Рішення

від 31.10.2019 по справі 917/761/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.19 Справа № 917/761/19

за позовною заявою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, 36020, Полтавська область, м. Полтава, вул. Воскресенський узвіз, 7

до відповідачів: 1. Комунальне підприємство "Карлівка Новатор", 39500, Полтавська область, Карлівський район, м. Карлівка, вул.Торгова, 3,

2. Карлівська міська рада, 39500, Полтавська область, м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, 54

про визнання несправедливим та недійсним договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком у м. Карлівка від 23.03.2018 року №17 між Комунальним підприємством "Карлівка новатор" та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Карлівка, вул. Полтавського полку, 1 з моменту укладення

Суддя: Мацко О.С.

Секретар судового засідання: Дяченко Д.Б.

Представники:

від позивача: Михайлюк В ОСОБА_1 .

від відповідача 1: Дяченко В.О.

від відповідача 2: Степанюк І.Л.

Обставини справи: Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства "Карлівка Новатор" (далі - відповідач-1) про визнання несправедливим та недійсним договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком у м. Карлівка від 23 березня 2018р. №17 між Комунальним підприємством "Карлівка Новатор" та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Карлівка, вул. Полтавського полку, 1, з моменту укладення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на недотримання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України та Закону України "Про захист прав споживачів".

Ухвалою суду від 20.05.2019р. залишено дану позовну заяву без руху, та надано позивачу строк у п`ять днів на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.05.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі. Ухвалою від 05.09.2019 року залучив до участі у справі в якості співвідповідача Карлівську міську раду. Ухвалою суду від 01.10.2019р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.10.2019р.

Відповідачі у відзивах на позов заперечують, посилаючись на його необґрунтованість (відзив відповідача 1 від 05.07.2019р. "256 - арк.справи 3-24, том 2; відзив відповідача-2 від 19.09.2019р. №06-21/3128 - арк.справи 85-96, том 2).

Під час розгляду справи по суті представник позивача наполягає на задоволенні позову у повному обсязі, представники відповідачів проти позову заперечують. Суд у засіданні 31.10.2019р. оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2018р. до позивача надійшло колективне звернення громадян - мешканців м. Карлівки Карлівського району Полтавської області, які проживають у будинках: по АДРЕСА_2 . Полтавський шлях, АДРЕСА_3 по АДРЕСА_4 , по вул. АДРЕСА_4 полку АДРЕСА_5 1, щодо порушення Комунальним підприємством Карлівка новатор їх законних прав.

Згідно абзаців 1, 2 підпункту 7 пункту 4 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 04.08.2017 № 647, Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів: перевіряє додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг. У п.п. 10 п. 6 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, зазначено, що позивач має право здійснювати заходи державного нагляду (контролю) відповідно закону.

Частиною 1 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачено, що підставою здійснення позапланових заходів державного контролю є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політика відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповіді державного колегіального органу.

Листом від 16.11.2018 позивач звернувся до Держпродспоживслужби задля отримання погодження на проведення позапланового заходу перевірки відповідача ( том 1, а.с. 52).

17.12.2018 Міністерством економічного розвитку і торгівлі України надано погодження позивачу на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо відповідача в частині захисту прав споживачів. (том 1, а.с. 53).

Згідно наказу позивача від 08.01.2019 № 35-ОД (копія наказу - в матеріалах справи - том 1, а.с.55) 16.01.2019 позивачем проведена позапланова перевірка відповідача з питання дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, якості продукції, додержання обов`язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, на дотримання Закону України Про захист прав споживачів та інших нормативних та нормативно-правових актів в межах наданих повноважень у відповідності до ст. 26 Закону України Про захист прав споживачів .

Позивач зазначає, що під час перевірки ним встановлено, що пунктом 1 рішення Виконавчого комітету Карлівської міської ради від 21.03.2018 № 40 Про призначення управителя багатоквартирних будинків затверджено протокол № 1 засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирного будинку у місті Карлівка від 05.03.2018.

Управителем багатоквартирних будинків у місті Карлівка, у тому числі за адресою: вул. Полтавського полку, 1, призначено Комунальне підприємство Карлівка новатор , що зазначено у п. 2 Рішення. Відповідно до п. 3 Рішення Виконавчого комітету Карлівської міської ради від 21.03.2018 № 40 Про призначення управителя багатоквартирних будинків затверджено форму договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком у м. Карлівка.

Також вирішено уповноважити міського голову Карлівської міської ради Наконечного Олександра Сергійовича на підписання договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком у м. Карлівка від імені співвласників багатоквартирних будинків (п. 4 Рішення № 40).

Перевіркою встановлено, що Карлівський міський голова ОСОБА_2 уклав договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком у м. Карлівка від імені співвласників багатоквартирних будинків від 23.03.2018 року № 17 за адресою: вул. Полтавського полку,1.

У абз. 2 ч. 5 ст. 11 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено, що управитель протягом одного місяця після підписання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (змін до нього) зобов`язаний надати або надіслати рекомендованим листом кожному співвласнику примірник такого договору (змін до нього), завірений підписом управителя.

Згідно п.п. 6 п. 7 Договору управитель зобов`язаний протягом одного місяця після підписання договору (змін, доповнень до нього) надати під розписку або надіслати рекомендованим листом кожному співвласникові копію цього Договору (змін, доповнень до нього), завірену підписом і печаткою управителя.

Позивач стверджує, що на момент проведення позапланового заходу ним встановлено, що п.п. 6 п. 7 Договору відповідачем не виконано. Отже, перевіркою встановлено, що відповідач не проінформував співвласників багатоквартирних будинків за адресою: вул. Полтавського полку, 1 у м. Карлівка про призначення управителя, перелік складових послуги з управління будинком та її ціну.

Таким чином, на думку позивача відповідач порушив ч. 5 ст. 11 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та п.п. 6 п. 7 Договору №17 від 23.03.2018р.

За абз. 1 ч. 6 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Відповідно до абз. 9 ч. 6 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

16.01.2019 посадовими особами позивача складено Акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту споживачів № 000003 (далі - Акт). У вказаному Акті керівник відповідача зазначив про відсутність зауважень до перевіряючих, що на думку позивача свідчить про те, що відповідач погодився з описом виявлених порушень та підтвердив їх наявність.

Згідно ч. 7 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень виявлених під час здійснення заходу.

У ч. 8 ст. 7 Закону визначено, що припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про захист прав споживачів" також передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право, тому числі давати суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів.

На підставі результатів перевірки та з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів відповідачу складено припис до Акту від 16.01.2019 № 000001.

Вказаним приписом відповідача зобов`язано усунути порушення, що зазначені в Акті, у тому числі виконати умови, зазначені в Договорі № 17 від 23.03.2018 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком та зобов`язано повідомити позивача про виконання припису письмово до 29.01.2019.

Відповідач отримав припис 16.01.2019, що підтверджується підписом керівника відповідача на приписі.

На виконання припису відповідач надав позивачу лист від 28.01.2019 № 24, у якому зазначив про проведену ним роботу по врученню копії Договору під розписку кожному співвласнику.

Також позивач зазначає, що у колективному зверненні громадяни також скаржаться на високу ціну послуг з управління багатоквартирними будинками.

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.

Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.

Проте, позивач вказує, що відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору, що зазначено у п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону.

У абз. 1 ч. 4. ст. 18 Закону зазначено, що перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, що передбачено у ч. 5 ст. 18 Закону.

Позивач стверджує, що споживачі не мали реальної можливості ознайомитися з умовами договору перед його укладенням, у тому числі з переліком складових послуги з управління будинком та її ціною, а ціна надання послуги є явно завищеною. У підтвердження цього позивач надає, серед іншого, лист Департаменту будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства облдержадміністрації з інформацією про тарифи на житлово-комунальні послуги в розрізі районних центрів

Полтавської області станом на 01.01.2019р. (арк.справи 75-77, том 2).

За ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Позивач зазначає, що з поданого мешканцями житлових будинків колективного звернення, вбачається, що договір від 23.03.2018р. № 17 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком у м. Карлівці не відповідає їх внутрішній волі, що є підставою для визнання спірного Договору недійсним.

Крім цього, позивач зазначає, що захист прав споживачів житлово-комунальних послуг здійснюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, що передбачено у абз. 3 ч. 3 ст. 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017р.

Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що peaлізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди, що зазначено у ч. 3 ст. 5 Закону України Про за прав споживачів .

Згідно п. 10 ч. І ст. 26 вказаного Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.

Позивач звертався з аналогічним позовом до адміністративного суду - Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 у справі № 440/687/19, що набрала законної сили, позивачу роз`яснено, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В зв`язку з цим, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області та просить суд визнати несправедливим та недійсним договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком у м. Карлівка від 23 березня 2018 року № 17, укладений між Комунальним підприємством Карлівка новатор та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_6 Карлівка, вул. Полтавського полку, 1, з моменту укладення. Зважаючи на те, хто є сторонами даного договору, позивач в підготовчому провадженні просив залучити до участі у справі співвідповідача - Карлівську міську раду. Дане клопотання було судом задоволено.

Відповідачі 1,2 у відзивах проти позову заперечують, посилаючись на те, що:

- було вжито усіх можливих заходів, щодо інформування співвласників про укладення оспорюваного договору, а саме: доведено до відома співвласників багатоквартирних будинків інформацію про умови договору та управителя, з яким укладено договір, шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Карлівської міської ради (http://karlivka-mrada.gov.ua/kp-karlivka-novator-14-21-38-27-04-2017/); розміщено відповідне оголошення в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території); на виконання припису Позивача № 000001 від 16.01.2019р. відповідачем-1 було виконано зобов`язання щодо усунення недоліків шляхом вручення під розписку кожному співвласнику примірника Договору завіреного підписами і печаткою управителя.

- проведення конкурсу та обрання управителя будинку відбувалося без порушення чинного законодавства, результати конкурсу та рішення Карлівської міської ради ніким не оскаржувалися;

- ціна послуги з управління багатоквартирним будинком є обґрунтованою та справедливою, була визначена за результатами конкурсу з призначення управителя на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення вимог зазначити у судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до положень статей 16,203,215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається чи оспорюється) право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Тобто, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою особою, права та законні інтереси якої були порушені вчиненим правочином. Оспорювати правочин, крім його сторін, може також особа, яка не була його стороною - т.зв. заінтересована особа, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного п равочину до того стану, який сторони мали до вчинення правочину. Власний інтерес цієї особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у певної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Позивач просить суд визнати несправедливим та недійсним з моменту укладення договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком у м. Карлівка від 23.03.2018 № 17, укладений між КП "Карлівка Новатор" та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_7 . АДРЕСА_4 полку АДРЕСА_5 1 , в особі міського голови Карлівської міської ради Наконечного О.С.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про захист прав споживачів" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів. Захист прав споживачів житлово-комунальних послуг здійснюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів (ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. В той же час, ч.5 ст.53 ГПК України передбачено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. Дане положення кореспондується з приписами ст.45 ГПК України: позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

Головне управління Держпродспоживслужби наполягає на тому, що позов подано фактично в інтересах споживача - фізичної особи. В ухвалі від 20.05.2019р. про залишення позовної заяви без руху суд пропонував позивачу визначити процесуальний статус фізичних осіб, за захистом інтересів яких він звертається з даним позовом. Позивач повідомив суду, що їх процесуальний статус буде визначено в ході підготовчого провадження у справі. В подальшому жодних заяви з цього приводу позивач не робив, хоча суд неодноразово акцентував увагу представників позивача у засіданнях на положеннях ст.53 ГПК України.

З урахуванням наведених вище приписів, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно було б бути доведено не тільки наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також обов`язково - наявність саме у позивача права чи інтересу, порушеного в результаті укладення спірного правочину, або вказано, що позов подано в інтересах споживачів, чиї права та інтереси було порушено та буде відновлено в разі задоволення позову. В даному випадку позивачем подано позов про визнання несправедливим та недійсним Договору, у якому він не є стороною, та не доведено порушення його прав та інтересів, на чому, серед іншого, акцентував увагу представник відповідача-2.

Підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог ст.74 ГПК України обставин щодо наявності у нього відповідного права ( охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права чи інтересу відповідачем.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від інших встановлених обставин справи.

Одним з основних принципів господарського процесу є принцип диспозитивності, який зводиться до того, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ГПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Крім того, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на позивача у повному обсязі та не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. У позові Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до Комунального підприємства "Карлівка Новатор" про визнання несправедливим та недійсним договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком у м. Карлівка від 23.03.2018 № 17 відмовити повністю.

2. У позові Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до Карлівської міської ради про визнання несправедливим та недійсним договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком у м. Карлівка від 23.03.2018 № 17 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 08.11.2019р.

Суддя О.С.Мацко