Рішення

від 25.10.2019 по справі 160/7635/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року Справа № 160/7635/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Дніпрі без виклику учасників справи у письмовому провадженні, за наявними у справі №160/7635/19 матеріалами позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛСЕРВІС ПЛЮС" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

08 серпня 2019р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю СТІЛСЕРВІС ПЛЮС (далі - ТОВ СТІЛСЕРВІС ПЛЮС , підприємство, позивач) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (відповідач - 2), в якому позивач просить суд:

-скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації;

-зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю СТІЛСЕРВІС ПЛЮС №132 від 27 листопада 2017р.

Позовна заява обґрунтована тим, що 12 грудня 2017р. ТОВ СТІЛСЕРВІС ПЛЮС подано на реєстрацію до податкового органу податкову накладну №132 від 27 листопада 2017р. та згідно квитанції накладну було отримано, але реєстрацію зупинено та запропоновано платнику податків подати додаткові документи та пояснення, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Позивач стверджує, що пояснення разом з усіма первинними документами були подані до податкового органу. Вказані документи, на думку позивача, повністю підтверджують реальність господарської операції з ТОВ ІМПЕРА ГРУП , за результатами якої підприємством виписано податкову накладну, яку надіслано для реєстрації. Натомість, відповідач в спірному рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної вказано як підставу для відмови: ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування , тобто, не вбачається конкретної підстави відмови. При цьому, позивач зауважив, що усі первинні документи були надані до контролюючого органу на підтвердження здійснення господарської операції, у зв`язку з чим оскаржуване рішення є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню, а податкова накладна №132 від 27 листопада 2017р. підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/7635/19 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019р. прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/7635/19 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

10 вересня 2019р. до суду надійшов від представника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відзив на адміністративний позов, в якому відповідач 1 заперечив проти задоволення заявлених підприємством до суду вимог та зазначив, що згідно документів наданих ТОВ СТІЛСЕРВІС ПЛЮС Комісією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації було цілком обґрунтовано прийнято рішення про відмову у реєстрації поданої позивачем податкової накладної. Як зауважив контролюючий орган, підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації відповідної накладної стала неможливість дослідити у повному обсязі надані підприємством документи, оскільки до повідомлення позивача було додано 29 документів, з яких можливо було відкрити лише 17, але основні документи, а саме: пояснення, банківські платіжні документи, рахунки, акти приймання-передач виконаних робіт, видаткові накладні - не відкрилися, що зафіксовано протоколом №151 від 26 червня 2018р. Відповідач 1 звернув увагу на те, що згідно наданих роз`яснень ДФС України, які постійно розміщуються на офіційному веб-сайті, та листа ДФС України №19915/7/99-99-08-04-01-17 від 27.07.2017р. щодо функціонування системи автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних, Повідомлення формуються окремо по кожній ПН/РК, реєстрацію якої зупинено в ЄРПН та до Повідомлення додаються копії документів у вигляді окремих додатків тільки у форматі PDF (розмір кожного додатка не повинен перевищувати 2 Мб). З огляду на викладене, контролюючий орган вважає оскаржуване рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації - правомірним, обґрунтованим та таким, що прийнято виключно в межах чинного законодавства.

16 вересня 2019р. до суду надійшов від представника Державної фіскальної служби України відзив на адміністративний позов, в якому відповідач 2 зазначив, що позовні вимоги щодо зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в ЄРПН виписану позивачем податкову накладну - задоволенню не підлягають, оскільки вчинення дій по реєстрації податкових накладних і розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є дискреційними повноваженнями Державної фіскальної служби України, в які не допускається будь-яке втручання, оскільки є виключною компетенцією уповноваженого органу. Крім того, відповідач 2 зауважив, що скасування рішення про відмову у реєстрації складеної позивачем податкової накладної, прийнятого відповідною комісією, яку створено у контролюючому органі на регіональному рівні у Дніпропетровській області, є самостійною підставою для реєстрації відповідної податкової накладної в ЄРПН.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ СТІЛСЕРВІС ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41113835) зареєстровано як суб`єкта підприємницької діяльності - юридичну особу від 31 січня 2017р. та взято на облік у контролюючих органах від 31 січня 2017р. за №046117029827.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до видів економічної діяльності ТОВ СТІЛСЕРВІС ПЛЮС належить:

-(Код КВЕД 25.62) Механічне оброблення металевих виробів (основний);

-(Код КВЕД 82.99) Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.;

-(Код КВЕД 46.69) Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням;

-(Код КВЕД 46.72) Оптова торгівля металами та металевими рудами;

-(Код КВЕД 46.74) Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього;

-(Код КВЕД 46.90) Неспеціалізована оптова торгівля.

У позові ТОВ СТІЛСЕРВІС ПЛЮС зазначено, що для здійснення діяльності та складування матеріалів підприємство має офіс, склад та виробничу площадку, розташовані за адресою: м.Дніпро, вул. Любарського (Білостоцького),159, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією договору суборенди нежитлового приміщення за №21 від 01.02.2017р., укладеного позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю ТАРГЕТ ХХІ .

ТОВ СТІЛСЕРВІС ПЛЮС було укладено Договір №18/04-1 від 18.04.2017р. на виконання послуг для замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю ІМПЕРА ГРУП (ІПН 386771504647, ЄДРПОУ 38677154), а саме: надання послуг з вирівнювання, притирання, рихтування, порізка, шліфування, заточування, полірування металевих виробів.

Факт виконання даних послуг підтверджується наданими позивачем до суду копіями специфікації №111 від 03.11.2017р., рахунку №151 від 27.11.2017р., акту виконаних робіт №203 від 27.11.2017р., акту приймання-передачі від 27.11.2017р.

Позивач зауважив, що на цю послугу за правилом першої події ним було виписано податкову накладну за №132 від 27.11.2017р. на загальну суму 240 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 40 000, 00 грн.), а оплата за надані послуги (шліфування металевих виробів) була здійснена Замовником наступного дня - 28.11.2017р. в повному обсязі за платіжним дорученням №8000 від 28.11.2017р.

Згідно пояснень позивача надання відповідних послуг проводилося в орендованих приміщеннях підприємством та здійснювалось персоналом ТОВ СТІЛСЕРВІС ПЛЮС , в якому згідно наданої до суду копії штатного розкладу від 01.06.2017р. - штат працівників складає 5 осіб.

Для надання послуг використовували наступне обладнання: ручний електроінструмент (болгарки, ножиці по металу та інш.), верстати шліфувальні, яке належить нам на праві власності (копія балансової виписки додається).

Стосовно придбання інструментів та витратних матеріали для виконання робіт по шліфуванню металевих виробів позивачем були надані наступні пояснення.

ТОВ СТІЛСЕРВІС ПЛЮС придбало витратні матеріали (круг відрізний, шліфувальний) у ФОП ОСОБА_1 згідно договору поставки за №03/07-5 від 03.07.2017р., факт отримання яких підтверджується наданими до суду копіями рахунку №1066 від 05.07.2017р., накладної №ВВ000001682 від 05.07.2017р., товарно-транспортної накладної №Р1682 від 05.07.2017р., а також складеною постачальником податковою накладною за №24 від 05.07.2017р. та платіжного доручення №73 від 05.07.2017р.

Також позивачем було придбано верстати шліфувальні у ТОВ "ТРАПВЕРС КОМПАНІ у відповідності до договору поставки за №108/17 від 05.07.2017р., отримання яких підтверджується наданими до суду копіями рахунку №113 від 14.07.2017р., накладної №108 від 14.07.2017р., товарно-транспортної накладної №108 від 14.07.2017р., а також складеною постачальником податковою накладною №17 від 14.07.2017р.

Таким чином, на виконання приписів п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем було сформовано податкову накладну №132 від 27 листопада 2017р. та 12 грудня 2017р. направлено дану накладну для реєстрації в ЄРПН.

Реєстрацію зазначеної податкової накладної було зупинено.

Згідно квитанції від 12 грудня 2017р. причиною зупинення реєстрації зазначено, що податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 р. №567 (далі - Критерії) та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної розрахунку коригування в ЄРПН.

З метою належної реєстрації податкової накладної позивачем було надано пояснювальну записку №2 від 18.06.2018 року із копіями первинних документів у додатках (28 додатків), що не заперечується сторонами.

Позивач зауважує, що підприємством були надані усі необхідні документи, які підтверджують реальність здійснення операцій по зазначеній вище податковій накладній №132 від 27.11.2017р.

Однак, рішенням комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації за №818341/41113835 від 26.06.2018р. було відмовлено у реєстрації складеної позивачем податкової накладної за №132 від 27.11.2018р.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням комісії при Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області, ТОВ СТІЛСЕРВІС ПЛЮС звернулось до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" №1246 від 29.12.2010р. (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить пункт 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567 (далі Критерії оцінки ступня ризиків).

Згідно пункту 6 Критеріїв містить у собі визначення двох різних критеріїв: Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Згідно з п. 1 Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд зазначає, що у квитанції контролюючого органу від 12 грудня 2017р. зазначено, що вищенаведена виписана позивачем податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків визначеним п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених Наказом МФУ від 13.06.2017р. № 567, а також, що За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД 25.62 .

Водночас, як зазначено вище судом п. 6 Критеріїв містить два підпункти критеріїв оцінки ступеня ризиків податкових накладних, тоді як у квитанції відповідача не визначено конкретного підпункту п.6 Критеріїв, якому відповідає податкова накладна позивача. Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у квитанції про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу № 567.

Однак, в даному випадку, відповідачем не надані докази необхідності зупинення реєстрації податкової накладної.

Також, суд зауважує, що в залежності від того, якому саме критерію оцінки ступеня ризику визначеному у п.п. 1 чи п.п. 2 п. 6 Критеріїв відповідає податкова накладна, суб`єкт підприємництва має надати певний вичерпний перелік документів. Такі переліки визначені законодавцем окремо для податкових накладних, що відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків передбачених п.п. 1 та п.п. 2 п. 6 Критеріїв.

Відповідно до п.1,п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" від 29.03.2017 року № 190 (чинної на момент виникнення правовідносин), комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Комісія ДФС не може відмовити платнику податків у розгляді додаткових письмових пояснень та/або копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, якщо такі пояснення та/або копії документів подано платником податку до органу Державної фіскальної служби за основним місцем обліку не пізніше строку, визначеного підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

При цьому зі змісту оскаржуваного рішення відповідача 1 слідує, що в якості підстави для його прийняття вказано: "Ненадання платником податку копій документів: Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити)".

Суд вважає, що така підстава для прийняття рішень є формальною, оскільки неможливо достеменно встановити, що не надано суб`єктом підприємницької діяльності, контролюючим органом не вказано які саме документи відповідно до встановленого законом переліку позивач не надав.

Відсутність даної інформації свідчить про необґрунтованість рішення відповідача, враховуючи те, що платником податків надано контролюючому органу у достатньому обсязі документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковою накладною, у реєстрації якої позивачу було відмовлено.

Тобто, платником податків надано перелік документів, що були достатніми для прийняття відповідачем позитивного рішення про реєстрацію податкової накладної №132 від 27.11.2017р.

Факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Суд також зазначає, що рішення, яке є предметом оскарження є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, рішення фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, надаючи оцінку даному рішенню, суд зазначає, згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, безсторонньо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення неупереджено, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст.ст. 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Слід зауважити, що в ухвалі від 12 серпня 2019р. у справі №160/7635/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив витребувати у відповідача належним чином завірені копії документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

У відзиві на адміністративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області зазначено, що підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації відповідної накладної стала неможливість дослідити у повному обсязі надані підприємством документи, оскільки до повідомлення позивача було додано 29 документів, з яких можливо було відкрити лише 17, але основні документи, а саме: пояснення, банківські платіжні документи, рахунки, акти приймання-передач виконаних робіт, видаткові накладні - не відкрилися, що зафіксовано протоколом №151 від 26 червня 2018р.

Натомість, всупереч вимогам вищезазначеної ухвали суду відповідачем не надано протоколу засідання комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації за №151 від 26 червня 2018р.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідачем 1, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення та його відповідність нормам діючого законодавства України.

Отже, з огляду на те, що рішення контролюючого органу не містить чіткого визначення підстав для прийняття комісією рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, в той час як платником податків було надано всі необхідні документи, які засвідчують підставу для реєстрації виписаної ТОВ СТІЛСЕРВІС ПЛЮС податкової накладної №132 від 27.11.2017р., що не спростовано відповідачами, суд доходить до висновку, що рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за №818341/41113835 від 26 червня 2018р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №132 від 27.11.2017 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із приписами ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Також, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі Рисовський проти України , в якому суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №132 від 27 листопада 2017р. є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі Порядок № 1246), якими передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами ПК України та Порядку № 1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідних податкових накладних та зазначення дат їх реєстрації.

Тобто, у даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №132 від 27 листопада 2017р., складену Товариством з обмеженою відповідальністю СТІЛСЕРВІС ПЛЮС в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку, встановленому чинним законодавством є ефективним способом захисту прав позивача та гарантією остаточного вирішення спору.

При цьому, судом встановлено, що рішення за №818341/41113835 від 26 червня 2018р. про відмову у реєстрації податкової накладної №132 від 27 листопада 2017р., прийнято саме Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Таким чином, для відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне, вийти за межі заявлених до суду підприємством позовних вимог та задовольнити вищезазначений позов шляхом визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за №818341/41113835 від 26 червня 2018р. про відмову у реєстрації податкової накладної №132 від 27 листопада 2017р.

З огляду на викладене, позовна заява ТОВ СТІЛСЕРВІС ПЛЮС до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст.ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду ТОВ СТІЛСЕРВІС ПЛЮС понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на загальну суму 3842, 00 грн., що документально підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №42 від 25 липня 2019р. на суму 3842, 00 грн.

Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем - у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, судові витрати підлягають відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів - суб`єктів владних повноважень у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СТІЛСЕРВІС ПЛЮС (49098, м.Дніпро, вул. Любарського, буд. 159; код ЄДРПОУ 41113835) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а; код ЄДРПОУ 39394856), Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, площа Львівська, буд. 8; код ЄДРПОУ 39292197) про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за №818341/41113835 від 26 червня 2018р. про відмову у реєстрації податкової накладної №132 від 27 листопада 2017р.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №132 від 27 листопада 2017р., складену Товариством з обмеженою відповідальністю СТІЛСЕРВІС ПЛЮС в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку, встановленому чинним законодавством.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а; код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТІЛСЕРВІС ПЛЮС (49098, м.Дніпро, вул. Любарського, буд. 159; код ЄДРПОУ 41113835) сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 гривень (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Стягнути з Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, площа Львівська, буд. 8; код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТІЛСЕРВІС ПЛЮС (49098, м.Дніпро, вул. Любарського, буд. 159; код ЄДРПОУ 41113835) сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 гривень (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко