Постанова

від 08.11.2019 по справі 904/2151/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2019 року м. Дніпро Справа № 904/2151/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чередка А.Є., (доповідач)

суддів : Вечірка І.О., Чус О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімтекс"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Красота О.І.) від 29.07.2019 у справі № 904/2151/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-103", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімтекс", м. Кам`янське

про стягнення заборгованості в сумі 18 320,32 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-103" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМТЕКС" 15 000 грн. - боргу, 3 060,73 грн. - пені, 259,59 грн. - 3% річних та судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2019 у справі №904/2151/19 позов задоволено у повному обсязі: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімтекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-103" 15 000 грн. боргу, 3 060,73 грн. пені, 259,59 грн. 3% річних та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №01/04 про надання транспортних послуг від 12.04.2018 в частині оплати наданих послуг у сумі 15 000,00 грн.

Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов`язання місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а також пені, нарахованої згідно з умовами договору.

Місцевим господарським судом відхилені послання відповідача щодо укладення договору та підписання актів приймання-передачі виконаних робіт не уповноваженою особою, оскільки відповідачем частково здійснено оплату виконаних послуг, а також направлено гарантійний лист №20/07 від 20.07.2018, що підтверджує схвалення відповідачем договору №01/04 про надання транспортних послуг від 12.04.2018.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімтекс" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2019 у справі №904/21511/19 та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд не надав належної оцінки доводам відповідача про очевидне для позивача перевищення заступником директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімтекс" повноважень під час підписання договору. Апелянт вважає, що позивач виявив грубу необачність коли не переконався у наявності повноважень у особи, яка підписала договір зі сторони відповідача. Апелянт вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про схвалення відповідачем спірного правочину.

Також апелянт ставить під сумнів надання позивачем обумовлених у договорі послуг, оскільки за умовами договору послуги надаються згідно з транспортними накладними. Крім того, акт здачі-приймання робіт №ОУ-0000141 від 30.06.2018 не підписаний зі сторони відповідача.

Апелянт наполягає, що первинним бухгалтерським документом у спірних відносинах є товарно-транспортна накладна, яку позивачем не надано до матеріалів справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2019 колегією суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів: Вечірка І.О., Чус О.В., відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімтекс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2019 року у справі № 904/2151/19, розгляд скарги призначений у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.

30.09.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-103" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, рішення господарського суду просить залишити без змін.

Позивач не погоджується із доводами апелянта щодо несхвалення відповідачем спірного правочину, оскільки здійснена часткова оплата наданих послуг і є вчиненням дій, спрямованих на схвалення правочину та визнанням факту надання послуг.

Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на прийняття відповідачем без заперечень зареєстрованих позивачем податкових накладних №21 від 31.05.2018 та №5 від 30.06.2018 щодо наданих послуг.

Також позивач не погоджується із доводами апелянта, що первинними документами є товарно-транспортні накладні, оскільки умовами договору передбачено, що оплата здійснюється на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України)

Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апелянтом не наведено конкретних обставин справи, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 12.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-103" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімтекс" (замовник) укладений договір про надання транспортних послуг №01/04, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується здійснювати транспортування вантажів замовника згідно товарно-транспортних накладних (чи інших перевізних документів) при здійсненні його господарської діяльності, а замовник зобов`язується оплачувати надані транспортні послуги відповідно до умов цього договору та додатків до нього.

Відповідно до пункту 2.4 договору оплата за цим договором здійснюється шляхом безготівкового перерахування вартості послуг на поточний рахунок виконавця, зазначений в реквізитах цього договору або додатково повідомлений замовнику за узгодження сторін допускається інші дозволені чинним законодавством форми розрахунків.

Згідно з пунктом 2.5 договору строк оплати - 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), якщо сторонами додатково не було обумовлено інше.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання грошових зобов`язань або розірвання договору у встановленому порядку. У випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про припинення його дії, договір є автоматично пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах (пункт 5.4 договору).

В матеріалах справи містяться акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000116 від 31.05.2018 на суму 15600,00 грн. (підписаний обома сторонами) та №ОУ-0000141 від 30.06.2018р. на суму 1650,00 грн. (підписаний лише зі сторони виконавця).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-103" зазначає, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000141 від 30.06.2018 направляв на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімтекс", однак відповідач акт не підписав, жодних зауважень до нього не надав.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімтекс" направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-103" гарантійний лист №20/07 від 20.07.2018, в якому підтвердило наявність заборгованості в сумі 17 250,00 грн. станом на 20.07.2018 року (а.с.29).

08.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-103" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Сімтекс" претензію №08/11 про сплату заборгованості у розмірі 17 250,00 грн. (а.с.17-19).

Після отримання претензії Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімтекс" частково погашено заборгованість, а саме 28.02.2019р. сплачено лише 2 250,00 грн. (а.с.16).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-103" зазначає, що вартість послуг наданих відповідачу згідно вказаних вище актів, на день складення позовної заяви була сплачена частково, внаслідок чого заборгованість відповідача за договором №01/04 складає 15 000,00 грн.

Предметом спору є стягнення заборгованості за договором №01/04 про надання транспортних послуг від 12.04.2018 у сумі 15 000,00 грн.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за договором №01/04 про надання транспортних послуг від 12.04.2018 у сумі 15 000,00 грн. (15 600,00 грн. + 1 650,00 грн. - 2 250,00 грн.).

Враховуючи строк оплати, встановлений договором, часткову оплату здійснену відповідачем, місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність заявлених вимог у сумі 15 000,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 3.5 договору, у випадку несплати в строк, обумовлений цим Договором, вартості наданих транспортних послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченого в строк платежу за кожен день прострочення.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня у розмірі 2 764,41 грн. за період з 11.06.2018 по 10.12.2018 та за період з 11.07.2018 по 10.01.2019 у розмірі 296,32 грн.

Здійснивши перевірку правильності розрахунку пені місцевий господарський суд встановив арифметичні помилки, які не вплинули на заявлений до стягнення розмір пені, у зв`язку з чим дійшов до висновку про задоволення вимог у цій частині.

Апеляційна скарга не містить вимог щодо арифметичної неправильності здійсненого розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 234,64 грн. за період з 11.06.2018 по 10.12.2018 в сумі 224,64 грн. та за період з 11.07.2018 по 10.01.2019 в розмірі 24,95 грн., які визнані місцем господарським судом обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Місцевим господарським судом відхилені послання відповідача щодо укладення договору та підписання актів приймання-передачі виконаних робіт не уповноваженою особою, оскільки відповідачем частково здійснено оплату виконаних послуг, а також направлено гарантійний лист №20/07 від 20.07.2018, що підтверджує схвалення відповідачем договору №01/04 про надання транспортних послуг від 12.04.2018.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду та вважає, що місцевий господарський суд не надав належної оцінки доводам відповідача про очевидне для позивача перевищення заступником директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімтекс" повноважень під час підписання договору. Апелянт вважає, що позивач виявив грубу необачність коли не переконався у наявності повноважень у особи, яка підписала договір зі сторони відповідача. Апелянт вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про схвалення відповідачем спірного правочину.

Між тим апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами апелянта, оскільки матеріалами справи підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімтекс" було перераховано часткову оплату за надані послуги, направило гарантій лист щодо оплати всієї заборгованості за надані послуги, тобто своїми діями товариство схвалило договір.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

При цьому, в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17 зазначено, що схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, передача транспортних засобів, зняття їх з обліку із наданням усіх необхідних документів та прийняття часткової або повної оплати за спірними договорами).

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про схвалення відповідачем договору №01/04 про надання транспортних послуг від 12.04.2018.

При цьому апеляційний господарський суд звертає увагу апелянта на те, що ним не подано доказів про визнання недійсним договору №01/04 про надання транспортних послуг від 12.04.2018 в установленому законом порядку.

Щодо доводів апелянта про те, що первинним бухгалтерським документом у спірних відносинах є товарно-транспортна накладна, яку позивачем не надано до матеріалів справи апеляційний господарський суд зазначає таке.

Умовами договору №01/04 про надання транспортних послуг від 12.04.2018 передбачено, що оплата здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), тобто сторонами передбачено здійснення оплати на підставі акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), а не товарно-транспортних накладних, як зазначає апелянт.

Також апеляційний господарський суд враховує прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімтекс" без заперечень зареєстрованих позивачем податкових накладних №21 від 31.05.2018 та №5 від 30.06.2018 щодо наданих послуг.

Відповідно до статті 201.7 Податкового кодексу України Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (стаття 201.10 Податкового кодексу України).

За таких обставин спростовуються і доводи апелянта про непідписання акту здачі-приймання робіт №ОУ-0000141 від 30.06.2018.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази апеляційний господарський суд вважає доведеним факт надання транспортних послуг та погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімтекс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2019 року у справі № 904/2151/19 -залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2019 року у справі № 904/2151/19 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімтекс".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя І. О. Вечірко

Суддя О.В. Чус