Постанова

від 05.11.2019 по справі 203/678/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8289/19 Справа № 203/678/18 Суддя у 1-й інстанції - Васіна Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_1 , акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 липня 2019 року по справі за заявою акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про відновлення втраченого судового провадження по справі №2-3309/06 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , малого приватного підприємства фірми «Геракл» , акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» , Дніпропетровської міської ради, треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності та про визнання договору іпотеки недійсним, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2018 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» , найменування якого змінено на акціонерне товариство «Укрсоцбанк» , (далі - АТ «Укрсоцбанк» ) звернулось до суду з заявою про відновлення втраченого судового провадження по справі №2-3309/06 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , малого приватного підприємства фірми «Геракл» , акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» , Дніпропетровської міської ради, треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності та про визнання договору іпотеки недійсним.

Заява мотивована тим, що 19 грудня 2017 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 грудня 2006 року по справі №2-3309/06 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , малого приватного підприємства фірми «Геракл» , акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» , Дніпропетровської міської ради, треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності та про визнання договору іпотеки, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, визнано недійсним іпотечний договір та визнано право власності на адміністративно-торгівельний будинок, без додаткових актів введення в експлуатацію, що розташований в АДРЕСА_1 .

Вказували, що ознайомившись з даним рішенням, звернулись з апеляційною скаргою на нього, втім апеляційним судом було відмовлено у відкритті провадження за їхньою скаргою на вказане рішення, тому вони вимушені звернутися з даною заявою.

Зазначали, що про існування даної справи не знали, повісток не отримували, жодних документів за нею не мають, втім припускають, що дана справі дійсно існувала.

Посилаючись на те, що документи по даній справі, або належним чином засвідчені копії, можуть знаходитись у інших сторін, та з метою реалізації свого права на оскарження судового рішення, просили суд відновити повністю втрачене судове провадження №2-3309/06.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 липня 2019 року у задоволенні заяви АТ «Укрсоцбанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Укрсоцбанк» ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду суддею Католікяном М.О., зазначаючи, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ними доведено факт втрати судового провадження та наявності правових підстав для його поновлення, а суд першої інстанції підійшов до даного питання формально, без належного з`ясування обставин, наполягали на тому, що суддя Васіна Л.А. не мала права розглядати їх заяву, оскільки вона спеціалізується на розгляду кримінальних та адміністративних справ.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про зміну мотивувальної та резолютивної частини ухвали, зазначаючи, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що банком не доведено факту існування даної справи, оригіналу рішення суду ніхто не бачив та за 12 років жодна із сторін не вчиняла жодних дій, направлених на виконання рішення суду.

02 жовтня 2019 року ОСОБА_6 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , надала відзив на апеляційні скарги, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість ухвали суду, просила залишити її без змін, а апеляційні скарги без задоволення, вказувала, що доводи апеляційних скарг є надуманими та хибними.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ «Укрсоцбанк» підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про відновлення втраченого судового провадження суд першої інстанції виходив з того, що справа існувала, втім матеріалів, які вдалось зібрати суду, недостатньо для відновлення втраченого судового рішення, хоча судом були здійснені всі законодавчо передбачені дії.

Колегія суддів у повній мірі не погоджується з таким висновком суду першої інстанції у повному обсязі.

Ратифікація Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) покладає на нашу державу обов`язок неухильного додержання зобов`язань за цим міжнародно-правовим документом, що вимагає від нашої держави необхідності організувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити реальне гарантування передбаченого Конвенцією права на судовий захист, створити рівні умови доступу до правосуддя.

Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського суду з прав людини законодавчо ґрунтується на нормах п.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року, згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а також ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року, у якій зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Суду розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Розглядувана категорія разом із такими елементами як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень є невід`ємними складовими права на суд, яке, у свою чергу, посідає одне з основних місць у системі фундаментальних цінностей будь-якого демократичного суспільства.

Однією з гарантій забезпечення права на судовий захист у цивільному судочинстві є існування на законодавчому рівні інституту цивільного процесуального права - відновлення втраченого судового провадження. Застосування цього процесуального механізму в разі втрати повністю або частково судового провадження забезпечує можливість реалізації усіх складових права на судовий захист, яке не обмежується лише вирішенням справи судом, а охоплює також право на оскарження судового рішення.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06 червня 2018 року у справі №754/1480/17-ц (провадження №61-16832св18), висновки якого, відповідно до частини 4 ст.263 ЦПК України щодо застосування відповідних норм права, враховує суд, - метою відновлення втраченого судового провадження може бути одержання завіреної копії судового рішення, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, скасування заходів забезпечення позову, вирішення питань, пов`язаних із зверненням судового рішення до виконання, тощо.

Якщо місцевий суд знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то відновлення втраченої справи здійснюється судом за територіальною підсудністю судових справ, визначеною згідно зі статтею 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України або статей 1,3 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції .

За приписами частини 1 ст.488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 1 ст.489 ЦПК України визначено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

За змістом ст.493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.

Відповідно до частини третьої ст.494 ЦПК України у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

В аспекті покладених на суд повноважень здійснювати захист осіб, та належним чином вирішувати про питання відновлення втраченого судового провадження з метою забезпечення правового захисту.

За змістом розділу десятого Відновлення втраченого судового провадження ЦПК України обсяг документів втраченого судового провадження, які підлягають відновленню, законодавцем віднесено на розсуд суду. Так, відповідно до частини першої статті 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів, суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. У зв`язку з цим слід враховувати, що обсяг документів втраченого судового провадження, які підлягають відновленню, залежить від мети такого відновлення. Для оскарження судового рішення, його перегляду за нововиявленими обставинами необхідним є не лише відновлення самого рішення, а й відновлення письмових доказів у справі, які досліджувалися судом і результати оцінки яких відображені у такому рішенні.

Незалежно від заявленої мети відновлення втраченого судового провадження, резолютивна частина ухвали про відновлення такого провадження обов`язково має містити повний текст відновленого судового рішення, яким було закінчено провадження у справі, оскільки наведений судом текст відновленого рішення у справі фактично замінює його втрачений оригінал.

З матеріалів справи за заявою АТ «Укрсоцбанк» вбачається, що банком були надані, а судом частково були витребувані докази (т.1 а.с.с 50-63), з яких вбачається, що дана справа існувала та була знищена, оригінал рішення існує та був вилучений на підставі ухвали слідчого судді.

Нежитлове приміщення (адміністративно- ІНФОРМАЦІЯ_2 будинок в м.Дніпропетровську, АДРЕСА_1 , наразі пр.Д.Яворницького,49), право власності на яке рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 грудня 2006 року було визнано за ОСОБА_2 , наразі зареєстровані за його правонаступником ОСОБА_6 (т.3 а.с.222), що свідчить про виконання рішення.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції усунувся від належного вирішення питання про відновлення втраченого провадження без будь-яких обґрунтувань, що є порушенням цивільного процесуального законодавства.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недостатність зібраних матеріалів (доказів) для відновлення втраченого провадження, зокрема в частині рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 грудня 2006 року.

Отже, суд першої інстанції всупереч вимогам статей 80,89,260,263,493 ЦПК України не з`ясував усіх обставин справи та не надав їм належної правової оцінки, хоча їх з`ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи.

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги банку частково заслуговують на увагу, а висновок суду щодо відмови у задоволенні заяви про відновлення втраченого судового провадження є передчасним, необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до ст.379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно наявності підстав для зміни мотивувальної та резолютивної частини ухвали відхиляються у зв`язку з їх безпідставністю.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 липня 2019 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.