Ухвала

від 01.02.2010 по справі т17/106-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

УХВАЛА

"01" лютого 2010 р.                                                                  Справа № Т17/106-09

Суддя Суховий В.Г., розглянувши подання (заяву)

відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області

про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов’язань

встановив:

До господарського суду Київської області надійшло подання начальника відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 29.12.2009р. № 57 (вх. 99 від 11.01.2010р.) про тимчасове обмеження, у праві виїзду за межі України до виконання зобов’язань за наказом суду про стягнення боргу з громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1.

Подання мотивоване тим, що на виконанні у відділі Іллічівського міського управління юстиції Одеської області знаходиться виконавче провадження за № 1151, відкрите на підставі судового наказу від 15.07.2009р. №Т17/106-09, виданого господарським судом Київської області у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ ПІВДЕНЬ" до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про стягнення 64 284,20 грн заборгованості.

Старшим державним виконавцем винесено постанову від 27.08.2009р. про відкриття виконавчого провадження та надано боржникові семиденний термін на добровільне виконання рішення суду.

У наданий строк для добровільного виконання рішення суду боржником не виконано, заходів, спрямованих на сплату боргу, не вжито.

Згідно з приписами абзацу 6 частини 3 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Зазначені дії не призвели до погашення заборгованості, борг не сплачено.

Відповідно до частини другої ст. 19  Конституції України органи державної влади та  органи  місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження за позовними заявами та за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника у справах про банкрутство.

У поданні від 29.12.2009р. № 57 про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі країни до виконання нею своїх зобов’язань, як на підставу такого звернення, міститься посилання на ст. ст. 5, 6 Закону України «Про виконавче провадження», п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», ст. 217 Цивільного процесуального кодексу України.

Однак, зазначені норми законів, на які є посилання в поданні, не містять приписів про те, що господарський суд має повноваження розглядати подання органів державної виконавчої служби про тимчасове обмеження громадян у праві виїзду за межі України у разі невиконання зобов’язань за наказами суду. Не містить таких приписів і Господарський процесуальний кодекс України, яким керується у вирішенні спорів господарський суд.

Таким чином, зазначене подання (заява) не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

З урахуванням наведеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддя

ухвалив:

       Відмовити відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області у прийнятті заяви (подання) про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань.

         Суддя