Рішення

від 15.10.2019 по справі 753/5747/18

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5747/18

провадження № 2/753/1186/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.

при секретарях Горбенко А.О., Слаква О.О.,

Івашків О.В., Пугач Д.С.

за участю

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Бьюті Вітал , про поділ майна подружжя,-

встановив:

В квітні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 (далі - відповідач ОСОБА_5 ) про поділ майна подружжя. Позов обґрунтовано наступними обставинами. 25.02.2006 між сторонами було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька. Під час зареєстрованого шлюбу сторони придбали спільне майно: квартиру АДРЕСА_1 , автомобіль марки Nissan Note , 2007 року випуску, автомобіль марки Нynday Elantra , 2010 року випуску. Крім того, в період шлюбу, відповідачем був внесений вклад у статутний фонд ТОВ БЬЮТІ ВІТАЛ (далі - Товариство), в розмірі 200 000 грн., за рахунок коштів, що були спільною власністю подружжя. Відповідач є єдиним учасником та засновником вказаного Товариства. Враховуючи, що між сторонами не досягнуто згоди щодо поділу майна, просив: визнати за позивачем право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та відповідно на Ѕ частку вказаної квартири за ОСОБА_5 ; визнати за позивачем право власності на транспортний засіб - автомобіль легковий, марки (модель) Нynday Elantra , 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; визнати за відповідачем право власності на транспортний засіб - автомобіль марки (моделі) Nissan Note , 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; визнати за сторонами право власності на Ѕ частку долі у статутному фонді ТОВ БЬЮТІ ВІТАЛ , код ЄДРПОУ 40043626, за кожним; визнати за сторонами право на поділ 1/2 частки одержаних доходів від діяльності ТОВ "БЬЮТІ ВІТАЛ", код ЄДРПОУ 40043626, за кожним. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.04.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання /а.с. 17-18/.

27.06.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування відзиву відповідач зазначила, що позивачем не доведено жодним належним доказом існування майна, що є предметом поділу та його придбання за спільні кошти подружжя /а.с. 37-41/.

16.07.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив в якому зазначено, що восени 2017 року між подружжям погіршилися відносини, почалися конфлікти на побутовому ґрунті. Щоб зберегти сім`ю та спокій їх спільної доньки, позивач вимушений був проживати окремо та надати відповідачу час для вирішення питання стосовно збереження шлюбу. В січні 2008 року, як знак до примирення він надав відповідачу право розпоряджатися спільно нажитим майном та залишив у дружини всі документи, що підтверджують право власності на майно. Проте відповідач не погодилася на примирення, а тому він був вимушений нотаріальною заявою в повному обсязі відмінити надане відповідачу право розпоряджатися спільним майном подружжя /а.с. 45-46/.

20.09.2018 ухвалою суду без видалення до нарадчої кімнати, яка занесена до протоколу судового засідання відмовлено позивачу у прийнятті заяви про зміну предмету та підстав позову.

20.09.2018 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вказано, що спірна квартира, за нотаріальною згодою позивача була відчужена третій особі, яка є добросовісним набувачем. При цьому позивач не оспорює договір купівлі-продажу вказаної квартири. Стосовно вимоги про визнання права власності на Ѕ частину долі у статутному фонді Товариства, відповідач зазначила, що кошти внесені до статутного фонду є власністю цього Товариства, а позивач має право на стягнення частини вартості внеску до статутного фонду. Водночас позивачем не надано доказів того, що статутний фонд Товариства формувався за спільні кошти подружжя, а тому позивач не може претендувати на поділ отриманих доходів від діяльності ТОВ БЬЮТІ ВІТАЛ /а.с. 115-116/.

15.11.2018 ухвалою суду було повернуто позивачу заяву про зміну підстав позову /а.с. 138-139/.

15.01.2019 позивачем повторно подано заяву про зміну підстав позову та зменшення розміру вимог, яка прийнята судом та обґрунтована наступними обставинами. Позивачем у 2012 році була придбана квартира АДРЕСА_2 за ціною 669 887, 82 грн. В подальшому у 2017 році вказана квартира була відчужена позивачем за ціною 2 704 011, 00 грн., у зв`язку з тим, що сторони вирішили придбати іншу квартиру.

У 2017 році сторони за договором купівлі-продажу придбали 3-х кімнатну квартиру (загальною площею 90,6 кв.м. та житловою площею 45,65 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 2 100 000, 00 грн., за кошти отримані від продажу квартири АДРЕСА_2 .

13.03.2018 відповідач згідно договору купівлі-продажу відчужила квартиру АДРЕСА_1 своїй рідній сестрі ОСОБА_6 та приховала від позивача вказаний факт. Кошти від продажу спільної квартири відповідач позивачу не передавала та вони не були використані в інтересах сім`ї. При цьому зазначив, що станом на 13.03.2018, тобто на протязі близько півроку, сторони спільного господарства не вели, сімейні стосунки не підтримували та разом однією родиною не проживали.

Вказана квартира є новою, сучасною квартирою та оцінюється позивачем у 2 100 000, 00 грн. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості відчуженої квартири в розмірі 1 050 000, 00 грн.; визнати за позивачем корпоративні права у розмірі Ѕ частки долі у статутному фонді ТОВ БЬЮТІ ВІТАЛ та визнати право на поділ доходів від діяльності вказаного Товариства, а саме на Ѕ частину, починаючи з 13.06.2018 /а.с. 142-148/.

21.01.2019 ухвалою суду без видалення до нарадчої кімнати було залучено до участі у справі в якості третьої ТОВ БЬЮТІ ВІТАЛ та визначено строк для надання пояснень третій особі .

15.03.2019 ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті /а.с. 165-166/.

01.07.2019 від третьої особи надійшли пояснення по справі, в яких вказано, що позивачем не доведено, що статутний фонд Товариства сформовано за спільні кошти подружжя, а тому вимоги позову є безпідставними.

В судовому засіданні позивач та його представники вимоги позову підтримали та просили задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові та відповіді на відзив. Крім цього позивач просив врахувати те, що йому не було відомо про відчуження відповідачем спільної квартири, а тому він спочатку просив визнати за ним право власності на Ѕ частку спільної квартири. Він до останнього часу намагався зберегти шлюб, а тому надав відповідачу нотаріальну згоду від його імені розпоряджатися спільним майном. Відповідач скористалася його довірою та відчужила майно без його згоди, а кошти від продажу квартири витратила не в інтересах сім`ї. Зазначив, що він отримував стабільний дохід, а тому твердження відповідача про те, що ним не доведено, що майно придбане за спільні кошти подружжя є неспроможними. Вказав, що ціна продажу спільної квартири, що вказана в договорі купівлі-продажу є явно заниженою та не відповідає ринковій ціні. Враховуючи, що в матеріалах справи наявні письмові докази, які доводять його вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі та вирішити питання розподілу судових витрат.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти визнання за позивачем права на отримання 1/2 частки доходів від діяльності ТОВ Бьюті Вітал , починаючи з 13.06.2018 та до ухвалення рішення суду. В іншій частині позову просив відмовити, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. При цьому наполягав на тому, що відповідач відчужила спірну квартиру за погодженням із позивачем. На підтвердження його згоди суду була надана нотаріальна заява. Кошти подружжя використовувало в інтересах сім`ї, оскільки шлюб між сторонами розірвано лише в червні 2018 року. Після відчуження квартири відповідач ще протягом тривалого часу мав доступ до квартири, де проживали відповідач із донькою та знаходилися речі позивача та спільні кошти подружжя. В березні 2018 позивач прийшов до квартири та забрав документи, ключі від транспортного засобу Nissan Note та значну суму коштів, що була заощаджена подружжям. На спростування тверджень позивача, що сторони до розірвання шлюбу вже як пів року не вели спільне господарство та не підтримували шлюбні відносини послався на те, що відповідач у травні 2018 році надала чоловіку нотаріальну згоду на продаж спільного майна, зокрема автомобіля марки Lexus RX 300 , 2006 року випуску.

Представник третьої особи в судовому засіданні не заперечував проти задоволення вимоги про визнання за позивачем права на отримання 1/2 частки доходів від діяльності ТОВ Бьюті Вітал до ухвалення рішення суду по справі.

Суд, заслухавши виступи позивача, представників сторін, пояснення представника третьої особи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає право на суд , одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Оцінюючи аргументи, викладені в позові, відзиві, запереченнях на відзив та поясненнях щодо нього, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 25.02.2006, який в подальшому рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.06.2018 було розірвано /а.с. 10, 73/.

Під час зареєстрованого шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_7 .

За час перебування у шлюбі, 31.03.2017 сторонами придбано квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.03.2017, власником якої була ОСОБА_5 /а.с. 49/.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником та керівником ТОВ БЬЮТІ ВІТАЛ є відповідач ОСОБА_5 /а.с. 164/.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (пункт 22); вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (пункти 23, 24); у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Факт придбання квартири АДРЕСА_1 у період перебування у шлюбі за спільні кошти не заперечується сторонами, а тому не підлягає додатковому з`ясуванню.

Як встановлено в судовому засіданні, 13.03.2018 відповідач ОСОБА_5 (продавець) на підставі договору купівлі-продажу відчужила квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6 (покупець). Продаж вчинено за грошову суму в розмірі 299 298 грн., згідно висновку про вартість майна, зробленого ФОП ОСОБА_8 від 12.03.2017. Як зазначено в п. 8 вказаного договору, продавець стверджує, що квартира є спільною сумісною власністю. Згода подружжя на укладення вказаного договору викладена в заяві, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П. 31.01.2018 за реєстровим № 67 /а.с. 163/.

Вказаний договір позивачем не оспорений.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (ч. 3 ст. 65 СК України).

Під час розгляду справи відповідачем доведено суду, що відчуження спільної квартири було здійснено за згодою позивача, зокрема за наявності його письмової згоди.

Так в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , якою він надав своїй дружині ОСОБА_5 право, крім іншого, на відчуження (продаж, міна) будь-якого рухомого (в тому числі: транспортних засобів, корпоративних, прав, акцій товариства тощо) та/або будь-якого нерухомого майна (в тому числі: земельні ділянки, квартири АДРЕСА_1 ), на умовах за її власним розсудом без будь-яких обмежень та заявив про свою згоду на те, щоб будь-які умови (в тому числі істотні умови) всіх вищевказаних визначалися його дружиною ОСОБА_5 , самостійно, без додаткового погодження цих питань із заявником, та вважав, що будь-які її дії, названі вище, відповідають інтересам їх сім`ї, і укладання таких договорів відповідає їх спільному волевиявленню. Зміст ст.ст. 60-74 Сімейного кодексу України, та правові наслідки вищевказаних, правочинів, що будуть укладені його дружиною, нотаріусом роз`яснено. Справжність підпису ОСОБА_1 засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П. 31.01.2018 за реєстровим № 67 /а.с. 47/.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на характер спірних правовідносин, саме позивач повинен довести, що кошти, отримані від відчуження спільного сумісного майна використані відповідачем не в інтересах сім`ї. Тим самим, позивач доводить порушення свого права, захист якого відбувається у спосіб стягнення компенсації вартості відчуженого майна не в інтересах сім`ї.

Вказане узгоджується з нормами ч. 2 ст. 369 ЦК України та ч. 2 ст. 65 СК України, згідно з якими при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Однак всупереч зазначеним нормам, стороною позивача не надано суду достатніх та достовірних доказів на підтвердження тих обставин, що відчуження квартири здійснювалось без відома та проти волі позивача, а кошти, отримані внаслідок такого відчуження, що мало місце 13.03.2018, відповідачем використані не в інтересах сім`ї чи не на її потреби.

З матеріалів справи вбачається, що шлюбні відносини сторін припинені за рішенням суду лише 12.06.2018, станом на 13.03.2018, на час здійснення відчуження квартири, сторони перебували в шлюбі, вели спільне господарство та мали спільний бюджет.

Доводи позивача про те, що сторони з січня 2018 року не вели спільного господарства та не підтримували шлюбні стосунки, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються наданою позивачем письмовою заявою від 31.01.2018, в якій позивач зазначив, що дії його дружини, в тому числі щодо відчуження спільного майна, відповідають інтересам їх сім`ї, і укладання таких договорів відповідає їх спільному волевиявленню.

Крім того, під час розгляду справи ОСОБА_1 було визнано обставину, що ОСОБА_5 у травні 2018 році надала йому, як чоловіку, нотаріальну згоду на продаж спільного майна подружжя, зокрема автомобіля марки Lexus RX 300 , 2006 року випуску.

Те, що ОСОБА_1 14.03.2018 фактично підписав заяву (справжність підпису посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В.), якою не надав згоду своїй дружині ОСОБА_5 на відчуження будь-якого рухомого та нерухомого майна, що є їх спільною власністю та набуте за час шлюбу, та заявив, що заява, яку він надав ОСОБА_5 від 31.01.2018 є недійсною не спростовує висновки суду, з викладених вище підстав.

Відповідно до вимог статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту стягнення з відповідача грошової компенсації вартості відчуженої квартири в розмірі 1 050 000, 00 грн., позивач відповідно до ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України зобов`язаний довести обставини, які мають місце у диспозиції норми матеріального права, проте позивачем суду не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції. Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача грошової компенсації в розмірі 1 050 000, 00 грн., як вартості відчуженої не в інтересах сім`ї квартири, слід відмовити.

З пояснень позивача вбачається, що вклад до статутного капіталу товариств з обмеженою відповідальність БЬЮТІ ВІТАЛ в розмірі 200 000 грн. був здійснений відповідачем за рахунок спільних коштів подружжя.

Вказана обставина відповідачем не спростована.

Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, переходять у власність цього товариства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності товариства.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-38цс15.

Установивши, що між сторонами існує спір щодо поділу майна, суд не може захистити право позивача в обраний ним спосіб захисту порушеного права, оскільки вимога про визнання за ним корпоративних прав у розмірі 1/2 частки долі у статутному фонді ТОВ БЬЮТІ ВІТАЛ в порядку поділу майна подружжя не грунтується на приписах матеріального закону.

Водночас, суд не може самостійно визначити спосіб захисту прав позивача, оскільки відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Невірно обраний спосіб захисту порушеного права - є підставою для відмови у задоволенні позову, що передбачено загальними принципами захисту цивільних прав та інтересів, визначених ст. 16 ЦК України., тому враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Водночас, враховуючи, що судом встановлено, що статутний капітал ТОВ БЬЮТІ ВІТАЛ був сформований за рахунок спільних коштів подружжя, суд вважає обґрунтованою вимогу про визнання за ОСОБА_1 права на отримання половини (1/2 частки) доходів від діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Бьюті Вітал , код ЄДРПОУ 40043626, починаючи з 13.06.2018, тобто з наступного дня після розірвання шлюбу між сторонами.

Оцінюючи належність, допустимість доказів окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 77- 79, 80, 81, 89, 102, 110, 141, 258, 259, 263- 265, 352, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Бьюті Вітал , про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право на отримання половини (1/2 частки) доходів від діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Бьюті Вітал , код ЄДРПОУ 40043626, починаючи з 13.06.2018.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Бьюті Вітал , місцезнаходження: м. Київ, вул. Харківське шосе, 172-Б, офіс 208, ЄДРПОУ 40043626.

Повний текст рішення суду виготовлено 06.11.2019.

Суддя: Ю.С. Мицик