Постанова

від 04.11.2019 по справі 904/1594/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2019 року м.Дніпро Справа № 904/1594/19

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О.

секретар судового засідання Ревкова Г.О.

Представники сторін:

від позивача: Поздняков В.Г., ордер серія ДП № 2311/015 від 22.10.2018 р., адвокат;

від третьої особи-1 без самостійних позовних вимог на боці відповідача: Головко Б.М., довіреність № 7 від 02.04.2018 р., заступник голови;

представники відповідача та третьої особи-2 без самостійних позовних вимог на боці позивача у судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бастєєва Геннадія Вадимовича

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2019 року у справі № 904/1594/19 (суддя Манько Г.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Бастєєва Геннадія Вадимовича

до Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

третя особа-1 без самостійних позовних вимог на боці відповідача фермерське господарство "Прерія"

третя особа-2 без самостійних позовних вимог на боці позивача фізична особа-підприємець Бастєєв Олександр Вадимович

про визнання права власності на майно

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа - підприємець Бастєєв Геннадій Вадимович звернувся з позовом (з урахуванням уточнень), в якому просив визнати за ним право власності на майно, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , а саме:

1.Лінія виготовлення масла ЛМП-1 в комплексі:

1.1 приймального бункеру - 1 шт.;

1.2 норія ТНЗ - 1 шт.;

1.3 семенорушильна машина МС;

1.4 конвеєр винтовийКВ-150-3;

1.5 конвеєр скрибковий КС-140-1,7;

1.6 станок малий вальцевий Б-6;

1.7 установка для віджиму масла ИМ;

1.8 прес фільтр саморобний;

2. ємкість 50 м. куб. - 1 шт.;

3. ємкість 3,6 м. куб. - 2 шт.;

4. погрузчик КШП-90;

5. ємкість 5 м. куб. 1-шт.

6. ємкість кругла 2 м. куб. - 3 шт.,

7. ємкість квадратна 5 м. куб., -1-шт

8. ємкість квадратна 25 м. куб 1-шт.

9. насос - 2 шт.;

10. терези Олімп електронні - 1 шт.;

11. терези механічні - 1 шт.;

12.бетонозмішувач - 1 шт.;

13. жаровня -3 шт.;

14. металевий каркас - 2 шт.;

15. бункер для відходів лушпиння,

яке описане та на яке накладено арешт, відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника, складеної державним виконавцем Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Чечиль О.В. від 23.10.18р. по виконавчому провадженню №31722361, та зняти з цього майна арешт.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2019 року у справі №904/1594/19 у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач - Фізична особа-підприємць Бастєєв Геннадій Вадимович звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, недоведеність обставин, які господарський суд визнав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що відмовляючи у позові суд першої інстанції жодного аргументу в підставу прийняття такого рішення не навів.

На думку апелянта, відсутність ідентифікуючих ознак на рухомому майні не може бути покладено в підставу відмови у визнанні права власності на таке майно, яке законодавцем не віднесено до майна яке потребує наявності ідентифікуючих ознак, а відсутність таких ознак не може бути підставою фактичного визнання права власності на майно за Боржником.

Також апелянт посилається на те, що відповідачем не наведено жодного аргументу про належність спірного майна саме боржнику, а тому і підстав вносити це майно в постанову про опис та арешт майна боржника у відповідача не було.

Єдиним способом захисту інтересів позивача в даній конкретної справі є звернення до суду про визнання права власності на рухоме майно без ідентифікуючих ознак та зняття з нього арешту, що передбачено ст.59 ЗУ Про виконавче провадження , а суд першої інстанції безпідставно зайняв позицію відповідача, погодившись з його думкою, без посилання на норми права та без зазначення мотивів їх застосування та прийшов до помилкового висновку належності спірного майна без ідентифікуючих ознак третій особі-2 по справі і боржника в межах виконавчого провадження.

Також судом першої інстанції, не повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи і не звергнуто уваги на той факт що, фактично, ідентифікуючими ознаками спірного майна по справі є : вичерпний чіткий перелік спірного майна перелічений в Постанові про опис та арешт майна БОРЖНИКА; зазначений чіткий перелік в Постанові повністю співпадає з переліком обладнання яке придбалось позивачем відповідно наданих суду документів, як за назвою так і за призначенням; зазначення окремого, чіткого, місця де знаходиться описане та арештоване майно, а саме АДРЕСА_1 ; спірне майно, відповідно до Постанови про опис та арешт майна, відповідальним зберігачем якого призначено позивача;

що позивачем зазначалось в позовних вимогах до суду першої інстанції з чітким переліком майна, місця знаходження майна на момент розгляду справи, місця придбання спірного майна позивачем що фактично і є ідентифікуючими ознаками спірного майна, і ці обставини залишились поза увагою суду що привело до прийняття не справедливого та незаконного рішення по справі.

Зазначене спірне майно, від самого початку, придбалось позивачем без ідентифікуючих ознак про що свідчать надані договори, акти прийому передачі та інші документи в сукупності, але відсутність токових ідентифікуючих ознак не може позбавити його права власності на придбане ним майно і законодавцем Позивач не був зобов`язаний щодо встановлення цих ознак або державної реєстрації спірного майна, а відповідно до рішення, суд першої інстанції безпідставно позбавив позивача такого права.

Надані позивачем суду докази по справі, а саме договори купівлі продажу, акти прийому-передачі до них та інші документи по справі які підтверджують право власності позивача на спірне майно, ніким не оспорювались, не спростовані та не суперечать Цивільному законодавству України, тому є фактично визнаними як відповідачем так і іншими учасниками по справі, а суд на ці факти увагу не звернув та не вірно встановив фактичні обставини справи та не навів жодного аргументу правомірності дій відповідача, і фактично підтвердив належність спірного майна третій особі - 2 по справі.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2019 року у справі №904/1594/19 та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.09.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бастєєва Геннадія Вадимовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2019 року у справі № 904/1594/19 (суддя Манько Г.В.), розгляд призначено на 04.11.2019 колегією суддів у складі: головуючий суддя -Березкіна О.В. (доповідач); судді: Іванов О.Г., Дармін М.О.

Третьою особою-1 - Фермерським господарством Прерія надано відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бастєєва Геннадія Вадимовича, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи апелянта, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу).

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник третьої особи 1- стягувача у виконавчому провадженні, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представники третьої особи-2 без самостійних позовних вимог на боці позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Відповідно до ч.11,12 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.

Статтею 242 ГПК України, яка регламентує порядок вручення судового рішення, зазначено, що днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами, за відсутності представника відповідача та третьої особи-2, оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені в належний спосіб у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги, а відкладення розгляду справи є правом, а не обов`язком суду, яке залежить від наявності обставин, які унеможливлюють вирішення спору.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Таким чином , представники сторін мають можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень.

04.11.2019 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи -1, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2011 року у справі №13/5005/11373/2011 стягнуто з фізичної особи - підприємця Бастєєва Олександра Вадимовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 в ДФ КБ "ПриватБанк", МФО 305965) на користь Фермерського господарства "Прерія"(52331, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Дружба, вул. Нова, б. 20, код ЄДРПОУ 20233456, р/р НОМЕР_3 в "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805 ) збитки у вигляді вартості втрачених 114 830 кг. зерна соняшника у сумі і 584 633 грн., 5856,33 гривень витрат на оплату державного мита, 236 гривень витрат на оплату інформаційно - технічних витрат на забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2011 року - залишено без змін.

21.11.2011 року на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2011 року видано наказ.

15.03.2012 року на підставі ст. 17,19,20,25 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої за вихідним номером 03/2153 від 15.03.2012 року направлено сторонам, в якій боржнику надано строк для самостійного виконання рішення суду до 22.03.2012 року.

Згідно приписів ст.ст. 53, 56 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

В ході примусового виконання рішення державним виконавцем було виявлено нерухоме майно, а саме: олійниця яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

В подальшому, 23.10.2018 року державним виконавцем було здійснено виїзд з метою опису та арешту вищезазначеного майна за адресою АДРЕСА_1 .

В ході проведення виконавчих дій було встановлено, що на території олійниці, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 перебувало інше рухоме майно, а саме: 1. Лінія виготовлення масла ЛМП - 1 в комплексі: 1.1 приймального бункеру - 1 шт.; 1.2 норія ТНЗ-1 шт.; 1.3семенорушильна машина МС; 1.4 конвеєр винтовий KB -150-3; 1.5 конвеєр скрибковий КС- 140-1,7; 1.6 станок малий вальцевий Б-6; 1.7установка для віджиму масла ИМ; 1.8 прес фільтр саморобний; 2. ємкість 50 м.куб. - 1 шт; 3. ємкість 3,6 м.куб.-2 шт; 4. погрузчик КШП - 90; 5. ємкість 5 м.куб. - 1 шт; 6.ємкість кругла 2 м.куб. -3 шт; 7. ємкість квадратна 5 м.куб. - 1 шт; 8.ємкість квадратна 25 м.куб. - 1 шт, 9.насос - 2 шт; 10. терези Олімп електронні - 1 шт; 11.терези механічні - 1 шт; 12.бетонозмішувач - 1 шт.; 13. жаровня - 3шт; 14. металевий каркас - 2шт; 15. бункер для відходів лушпиння. 16. Плити довжиною 6м. - 12 шт., яке постановою державного виконавця від 23.10.2018 року було описано та на яке накладено арешт з забороною відчужувати.

Дане майно передано не зберігання Бастєєву Г.В. ( а.с. 69)

Звертаючись із позовом про визнання права власності на зазначене майно, позивач - ФОП Бастєєв Г.В. посилався на те, що він є власником даного майна на підставі договору купівлі - продажу №17 від 3 липня 2013 року та договору № 258 від 15.09.2009 року про купівлю позивачем у ЗАТ "Оптім-оіл" деякого обладнання по виробництву рослинної олії.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що договори на які посилається позивач, як на підставу належності йому майна описаного та арештованого державним виконавцем, не містять жодної індивідуальної ознаки того, що майно, придбане ним в 2009 та 2013 роках (обладнання з виробництва олії), є саме тим майном, яке описано та арештоване державним виконавцем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що згідно відомостей з Єдиного реєстру речових прав, за боржником за виконавчим провадженням, третьою особою 2 по даній справі - Бастєєвим О.В. зареєстровано на праві власності нерухоме майно - олійниця, розташована по АДРЕСА_1 площею 351,5 кв.м. на земельній ділянці площею 2687 кв.м. ( л.с. 65)

Постановою державного виконавця від 23.10.2018 року було описано на арештовано зазначене нерухоме майно ( л.с. 71) та майно, що знаходиться у даному приміщенні:

1. Лінія виготовлення масла ЛМП - 1 в комплексі:

1.1 приймального бункеру - 1 шт.;

1.2 норія ТНЗ-1 шт.;

1.3 семенорушильна машина МС;

1.4 конвеєр винтовий KB -150-3;

1.5 конвеєр скрибковий КС- 140-1,7;

1.6 станок малий вальцевий Б-6;

1.7 установка для віджиму масла ИМ;

1.8 прес фільтр саморобний;

2. ємкість 50 м.куб. - 1 шт;

3. ємкість 3,6 м.куб.-2 шт;

4. погрузчик КШП - 90;

5. ємкість 5 м.куб. - 1 шт;

6. ємкість кругла 2 м.куб. -3 шт;

7. ємкість квадратна 5 м.куб. - 1 шт;

8. ємкість квадратна 25 м.куб. - 1 шт,

9. насос - 2 шт;

10. терези Олімп електронні - 1 шт;

11. терези механічні - 1 шт;

12. бетонозмішувач - 1 шт.;

13. жаровня - 3шт;

14. металевий каркас - 2шт;

15. бункер для відходів лушпиння.

16. Плити довжиною 6м. - 12 шт. ( а.с. 68)

Статтею 56 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до частини 5 ст. 56 закону, про проведення опису майна боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна боржника, а тому державний виконавець обґрунтовано здійснив опис та наклав арешт на зазначене майно.

Відповідно до статті 59 Закону України Про виконавче провадження , особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не боржнику, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач просив визнати право власності на майно, проте, не вказує жодних індивідуальних ознак відповідного обладнання (дати виробництва, номер, серія, тощо) та належним чином не доводить, що саме це майно описано та арештовано державним виконавцем, а тому колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що ідентифікувати приналежність зазначеного майна позивачеві (з огляду на перелік майна, що наведений ним у позовної заяві) не вбачається можливим, оскільки документальних доказів на підтвердження цього ним не надано (фірма-виробник, назва, марка, модель, серійний номер, матеріал, колір предметів, тощо).

При цьому, посилання апелянта на договора купівлі - продажу №17 від 3 липня 2013 року та № 258 від 15.09.2009 року про купівлю позивачем у ЗАТ "Оптім-оіл" деякого обладнання по виробництву рослинної олії, як на докази належності саме йому описаного майна, є безпідставними з огляду на наступне.

Дійсно, позивачем надано до суду договір купівлі-продажу від 15.09.2009 року, укладений між ЗАТ Оптім-оіл та ФОП Бастєєвим Г.В. , за умовами якого ФОП Бастєєв Г.В. придбав у власність обладнання- машина семенорушильна МС-625, верстак малий ремневий Б6-МВС, жаровню, установку для отжима олії, електрошкаф, ємкість для збереження олії, конвейєрне господарство ( норії), допоміжне устаткування, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.( а.с. 27)

В той же час, олійня, яка зареєстрована на праві власності за боржником у виконавчому провадженні- Бастєєвим О.В. , в приміщенні якої було описано спірне майно, знаходиться по АДРЕСА_1 .

Також позивачем надано суду договір купівлі-продажу № 17 від 03.07.2013 року, за умовами якого ЧП Альтернатива в особі ОСОБА_5 та ФОП Бастєєв Г.В. уклали договір про продажу Батсєєву Г.В. лінії виготовлення масла ЛМП - 1 в комплекті, ємкість 50 м.куб. ,ємкість 25 м.куб., ємкість 3,6 м.куб. - 2 шт, станок заточний, станок сверлильний, погрузчик КШП ( а.с. 25)

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не надано жодних доказів того, що придбане ним вищезазначене майно було встановлено у олійні, належній боржнику, і є тим самим майном, що було описано державним виконавцем.

При цьому, посилання позивача на те, що між ним та боржником - Бастєєвим О.В. було укладено договір оренди виробничого приміщення для переробки зерна соняшника, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ( а.с. 28) не доводить того факту, що позивачем саме в орендоване приміщення було встановлене придбане ним на підставі вищезазначених договорів майно з огляду на те, що договір оренди був укладений 01.10.2016 року, а майно придбано у 2009 та 2013 році.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Бастєєв Геннадій Вадимович зареєстрований як ФОП 09.07.2008 року, основний вид економічної діяльності якого за кодом КВЕД 10.41- виробництво олії та тваринних жирів ( а.с. 39); Бастєєв Олександр Вадимович зареєстрований як ФОП 27.09.2000 року, основний вид економічної діяльності якого за кодом КВЕД 10.41- виробництво олії та тваринних жирів ( а.с.83), що свідчить про здійснення ними однакового виду господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів враховує, що як позивач - Бастєєв Г.В. , так і боржник у виконавчому провадженні, третя особа по справі - Бастєєв О.В. , є близькими родичами, що може свідчити про спільність їх інтересів у даному спорі.

З огляду на вищезазначені обставини, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що докази, надані позивачем не є достатніми для ствердження, що спірне майно є його власністю, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бастєєва Геннадія Вадимовича - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2019 року у справі № 904/1594/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.11.2019року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя М.О.Дармін