Рішення

від 29.10.2019 по справі 910/9112/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2019Справа № 910/9112/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Лебович А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОКОН" (65031, Одеська обл., місто Одеса, вул. Промислова, буд. 28)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ УКРАЇНИ" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д, корп. "Г")

Про стягнення заборгованості у розмірі 1 702 604,16 грн

За участю представників учасників справи:

Від позивача: Власенко С. Я. (керівник згідно статуту);

Від відповідача: Гриценюк В. О. (ордер серія ОД № 279504 від 01.08.2019).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОКОН" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ УКРАЇНИ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 702 604, 16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару, відповідно до договору поставки № 1/18-Т від 05.03.2018. У зв`язку з цим просить стягнути з відповідача 1 702 604,16 грн (1 390 564, 29 грн - основної заборгованості, 225 315, 47 грн - штрафних санкцій, 76 091, 52 грн - відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції, 10 632, 88 грн - 3 % річних), а також позивач просить покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 25 539, 07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду доказів направлення копії позовної заяви на адресу місцезнаходження відповідача. Ухвалу про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 23.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

29.07.2019 від позивача, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, надійшла заява про усунення недоліків, якою останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою суду.

01.08.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/9112/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.09.2019, про що постановлено відповідну ухвалу.

30.08.2019 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача.

03.09.2019 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшла заява про визнання позову по справі, в якій відповідач просив вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 1702604, 16 грн задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 03.09.2019 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 29.10.2019.

В судове засідання 29.10.2019 сторони прибули та надали суду пояснення по суті справи, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач визнав заявлені позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши долучені до матеріалів справи докази, заслухавши пояснення учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОКОН , як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ УКРАЇНИ , як покупцем було укладено договір поставки № 1/18-Т від 05.03.2018 (далі - договір).

Згідно п. 1.1 договору у строки і на умовах, визначених договором, постачальник зобов`язався передати покупцю товар, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити товар, найменування (асортимент) і кількість якого визначається у специфікації (-ях) до договору.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна товару визначається у специфікації (-ях), що є невід`ємною частиною договору. Ціна товару, зазначена у специфікацій (-ях) до договору, є остаточною і незмінною. Ціна товару може бути змінена за письмовою згодою сторін.

Відповідно до п. 2.2. договору ціна договору становить вартість всіх партій товару за договором та специфікацій (-ях) до нього. Ціна договору може бути змінена за письмовою згодою сторін.

Відповідно до п. 3.1. договору, оплата за товар здійснюється покупцем за фактично отриманий товар в наступному порядку: 100% вартості товару, зазначеної у специфікації до цього договору, впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару, на підставі виставленого постачальником рахунку - фактури.

Відповідно до п. 4.2 договору датою виконання постачальником зобов`язання з передачі товару (партії товару) покупцю вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (акту прийому-передачі товару).

Згідно п. 6.4. договору факт передачі і приймання товару підтверджується (засвідчується) видатковою накладною (актом прийому-передачі товару).

Відповідно до п. 9.2. договору за порушення строків виконання зобов`язання з винної сторони на користь іншої сторони стягується пеня в розмірі 0, 1 % суми непоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної ціни товару.

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар по видатковим накладним: № 15 від 11.02.2019 на суму 96 813,60 грн, № 16 від 16.02.2019 на суму 102854,40 грн, № 17 від 16.02.2019 на суму 102854,40 грн, № 18 від 18.02.2019 на суму 96 994,56 грн, № 19 від 16.02.2019 на суму 98 713, 68 грн, № 20 від 16.02.2019 на суму 84 055, 92 грн, № 21 від 26.02.2019 на суму 102 854, 40 грн, № 22 від 03.03.2019 на суму 102 854, 40 грн, № 23 від 07.03.2019 на суму 102 854, 40 грн, № 24 від 16.03.2019 на суму 102 854, 40 грн, № 25 від 18.03.2019 на суму 102 854, 40 грн, № 26 від 21.03.2019 на суму 102 854, 40 грн, № 27 від 27.03.2019 на суму 102 854, 40 грн, № 28 від 01.04.2019 на суму 102 854, 40 грн.

По вказаним видатковим накладним позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 405 121, 76 грн. Поставлений товар був частково оплачений на суму 14 557, 47 грн (по видатковій накладній № 15 від 11.02.2019).

За розрахунком позивача, який не заперечується відповідачем, заборгованість відповідача за договором становить 1 390 564, 29 грн. Вказана сума заборгованості також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків між сторонами за договором.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 1 390 564, 29 грн заборгованості за договором, 225 315, 47 грн штрафних санкцій (пеня в розмірі 0, 1 % від суми непоставленого товару в розмірі 127 975, 97 грн та 7 % штрафу від суми непоставленого товару в розмірі 97 339,52 грн) за загальний період прострочення з 13.03.2019 по 03.07.2019, 76 091, 52 грн інфляційних втрат та 10 632, 88 грн 3 % річних за загальний період прострочення з 13.03.2019 по 04.07.2019.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 405 121, 76 грн, що підтверджується матеріалами справи, які відповідач в силу положень п. 3.1. договору був зобов`язаний оплатити протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання товару, тобто оплата за видатковими накладними № 15 від 11.02.2019, № 16 від 16.02.2019, № 17 від 16.02.2019, № 18 від 18.02.2019, № 19 від 16.02.2019, № 20 від 16.02.2019, № 21 від 26.02.2019, № 22 від 03.03.2019, № 23 від 07.03.2019, № 24 від 16.03.2019, № 25 від 18.03.2019, № 26 від 21.03.2019, № 27 від 27.03.2019, № 28 від 01.04.2019 мала бути здійснена до 13.03.2019, 18.03.2019, 18.08.2019, 20.03.2019, 18.03.2019, 18.03.2019, 28.03.2019, 02.04.2019, 06.04.2019, 15.04.2019, 17.04.2019, 20.04.2019, 26.04.2019, 01.05.2019 . відповідно.

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був оплачений частково на суму 14 557, 47 грн, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 390 564, 29 грн, доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 1 390 564, 29 грн відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 1 390 564, 29 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 390 564, 29 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 9.2 договору сторонами було погоджено сплату винною в порушенні зобов`язання стороною на користь іншої сторони пені в розмірі 0, 1 % суми непоставленого товару за кожний день прострочення, та сплату штрафу у розмірі 7 % вказаної ціни товару, за прострочення понад тридцять днів.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 225 315, 47 грн штрафних санкцій (пеня в розмірі 0, 1 % від суми непоставленого товару в розмірі 127 975, 97 грн та 7 % штрафу від суми непоставленого товару в розмірі 97 339,52 грн) саме на підставі п. 9.2. договору.

Враховуючи, що у відповідності до п. 9.2. договору пеня та штраф обраховуються від суми непоставленого товару, вказаним положенням договору сторони врегулювали відповідальність за порушення зобов`язань по поставці товару, тобто за порушення не грошового зобов`язання.

Водночас пеня за порушення грошового зобов`язання (прострочення строків оплати поставленого товару) умовами договору не передбачена.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. При цьому, згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань регулює саме договірні відносини між суб`єктами господарювання, а договір укладений між сторонами не містить положень щодо нарахування пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Таким чином, сторонами письмово не було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов`язань по оплаті поставленого товару по договору неустойкою (пенею та штрафом), таким чином вимоги про стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань по оплаті поставленого товару в розмірі 225 315, 47 грн не підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що визнання позову відповідачем не є підставою для задоволення вимог про стягнення штрафних санкцій, оскільки відповідно до ч. 1, 4 статті 191 ГПК України, а також ч. 6 ст. 46 ГПК України, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог при визнанні позову відповідачем тільки за наявності законних підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку сплати заборгованості у встановленому судом розмірі, крім того відповідач визнав пред`явлені до нього вимоги.

Щодо визнання позову відповідачем суд зазначає, що визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для задоволення позову. Зокрема, ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. При розгляді даної справи судом не встановлено законних підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій на підставі п. 9.2. договору в розмірі 225 315, 47 грн, відтак визнання відповідачем позову не приймається судом, у відповідній частині.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОКОН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ УКРАЇНИ" про стягнення заборгованості у розмірі 1 702 604,16 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ УКРАЇНИ" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-д, корп. "Г"; ідентифікаційний код 39302587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОКОН" (65031, Одеська обл., місто Одеса, вул. Промислова, буд. 28; ідентифікаційний код 41919978) 1 390 564, 29 (один мільйон триста дев`яносто тисяч п`ятсот шістдесят чотири) грн 29 коп. основної заборгованості, 10 632 (десять тисяч шістсот тридцять дві) грн 88 коп. 3% річних, 76 091 (сімдесят шість тисяч дев`яносто одна) грн 52 коп. інфляційних втрат та 22 159 (двадцять дві тисячі сто п`ятдесят дев`ять) грн 33 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог, що стягнення 225 315, 47 грн штрафних санкцій, відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 07.11.2019.

Суддя Г.П. Бондаренко