Рішення

від 08.11.2019 по справі 484/2642/19

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/2642/19

Провадження № 2/484/1058/19 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2019 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Панькова Д.А.

секретаря судового засідання - Панчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства НІКО про визнання договору оренди недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

31.05.2019 року позивач звернувся до суду із позовом до ПСП НІКО про визнання договору оренди землі недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 132292 виданого 07.11.2008 року Первомайською районною держаною адміністрацією Миколаївської області йому на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4825484600:03:000:0766, площею 4,85 га, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

У 2018 році позивач дізнався, що ним нібито було укладено договір оренди зазначеної вище земельної ділянки з Приватним сільськогосподарським підприємством НІКО , а також, що вказаний договір вже пройшов державну реєстрацію.

Разом з тим, позивач будь-якого договору насправді з зазначеною вище особою ніколи не укладав та навіть не знає що це за особа.

Під час перевірки інформації щодо наявності зареєстрованих договорів оренди землі, з відповіді на Адвокатський запит Відділу у Первомайському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 3467/178-18 від 04.07.2018 року було з`ясовано, що 01.12.2008 року було укладено договір оренди землі між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПСП НІКО та який було зареєстровано Миколаївською регіональною філією ДП Центр ДЗК , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Лисогірській сільській раді Первомайського району Миколаївської області було вчинено запис за № 040802200487 від 15.12.2008 року. Згідно відомостей, які містяться у вищезазначеному договорі вказану вище земельну ділянку передано в оренду ПСП НІКО строком на 49 років.

Разом з тим позивач стверджує, що ніколи не мав наміру укладати договір оренди земельної ділянки з ПСП НІКО , з відповідними пропозиціями не зверталися, вказаний договір позивачем з відповідачем ніколи не укладався та не підписувався. Більше того, позивач взагалі ніколи не бачив вказаного договору, оскільки відповідач позивачеві примірник угоди не надавав.

За таких умов, зважаючи на відсутність будь-якого волевиявлення позивача, направленого на укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки та невідповідність його змісту внутрішній волі ОСОБА_1 , вважає, що договір оренди землі від 01.12.2008 року має бути визнаний недійсним, як такий, що вчинений без дотримання вимог ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України.

Окрім того письмовим доказом, що підтверджує зазначені обставини є також сам Договір оренди землі від 01.12.2008 року, укладений між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПСП НІКО , зареєстрований Миколаївською регіональною філією ДП Центр ДЗК , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Лисогірській сільській раді Первомайського району Миколаївської області було вчинено запис за № 040802200487 від 15.12.2008 року. Оригінальні примірники зазначеного договору знаходяться у відповідача та у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК , як органі, який уповноважений здійснювати державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень за місцем знаходження земельної ділянки.

21.06.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 являються надуманими, безпідставними та необгрунтованими. Таким чином, необхідно відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав.

13 грудня 2006 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області за реєстраційним номером 6321, було видано довіреність за підписом довірителя ОСОБА_1 . Даною довіреністю, він уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси в усіх установах, вчинення від його імені правочинів щодо розпорядження всім нерухомим майном, найму (оренди), визначати суттєві умови правочинів на свій розсуд, отримання грошових коштів по укладеним договорам, а також розписуватися за нього.

На підставі вказаної довіреності представляючи інтереси свого довірителя ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від імені свого довірителя уклав (підписав) 01.12.2008 року договір оренди земельної ділянки з Приватним сільськогосподарським підприємство Ніко строком на 49 років, який зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Лисогірській сільській раді від 15.12.2008 року за № 040802200487.

В зв`язку з вище викладеним, обставин, вказаних позивачем як підстави, для визнання спірного договору недійсним не встановлено, тобто не виявленні правопорушення на які посилається позивач. Вказані позивачем підстави для визнання спірного договору недійсним не знайшли свого підтвердження, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Факт того, що спірний договір ОСОБА_1 не підписував відповідач не заперечує, так як згідно вище викладеного, саме на підставі довіреності представляючи інтереси свого довірителя ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від імені свого довірителя підписав спірний договір. Тобто, проведення почеркознавчої експертизи щодо встановлення ким саме був виконаний підпис в оригіналі договору оренди земельної ділянки не породжує юридичних наслідків щодо визнання оспорюваного договору недійсним.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити та надали суду копію заяви від 18.07.2019 р., посвідченої приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А., № 3200, щодо скасування довіреності наданої на вчинення від імені ОСОБА_1 правочинів щодо розпорядження всім його майном, а також придбання на його ім`я будь-якого майна, представництва в судових та інших установах тощо на ім`я ОСОБА_2 , що посвідчена нотаріусом 13.12.2006 року за реєстровим № 6321.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги викладені в позовній заяві не визнав, посилаючись на обставини, які він зазначив у відзиві на позовну заяву, заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Так судом встановлено, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4825484600:03:000:0766, площею 4,85 га, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, належать позивачу по справі ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 132292 виданого 07.11.2008 року Первомайською районною держаною адміністрацією Миколаївської області (а.с. 11).

Згідно ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Чинним цивільним законодавством України, а саме: ст.ст. 210, 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України, ст. 18 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого набуває чинності.

Судом встановлено, що 01.12.2008 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПСП НІКО , було укладено договір оренди вказаної вище землі, строком на 49 років, зареєстрований Миколаївською регіональною філією ДП Центр ДЗК , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Лисогірській сільській раді Первомайського району Миколаївської області було вчинено запис за № 040802200487 від 15.12.2008 року, що підтверджується інформативною довідкою, наданою Відділом у Первомайському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 04.07.2018 р. та копією самого договору оренди (а.с.13-16).

Даний договір оренди землі позивач не підписував, від його імені, на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області 13 грудня 2006 року за реєстраційним номером 6321, це зробив ОСОБА_2 , що підтверджується відповідачем.

Даною довіреністю ОСОБА_3 Ігор ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси в усіх установах, вчинення від його імені правочинів щодо розпорядження всім нерухомим майном, найму (оренди), визначати суттєві умови правочинів на свій розсуд, отримання грошових коштів по укладеним договорам, а також розписуватися за нього (а.с. 26).

З самого тексту оскаржуваного договору оренди вбачається, що орендодавець - ОСОБА_1 особисто укладає цей договір та підписує його, інформація про участь в укладанні договору ОСОБА_2 в інтересах позивача відсутня.

Факт підписання договору не ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 визнаний та підтверджений самим відповідачем.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Положеннями ч. 1 ст. 16 вказаного Закону передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно п.2 ч.1 ст.208 ЦК України, правочин між фізичною особою та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (правочини, які повністю виконуються у момент їх вчинення), належить вчиняти письмово. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій, якщо він підписаний сторонами (ч.2 ст.207 ЦК України).

За положеннями статті 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши про це докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

У проведенні почеркознавчої експертизи необхідності немає, так як ОСОБА_1 договір оренди землі не підписував, що підтверджено сторонами по справі.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування заявлених позивачем вимог.

З урахуванням викладеного та положень ст. ст. 203, 215 ЦК України, суд приходить до висновку про те, що оспорюваний договір оренди землі, було підписано не власником земельної ділянки, без його відома та згоди, а тому є недійсним, як такий що не відповідає волевиявленню сторони правочину.

Також на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Приватного сільськогосподарського підприємства НІКО (вул. Шевченка, 34 а, с. Лиса Гора, Первомайського району Миколаївської області, ЄДРПОУ: 00429068) про визнання договору оренди недійсним - задовольнити.

Визнати договір оренди земельної ділянки, загальною площею 5,85 га, кадастровий номер 4825484600:03:000:0766, яка розташована в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, укладений 01.12.2008 року між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством НІКО - недійсним.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства НІКО на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Суддя: