Ухвала

від 28.10.2019 по справі 1359вр-19/160

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 жовтня 2019 р. Справа № 1359вр-19/160 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агротек (стягувач) про заміну сторони її правонаступником у виконавчому провадженні № 57350766, боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Серединецьке , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Серединецьке-Агро , третя особа-1: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучер А.А., третя особа-2: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Яцишин А.М., -

ВСТАНОВИВ:

21.10.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Агротек (стягувач) з заявою про заміну сторони її правонаступником у виконавчому провадженні № 57350766, боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Серединецьке , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Серединецьке-Агро , третя особа-1: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучер А.А., третя особа-2: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Яцишин А.М., в якій просить суд:

- замінити у виконавчому провадженні № 57350766 боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю Серединецьке (30440, Хмельницька область, Шепетівський р-н, с. Мокіївці, код ЄДРПОУ 32678262) на двох боржників: Товариство з обмеженою відповідальністю Серединецьке (30440, Хмельницька область, Шепетівський р-н, с. Мокіївці, код ЄДРПОУ 32678262) як основного боржника і Товариство з обмеженою відповідальністю Серединецьке-Агро (30440, Хмельницька область, Шепетівський р-н, с. Мокіївці, вул. Овчарука, буд. 36, код ЄДРПОУ 43255837), як солідарного боржника.

В обґрунтування своєї заяви товариство зазначило, що 27.09.2018 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучер А.А. вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4043, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Серединецьке на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агротек заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 7901830,69 грн., суми процентів річних у розмірі 2872274,70 грн., загалом - 10774105,39 грн. за договором фінансового лізингу № 9АФ-14 від 14.03.2014 року.

При цьому, 08.10.2019 року заявнику стало відомо, що 30.09.2019 року шляхом виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю Серединецьке було утворено нову юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю Серединецьке-Агро (код ЄДРПОУ 43255837). Також, Товариство з обмеженою відповідальністю Агротек зазначило, що на його адресу не надходило рішення щодо виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю Серединецьке нового товариства, а також невідомо про існування вказаного рішення в органі друку, в якому публікуються дані про державну реєстрацію юридичних осіб. Крім того, заявник зазначив, що оскільки неможливо точно встановити обов`язки товариства, з якого здійснено виділ, то Товариство з обмеженою відповідальністю Серединецьке і Товариство з обмеженою відповідальністю Серединецьке-Агро мають нести солідарну відповідальність перед Товариством з обмеженою відповідальністю Агротек з примусового виконання виконавчого напису № 4043 від 27.09.2018 року у виконавчому провадженні № 57350766.

Тому, посилаючись на положення ст. ст. 25, 287, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, заявник просить суд: замінити у виконавчому провадженні № 57350766 боржника.

Суд, при вирішенні питання щодо прийняття даної заяви до свого провадження та призначення її до розгляду, виходить з такого.

У відповідності до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.

Звернення до адміністративного суду реалізовується шляхом пред`явлення відповідного адміністративного позову, відкриття провадження у адміністративній справі та прийняттям адміністративним судом постанови, яка після набрання законної сили, підлягає примусовому виконанню шляхом видачі виконавчого листа та пред`явлення його до примусового виконання.

При цьому, розділом IV КАС України регламентовані процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Так, згідно з ч. 1 ст. 379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження , у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Суд, аналізуючи вказані вище норми чинного законодавства України, прийшов до висновку, що положення ст. 379 КАС України щодо заміни сторони виконавчого провадження застосовуються лише у разі, якщо таке виконавче провадження спрямоване на виконання судового рішення, прийнятого у відповідній адміністративній справі, яке набрало законної сили та за яким видано виконавчий лист.

Разом з тим, суд зазначає, що правовідносини, які стали підставою для звернення заявника до адміністративного суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження (боржника), є договірними, бо виникли на підставі договору фінансового лізингу № 9АФ-14 від 14.03.2014 року з подальшим укладенням додаткових угод до договору. Заявник надав суду копії договору фінансового лізингу № 9АФ-14 від 14.03.2014 року, копії додаткових угод до нього та актів приймання-передавання.

З урахуванням викладеного, суд наголошує на тому, що заявник звернувся до адміністративного суду з заявою, в якій просить суд замінити боржника у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучер А.А., а не на підставі судового рішення, винесеного в адміністративній справі.

Відтак, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження , примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

За приписами ч. 2 ст. 446 Цивільного процесуального кодексу України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

З аналізу вказаних вище норм вбачається, що в порядку цивільного судочинства передбачена можливість заміни сторони виконавчого провадження не лише при виконанні рішення суду у цивільній справі, але й при виконанні рішень інших органів та їх посадових осіб.

Таким чином, вимога про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) у виконавчому провадженні № 57350766 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено лише вирішення питань, пов`язаних саме з виконанням судових рішень в адміністративних справах, тоді як питання щодо заміни сторони у даному виконавчому провадженні підлягає вирішенню за нормами ч. 2 ст. 446 Цивільного процесуального кодексу України.

Тобто, суд приходить до висновку про те, що подання державного виконавця про заміну стягувача не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, згідно з положеннями ст. 379 КАС України.

З огляду на викладене, суд зазначає, що питання заміни сторони виконавчого провадження при виконанні виконавчого напису нотаріуса віднесене до юрисдикції місцевих загальних судів за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса в порядку цивільного судочинства за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, враховуючи, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне відмовити заявнику у прийнятті заяви та відкритті провадження за вказаною заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.

При цьому, приймаючи зазначену ухвалу про відмову у відкритті провадження за поданням державного виконавця на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суд виходить із вимог ч. 6 ст. 7 КАС України, якою передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Крім того, відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v.Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

За таких обставин, слід роз`яснити позивачу, що дане питання підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у загальному місцевому суді за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись статтями 7, 170, 171, 243, 248, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агротек (стягувач) про заміну сторони її правонаступником у виконавчому провадженні № 57350766, боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Серединецьке , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Серединецьке-Агро , третя особа-1: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучер А.А., третя особа-2: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Яцишин А.М.

Копію ухвали разом з заявою та доданими до неї документами надіслати заявнику.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку та у строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька