Рішення

від 08.11.2019 по справі 810/4834/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2019 року м. Київ № 810/4834/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Баришівського об`єднанго управління Пенсійного фонду України Київської області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

- зобов`язати Баришівське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та провести нарахування пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до пункту в статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з часу звернення за призначенням пенсії.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у червні 2018 року звернувся до Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак рішенням пенсійного органу йому було відмовлено через відсутність необхідного пільгового стажу для призначення пенсії.

Позивач вважає, що відмова відповідача є протиправною та порушує його право на належний соціальний захист.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Крім того, судом запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та разом з цим, роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Баришівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області позов не визнало, надало суду відзив від 14.11.2018 № 7369/09 на позовну заяву, в якому просило суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 7, згідно якого до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, якщо у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників. Стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів), додатково в довідці наводяться відомості про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Крім того, Баришівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області вважає, крім періодів роботи на посаді тракториста, не підлягає зарахуванню до пільгового стажу період навчання позивача у Згурівському СПТУ №4.

Ухвалою від 08.11.2019 судом здійснено заміну відповідача - Баришівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до даних паспорту серії НОМЕР_1 , виданим Баришівським РВ ГУ МВС України в Київській області 08.02.2001 позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У період з 01.09.1978 по 12.07.1980 позивач навчався у Згурівському СПТУ № 4 по спеціальності тракторист - машиніст широкого профілю, по закінченню навчання йому присвоєна кваліфікація тракторист-машиніст широкого профілю з кваліфікацією слюсаря ІІ розряду, що підтверджується атестатом №7990 від 12.07.1980.

Як вбачається з матеріалів справи 12.07.1980 позивачу видано посвідчення тракториста-машиніста 3 класу.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , останній працював машиністом - трактористом в радгоспі Хмельовик з 28.12.1980 року по 05.05.1981 року.

З 08.05.1981 по 27.04.1983 служба в лавах Радянської Армії.

З 15.03.1984 по 14.04.2003 працював трактористом- машиністом в радгоспі Хмельовик .

З 23.04.2000 - КСП Хмельовик , з 12.12.200 - СТОВ Хмельовик . З 15.04.2003 по 05.11.2004, з 26.04.2005 по 01.12.2006 працював трактористом ПСП Шанс .

Крім того, інформація про періоди роботи в радгоспі Хмельовик , суми виплаченої заробітної відображені в архівних довідках Комунальної установи Баришівський районний трудовий архів .

У зв`язку з досягненням 55-річного віку позивач звернувся до Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

02.07.2018 Баришівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області прийнято рішення № 509, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу для призначення пенсії. Пенсійний орган, відмовляючи у призначенні пенсії на пільгових умовах зазначив, що архівні витяги з наказів по СТОВ Хмельовик про роботу позивача трактористом, не можуть слугувати підтвердженням його пільгової роботи. Крім того, відповідно до відомостей з реєстру страхувальників ПСП Шанс ліквідоване, а документи з кадрових питань (особового складу) на зберігання до Трудового архіву не надходили, тому підтвердити період роботи позивача неможливо.

Проте, з таким рішенням суб`єкта владних повноважень позивач не погоджується, вважає його необґрунтованим та таким, що порушує гарантоване право на належне пенсійне забезпечення, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №7. До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії тракторист-машиніст , запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.

Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності СТОВ Хмельовик Код КВЕД 01.30.0 є змішане сільське господарство, ПСП Шанс Код КВЕД 01.11.0 - вирощування зернових та технічних культур. Крім того, наявні в матеріалах справи архівні документи СТОВ Хмельовик свідчать про виконання позивачем робіт на посаді тракториста-машиніста та його безпосередньою зайнятістю у виробництві сільськогосподарської продукції в радгоспі, СТОВ Хмельовик .

Періоди роботи позивача в ПСП Шанс підтверджені записами в трудовій книжці, індивідуальними відомостями про застраховану особу. Надати будь-які інші підтверджуючі документи, позивач не може, оскільки дане підприємство ліквідоване, а документи з кадрових питань (особового складу) на зберігання до Баришівського районного трудового архіву не надходили, про що свідчить лист від 04.09.2018 № 158, який наявний у матеріалах справи.

Саме у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів пільгового характеру роботи позивача, йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд звертає увагу, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Право на отримання пенсії зі зниженням віку не може ставитись в залежність від наявності конкретного документу. Збереження таких відомостей не може контролюватись пенсіонером, а відповідно на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17 та від 6 лютого 2018 року у справі № 677/277/17.

При цьому суд, зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 20 Порядку №637, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Як вбачається з рішення № 509 від 02.07.2018 відповідачем відмовлено у зарахуванні стажу роботи позивача з 28.12.1980 по 05.05.1981, з 15.03.1984 по 14.04.2003, з 15.04.2003 по 05.11.2004, з 26.04.2005 по 01.12.2006 з тих підстав, що архівні витяги з наказів по СТОВ Хмельовик не підтверджують пільгову роботу позивача, а документи ПСП Шанс на зберігання в трудовий архів не передавалися після ліквідації підприємства.

Суд вважає, що посилання пенсійного органу на неможливість зарахувати спірні періоди до стажу роботи на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів на зазначених вище підприємствах є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача - підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 квітня 2018 року у справі № 164/1993/14-а, від 19 червня 2018 року у справі № 592/5846/17, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 30 жовтня 2019 року № 686/12663/17, від 25 вересня 2019 року № 670/821/14-а.

Що стосується не зарахування пенсійним органом до пільгового стажу періоду навчався та служби в Лавах Радянської армії, суд зазначає, що частиною 4 статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах передбачених законодавством, що діяло раніше. Відповідно до п. 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.72 року (далі - Положення), за яким періоди служби у складі Збройних Сил СРСР, в органах міліції (тощо) прирівнюються за вибором особи чи до роботи, яка передувала, чи до роботи, яка була одразу після військової служби, а навчання в професійно-технічному закладі зараховується до роботи, яка була після його закінчення.

Відповідно до ст. 38 Закону України Про професійно-технічну освіту час навчання за спеціальністю в професійно-технічних навчальних закладах зараховується до пільгового стажу за умови, якщо впродовж трьох місяців після закінчення навчання особа працевлаштувалася за набутою (пільговою) професією.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.09.1978 по 12.07.1980 позивач навчався у Згурівському СПТУ № 4 по спеціальності тракторист - машиніст широкого профілю, з 04.04.1980 зарахований на постійну роботу робочим бригади в радгоспі Хмельовик , а вже з 28.12.1980 переведений на посаду машиніста - тракториста. Таким чином, час навчання у Згурівському СПТУ № 4 не зараховується до пільгового стажу, так як впродовж трьох місяців після закінчення навчання позивач не був працевлаштований за набутою (пільговою) професією - тракториста.

З 08.05.1981 по 27.04.1983 позивач перебував на службі в Лавах Радянської армії, з 28.12.1980 по 05.05.1981 позивач працював машиністом - трактористом, а тому період служби у складі Збройних Сил СРСР прирівнюються до роботи, яка передувала військовій службі.

Отже, судом встановлено, що позивач у спірні періоди працював на посаді тракториста, весь період був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції та має відповідний стаж роботи, в тому числі на посаді тракториста, більше 20 років. А тому оспорювані періоди роботи позивача підлягають включенню до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до п. в ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Згідно з ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки відмова відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, викладена у рішенні від 02.07.2018 № 509 стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

За таких обставин та з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасувати рішення від 02.07.2018 № 509 Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання призначити та провести нарахування пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до пункту в статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з часу звернення за призначенням пенсії, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин та з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача суд виходить за межі позовних вимог та з урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, оскільки судом викладено висновки щодо необхідності зарахування позивачу пільгового стажу, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, і відповідач не може діяти в іншій спосіб, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати позивачу трудовий стаж роботи з 28.12.1980 по 05.05.1981, з 08.05.1981 по 27.04.1983, з 15.03.1984 по 14.04.2003, з 15.04.2003 по 05.11.2004, з 26.04.2005 по 01.12.2006 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. в`ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з часу звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Разом із цим, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі Гурепка проти України (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі Гарнага проти України (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Крім того, приписами статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 по справі №1-12/2003).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем за заявлені позовні вимоги немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. відповідно до квитанції № 44 від 12.09.2018, оригінал якої наявний в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 251, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 02.07.2018 № 509 Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) стаж роботи з 28.12.1980 по 05.05.1981, з 08.05.1981 по 27.04.1983, з 15.03.1984 по 14.04.2003, з 15.04.2003 по 05.11.2004, з 26.04.2005 по 01.12.2006 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. в ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з часу звернення за призначенням пенсії.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 704 грн. (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.