Постанова

від 06.11.2019 по справі 850/7/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2019 року

Київ

справа №850/7/19

адміністративне провадження №А/9901/254/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л.В.

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №850/7/19

за позовом ОСОБА_1 до Донецької міської ради, Служби автомобільних доріг у Донецькій області про припинення право власності на земельні ділянки, зобов`язання відшкодувати вартість земельних ділянок з урахуванням інфляційного збільшення та штрафних санкцій, провадження по якій відкрито

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року по справі № 850/7/19, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Компанієць І.Д., суддів: Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,

в с т а н о в и в :

В липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Першого апеляційного адміністративного суду з позовом до Донецької міської ради, Служби автомобільних доріг у Донецькій області, в якому просить:

- припинити право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки за кадастровим номером 1410137700:01:001:0063 (пай 1) та 1410137700:01:001:0061 (пай 2), що розташовані у колишньому КСП Широкий , Ленінський район міста Донецька;

- зобов`язати Службу автомобільних доріг у Донецькій області відшкодувати вартість земельних ділянок за кадастровими номерами 1410137700:01:001:0063 та 1410137700:01:001:0061 в сумі 136 392 грн суми боргу з урахуванням 215 482, 72 грн інфляційного збільшення та 22017,03 грн штрафних санкцій.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірні земельні ділянки вона успадкувала у 2015 та 2016 роках, але частина земельної ділянки за кадастровими номерами 1410137700:01:001:0063 (пай 1) відійшла під автомагістраль загального користування Запоріжжя-Донецьк, а на земельній ділянці за кадастровим номером 1410137700:01:001:0061 (пай 2) побудована допоміжна ґрунтова дорога, що перегородила земельну ділянку і струмок, який протікав крізь ділянки, що унеможливлює використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням. Проте, вартість земельних ділянок не відшкодована.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження по справі, мотивував своє рішення тим, що позови відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 19 КАС України ініціюються саме суб`єктами владних повноважень - органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. З позовом до Першого апеляційного адміністративного суду звернулась фізична особа, ОСОБА_1 , в якому просить припинити право власності на земельні ділянки земельної ділянки та зобов`язати Службу автомобільних доріг у Донецькій області відшкодувати вартість земельних ділянок. Позовна заява фізичної особи про припинення права власності на земельні ділянки, зобов`язання відшкодувати вартість земельних ділянок з урахуванням інфляційного збільшення та штрафних санкцій не підсудна Першому апеляційному адміністративному суду, як суду першої інстанції, оскільки не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року. В доводах апеляційної скарги позивачка зазначила, що судом не враховано того, що відповідачі, відібравши у протизаконний, антиконституційний спосіб власність, наразі зайняли позицію безвідповідальності за свої протизаконні дії. Спір у цій справі є публічно-правовим, оскільки стосується оскарження фізичною особою рішень та дій суб`єктів владних повноважень.

Відповідач (Служба автомобільних доріг у Донецькій області) надіслав до Суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого проти задоволення скарги заперечує, посилається на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на те, що спір, якій виник у цій справі підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, виходячи з предмету позовних вимог.

В судове засідання позивач не прибула, надіслала до суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати без її участі.

Представники відповідачів у судове засідання також не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача (Служби автомобільних доріг у Донецькій області) - адвокат Мендрух О.М. надіслав до Верховного Суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивовано неможливістю прибути у зв`язку з його участю 06.11.2019 в іншому судовому засіданні, яке призначено у Східному апеляційному адміністративному господарському суді (м. Київ) 06.11.2019 на 10:00 годину.

Частиною 1 ст. 313 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Судом встановлено, підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що повістка про виклик представника Служби автомобільних доріг у Донецькій області в судове засідання по цій справі, призначене на 06.11.2019 на 16:30 годину вручена відповідачу 24.10.2019.

Отже, відповідач належним чином та вчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що в розумінні ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Причини неявки, зазначені відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи, Суд не визнає поважними, виходячи з того, що адвокат повідомив про участь в судовому засідання, яке призначене на 06.11.2019 на 10:00 годину, тоді як по цій справі судове засідання призначене на 16:30 годину 06.11.2019, територіально суди знаходяться в м. Києві.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

За таких обставин, враховуючи, що учасники справи повідомлені про дату, час і місце розгляду справи належним чином, в судове засідання не прибули, справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки відсутні підстави для її скасування.

Суд вважає правильними висновки суду про те, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та не підсудний Першому апеляційному адміністративному суду як суду першої інстанції, оскільки не є справою, передбаченою ст. 267 КАС України про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Так, згідно п. 8 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Законом України №1559 від 17.11.2009 Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності визначено правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Відповідно до абзаців 3-6 ч. 1 ст. 1 Закону України №1559 відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за плату в державну чи комунальну власність шляхом їх викупу чи примусового відчуження для потреб держави, територіальної громади, суспільства в цілому;

примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду;

суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку;

суспільна потреба - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади потреба у земельних ділянках, у тому числі тих, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, викуп яких здійснюється в порядку, встановленому законом.

За приписами ч. 1-4 ст. 4 цього Закону фізичні або юридичні особи не можуть бути протиправно позбавлені права приватної власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені.

Викуп чи примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, допускається на підставі та в порядку, встановлених цим Законом.

Викуп земельних ділянок для суспільних потреб, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може здійснюватися за умови відшкодування їх вартості відповідно до закону.

Примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.

За приписами п. 2 ч. 1 ст.7 Закону України №1559 від 17.11.2009 органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб: будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв`язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів необхідних для їх експлуатації;

Відповідно до ч. 2 ст. 7 вказаного Закону рішення про викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб, визначених частиною першою цієї статті, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування приймають на підставі генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, матеріалів погодження місця розташування таких об`єктів проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та іншої документації із землеустрою, затверджених в установленому законодавством порядку.

Місце розташування об`єкта, під розміщення якого здійснюється викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, погоджується в порядку, встановленому статтею 151 Земельного кодексу України.

У разі прийняття рішення про викуп чи примусове відчуження частини земельної ділянки для суспільних потреб виділення такої частини в окрему земельну ділянку здійснюється за відповідною технічною документацією із землеустрою, підставою для розроблення якої є нотаріально посвідчена згода власника земельної ділянки на поділ земельної ділянки чи рішення суду.

З системного аналізу наведених правових норм, якими врегульовані правовідносини щодо примусового відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності, Суд приходить до висновку про те, що особливістю даної категорії справ, розгляд яких передбачений ст. 19 КАС України, є ініціювання таких спорів саме суб`єктами владних повноважень - органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Наведене кореспондується з ч. 1 ст. 267 КАС України, в якій визначено, що право звернутися з адміністративним позовом про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності мають органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які відповідно до закону можуть викуповувати ці об`єкти для суспільних потреб.

Водночас, у цій справі з позовом до Першого апеляційного адміністративного суду звернулась фізична особа, ОСОБА_1 , в якому просить припинити право власності на земельні ділянки земельної ділянки та зобов`язати Службу автомобільних доріг у Донецькій області відшкодувати вартість земельних ділянок.

Згідно вимог ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

За приписами ст. 378 Цивільного кодексу України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Статтею 143 Земельного кодексу України визначені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку.

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Статтями 1, 3, 15 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 про припинення право власності на земельні ділянки, зобов`язання відшкодувати вартість земельних ділянок з урахуванням інфляційного збільшення та штрафних санкцій не підсудна Першому апеляційному адміністративному суду, як суду першої інстанції та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 6 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Таким чином, позивач має право звернутись до суду з позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням вищенаведених обставин та положень закону Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження по справі.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 311, 315, 316 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року по справі № 850/7/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий -суддя Л.В. Тацій

Судді: А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко