Рішення

від 29.10.2019 по справі 383/1354/18

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/1354/18

Номер провадження 2/383/102/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Адаменко І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Потапчук Н.М.,

представника позивача - адвоката Дмитрух Д.М.,

відповідача - ФОП ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Островерхого Г.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області, в залі засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу №383/1354/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області 12 вересня 2018 року та зареєстрованого в реєстрі за № 564, належить земельна ділянка площею 9,2111 га, розташована на території Апрелівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520883600:02:000:0276.

При зверненні до відділу у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в листопаді 2018 року позивач дізнався, що у 2012 році спадкодавцем було укладено договір оренди земельної ділянки з відповідачем по справі терміном на 49 років.

Згідно умов договору оренди, ОСОБА_3 зобов`язався передати у строкове оплатне користування відповідачу вищезазначену земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,2111 га, кадастровий номер 3520883600: 02:000:0276, розташованої на території Апрелівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та належної на праві власності орендодавцеві на підставі державного акту серії IV-KP № 041239 від 16.11.2001 року.

Позивач вказує, що договір оренди спадкодавцем не укладався та підписувався, підпис у графі Підпис орендодавця вчинений не ОСОБА_3 , згоду на укладення даного правочину останній не надавав та нікого не уповноважував на укладення договору від його імені, а тому просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 05.04.2012 року, укладений між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 9,21 га, кадастровий номер 3520883600:02:000:0276 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Апрелівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, державна реєстрація якого здійснена 10.05.2012 року за № 352088364001935 відділом Держкомзему у Бобринецькому районі та стягнути з відповідача понесені ним судові витрати у справі.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження (а.с.-26-27).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26 березня 2019 року задоволено клопотання позивача та здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (а.с.86-87).

09 квітня 2019 року ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області провадження в справі № 383/1354/18 зупинено, в зв`язку з задоволенням клопотання представника позивача адвоката Дмитрух Д.М. та призначенням призначенням судово-почеркознавчої експертизи (а.с. 100-102).

21 травня 2019 року ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області провадження в справі № 383/1354/18 поновлено та призначено до судового розгляду(а.с.109-110).

05 червня 2019 року ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області провадження в справі № 383/1354/18 зупинено, в зв`язку з проведенням повторно судово-почеркознавчої експертизи (а.с. 126-127).

26 червня 2019 року ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області провадження в справі № 383/1354/18 поновлено та призначено до судового розгляду (а.с.-138-139).

11 лютого 2019 року відповідачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволені. Вказує, що 05 квітня 2012 року, після досягнення згоди з усіх істотних умов договору, між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі строком на 49 років, який відповідно до чинного законодавства 10.05.2012 року було зареєстровано у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі за № НОМЕР_1 та який підписано саме спадкодавцем позивача. Зазначає, що після укладення вказаного договору сторонами повністю виконувалися взяті на себе зобов`язання, зокрема Орендодавець передав земельну ділянку в оренду, а орендар своєчасно та в повному обсязі сплачував йому орендну плату. Також вказує, що за життя ОСОБА_3 будь-яких претензій з його боку з приводу неузгодження умов договору не було (а.с.43-45).

11 лютого 2019 року відповідачем подано заяву, в якій просить суд застосувати строк позовної давності та у зв`язку із цим відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог (а.с.49-50).

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, вказуючи на пропуск строку позовної давності, при цьому посилаючись на обставини викладені у відзиві та просили суд застосувати строк позовної давності додатково пояснюючи, що оспорюваний договір було укладено 05.04.2012 року і з того часу ОСОБА_3 отримував орендну плату та погоджувався із умовами договору, а отже знав про його наявність, також знав про існування оспорюваного договору і сам позивач, який останнім часом отримував разом із спадкодавцем орендну плату від відповідача.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити ( ст. 264 ЦПК України ).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 18 Закону України Про оренду землі (в редакції на час укладення сторонами договору оренди землі) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вимогами частин першої- третьої, п`ятої та шостої ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; право чин, що вчиняється батьками ( усиновлювачами) , не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи працездатних дітей.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ІV-КР № 041239, виданого Володимиро-Іллінською сільською Радою народних депутатів 16 лютого 2001 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 9,21 га, розташованої на території Володимиро-Іллінської сільської ради.(а.с. 12).

05 квітня 2012 року між фізичною особою-підприємцем та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,2111 га, кадастровий номер 3520883600: 02:000:0276, розташованої на території Апрелівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, державна реєстрація якого здійснена відділом Держкомзему у Бобринецькому районі за № 352088364001935 10 травня 2012 року (а.с. -10).

Відповідно до п. 8. договору оренди землі, договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого 19.12.2017 року виконкомом Апрелівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с-7).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області 12 вересня 2018 року та зареєстрованого в реєстрі за № 564, спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 , а саме - земельної ділянки, площею 9,2111 га, розташованої на території Апрелівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520883600:02:000:0276, є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.-8).

Позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним укладеного між ОСОБА_3 та відповідачем договору оренди землі, з посиланням на те, що спірний договір укладений від імені спадкодавця позивача іншою особою та не був спадкодавцем особисто підписаний.

Згідно висновку експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14.06.2019 року № 1855/1856/19-27 ОСОБА_6 за результатами проведення почеркознавчої експертизи, під час якої були досліджені два примірники Договору оренди землі від 05.04.2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та фізичною - особою підприємцем ОСОБА_1 та зразки підписів померлого, вчинені ним особисто в заявах про видачу паспорта, заповіті від 03.11.2016 року, актах про передачу та прийом земельної ділянки в натурі та двох заявах, що були подані до Апрелівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 у двох примірниках Договору оренди землі від 05.04.2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 , державна реєстрація якого здійснена 10.05.2012 року за № 352088364001925 відділом Держкомзему у Бобринецькому районі, які містяться в графі підпис орендодавця виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою (а.с.131-137).

В судовому засіданні 07.10.2019 р. експерт ОСОБА_6 підтримав свій висновок.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 не підписував спірний договір оренди землі від 05.04.2012 року, тобто право позивача, який є спадкоємцем вказаної вище земельної ділянки ОСОБА_3 , порушено.

Однак, при розгляді справи відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що позивач після укладення договору знав про наявність оспорюваного договору оренди землі з часу його укладення у 2012 року, будь-яких претензій з його боку з приводу неузгодження умов договору не було, позивач разом із спадкодавцем ОСОБА_3 отримував орендну плату від відповідача за цим договором (а.с. 13-45).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так, згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права в межах строку позовної давності.

Згідно ст. 257 ЦК України, передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права про особу, яка його порушила.

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція, якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції ( пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази які вже можливо втратили достовірність і повноту із плином часу ( ( пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та іншів прти Сполученого Королівства пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач ОСОБА_2 повинен також довести той факт, що його спадкодавець та він особисто не могли дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 був допитаний в якості свідка у відповідності до ст.92 ЦПК України та показав, що позивач знав про укладення договору у 2012 році оренди земельної ділянки ОСОБА_3 з відповідачем, та отримував орендну плату за цим договором разом із ОСОБА_3 , тобто мав можливість пересвідчитися у змісті договору оренди та у волевиявленні спадкодавця на укладення спірного договору.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що знайомий із сторонами у справі, з якими у родинних та спірних стосунках не перебуває та знав покійного ОСОБА_3 З 2012 року по 2016 рік він працював механізатором у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Померлий ОСОБА_3 є рідним дядьком позивача, і оскільки не мав постійного місця проживання, то останнім часом жив у ОСОБА_2 Вказує, що в цей період особисто завозив від відповідача ОСОБА_1 позивачу ОСОБА_2 зерно в рахунок орендної плати ОСОБА_3 за договором оренди на вулицю Вишнева село Апрелівське. І позивач знав про договір оренди свого дядька ОСОБА_3 з ФОП ОСОБА_8 та вказує, що той час власної земельної ділянки у позивача не було. Стверджує, що бачив як відповідач неодноразово розраховувася з ОСОБА_3 Восени 2014 року при виплаті орендної ОСОБА_9 був присутній і позивач, при цьому він чув розмову між ними про отримання вказаної орендної плати.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що знайомий із сторонами у справі та має з ними нормальні стосунки, при цьому зазначив, що знав ОСОБА_3 Вказує, що в 2014 році ОСОБА_2 наймав його, щоб привезти машиною ОСОБА_3 до відповідача в м. Бобринець для отримання орендної плати за пай. Вказує, що позивач завжди разом з ОСОБА_3 отримували орендну плату плату за землю від відповідача.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 отримував орендну плату за користування земельною ділянкою, та як вбачається з показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_10 позивач неодноразово, зокрема в 2014 році, допомагав померлому отримувати орендну плату, а отже позивач у справі та спадкодавець знали про наявність договору оренди землі від 05.04.2019 року та про його умови. Тому суд вважає, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права й не обґрунтовано поважності пропуску вказаного строку.

Позивачем не надано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що він та його спадкодавець не знали та не могли дізнатися про порушення свого цивільного права, тоді як згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тому ОСОБА_2 слід відмовити в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Судові витрати згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 18, 27 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 203, 215, 236, 629, 256, 257, 267,387, 638 ЦК України,ст.ст. 2,4, 12, 13, 76, 78, 82, 95, 141, 228, 229, 235, 258, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 у задоволенні позову до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: село Апрелівське (Володимиро - Іллінка ) Бобринецького району Кіровоградської області , поштовий індекс 27253 .

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_4 , поштовий індекс 27200 .

Повне судове рішення складено 07.11.2019 року.

Суддя І. М. Адаменко