018р. з Товариством з обмеженою відповідальністю науково-технічного підприємства Біт (підрядник) договір підряду № 09/10-2018 (далі - Договір).

Згідно із пунктом 1.1 Договору, підрядник зобов`язується на свій ризик та за завданням замовника виконати зі своїх матеріалів власними або залученими силами та засобами ремонт покрівлі вагонно-збирального цеху, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Універсальна, 10 в обсягах та за ціною (вартістю), що наводяться в додатках до даного договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід`ємною частиною Договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи в обсягах та за ціною (вартістю), що наводяться в додатках до даного Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, загальна ціна (вартість) робіт не обмежується і визначається в Додатках до Договору.

Згідно з пунктом 2.5. Договору, факт передачі виконаних робіт (їхнього результату) замовнику оформлюється сторонами шляхом підписання двостороннього акту виконаних робіт, який підписується в момент приймання виконаних робіт (їхніх результатів) та становить невід`ємну частину даного Договору.

У пункті 3.2. Договору сторони узгодили, що оплата ціни (вартість) робіт здійснюється замовником в національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок генпідрядника з моменту отримання відповідних рахунків, які виставляє генпідрядник після підписання сторонами двостороннього акту виконаних робіт.

Договір набирає юридичної сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 (пункт 6.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем виконано ремонтні роботи на загальну суму 458 684,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018р., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2018р., які підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками сторін (а.с. 58-62).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2018р. позивачем сформовано та виставлено для оплати відповідачеві рахунок-фактуру № СФ-0000001 на суму 458 684,00 грн. (а.с. 67).

Відповідач неналежним чином виконав зобов`язання з оплати за виконані ремонтні роботи, здійснивши розрахунки частково в сумі 279 342,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2534 від 22.11.2018р., № 1776 від 24.06.2019р. та № 1894 від 02.07.2019р., копії яких залучено до матеріалів справи (а.с. 68, 153- 154).

Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами у справі Договір, порушення умов якого є підставою звернення з позовом у цій справі, за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено виконання робіт за Договором на загальну суму 458684,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 визначено, що оплата вартості виконаних послуг за Договором здійснюється на підставі рахунку, наданого підрядником замовнику після підписання акту виконаних робіт.

Таким чином, на момент звернення з позовом до місцевого господарського суду, строк виконання зобов`язання з оплати вартості виконаних за Договором робіт є таким, що настав.

Покупець частково оплатив товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед продавцем у розмірі 179342,00 грн, що не заперечує відповідач, доказів оплати отриманого товару у повному обсязі матеріали справи не містять, у зв`язку з чим місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 179342,00 грн.

Також місцевим господарським судом на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, у повному обсязі задоволено вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 3393,00 і інфляційних втрат у сумі 3393,00 грн нарахованих позивачем за період заборгованості. В цій частині рішення місцевого господарського суду не оскаржується.

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із пунктами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання, позивач згідно із пунктом 5.3 Договору нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості неоплачених робіт за кожен день прострочення за період з 22.11.2018 по 21.05.2019 у сумі 40558,97 грн.

Підставою звернення з апеляційною скаргою у даній справі, позивач визначає неправильне застосування місцевим господарським судом положень статті 233 Господарського кодексу України, щодо відмови у зменшенні розміру нарахованої пені на 50%.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Зміст зазначених норм свідчить, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Колегія суддів приймає до уваги, що основним видом діяльності відповідача є ремонт та будівництво вагонів. Заборгованість АТ Українська залізниця перед відповідачем за виконані роботи складає 22 399 600 грн., що в свою чергу не дає змоги розрахуватися з кредиторами.

Згідно звіту про фінансові результати за 2018р. підприємство має збитки у сумі 14 003 000 грн. Заборгованість перед бюджетом, згідно балансу, складає 9 085 000 грн., заборгованість по зарплаті складає 3 484 000 грн. За період з січня по травень 2019р. у зв?язку з погіршенням фінансового стану було звільнено 386 працівників, що підтверджується наданими наказами.

З урахуванням тяжкого фінансового стану відповідача, того, що ним приймаються заходи для погашення заборгованості (під час розгляду справи погашено 50 000 грн.) та того, що несвоєчасним виконанням грошових зобов?язань не завдано збитків позивачу і він має право, як компенсацію за несвоєчасну оплату, нараховувати та стягувати інфляційні та три проценти річних до погашення заборгованості, колегія вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% до 20 279,49 грн.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019р. у справі № 904/2141/19 змінити в частині стягнення пені, стягнувши з Акціонерного товариства Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічного підприємства БІТ 20 279,49 грн. пені. В іншій частині стягнення пені відмовити.

Рішення суду в іншій частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07.11.2019р.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Судді О.В. Березкіна

М.О. Дармін