Постанова

від 07.11.2019 по справі 336/6824/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 336/6824/18

провадження № 61-13663св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство Укргідроенерго в особі філії Дніпровська ГЕС ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2019 року у складі судді Зарютіна П. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Укргідроенерго в особі філії Дніпровська ГЕС (далі - ПрАТ Укргідроенерго в особі філії Дніпровська ГЕС ) про стягнення заборгованості по заробітній платі.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 01 грудня 2012 року позивач працює на посаді водолаза 1 класу у філії Дніпровська ГЕС ПАТ Укргідроенерго .

Посада водолаза відноситься до Переліку виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу , затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163 , що дає право для цієї професії на встановлення скороченої тривалості робочого часу - 36 годин на тиждень.

Вказує, що відповідач за час роботи позивача не оплачував понаднормово відпрацьовані години (40 годин на тиждень замість 36). За період часу з 20 грудня 2012 року по 31 грудня 2016 року позивачем було фактично відпрацьовано 6 821 година, з яких понаднормово відпрацьовано 665 годин, за які відповідач має нарахувати та виплатити йому подвійну годинну ставку заробітної плати в розмірі 14124,49 грн (за відрахуванням податків).

Відповідно до примітки до пункту 1 постанови Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС Об утверждении Положения об условиях оплаты труда водолазов від 28 серпня 1987 року № 521/25-49, позивачу як водолазу філії повинен був бути встановлений 6-годинний робочий день в дні занурень (перебування під підвищеним тиском). Однак, за весь період роботи він працював в дні занурень по 8 годин, замість 6, внаслідок чого понаднормово ним було відпрацьовано 806 годин, а не нарахована та не сплачена заробітна плата складає 17 135,03 грн (за відрахуванням податків). При цьому загальна сума ненарахованої заробітної плати за 806 годин, до складу яких також входять 665 понаднормово відпрацьованих годин, складає 21 285, 76 грн.

Згідно частини першої статті 106 КЗпП України вказана сума заборгованості по заробітній платі сплачується у подвійному розмірі і тому повинна скласти 42 571, 52 грн.

З урахуванням викладених обставин просив суд, стягнути з відповідача заборгованість за понаднормово відпрацьований робочий час у загальному розмірі 42 571,52 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Запорізького апеляційного суду від 13 червня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 червня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

29 серпня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від ПрАТ Укргідроенерго в особі філії Дніпровська ГЕС надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано цивільну справу.

13 серпня 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 01 грудня 2012 року позивач працює водолазом 1 класу у філії Дніпровська ГЕС ПрАТ Укргідроенерго .

З висновку судово-економічної експертизи від 27 квітня 2018 року № 58 та від 13 вересня 2018 року № 99 вбачається, що позивач з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2016 року фактично відпрацював 6 821 годину, з яких, як вважає позивач, 806 годин понаднормово без подвійної оплати.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 62 КЗпП України надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

Частиною першою статті 106 КЗпП України передбачено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Відповідно до статті 51 КЗпП України, скорочена тривалість робочого часу встановлюється для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій i посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня від 21 лютого 2001 року № 163, затверджено перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, в якому міститься в розділі ЗАГАЛЬНІ ПРОФЕСІЇ - 1, 2, 3 групи спеціалізації робіт водолаз.

Порядок застосування вищевказаного Переліку регламентується наказом Міністерства праці та соціальної політики України Про затвердження Порядку застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня від 23 березня 2001 року № 122.

Відповідно до пункту 7 зазначеного Порядку, якщо в Переліку зазначено постійно зайнятий або що постійно працює , скорочена тривалість робочого часу відповідно до вказаної в Переліку тривалості встановлюється працівникові лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий в цих умовах протягом всього скороченого робочого часу, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад. У разі відсутності таких записів скорочена тривалість робочого часу, згідно із зазначеною в Переліку тривалістю, встановлюється працівникові лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий в шкідливих умовах праці не менше половини тривалості робочого часу, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

У постанові Кабінету Міністрів України Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня від 21 лютого 2001 року № 163 в професії 1, 2, 3 групи спеціалізації робіт водолаз не зазначено постійно зайнятий або що постійно працює .

Таким чином, для встановлення скороченої тривалості робочого часу для позивача необхідною умовою є перебування під впливом шкідливих факторів (перебування під водою, перебування в барокамері) не менше половини робочого часу, тобто 4 години.

Відповідно до пункту 1.5.1 Розділу 1.5 Основні терміни та поняття водолазної справи Єдиних правил безпеки праці на водолазних роботах, частина перша Правила водолазної служби НПАОП 45.24-1.01-91, журнал водолазних робіт - це документ для реєстрації спусків та підводних робіт, що виконуються водолазами. Записи в журналі слугують підставою для оплати праці водолазів за виконанні водолазні роботи та заповнення особових книжок водолазів.

Згідно з Інструкцією по веденню журналу водолазних робіт він є офіційним документом для записів спусків та підводних робіт, що виконуються водолазами (додаток 17 до Єдиних правил безпеки праці на водолазних роботах, частина перша Правила водолазної служби НПАОП 45.24-1.01-91).

Суди на підставі відомостей, що містяться в журналі водолазних робіт та журналі медичного забезпечення водолазів, де також фіксуються факти перебування водолазів в режимі декомпресії встановили, що позивачем не виконано норми перебування на роботі з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, оскільки максимальна тривалість перебування позивача складає за весь час роботи не більше 3 годин в день.

Крім того, встановлено, що розділом 7/9 Колективного договору на 2016-2018 роки, схваленого на конференції трудового колективу Товариства (протокол від 12 квітня 2016 року № 1) передбачено перелік професій і посад із шкідливими умовами праці, які мають право на скорочену тривалість робочого тижня (у тому числі водолазам).

При цьому, як зазначено в Колективному договорі, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється працівникові в ті дні, коли він фактично був зайнятий в шкідливих умовах праці не менше половини тривалості робочого часу, встановленого для працівників цих підрозділів, професій, посад. Аналогічне положення міститься і в Колективному договорі на 2013-2015 роки.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості із заробітної плати за понаднормово відпрацьований час є необґрунтованими, оскільки відсутні правові підстави вважати цей час відпрацьованим понаднормово.

Посилання позивача на те, що наказ Міністерства внутрішніх справ від 14 серпня 2015 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2015 року за № 1062/27507, яким регулюються питання оплати праці водолазів, не може бути прийнятий до уваги, оскільки його видано у 2015 року, а позовні вимоги заявлені за період 2012-2016 років, не можуть бути враховані судом, оскільки до вступу в силу вказаного наказу Міністерства внутрішніх справ діяв наказ Міністерства надзвичайних ситуацій України від 10 липня 2006 року № 431, яким було затверджено Умови оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій і яким також було врегульовано умови оплати праці водолазів.

Питання оплати праці водолазів у повній мірі врегульовані законодавством України, а отже відсутні підстави для застосування постанови Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС від 28 серпня 1987 року №521/25-49 Об утверждении Положения об условиях оплаты труда водолазов , на яку посилається позивач як на обґрунтування вимог позовної заяви.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило