Рішення

від 29.10.2019 по справі 906/128/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/128/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Мозговий В.В. довіреність №43 від 08.02.2019;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Розмаїт О.В., довіреність №2 від 01.03.2019;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: Капелюх В.О., довіреність №4568 від 28.10.2019;

від третьої особи 3: Панасюк В.М., дов. №220/525/Д від 03.12.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство"

до 1) Чуднівської районної державної адміністрації Житомирської області

2) Військової частини НОМЕР_1

за участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України

2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира

3) Міністерства оборони України

про визнання недійсними державних актів на право користування земельними ділянками військовою частиною НОМЕР_1

Позивач звернувся до суду з вимогою визнати недійсними Державні акти на право постійного користування земельними ділянками загальною площею 2177,79га, які видані Чуднівською районною державною адміністрацією Житомирської області Військовій частині НОМЕР_1 на підставі розпорядження №450 від 19.10.2006, а саме: площею 523,07га (державний акт ЯЯ №076146 від 16.11.2006) за кадастровим номером 1825855200:02:000:0001; площею 2га (державний акт ЯЯ №076149 від 16.11.2006) за кадастровим номером 1825880400:06:000:0737; площею 381,7га (державний акт ЯЯ №076145 від 16.11.2006) за кадастровим номером 1825855200:01:000:0053; площею 544,63га (державний акт ЯЯ №076148 від 16.11.2006) за кадастровим номером 1825855200:03:000:0002; площею 726,39га (державний акт ЯЯ №076147 від 16.11.2006) за кадастровим номером 1825855200:03:000:0001 (з урахуванням заяви-уточнення до позовної заяви №92 від 18.03.2019).

Спір ґрунтується на тому, що розпорядження №450 від 19.10.2006, на підставі якого видані спірні Державні акти на право постійного користування земельною ділянкою, втратило чинність згідно розпорядження Чуднівської районної державної адміністрації Житомирської області №531 від 16.11.2007.

Ухвалою суду від 28.03.2019 прийнято заяву-уточнення до позовної заяви Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство" №92 від 18.03.2019; постановлено здійснювати розгляд справи з урахуванням вказаної заяви.

Ухвалою суду від 06.06.2019 постановлено залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира, Міністерство оборони України.

Ухвалою суду від 26.09.2019 постановлено відмовити в задоволенні клопотання Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство" №361 від 12.08.2019 про призначення земельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 26.09.2019 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 21.10.2019.

В судовому засіданні 21.10.2019 оголошено перерву до 10:00 30.10.2019.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники Військової частини НОМЕР_1 , КЕВ м.Житомир, Міністерства оборони України просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники Чуднівської районної державної адміністрації Житомирської області та 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлені вчасно та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.2, 4, т.3).

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача-1 та третьої особи-1 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши представників позивача, відповідача-2, третіх осіб 2 та 3, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві, на підставі розпорядження №450 від 19.10.2006 Чуднівською районною державною адміністрацією Житомирської області видано Військовій частині НОМЕР_1 Державні акти на право постійного користування земельними ділянками загальною площею 2177,79га, а саме: площею 523,07га (державний акт ЯЯ №076146 від 16.11.2006) за кадастровим номером 1825855200:02:000:0001; площею 2га (державний акт ЯЯ №076149 від 16.11.2006) за кадастровим номером 1825880400:06:000:0737; площею 381,7га (державний акт ЯЯ №076145 від 16.11.2006) за кадастровим номером 1825855200:01:000:0053; площею 544,63га (державний акт ЯЯ №076148 від 16.11.2006) за кадастровим номером 1825855200:03:000:0002; площею 726,39га (державний акт ЯЯ №076147 від 16.11.2006) за кадастровим номером 1825855200:03:000:0001

Позивач вказує, що розпорядження №450 від 19.10.2006, на підставі якого видані спірні Державні акти на право постійного користування земельною ділянкою, втратило чинність згідно розпорядження Чуднівської районної державної адміністрації Житомирської області №531 від 16.11.2007.

Тому, відповідно до ч.1 ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Позивач вважає, що в даному випадку мало місце отримання військовою частиною А2365 на підставі незаконного розпорядження №450 від 20.10.2006 голови Чуднівської районної державної адміністрації державних актів на право користування вищезазначеними земельними ділянками, яке в подальшому скасоване відповідно до розпорядження голови Чуднівської районної державної адміністрації Житомирської області №531 від 16.11.2007. Оскільки законодавством передбачений нерозривний зв`язок між виникненням права постійного користування земельними ділянками з обов`язковим одержанням їх користувачем державного акта, який посвідчує його право користування, є необхідним визнання недійсним державного акта, який виданий на підставі недійсного розпорядження районної державної адміністрації.

Пояснює, що відповідно до ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", 13.06.2018 Державне підприємство "Житомирський військовий лісгосп" змінило найменування на Державне підприємство "Зарічанське лісове господарств" (скорочена назва - ДП "Зарічанський лісгосп"), засновником якого є Державне агентство лісових ресурсів України, видом діяльністю якого є лісництво та інша діяльність у лісовому господарстві. Відповідно до статуту Державне підприємство "Зарічанське лісове господарство" створено для ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів та інше. Саме засновником на Державне підприємство "Зарічанське лісове господарств" покладено ведення лісового господарства, в тому числі, на землях, загальною площею 2177,79 га, розташованих поблизу смт. Вакуленчук, Чуднівського району Житомирської області, які відповідно до повноважень, передбаченихст.8 Лісового кодексу України, Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням від 04.09.2013 за №773-р, передав до управління Державному агентству лісових ресурсів України.

Вважає, що Державне підприємство "Зарічанське лісове господарство" є правонаступником Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісокомбінат", а тому, відповідно до вимогст.104 ЦК України, всі права і обов`язки перейшли від Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісокомбінат" до Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство", підтвердженням чого вважає витяг з Єдиного державного реєстру. Відповідно, земельні ділянки, які є предметом спору в даній справі за актами передачі Чуднівського військового лісництва від 30.06.2009передані ДП "Івано - Франківський військовий лісокомбінат" та знаходяться в користуванні правонаступника ДП "Зарічанське лісове господарство".

Вищенаведене стало підставою для звернення Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство" з позовом до Господарського суду Житомирської області про визнання недійсними державних актів на право користування військовою частиною НОМЕР_1 земельними ділянками загальною площею 2177,79 га.

В обґрунтування порушення його прав позивач зазначає, що невизнання оскаржуваних актів недійсними може призвести до ліквідації державного підприємства, що потягне за собою негативні наслідки в частині збереження лісу.

Заперечуючи проти позову Чуднівська районна державна адміністрація Житомирської області у відзиві на позовну заяву (а.с.7-9, т.2) вказує, що розпорядженням голови районної державної адміністрації №531 від 16.11.2007 визнано розпорядження №450 від 19.10.2006 таким, що втратило чинність, тобто вичерпало строк його дії. Вказує, що законодавством не передбачено як підстава для визнання недійсними державних актів на право постійного користування земельними ділянками втрата чинності розпорядженням №450 від 19.10.2006.

Заперечуючи проти позову, Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву (а.с.137-143, т.1) зазначає, що згідно державних актів на право постійного користування земельними ділянками є постійним лісокористувачем спірних земельних ділянок площею 2177,79га, які належать до земель Міністерства оборони України та безпосередньо використовуються відповідно до їх цільового призначення.

На земельних ділянках зростає ліс, тому ведення лісового господарства було закріплено за Шепетівським військовим лісгоспом Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", а із 20.03.2009 по 04.09.2013 за новоствореним ДП "Житомирський військовий лісгосп". Із 17.01.2019 ведення лісового господарства на спірних земельних ділянках покладено на 643 Управління начальника робіт. Крім того, військова частина не відмовлялась від постійного користування наданими їй земельними ділянками в розумінні ст.ст. 142, 149 Земельного кодексу України.

Відповідач 2 вважає, що у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду із даним позовом, оскільки позивач не є правонаступником ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат".

Міністерство оборони України підтримало правову позицію відповідачів. Додатково у письмових поясненнях (а.с. 190-192, т.2), посилаючись на ст. 261 ЦК України та п. 4 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 за №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", вказує, що строк позовної давності починає свій перебіг з 30.06.2009, а саме із моменту підписання акту прийому-передачі Чуднівського військового лісництва. А тому вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до господарського суду.

Квартирно-експлуатаційний відділ м.Житомир також заперечує проти задоволення позовних вимог (а.с.123-125, т.2), та вказує, що позивач входить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, тобто не входить до сфери управління Міністерства оборони України, а тому не має права на користування земельними ділянками оборони, що в свою чергу позбавляє позивача права на звернення до суду із вказаним позовом, оскільки його права на земельні ділянки спірними державними актами не порушено.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Згідно з ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею13 Конституції Українипередбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначенихКонституцією України.

Згідно із частиною першоюстатті 84 Земельного кодексу України(далі - ЗК України) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Частиною другою вказаної нормиЗК Українивизначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.

Особливості правового режиму земель оборонивизначеніст.77 ЗК України, за ч.ч.1, 2 якої землями оборонивизнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України; землі оборони можуть перебувати лише у державній власності.

Відповідне регулювання міститься також у статті 1 Закону України"Про використання земель оборони", за змістом якої землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, визнаютьсяземлями оборони.

За статтею 14 Закону України"Про Збройні Сили України"землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління.

Відповідно до пунктів 15, 16, 19, 44, 45, 48, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженогонаказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, надання в користування земельних ділянок для потреб Збройних Сил України здійснюється в порядку, передбаченому статтею 19 Земельного кодексу України. Відведення земельних ділянок проводиться на підставі рішень Рад, які в межах своєї компетенції надають в користування землі. В рішенні про надання земель вказуються умови користування землею. Надання земельних ділянок здійснюється за проектами їх відведення. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Земельні ділянки для потреб Збройних Сил України надаються в постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або користування землею, забороняється. Право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються відповідними радами. За відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою МОУ або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату МОУ, командувачами військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження Міністру оборони України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки, в порядку, встановленомуЗК України.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (абз.2 ч.1 ст.20 ЗК України). Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 ЗК України(ч2. ст.20 ЗК України).

Повноваження органів виконавчої влади у галузі земельних відносин визначено нормамиглави 3 ЗК України. Статус та повноваження Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади (стаття 113 Конституції України) визначаються розділом ІКонституції України, а також Законом України"Про Кабінет Міністрів України". Відповідно до ч.2 ст.41вказаного Закону Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів загального складу Кабінету Міністрів України.

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносинстаття 13 ЗК Українивідносить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Законами України"Про оборону України"(стаття 9) та"Про Збройні Сили України"(стаття 9) передбачено, що Кабінет Міністрів України встановлює порядок надання Збройним Силам України, іншим військовим формуванням у користування державного майна, в тому числі земельних ділянок, інших природних, енергетичних ресурсів тощо. Перелік повноважень Кабінету Міністрів України у галузі земельних відносин, закріпленийстаттею 13 ЗК України, не є вичерпним. До них належать повноваження із нормативно-правового регулювання земельних відносин у випадках, визначених законом; прийняття визначених законом індивідуально-правових актів у сфері земельних відносин; загальна виконавчо-розпорядча діяльність Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади (в тому числі й розпорядження землями державної власності).

На виконанняРозпорядження Кабінету Міністрів України від 04.09.2013 за №773-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів", до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів передано цілісний майновий комплекс ДП "Житомирський військовий лісгосп".

Відповідно до наказу Міністра оборони України №123 від 20.03.2009 реорганізовано Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" шляхом виділу з нього структурних підрозділів, а саме: Зарічанського військового лісгоспу, Корбутівського, Чуднівського і Макарівського військових лісництв, створивши при цьому державне підприємство "Житомирський військовий лісгосп", до якого переходять за розподільчим балансом у відповідній частині майно, права і обов`язки реорганізованого підприємства (а.с.20-21, т.1).

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів від 25.04.2018 за №312, ДП "Житомирський військовий лісгосп" змінив назву на ДП "Зарічанське лісове господарство" (а.с.31, т.1).

Згідно Статуту ДП "Зарічанське лісове господарство", затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №312 від 25.04.2018, останнє засновано на державній власності, створене відповідно до наказу Міністра Оборони України від 20.03.2009 №123 "Про реорганізацію ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України (Орган управління майном) і координується Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (а.с. 33-40, т.1).

Суд зазначає, що твердження позивача про те, що він є правонаступником ДП "Івано-Франківський військовий лісокомбінат" спростовується обставинами, встановленими у постановах Вищого господарського суду України від 06.08.2014 у справі №906/1704/13 та Апеляційного суду Житомирської області від 12.09.2018 у справі №278/1283/14-ц, про те, що у Статуті ДП "Житомирський військовий лісгосп" (назву змінено на ДП "Зарічанське лісове господарство"), відсутні положення про правонаступництво.

За приписами ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи а б о о с о б а, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому, не потребує доказування, той факт, що ДП "Житомирський військовий лісгосп" (назву змінено на ДП "Зарічанське лісове господарство") не є правонаступником ДП "Івано-Франківський військовий лісокомбінат".

Позивач вказує, що відповідно до акту приймання-передачі від 27.12.2013 комісією, створеною відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України №300 від 23.10.2013 "Про приймання цілісних майнових комплексів державних підприємств Міністерства оборони України", прийнято в управління Державного агентства лісових ресурсів об`єкти нерухомості та землі лісогосподарського призначення, загальною площею 12812га, в тому числі земель, вкритих лісовою рослинністю - 10282,6га (а.с.27-30, т.1).

Однак, суд зазначає, що із акту приймання - передачі від 27.12.2013 неможливо встановити, що відповідно до нього вчинено передачу земель оборони військової частини НОМЕР_1 . Крім того, представник військової частини НОМЕР_1 та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир, на обліку якого перебувають спірні земельні ділянки, не були сторонами акту приймання-передачі, а тому суд не бере до уваги вказані доводи позивача.

Окрім того, судом враховано, що правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути тільки порушено у майбутньому і щодо якого не відомо, буде воно порушено чи ні. При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Таким чином, позивачем не доведено порушення прав ДП «Зарічанське лісове господарство», оскільки відсутні відносини правонаступництва, що підтверджували б право позивача на спірні земельні ділянки, що також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Частина 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони", визначає, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 101 Лісового кодексу України, ліси, розташовані на землях оборони, призначені для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до закону. Охорона, захист, використання та відтворення лісів на землях оборони проводяться спеціалізованими лісогосподарськими підрозділами з урахуванням режиму цих територій в порядку, встановленому Законом України "Про використання земель оборони", цим Кодексом та іншими актами законодавства.

За приписами ст. 10 Закону України "Про оборону України", Міністерство оборони України, зокрема, здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Відповідно до Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов`язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Тобто, право вести лісове господарство у лісах на землях оборони та використовувати лісові ресурси мають постійні лісокористувачі Міністерства оборони України.

На підставі держаних актів ЯЯ № 076146, ЯЯ № 076149, ЯЯ № 076145, ЯЯ №076148 та ЯЯ №076147 від 16.11.2006, військовій частині НОМЕР_1 надано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 21177,79га. Згідно вказаних актів, цільове призначення земельної ділянки: землі оборони(а.с. 140-144, т.2).

Судом встановлено, що розпорядження голови Чуднівської державної районної адміністрації №450 від 19.10.2006 на підставі розпорядження №531 від 16.11.2007 визнано таким, що втратило чинність, а не скасовано, як про це вказує позивач.

Втрата чинності не передбачає того, що рішення (розпорядження №450 від 19.10.2006) було неправомірним з моменту його прийняття, також не передбачає, що всі дії, які були вчинені до моменту втрати чинності (до 16.11.2007), мають бути скасовані або визнані недійсними. Оскільки, державні акти на право постійного користування земельними ділянками видані військовій частині НОМЕР_1 16.11.2006 коли розпорядження №450 від 19.10.2006 було чинним, відсутні підстави для визнання їх недійсними.

На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ДП «Зарічанське лісове господарство».

Одночасно, твердження відповідачів, третіх осіб 2 та 3 про сплив строків позовної давності судом до уваги не беруться з огляду на наявність самостійних підстав для відмови в позові та враховуючи, що у відповідностідоп.2.2 Постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом ч.1ст.261 Цивільного кодексу Українипозовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи відмову в задоволенні позову, сплачений судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.11.19

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2-4 - сторонам (рек. з пов.)

5 - третій особі - 643 Управління начальника робіт МО України (10029, м.Житомир, вул.Ватутіна, буд.61) (рек. з пов.)

6 - третій особі - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира (10014, м. Житомир, вул. Д.Донцова, буд. 20) (рек. з пов.)

7 - третій особі - Міністерство оборони України (03168, м.Київ, Повітрофлотський проспект, буд.6) (рек. з пов.)